донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.11.2010 р. справа №38/148
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівДіброви Г.І., Черноти Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: Позняр С.В. дов. № 204-10 «Д»від 31.12.2009р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від26.08.2010р.
у справі№ 38/148 (суддя Лейба М.О.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області
доДержавного підприємства «Горлівський хімічний завод»м. Горлівка Донецької області
простягнення 189 653грн. 60коп.
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго»звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Горлівський хімічний завод»м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 77 294,26грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у сумі 43 550,12грн., 3% річних у розмірі 557,85грн., індексу інфляції у розмірі 429,78рн., пені у розмірі 67 821,56грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 43 від 11.03.2003р., та надав копії актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий-квітень 2010р., рахунків №18/43 за лютий-квітень 2010р., актів звірки заборгованості по розрахункам за електроенергію станом на 01.05.2010р. та 01.07.2010р.
Господарський суд Донецької області рішенням від 26.08.2010р. у справі № 38/148 позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача борг за активну електроенергію в сумі 77 294,26грн., борг за реактивну електроенергію в сумі 43550,12грн., інфляційні втрати в сумі 429,78грн., 3% річних в сумі 557,85грн., визнавши позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 67821,56грн., господарський суд визнав його невірним та встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 3 811,99грн., у задоволенні 64 009грн.57коп. господарський суд відмовив у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», не погоджуючись з рішенням господарського суду, в частині зменшення розміру стягуваної пені, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010р. у справі № 38/148 скасувати в частині відмови у стягненні пені у сумі 64 009грн.57коп., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що дія Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»не розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами у даній справі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання електричної енергії №43 від 11.03.2003р.
Відповідно до п.1 договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами.
Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку до договору №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.
Згідно п. 3 Додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору про постачання електричної енергії № 43 від 11.03.2003р. оплата отриманого Споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачеві активну та реактивну електроенергію у лютому-квітні 2010р., про що свідчать акти приймання-передачі товарної продукції (електроенергії), які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Позивач оформив та передав відповідачеві рахунки на оплату спожитої активної електроенергії за лютий-квітень 2010р. у сумі 77 294,26грн., та реактивної електроенергії за лютий-квітень 2010р. у сумі 43 550,12грн.
Про факт отримання відповідачем рахунків свідчать відмітки представника відповідача 03.03.2010р., 01.04.2010р. та 05.05.2010р.
Враховуючи те, що позивач вищевказані рахунки не оплатив в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу за активну електроенергію за лютий-квітень 2010р. у сумі 77 294,26грн., за реактивну електроенергію за лютий-квітень 2010р. у сумі 43 550,12грн. з відповідача в примусовому порядку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи той факт, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, відповідач не надав суду доказів перерахування боргу за активну електроенергію за лютий-квітень 2010р. у сумі 77 294,26грн., за реактивну електроенергію за лютий-квітень 2010р. у сумі 43 550,12грн., слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнив їх.
За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 557,85грн., інфляційні втрати у сумі 429,78рн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Оскільки відповідачем не виконані належним чином прийняті на себе зобов'язання, колегія суддів погоджується із господарським судом щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 557,85грн., інфляційні втрати у сумі 429,78рн.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 3 811грн.99коп., виходячи з наступного.
Відповідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
У відповідності до п. 1.6. Правил електрична енергія поставляється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення) на основі типового договору (додаток 3 Правил).
Підставою позовних вимог, зокрема, є договір про постачання електричної енергії, в рамках якого електрична енергія поставляється та, відповідно, купується та оплачується, як різновид товару.
Сторонами в договорі визначено, що при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися ЗУ “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, Інструкцією про порядок погодження використання електрокотлів та інших електронагрівальних засобів, а також іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведене, слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що в даному випадку між сторонами склалися правовідносини про постачання електроенергії, як різновиду товару, а не відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. На відносини позивача та відповідача, які склалися в рамках договору про постачання електричної енергії, не розповсюджується дія Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та, відповідно, не розповсюджується дія Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальній послуги та утримання прибудинкових територій”.
Відповідач повинен нести відповідальність за невиконання зобов'язань по своєчасній оплаті спожитої електроенергії відповідно умов договору, а по нарахуванню та стягненню пені за прострочення платежу з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за приписами якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пред'явленої до стягнення пені, у відповідності до приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що розмір пені складає 3 811,99грн.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010р. у справі № 38/148 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийнято з урахуванням фактичних обставин та матеріалів справи, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги, за мотивами в ній наведеними, не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010р. у справі № 38/148 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим.:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 - у справу
4 -ДАГС
5 -ГСДО