донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.11.2010 р. справа №11/266/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Дучал Н.М.
суддів:Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.
секретар судового засідання: Дрьомова Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_5 -по довіреності
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17.09.2010 року ( підписане 22.09.2010року)
по справі№ 11/266/10 ( суддя Гончаренко С.А.)
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя
до:Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" м. Запоріжжя
про:стягнення 10000грн.00коп.
Приватний підприємець ОСОБА_6 м. Запоріжжя (далі по тексту -ПП ОСОБА_6.) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" м. Запоріжжя про стягнення 10000грн.00коп. безпідставно отриманих коштів за договором №135 від 25.10.2006р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає договір, укладений між сторонами, нікчемним, а суму 10 000,00 грн., такою, що набута відповідачем без достатніх правових підстав та підлягає поверненню. Наполягає, що участь Позивача у Фонді не мала місця, також між сторонами не велося спільної діяльності. Отже, у Відповідача були відсутні правові підстави вимагати від позивача перерахування на свій рахунок безповоротної фінансової допомоги в розмірі 90 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 року по справі №11/266/10 позов задоволено; стягнуто з Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" на користь позивача 10000,00грн. безпідставно отриманих коштів, витрати за державним митом в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.
Рішення вмотивовано відсутністю правових підстав для перерахування Підприємцем коштів в сумі 10 000,00 грн. на користь Фонду, та обов»язком Фонду повернути зазначені кошти позивачу.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Державна організація "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 р. у справі № 11/266/10, та прийняти рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог, заявник скарги посилається на те, що господарським судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні повноважний представник позивача проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Скаржник не скористався наявним у нього процесуальним правом участі представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України; клопотань по справі не надходило.
Оскільки судом апеляційної інстанції не визнавалася явка сторін обов'язковою, відсутність скаржника не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія, у відповідності до ст.ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про можливість розгляду скарги за наявними в справі документами.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалася технічна фіксація судового процесу.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
25.10.2006 року між ПП ОСОБА_6 та Державною організацією "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" укладено договір №135 про вступ Учасника до Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" (а.с.12-14), згідно п.1.1 якого сторони зобов'язалися спільно діяти в рамках статутної діяльності з метою виконання задач Фонду.
Відповідно до п.2.2 договору Фонд зобовязується сприяти підприємцеві у виконанні його статутної діяльності; сприяти підприємцеві в проведені громадських заходів та забезпечувати необхідною інформацією.
Відповідно п. 2.3.1 договору учасник зобов'язується виконувати положення Статуту Фонду ( п. 2.3.1. договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідно до п.5.2 Статуту Фонду, у зв'язку із вступом у Фонд, підприємець здійснює безповоротну фінансову допомогу ( внесок) і перераховує на розрахунковий рахунок виконавчої дирекції Фонду суму в розмірі 90000,00грн.
Безповоротна фінансова допомога ( внесок) вноситься до 25 жовтня 2009 року, згідно наведеного графіку ( п.4 договору).
Пунктом 5 договору визначено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами; діє в період з 25 жовтня 2006 року до 25 жовтня 2009 року.
Матеріали справи свідчать, що позивач в якості безповоротної фінансової допомоги за договором №135 від 25.10.2006р. перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 10000,00грн., що підтверджується реєстрами відправлених документів системи Клієнт-Банк через АРМ-НБУ за 17.01.2007 року на суму 2500,00грн., за 24.04.2007 року на суму 2500,00грн., за 23.05.2007року на суму 2500,00грн., за 25.07.2007 року на суму 2500,00грн. ( а.с.17-20).
Решта частини передбаченої договором безповоротної фінансової допомоги ( внеску) позивача до фонду залишилася ним не сплаченою.
Вимога відповідача, викладена в листі від 26.10.2009 року № 02/164 про погашення позивачем заборгованості за договором №135 від 25.10.2006 року( а.с.38), залишена позивачем без задоволення.
Предметом даного спору є правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 10000,00грн., як безпідставно набутих.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст.1212 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов:
- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" визначено правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.
Згідно положень ст.13 вказаного Закону Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва. Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.
Аналіз взазаної статті показує, що будь-які внески до фондів підтримки підприємництва можуть вноситись лише на добровільній основі.
Зі змісту договору № 135 від 25.10.2006 р. вбачається, що він містить елементи різних договорів, тобто є змішаним. В ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Приймаючи до уваги, що як свідчать умови договору № 135, кошти у якості безповоротної фінансової допомоги мали передаватись без будь-яких зобов'язань з боку Фонду ( відповідача), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сума в розмірі 90 000,00 грн., яку відповідач зобов'язався за договором № 135 перерахувати на рахунок Фонду за своєю правовою природою є подарунком, а отже, до відносин сторін у цій частині потрібно застосовувати норми права, які регулюють правовідносини, пов'язані з даруванням.
Зазначене підтверджується п. 4 договору, в якому сторони чітко визначили статус коштів -безповоротна фінансова допомога, що за своєю природою є подарунком, тобто коштами, які передані без будь-якої компенсації, а тому до даних правовідноси слід застосовувати норми глави 55 Цивільного кодексу України, що стосується дарування. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2010 р. у справі № 11/273/09 між тими ж сторонами по аналогічному договору.
Як визначено в ч.5 ст.719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Однак, доказів нотаріального посвідчення договору №135 від 25.10.2006 року, укладеного між сторонами, не надано.
Відповідно до ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України).
Оскільки, в силу ч.2 ст.215 та ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, а в даному випадку частина правочину, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю, кошти в сумі 10 000,00 грн., перераховані ПП ОСОБА_6 на користь Фонду, є перерахованими без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Отже, господарський суд дійшов вірного висновку, щодо обов'язку Фонду повернути ПП ОСОБА_6 10000,00грн. безпідставно набутих коштів.
За таких обставин Донецький апеляційний господарський суд вважає , що висновки господарського суду Запорізької област, викладені в рішенні від 17.09.2010р. (підписане 22.09.2010 р.) є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм як матеріального так і процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст.43 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.
Результати апеляційного провадження у справі № 11/266/10 оголошені в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Державної організації "Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області" м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2010р. (підписане 22.09.2010 р.) у справі № 11/266/10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2010р. ( підписане 22.09.2010 р.) у справі № 11/266/10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий: Н.М.Дучал
Судді: М.Д.Запорощенко
Р.Г.Новікова
Надруковано 5пр.: позивачу-1пр., відповідачу-1пр., у справу -1пр., ДАГС-1пр., ГСЗО-1пр.