донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2010 р. справа №25/153пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Ломовцевої Н.В.
суддівЧернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача:Перекрестов С.В. - довір.,
від відповідача:Бережний А.Ю. - директор.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком» смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від28.09.2010 року
по справі№25/153пд (Бойко І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком» смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс» м.Донецьк
провизнання недійсним договору комісії №ЕР-17-1114ДО від 23.10.2009р
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс»м.Донецьк про визнання недійсним договору комісії №ЕР-17-1114ДО від 23.10.2009р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм процесуального та матеріального права.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає порушення приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого, позивач був позбавлений прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 01.11.2010р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, усно просить рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судова колегія не приймає доводи позивача, на яких ґрунтується апеляційна скарга, щодо порушення його процесуального права у зв'язку із незадоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.
По-перше, як вбачається з матеріалів справи, в клопотанні зазначено про неможливість явки у судове засідання представника ТОВ «Альтком-керам»у зв'язку із відрядженням і посилання заявника в апеляційній скарзі на припущену механічну описку апеляційною інстанцією не приймається, оскільки суду не надано право тлумачити на свій розсуд текст клопотання щодо найменувань сторін. Крім того, з вказаного клопотання не вбачається намір сторони щодо скоєння будь-яких процесуальний дій в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. При цьому відповідно до зазначеної норми права письмові пояснення сторона у справі має право надавати з моменту порушення провадження у справі.
По-друге, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справ, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суд має право відкласти розгляд справи, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін. Як вбачається, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника позивача, а докази -достатніми для розгляду.
Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, в тому числі, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином незадоволення клопотання про відкладення розгляду справи не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а визначені в апеляційній скарзі посилання на порушення судом норм процесуального права, як такі, що порушують права позивача, не тягне за собою підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.
Разом з тим, апеляційний господарський суд відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кирпичный завод „Альтком” (далі - комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Газова компанія Енергоресурс” (далі - комісіонер) був укладений договір комісії № ЕР-17-1114ДО від 23.10.2009р. (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2009 році природного газу.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2009, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив визнати недійсним договір комісії №ЕР-17-1014ДО від 23.10.2009р. В обґрунтування позовних вимог посилався на невідповідність спірного договору приписам ст. ст. 203, 207, 209 Цивільного кодексу України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
З приписів ст. 209 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України, на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Як вірно визначено господарським судом, спірний договір є договором комісії, що підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 1011-1028 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія апеляційного суду вважає безпідставним посилання позивача на лист за вих. №194/03-1 від 20.10.2009р. як на вимогу щодо нотаріального посвідчення спірного договору, оскільки ТОВ «Кирпичний завод «Альтком»не надано жодного доказу направлення зазначеного листа і проти отримання якого відповідач заперечує. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що зазначений лист направлявся стороні за договором простою кореспонденцією.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували вчинення останнім дій, спрямованих на виникнення у відповідача на підставі положень ст. 209 Цивільного кодексу України обов'язку укласти спірний договір у нотаріальній формі.
Також позивачем не доведено наявність підстав, які б підтверджували обов'язковість відбитку печатки юридичних осіб на договорі.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області про визнання недійсним договору комісії № ЕР-17-114ДО від 23.10.2009р.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. у справі №25/153пд підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області - без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирпичний завод «Альтком»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. у справі №25/153пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. у справі №25/153пд - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: О.А. Скакун
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу,
4. ДАГС,
5. ГСДО