25.10.2010 року Справа № 35/177-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений
від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі №35/177-10
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України", м.Дніпропетровськ
про визнання пунктів договору оренди недійсними
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі №35/177-10 (суддя Широбокова Л.П.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України" про визнання пунктів договору оренди недійсними задоволено частково. Визнано недійсним п.10.4. договору оренди №15.А-2009р. від 26.03.2009р., що був укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та державним підприємством "Експериментально-виробниче підприємство Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України". В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати повністю як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- при винесенні рішення суд порушив принцип „свободи договору”, передбачений ст.6, 627 Цивільного кодексу України;
- судом не враховано особливості правового режиму користування та управління майном Національної академії наук України тощо.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник та представник відповідача в судове засідання, після відкладення розгляду справи, не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у їх відсутність за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та державним підприємством "Експериментально-виробниче підприємство Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України" (орендодавець) було укладено договір оренди №15.А.-2009 від 26.03.2009р. на строк з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. включно, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно (назва майна відповідно до акту оцінки вартості -додаток №1) площею 2300кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова,1, котре перебуває на балансі орендодавця, загальною вартістю 489 900,00грн. станом на 30.09.2008р. (а.с.11-16).
Зазначене майно було передано відповідачем в користування позивачу, що підтверджується відповідним актом (а.с.17).
Позивач вважає, що п.п.2 абзацу 2 п.3.1., п. 3.7., 5.1.4., 5.1.9., 10.4. цього договору не відповідають чинному законодавству, а тому звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними.
За ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір укладено за волевиявленням обох сторін, спрямований на реальне настання правових наслідків, підписаний уповноваженими на те особами та завірений печатками без будь-яких застережень.
За ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону... може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Виходячи з цього, суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку, що п.п.2 абзацу 2 п.3.1., п. 3.7., 5.1.4., 5.1.9. договору відповідають вимогам чинного законодавства, а тому правомірно відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Разом з тим, суд помилково дійшов до висновку, що п.10.4. договору не відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України”.
Сторонами укладено договір щодо оренди державного майна, яке перебуває у віданні Національної академії наук України.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" Національна академія наук України надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.
Договір оренди було укладено на підставі дозволу Бюро Президії НАН України від 09.02.2009р., будь-які інші дозволи в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає, що сторони в п. 10.4. договору правомірно відступили від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини відповідно до рішення органу управління державним майном.
Посилання позивача на те, що відповідно до ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст.73 Закону України “Про Державний бюджет України” має намір продовжити дію договору оренди і додаткового погодження на це органу управління не потребується, не заслуговує на увагу, оскільки термін дії договору сплив 31.12.2009р., а позов у цій справі заявлено в травні 2010р.
Більш того, відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна”...
Згідно п.б) ч.2 ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна” загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: майнові комплекси установ Національної академії наук України з основних напрямків дослідження.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме про визнання недійсним п.10.4. договору оренди та розподіленню судових витрат, підлягає скасуванню відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
В решті рішення слід залишити без змін.
Судові витрати слід покласти на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тому наказ господарського суду від 20.07.2010р. (а.с.56) щодо стягнення на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат по сплаті державного мита в сумі 17грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 47,2грн. вважати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України" (код 00190578) витрати по сплаті мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 42,5грн., в решті мито в сумі (51-42,5) 8,5грн. повернути скаржнику як помилково сплачене відповідно до ст.8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито”.
Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі №35/177-10 щодо часткового задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України" про визнання недійсним п.10.4. договору оренди №15.А-2009р. від 26.03.2009р. та стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті державного мита в сумі 17грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 47,2грн. скасувати.
В решті рішення суду залишити без змін.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010р. у справі №35/177-10.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Експериментального-виробничого підприємства Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова Національної академії наук України" (код 00190578) витрати по сплаті мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 42,5грн.
Надмірно сплачене державне мито в сумі 8,5грн. повернути скаржнику відповідно до ст.8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито”.
Видачу наказу на виконання даної постанови та довідки про повернення надмірно сплаченого державного мита доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець