Справа № 489/5593/24
Провадження № 3/489/2149/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
09 серпня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії № 0000135 від 17.05.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 17.05.2024 о 12.35 год. в м. Миколаєві по проспекту Богоявленському, 9, він здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів автомобілем таксі "SKODA FABIA", д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкта господарської діяльності, передбаченої ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України, та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся. До суду не надходило клопотання про відкладення розгляду справи. Захисник в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв'язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не здійснював перевезення пасажирів за вказаних у протоколі обставин.
Вислухавши захисника, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; копію посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "SKODA FABIA"; фотознімок транспортного засобу "SKODA FABIA", д.н.з. НОМЕР_1 ), суддя дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого зазначається: суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Виходячи із положень ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
Відповідно до вимог пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП, важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, такі дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України), і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність таких обставин, а також довести їх систематичність.
При цьому, ані протокол про адміністративне правопорушення, ані додані до нього матеріали справи не містять жодних фактичних даних щодо вчинення особою інкримінованого правопорушення, яке полягає у наданні послуг з перевезення пасажирів, та систематичного (три і більше разів) здійснення такої господарської діяльності особою, а також не містять інформації про свідків вчиненого правопорушення (їхні анкетні дані, адреси проживання) та/або інших доказів, на підтвердження факту провадження особою господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Натомість санкція ч. 1 ст. 164 КУпАП, за якою складений протокол відносно особи, передбачає накладення стягнення, зокрема у виді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої, що, у свою чергу, вказує на те, що інкриміноване особі діяння підпадає під визначення поняття «кримінальне обвинувачення», у зв'язку з чим її вина в інкримінованому діянні має бути доведена поза розумним сумнівом, що при розгляді даної справи не встановлено.
Проте до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів (пояснень свідків, відеозаписів надання послуг з перевезення пасажирів тощо) на підтвердження факту здійснення особою вказаної у протоколі господарської діяльності, натомість фотознімок транспортного засобу та свідоцтво про його реєстрацію за іншою особою, аніж та, відносно якої складений протокол, жодним чином не доводять винуватість такої особи в інкримінованому діянні, оскільки матеріали справи не містять фактичних даних, що особа дійсно надавала послуги з перевезення пасажирів на таксі за вказаних у протоколі обставин.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
При цьому, суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним достатнім доказом винуватості особи в інкримінованому порушенні, оскільки викладені у ньому обставини вчинення особою діяння мають підтверджуватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, які в даній справі взагалі відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй діянні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 247,252,280,283,291,294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко