донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2010 р. справа №40/22
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: М?ясищева А.М.,
Суддів: Алєєвої І.В., Москальової І.В.
При секретарі: Жильцовій О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Поштар Т.П. по дов.;
від відповідача: Шира О.В. по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщебпостач" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 25.05.10р. по справі №40/22 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрщебпостач" м. Донецьк
про стягнення 211592,60грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. по справі № 40/22 стягнуто з ТОВ „Укрщебпостач” м.Донецьк на користь ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” м. Київ основний борг в сумі 160 177,05 грн., пеню в сумі 8 419,27 грн., три відсотки річних в сумі 1 966,26 грн., інфляційні в сумі 5 147,88 грн., штрафу в сумі 35 882,14 грн.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що 15 серпня 2007р. між ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” (Лізингодавець) та ТОВ „Укрщебпостач” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А, за умовами якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб - автомобіль самоскид Scania P 124 СВ 6х4NZ 360, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1,VIN код 9ВSP 6х4000 3595681, надалі транспортний засіб, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей транспортний засіб, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені договором. Строк користування майном становить 61 місяць (п.2.1 договору).
Лізингодавцем належним чином виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна від 29.08.07р.
Згідно до п.3.1 договору Лізингоотримувач сплачує Лізингоотримувачу лізингові платежі відповідно до договору та графіку сплати лізингових платежів. Нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зхміну курсу гривні до долару.
Факт неоплати відповідачем сум за договором фінансового лізингу №070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.07 р. за період з серпня 2009 р. по 03.04.10р., позивачем доведений, тому ця обставина спричинила заборгованість перед позивачем та стало підставою для нарахування інфляції в сумі 5147,88 грн., 3 % річних в сумі 1966,26 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 8419,27 грн.
Крім того, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення штрафу з відповідача у розмірі 1 відсотка загальної вартості предмету лізингу за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу який становить 35882,14 грн.
Оскаржуючи рішення суду, відповідач просить його скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так, єдиним обґрунтуванням стягнення з відповідача начебто основного боргу за лізинговими платежами стало посилання на те, що позивачем доведений факт несплати відповідачем лізингових платежів, а відповідач не надав до суду доказів виконання зобов'язань.
Законодавцем передбачено, що розмір лізингових платежів є умовою, щодо якої сторони за договором мають дійти згоди. При зверненні позивачем до суду ним зазначено, що розмір лізингових платежів визначено з коригуванням на зміну курсу долару США, однак така обставина, в тому числі, правомірність такого коригування та відповідність умовам договору, залишилась поза увагою суду.
Відповідно до умов п. 3.2 договору фінансового лізингу, загальна вартість предмету лізингу на момент укладання договору складає 897 053,57грн. з ПДВ, загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 326 334,49грн., тобто як вартість предмету лізингу, так і сума винагороди, узгоджена сторонами в твердій сумі та визначена договором.
Умовами договору не передбачено права будь-якої зі сторін на односторонню та безумовну зміну розміру лізингових платежів, а лише закріплена можливість збільшення розміру лізингових платежів у разі настання передбачених договорам обставин.
Відповідно до п. 3.11 договору у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають відповідну додаткову угоду до даного договору, підписують акт коригування вартості майна. Згідно з п. 15.2 договору будь - які зміни і/або доповнення умов даного договору мають силу в тому випадку, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками сторін.
Відповідна додаткова угода щодо збільшення розміру лізингових платежів між позивачем та відповідачем не укладалась. Відсутність такої зміни свідчить про зміни зобов'язань відповідача, визначених графіком сплати лізингових платежів, перед позивачем.
Положення п. 3.4.1 договору містить єдиний випадок, коли лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу, що також свідчить про відсутність у позивача права на самостійний перерахунок розміру лізингового платежу з посиланням на зміну курсу долару США.
Для отримання права на застосування положень п. 3.4.1 договору та ініціювання зміни лізингових платежів, лізингодавець мав придбати предмет лізингу за рахунок валютного кредиту. Про вказану обставину відповідачем зазначалось у запереченнях при розгляді справи у суді першої інстанції, проте зазначене залишилось поза увагою суду. Позивачем не надано підтвердження придбання предмету лізингу за рахунок валютного кредиту, тобто, взагалі не доведено можливості застосування положень п. 3.4.1 договору.
Відповідачем під час розгляду справи надані до суду копії платіжних доручень, що підтверджують сплату лізингових платежів за договором за період, за який за твердженням позивача сума лізингових платежів не сплачена. Однак, ним не нада ніяка правова оцінка. У разі недостатності для суду підтвердження належної оплати лізингових платежів копіями доручень, засвідчених банківською установою, необхідні докази мали бути витребувані судом.
Стосовно нарахування 3 % річних, пені та інфляційних скаржник наголошує, що відповідно до ст.ст. 549, 625 ЦК України, нарахування цих показників здійснюється лише у разі наявності прострочення зобов'язання. За твердженням скаржника, він не припустився порушення зобов'язання за договором фінансового лізингу.
Крім того, відповідно до графіку сплати лізингових платежів, строк сплати становить 23 число щомісяця, проте обчислення пені здійснюється позивачем з 05.08.2009р., а збільшення залишку непогашеної заборгованості здійснюється не лише з 24 числа (з першого дня можливого прострочення), а й всередині місяця. Аналогічне стосується й нарахування 3 % річних.
Що стосується нарахування штрафу за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу, договором не передбачені строки надання такого звіту, що свідчить про безпідставність нарахування штрафу за несвоєчасне його надання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що твердження відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору з наступних підстав.
Відповідач стверджує, що валютне коригування можливе лише при укладанні додаткової угоди до договору, посилаючись на п. 3.11 договору, а коригування згідно пп. 3.4.1 - 3.4.5 договору збільшує вартість предмету лізингу.
Проте, договором визначено, щор лізингові платежі підлягають коригуванню на зміну курсу гривні по долару США, а п. 3.1 договору визначено, що лізинговий платіж складається з платежу по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, та винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
Тобто, договором визначено, що лізингові платежі підлягають коригуванню на зміну курсу гривні по долару США. Даний порядок коригування передбачений не лише умовами договору, а й чинним законодавством України.
Крім того, п. 3.4.5 договору встановлено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пп. 3.4.1 - 3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, а відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів. Також, предмет лізингу був переданий на баланс відповідача по визначеній вартості, тому вартість предмету лізингу збільшуватись не може.
Виходячи з викладеного, коригування лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна, тому вся сума коригування лізингового платежу відноситься на винагороду лізингодавця.
Що стосується безпідставного стягнення з відповідача штрафу за порушення строків інформування про стан та місцезнаходження майна, оскільки договором не передбачений кінцевий строк надання звітів, пунктом 8.2.1 договору встановлено щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту.
Згідно приписів чинного законодавства, гранічний строк для направлення щоквартальних звітів про технічний стан та місцезнаходження майна спливає в останнє число останнього місяця кварталу, що повністю спростовує твердження відповідача про не встановлення строку для виконання зобов'язання про надання звітів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила:
ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ „Укрщебпостач” м. Донецьк про стягнення з відповідача боргу за лізинговими платежами в сумі 146 117,74грн., пені в сумі 8 419,27грн., 3% річних в сумі 1 230,63грн., збитків, понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 2 817,04грн., штрафу в сумі 35 882,14грн. за договором фінансового лізингу №070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р.
До прийняття рішення по справі позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути на його користь основний борг з лізингових платежів в сумі 160 177 грн. 05 коп. за період з серпня 2009 року по 03.04.2010 року; пеню за прострочення внесення лізингових платежів в сумі 8419 грн. 27 коп. за період з 05.08.09р. по 03.02.10р. 3 % річних в сумі 1 966 грн. 26 коп. за період прострочення грошового зобов'язання з 06.02.10р. по 03.04.10р.; інфляційних в сумі 5 147 грн. 88 коп. за період прострочення грошового зобов'язання з 06.02.1 р. по 03.04.10р.; та штрафу в сумі 35 882 грн. 14 коп. за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу, у зв'язку з чим загальна ціна позову складає - 211 592 грн. 60 коп.
Право на звернення з такою заявою встановлено ст. 22 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ та ТОВ „Укрщебпостач” м.Донецьк укладено договір фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007 р., згідно якого ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу ТОВ „Укрщебпостач” предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість та загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додатку № 2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності ТОВ "Укрщебпостач'' на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
На виконання умов договору позивач передав у платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб - автомобіль самоскид Scania P 124 СВ 6х4NZ 360, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1,VIN код 9ВSP 6х4000 3595681, надалі транспортний засіб, а відповідач прийняв його відповідно до акту прийому-передачі від 29.08.2007 р., та зобов'язався своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені договором.
Відповідно до ст. 3 договору, відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 договору, лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору. (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що платежі за договором здійснюють в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у порядку, визначеному пунктом 3.4.1 договору, який встановлює, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансого платежу), та даний пункт договору встановлює порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).
Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п. 3.4.1 договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг (п. 3.4.2 договору).
Коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1 - 3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів -винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п. 3.4.5 договору).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р. і цей факт не оспорюється відповідачем. Проте відповідачем не надано доказів, які б підтверджували сплату в повному обсязі періодичних лізингових платежів
За період з серпня 2009р. по лютий 2010р. прострочена заборгованість за договором фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р. становила 146117,84 грн. Позивачем на оплату за договором фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007 р. виставлені рахунки - фактури: від 21.08.2009р. № СФ-912452 на суму 26332,85грн.; від 23.09.2009р. №СФ-914237 на суму 26528,99 грн.; від 23.10.2009р. № СФ-915948 на суму 25997,55 грн.; від 23.11.2009р. № СФ-917473 на суму 25911,01 грн.; від 23.12.2009р. №СФ-918973 на суму 25340,06грн. та від 22.01.2010р. № СФ-920734 на суму 25486,23грн.
ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” до матеріалів справи в обгрунтування позовних вимог надані довідки про нарахування лізингових платежів ТОВ „Укрщебпостач” (Лізингоодержувач) на 23.11.2009 р., на 23.12.2009 р., на 23.01.2010р., на 23.10.2009 р., на 23.08.2009р., на 23.09.2009р. за договором фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р.
За матеріалами справи, вищенаведені рахунки - фактури містять в собі з призначення платежу -“відшкодування частини вартості майна” та виставлені на підставі п.14.8 договору, згідно якого в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь - якого чергового лізингового платежу за договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем вищевказаної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким що настав.
Тому висновок господарського суду про те, що сума основного боргу за договором фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007 р. становить 146 117,84 грн. є вірним.
Відповідач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує позивачу штрафні санкції, а саме: за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1 договору - штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.3 договору).
В разі, якщо відповідач прострочить сплату будь - якого чергового лізингового платежу за договором на строк понад 30 днів, позивач має право вимагати від нього дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а відповідач зобов'язаний сплатити її позивачу протягом 10 днів з моменту направлення йому останнім вищевказаної письмової вимоги. Сторони дійшли згоди, що з моменту направлення позивачем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої відповідачем частини загальної вартості майна вважається таким що настав (п. 14.8 договору).
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами або договором.
Оскільки відповідач за умовами договору фінансового лізингу взяв на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів і порушення умов договору мало місце зі сторони відповідача, тому господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення за договором фінансового лізингу № 070815-19/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007 р. в сумі 146 117,84 грн. боргу з оплати лізингових платежів.
Згідно п.11.2.1 договору за порушення обов'язку з своєчасної оплати лізингових платежів та іншіх платежів, передбачених п.3.1 договору і графіком оплати лізингових платежів (додаток до договору) та іншіх платежів, передбачених договором, відповідач зобов'язався оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачем.
Тому з огляду на наведенне та з огляду на приписи п. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд обгрунтовано позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8 419 грн. 27 коп. за договором фінансового лізингу визнав такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 1 966 грн. 26 коп., інфляційні в сумі 5 147 грн. 88 коп. за прострочення виконання
грошового зобов'язання, розрахунок яких відповідає приписам чинного законодавства, також обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
За матеріалами справи відповідач звіт у встановлений формі відповідачу не надавав з 1 кварталу 2009 р. по 4 квартал 2009 р. Тому господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 35 882 грн. 14 коп. у розмірі 1 відсотка загальної вартості предмету лізингу за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Посилання скаржника на те, що договором не передбачені строки надання звіту, про стан та місцезнаходження предмету лізингу з огляду на умови п.8.2.1 та 11.2.3 договору не можуть бути прийняті до уваги.
Відсутність в матеріалів справи доказів того, що позивачем придбаний предмет лізингу за рахунок валютного кредиту, з огляду на умови п. 3.4 договору та приписів ст.ст. 526, 629 ЦК України не може бути прийнято до уваги.
Факт того, що відповідач не порушив зобов'язання за договором фінансового лізингу, тому нарахування 3% річних, пені та інфляційних відповідно до ст.ст. 549, 625 ЦК України є помилковим, з огляду на матеріали справи не може бути прийнято до уваги.
Згідно матеріалів справи пеня нарахова позивачем відповідно до приписів ч.6 ст.232 ГК України, тому посилання скаржника на те, що відповідно до графіку сплати лізингових платежів, строк сплати становить 23 число щомісяця, проте обчислення пені здійснюється позивачем з 05.08.2009 р. необгрунтоване.
З огляду на наведене, рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, судова колегія,-
Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. по справі № 40/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.М.М?ясищев
Судді: І.В. Алєєва
І.В.Москальова
Надіслано 5 примірників:
1-до справи
1-позивачу
1-відповідачу
1-госп.суду
1-ДАГС