донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2010 р. справа №17/106д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівНовікової Р.Г.
Волкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача:Богдан О.В. за дов. №2333 від 29.06.2010р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»м.Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від19 серпня 2010 року
(повний текст підписаний 21.08.2010р.)
по справі№17/106д/10 (суддя -Корсун В.Л.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»м.Запоріжжя
пророзірвання кредитного договору №0248/07/07 -KLI від 06.11.2007р.
за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Форум»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя
простягнення 2237453грн.82коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя звернулось до Акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Запорізької філії АКБ «Форум»м.Запоріжжя з позовом про розірвання кредитного договору №0248/07/07 -KLI від 06.11.2007р.
02.04.2010р. Акціонерний комерційний банк «Форум»в особі Запорізької філії АКБ «Форум»м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»м.Запоріжжя заборгованості у розмірі 2090240грн.43коп., у тому числі суми основного боргу за кредитом у розмірі 1750000грн.00коп., суми нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 195472грн.62коп., суми штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 138585грн.62коп., за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 6182грн.19коп.
В свою чергу, позивачем було надано до господарського суду заяву про розстрочку виконання рішення від 05.05.2010р., в якій останній просив встановити розстрочення погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»на користь відповідача суми боргу за кредитним договором, яка буде стягнута за цією справою в розмірі 300000грн.00коп. на місяць із сплатою до останнього робочого дня місяця.
На адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача за зустрічним позовом №8.7.11.1/9-1488 від 07.05.2010р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відповідач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з позивача 1750000грн.00коп. основного боргу, 251137грн.01коп. нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, 176 917грн.81коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10938грн.61коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.
Також було повідомлено про те, що правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Форум»стало Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».
15.07.2010р. на адресу господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст.233 Господарського кодексу України.
Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України ПАТ «Банк «Форум»заявою №8.7.11.1/9-1787 від 10.06.2010р. знову збільшено позовні вимоги за зустрічним позовом, остаточно вимагаючи стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»1750000грн.00коп. основного боргу, 295150грн.71коп. нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, 176917грн.81коп. штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту, 15385грн.30коп. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату процентів.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.2010р. по справі №17/106д/10 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010р. по справі №17/106д/10 в частині відмови в задоволені первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник вказує, що обставини, якими сторони керувались при укладені спірного договору змінились на стільки, що подальше його виконання призвело би до втрати тих майнових інтересів, на які позивач розраховував при укладенні договору. За таких обставин, позивач наполягає на наявності правових умов, визначених цивільним законодавством, необхідних для розірвання кредитного договору у судовому порядку.
Крім того, скаржник зазначає, що звільнений від відповідальності за порушення своїх договірних зобов'язань, оскільки це порушення відбулось внаслідок непереборної сили.
Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу не погодилось з твердженнями позивача та наполягало на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
У судових засіданнях від 12.10.2010р. та 01.11.2010р. представник ПАТ «Банк Форум»підтримав правові позиції, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач за первісним позовом не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у судових засіданнях, про час та місце проведення яких був повідомлений належним чином.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Форум»в особі Запорізької філії АКБ «Форум»м.Запоріжжя, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»м.Запоріжжя (далі -банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»(далі - позичальник) був укладений кредитний договір №0248/07/07-KLI, відповідно до п.1.1. якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та ведення господарської діяльності з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1750000грн.00коп.
Положеннями пункту 1.2. договору встановлена дата остаточного повернення кредиту - 05.11.2008р.
Згідно з пунктом 1.3. договору за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 16,5 процентів річних.
У пункті 2.4. кредитного договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником в національній валюті згідно з п.2.6. цього договору. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п.2.6. цього договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.
Пунктом 2.5. договору встановлено, що сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами.
Відповідно до приписів п.2.6. договору, проценти сплачуються позичальником за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
Як встановлено пунктом 5.1. договору, зміна процентної ставки за користування кредитними коштами за ініціативою банку здійснюється шляхом направлення позичальнику повідомлення, де зазначається новий розмір процентної ставки та дата з якої вона вводиться. Позичальник протягом 30-ти днів з моменту відправлення банком такого повідомлення повідомляє про свою згоду із запропонованими змінами процентної ставки. У випадку незгоди із запропонованою процентною ставкою, позичальник повідомляє про це банк та повертає кредитні кошти не пізніше ніж до настання дати з якої вона вводиться та сплачує нараховані проценти.
У випадку неотримання банком відповіді протягом 30-ти днів з моменту відправлення повідомлення про зміну процентної ставки, вона вважається зміненою і погодженою сторонами та починаючи з дати, зазначеної у повідомленні нараховується за вказаним розміром.
Додатковими угодами №1 від 11.07.2008р. та №2 від 05.11.2008р. внесені зміни до кредитного договору №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р., зокрема, продовжений строк повернення кредиту до 04.11.2009р. та збільшена процентна ставка за користування кредитом до 27% річних.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3, 6 та 627 Цивільного кодексу України.
За приписами зазначених статей Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вказано у ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України забороняється одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов.
Проте, як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя, під час дії кредитного договору №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р. істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладені спірного договору, у зв'язку з чим виникли правові підстави для розірвання договору у судовому порядку.
Серед причин, які обумовили необхідність розірвання кредитного договору, позивачем виділяються наступні: виникнення економічної кризи в країні, що призвело до кризових явищ; різке підвищення курсу долару США по відношенню до гривні, що сталося внаслідок некерованих та не прогнозованих процесів в економіці держави і, зокрема, в кредитно-банківській системі України, зростання цін на палево-мастильні матеріали, зменшення попиту та обсягів продажу.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, згідно положенням ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Інтереси сторін можуть порушуватися будь - якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зміна або розірвання договору можлива лише за наявності одночасно чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Необхідною умовою для встановлення ускладнень у виконанні договору, достатніх для розірвання договору у судовому порядку, є те, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. При цьому, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам або заінтересованій стороні після укладення договору.
Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору.
Договором або виходячи із суті зобов'язання може бути передбачено і відповідно випливати, що зміна обставин була передбачуваною, названі зміни охоплювалися ризиками, що були взяті на себе за договором стороною його виконання.
Слід зазначити, що факт зростання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти існував як до укладення спірного договору, так і протягом його дії.
Що стосується посилань скаржника на підвищення процентної ставки за користування кредитом як на підставу для розірвання кредитного договору, то вони судом апеляційної інстанції не беруться до уваги.
Як вказувалось вище, умовами спірного договору, а саме п.5.1. договору, передбачений порядок зміни процентної ставки.
З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами №1 від 11.07.2008р. та №2 від 05.11.2008р. сторонами внесені зміни до кредитного договору №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р. щодо продовження строку повернення кредиту до 04.11.2009р. та збільшення процентної ставки за користування кредитом до 27% річних.
При цьому, зазначені правочини підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.
Отже, позивач погодився з відповідними змінами спірного договору, докази зворотного у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, позивач не надав до суду належних доказів наявності одночасно всіх визначених цивільним законодавством умов для розірвання спірного договору у судовому порядку.
Як правомірно зазначено судом першої інстанції, посилання позивача на настання фінансової світової кризи, яка негативно вплинула на діяльність банківської системи країни не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч.1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання кредитного №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р.
Щодо посилань скаржника на наявність підстав для застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності через те, що це порушення сталось внаслідок непереборної сили, під ознаки якої, на думку позивача, підпадає фінансово-економічна криза в Україні, то вони є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Зазначена правова норма кореспондується зі ст.218 Господарського кодексу України, за приписами частини 2 якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.
Боржник повинен підтвердити наявність таких обставин відповідними засобами доказування та довести, що зазначені обставини спричинили невиконання зобов'язань. Перелічені обставини звільняють боржника від відповідальності за допущене ним порушення, тільки якщо вони мають ознаки надзвичайності і невідворотності та причинно обумовили невиконання зобов'язань.
Не є непереборною силою несприятливі фактори господарського життя, а також інші виробничі труднощі і складність прийнятих до виконання зобов'язань. Можливість існування таких обставин -звичайний підприємницький ризик, який несе боржник.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин норм статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України.
В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, ст.84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залишив без уваги надані позивачем заяву про розстрочку виконання рішення від 05.05.2010р. та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 14.07.2010р.
Як встановлено ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Проте, позивачем не надано до апеляційного господарського суду належних доказів того, що залишення судом без розгляду наданих ним заяви та клопотання призвело до прийняття неправомірного судового рішення.
Слід зазначити, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»не позбавлено можливості надати заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення після його прийняття господарським судом та набрання законної сили.
З огляду на вищевикладене, господарський суд Запорізької області дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог.
З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»про стягнення 1750000грн.00коп. основного боргу, 295150грн.71коп. нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, 176917грн.81коп. штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредиту, 15385грн.30коп. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату процентів, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На виконання умов кредитного договору №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р. Публічним акціонерним товариством «Банк «Форум»в особі Запорізької філії ПАТ «Банк «Форум»м.Запоріжжя було перераховано ТОВ «ОЛЄУМ»суму кредиту у розмірі 1750000грн.00коп. На підтвердження зазначеного у матеріалах справи наявні виписки по особовим рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ»за періоди з 06.11.2007р. по 31.03.2009р., з 06.11.2007р. по 04.11.2009р., з 05.11.2009р. по 01.04.2010р.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань ТОВ «ОЛЄУМ»за кредитним договором №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р., станом на 11.06.2010р. виникла заборгованість за простроченим кредитом в сумі 1750000грн.00коп. та заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 295150грн.71коп.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази погашення цієї заборгованості, господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки.
Стаття 218 Господарського кодексу України вказує, що несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Пунктом 4.1. кредитного договору №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р. передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту або несплачених процентів за кожен день прострочення.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи розрахунку розміру пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, пеня за порушення ТОВ «ОЛЄУМ»своїх договірних зобов'язань нарахована банком в межах подвійної облікової ставки Національного банку України.
Слід зазначити, що згідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаною.
Зі змісту спірного договору вбачається, що інший строк нарахування штрафних санкцій сторонами не встановлений.
Проте, виходячи з наданого до зустрічного позову розрахунку розміру пені, Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум»нарахувало пеню за періоди, що виходять за межі шестимісячного строку.
Так, пунктом 1.2. кредитного договору в новій редакції встановлений строк повернення кредиту, а саме, 04.11.2009р. Отже, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів виникло у ТОВ «ОЛЄУМ»з 05.11.2009р.
Таким чином, розмір пені необхідно обчислювати за період з 05.11.2009р. по 05.05.2010р.
Оскільки згідно нового розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, наданого до заяви про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, розрахунок пені починається з 13.12.2009р., то відповідно, пеня нараховується за період з 13.12.2009р. по 05.05.2010р.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 140551грн.37коп.
Те ж саме стосується і періодів нарахування пені за несвоєчасне погашення процентів за спірним кредитним договором.
Як зазначалось раніше, приписами п.2.6. договору встановлено, що проценти сплачуються позичальником за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
Тобто обов'язок сплачувати проценти за користування кредитними коштами виникає у позичальника з 26 числа кожного місяця.
Відтак, суд апеляційної інстанції визнав наданий до суду першої інстанції розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №0248/07/07-KLI від 06.11.2007р. помилковим та здійснив новий розрахунок, згідно до якого задоволенню підлягають позовні вимоги банку за зустрічним позовом щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 14986грн.15коп.
З огляду на зазначене, рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010р. у справі 17/106д/10 підлягає скасуванню в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 36765грн.59коп.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010р. у справі №17/106д/10 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010р. у справі №17/106д/10 -скасувати частково.
Викласти абзац третій та четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010р. у справі №17/106д/10 у наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» (69035, м.Запоріжжя, пр-т Леніна, буд.192, кв.153, код ЄДРПОУ 31911155, п/р 26000976712399 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623, п/р 26005300000898 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313193,п/р 2600139305385 в дирекції АБ «Діамантбанк», МФО 320854) на користь ПАТ «Банк «Форум»(02100, м.Київ, вул.Верховної Ради, 7) в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум»(69035, м.Запоріжжя, вул..Панфловців, буд.13-а, код ЄДРПОУ 26337346, п/р 2909290017 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313913) -1750000грн.00коп. основного боргу за кредитом, 295150грн.71коп. процентів за користування кредитом, 155537грн.52коп. штрафних санкцій.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» (69035, м.Запоріжжя, пр-т Леніна, буд.192, кв.153, код ЄДРПОУ 31911155, п/р 26000976712399 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623, п/р 26005300000898 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313193, п/р 2600139305385 в дирекції АБ «Діамантбанк», МФО 320854) на користь ПАТ «Банк «Форум»(02100, м.Київ, вул.Верховної Ради, 7) в особі Запорізької філії ПАТ «Банк Форум»(69035, м.Запоріжжя, вул.Панфловців, буд.13-а, код ЄДРПОУ 26337346, п/р 29091900000049 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313913) 22006грн.88коп. державного мита та 232грн.13коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 36765грн.59коп. штрафних санкцій відмовити.»
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 6 примірників: 1 -позивачу; 2 -відповідачу; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС