07 серпня 2024 року
м. Київ
справа №1140/2095/18
касаційне провадження № К/9901/14058/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 (суддя Хилько Л.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 (головуючий суддя - Головко О.В., судді - Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2018 №0005651303, №0005661303, №0005641303, №00001711403, податкову вимогу від 12.07.2018 №Ф-0000711303, рішення про застосування штрафних санкцій від 12.07.2018 №0001741303.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначала про протиправність оскаржуваних рішень з підстав правомірного включення нею до складу витрат витрат, які були понесені під час здійснення господарських операцій. Позивач вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам у справі висновки контролюючого органу про порушення ним вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо не включення ним до податкового зобов'язання умовного продажу насіння соняшника та насіння кукурудзи в загальній сумі 93130,65 грн та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 18626,13 грн. Також позивач посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення ним вимог пункту 177.10 статті 177, підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України щодо несвоєчасної реєстрації книги обліку доходів, порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №637,) щодо неоприбуткування (несвоєчасно оприбутковано) ним готівкових коштів.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 12.11.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 12.07.2018 №0005651303, №0005661303, №0001741303, №0005641303, №00001711403, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 №Ф-0000711303.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу витрат витрати, які були понесені в результаті здійснення господарської діяльності.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2019 скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 12.07.2018 №0005651303, №0005661303, рішення від 12.07.2018 №0001741303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 №Ф-0000711303 та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Скаржник неврахування судами, що платник в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України не включив до податкового зобов'язання умовного продажу насіння соняшника та насіння кукурудзи в загальній сумі 93130,65 грн, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 18626,13 грн. Також скаржник посилається на залишення судами поза увагою, що платником в порушення вимог пункту 177.10 статті 177, підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України несвоєчасно зареєстровано книгу обліку доходів та в порушення вимог пункту 2.6 Положення №637 не оприбутковано (несвоєчасно оприбутковано) готівкові кошти.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.05.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.08.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.08.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 22.06.2018 №455/11-28-13-03/2457621628 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 177.4.4 пункту 177.4, пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 5672,81 грн;
пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено єдиний внесок за 2016 рік на загальну суму 6933,44 грн;
підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що призвело до заниження нарахування військового збору в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік в сумі 472,73 грн;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2017 року на суму 18626,13 грн;
підпункту 177.10 статті 177, підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України та несвоєчасно зареєстровано книгу обліку доходів;
пункту 2.6 глави 2 Положення №637 та несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у повній сумі їх фактичного надходження в книзі обліку доходів в сумі 498100,00 грн.
На підстав висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2018:
№0005651303, яким платнику за порушення вимог підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177, пункту 177.2 статті 177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 8509,22 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 5672,81 грн, за штрафними санкціями у сумі 2836,41 грн;
№0005661303, яким платнику за порушення вимог підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 709,09 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 472,73 грн, за штрафними санкціями у розмірі 236,36 грн;
№0005641303, яким платнику за порушення вимог підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23282,66 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 18626,13 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4656,53 грн;
№00001711403, яким за порушення глави 2 пункту 2.6 Положення №637 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 застосовано штрафну санкцію в сумі 2490500,00 грн.
Також контролюючим органом прийнято: рішення від 12.07.2018 №0001741303, яким до платника застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким за порушення вимог частини 1 пункту 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції в розмірі 1386,69 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2018 №Ф-0000711303, згідно з якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимагається сплатити недоїмку в сумі 6933,44 грн.
Колегія суддів переглядає рішення судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, суд не надає оцінку рішенням контролюючого органу в частині, що не є предметом касаційного оскарження.
Предметом касаційного оскарження є податкові повідомлення-рішення від 12.07.2018 № 0005641303 та № 00001711403.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо правомірності зазначених рішень контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.07.2018 №0005641303 та висновків контролюючого органу про заниження платником податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18626,13 грн, яке відбулось внаслідок списання у грудні 2016 року у зв'язку з непридатністю: насіння соняшнику у кількості 25 посадкових одиниць по ціні 2553,77 грн без податку на додану вартість за 1 п.о., на суму 63844,25 грн, податок на додану вартість у розмірі 12768,85 грн (25 п.о. х 2553,77 грн х 20% = 12768,85 грн); насіння кукурудзи 2040 у кількості 20 посадкових одиниць по ціні 1464,32 грн без податку на додану вартість за 1 п.о., на суму 29286,40 грн, податок на додану вартість у розмірі 5857,28 грн (20 п.о. х 1464,32 грн х 20% = 5857,28 грн), колегія суддів зазначає про наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Агрофірма «Українське насіння» (продавець) 21.01.2014 було укладено договір купівлі-продажу № С0801811, на виконання якого продавець поставив покупцю насіння гібриду кукурудзи НС 2040 (ІV фр) та насіння гібриду соняшника Рімі Екстра (F1), що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, банківською випискою.
Відповідно до акта списання насіннєвого матеріалу від 31.12.2016, насіння гібриду соняшника Рімі Екстра (F1) у кількості 25 п.о. та насіння гібриду кукурудзи НС 2040 (ІV фр) у кількості 20 п.о. списано у зв'язку з непридатністю для висіву.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з дно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з абзацом 1 пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Ураховуючи зазначені встановлені судами фактичні обставини у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів, що настання негативних наслідків у вигляді псування товару не може бути підставою для визначення операції з списання товару як операції, що не є господарською, а відтак висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок недекларування в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по списанню непридатного насіннєвого матеріалу, є необґрунтованими.
Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 12.07.2018 №00001711403, колегія суддів зазначає про наступне.
З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення пункту 2.6 Положення №637 в частині не оприбуткування (несвоєчасного) оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книзі обліку доходів.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що до перевірки платником було надано книгу обліку доходів, яка зареєстрована у Вільшанському відділенні Голованівської ОДПІ з 13.06.2018, в якій було відображено облік отриманого доходу, в тому числі готівку за період з 01.07.2017 по 31.12.2017. Тобто, платник в порушення вимог підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, Порядку ведення книг обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, в період з 01.07.2017 по 31.12.2017 не використовував книгу обліку доходів, готівка в сумі 498100,00 грн не була оприбуткована позивачем у книзі обліку доходів, за що позивача відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» було застосовано штрафну санкцію в сумі 2490500,00 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР.
За правилами пункту 5 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахунковим операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положенням №637.
Так, пунктом 1.2 Положення №637 визначено, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) або використанням розрахункових книжок (далі - РК), оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
За правилами пункту 7.3 Положення №637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.
Згідно з пунктом 7.15 вказаного Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК).
08.06.1995 між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір №1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.
Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 3 статті 18 Конституційного Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ №436/95 було прийнято 12.06.1995, а Закон №265/95-ВР - 06.07.1995) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.
У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.07.2018 №0001711403, яким на підставі акта перевірки за порушення вимог пункту 2.6 Положення №637, відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95) застосовано фінансову санкцію (штраф) у сумі 2490500,00 грн.
Так, об'єктивна сторона вказаного вище порушення в акті перевірки визначена як не забезпечення оприбуткування в Книзі обліку доходів та витрат коштів, які надійшли до каси (місця проведення розрахунків), чим порушено пункт 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637).
Статтею 1 Указу №436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу), зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац третій).
Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об'єктивна сторона порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу №436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, фактично полягає у одних і тих самих діях.
Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
Оскільки шляхом прийняття Закону №265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №819/1201/14-а, від 30.04.2024 у справі №826/14550/17.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу №436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом №265/95-ВР, з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 №00001711403 є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень у визначеній судом апеляційної інстанції частині.
Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновку суду апеляційної інстанції. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк