Справа № 486/5/24
Провадження № 2/486/336/2024
05 квітня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді Савіна О.І.
при секретарі - Салагорі С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
без участі сторін,
02.01.2024 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» Столітній М.М. за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 10.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4293450 про надання споживчого кредиту. Даний кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ ««Авентус Україна» затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (10.07.2021 року) вказується в Графіку платежів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору); ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 . 10.07.2021 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 30,00 грн. У зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 09.08.2021 року) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 09.08.2021 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5700,00 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 08.09.2021 року) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 08.09.2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору, Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснювала. Згідно п.п. 3 п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 03.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу №03-05/2022 (далі - Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна», повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 10000 грн - тіло кредиту та 22800 грн - нараховані проценти, всього - 32800 грн. Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч.ч.6 та 8 ст.11 і ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M215276», після чого відповідач отримала кредит в сумі 10000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 . Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу №03-05/2022 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 32800 грн. Станом на 28.12.2023 року заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: сума кредиту 10000 грн, сума процентів за користування кредитом - 22800 грн., всього 32800 грн. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Загалом 3% річних становить - 2021,92 грн. У зв'язку з розглядом даної справи в суді позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір 2147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 32800,00 грн, інфляційні втрати - 10397,60 грн, три відсотки річних - 2021,92 грн; сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Представник позивача адвокат Столітній М.М., у судове засідання не з'явився, 04.04.2024 року направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 05.04.2024 року надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 5 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Судом встановлено, що 10.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4293450 про надання споживчого кредиту (а.с. 11-15).
Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (10.07.2021 року) вказується в Графіку платежів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору); зі стандартною процентною ставкою 1,90%. в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту.
Відповідачем після прийняття умов Кредитного договору з ТОВ «»Авентус Україна» було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M215276» (а.с. 15), після чого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів (а.с. 44-45).
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.
З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Так, на підтвердження укладання договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем надано договір, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно наданих до суду документів та заяви відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладання договору №4293450 про надання споживчого кредиту від 10.06.2021 року та отримання кредиту у розмірі 10000,00 грн. Таким чином, договір укладений відповідачем на визначених у нього умовах, і доказів протилежного матеріали справи не містять, положення договору не визнані недійсними та не оспорювалися, а тому з огляду на приписи статті 204 ЦК України є дійсними та підлягають виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так судом встановлено, що згідно умов Розділу 4 договору №4293450 про надання споживчого кредиту від 10.06.2021 року передбачені положення стосовно пролонгації строку кредиту (а.с. 12).
Відповідно до п. 4.2.2 пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних способі в цьому пункті.
Згідно п. 4.2.3 передбачає, що товариство має право, але не обов'язок протягом строк для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.
Відповідно до п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначено пп. 4.2 Договору.
Як вбачається і матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 здійснила 09.09.2021 року оплату часткового погашення заборгованості за основним боргом та процентів на загальну суму 5700,00 грн., тим самим пролонгувала строк кредиту до 08.09.2021 року, надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснювала, тим самим продовжила пролонгацію кредиту.
Відповідно до п. 4.3.1 договору про надання споживчого кредиту сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день авто пролонгації є новою датою повернення кредиту.
Кредитором у відповідно до умов договору було автопролонговано строк кредиту на 90 днів поспіль із врахування попередньої пролонгації кредиту, яка відбувалася за ініціативою споживача, шляхом часткової оплати заборгованості в період дії договору.
Отже, умовами кредитного договору передбачено продовження строку кредитування, а відтак, проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню у продовжені договором строки, що було виконано кредитодавцем.
Вказаний кредитний договір та Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» підписаний представником товариства та відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М215276, 10.06.2021 року 16:38:06 ( ОСОБА_1 ), а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 8-10, 11-15, 70-77).
03.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу №03-05/2022 (а.с. 35-39), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, що підтверджується Витягом від 03.05.2022 року з реєстру боржників відносно відповідача (а.с. 16).
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення (а.с. 78).
Відповідно до п.1.1. договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємної частиною цього договору.
Відповідно до витягу Реєстру Боржників за Договором Факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 22800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідач будучи повідомленим про зміну кредитора, що підтверджується письмовими доказами, долученими до позовної заяви, платежів на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором не здійснив.
Судом досліджено розрахунок заборгованості кредитного договору №4293450 від 10.06.2021 року позичальника ОСОБА_1 (а.с.17-25), а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 32800,00 грн, інфляційних втрат - 10397,60 грн, 3% відсотків річних - 2021,92 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №2449 від 27.12.2023 року, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2147,20 грн. (а.с. 82).
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено, судовий збір слід стягнути в розмірі 2147,20 грн.
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. на підставі: копії договору №10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023 року (а.с. 27-28); копії ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1423361 від 28.12.2023 року (а.с. 30); копії звіту від 28.12.2023 року про надання правової допомоги згідно Договору №10/07-2023 від 10.07.2023 року (а.с. 80); копії рахунку на оплату по замовленню №1754/28/12 від 28.12.2023 року (а.с. 43); копії платіжної інструкції від 27.12.2023 року №2492 (а.с.42). Допомога полягала в: зборі та аналізі доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; складенні позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором; поданні до суду позовної заяви в інтересах клієнта, загальна сума витрат -10000 гривень.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Надаючи оцінку зазначеним вище аргументам, зважаючи на складність справи ,ціну позовної заяви значення справи для сторін, обсяг наданих юридичних послуг та виконаних робіт, а також враховуючи принцип пропорційності, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18.07.2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором №4293450 від 10.06.2021 року в розмірі 32800 (тридцять двi тисячi вiсiмсот) гривень 00 копiйок, яка складається з наступного: інфляційні втрати - 10397 (десять тисяч триста дев'яносто сiм) гривень 60 (шістдесят) копiйок, три відсотки річних - 2021 (двi тисячi двадцять одна) гривня 92 (дев'яносто дві) копiйки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) витрати по оплаті судового збору в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін