07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 1340/5028/18
адміністративне провадження № К/9901/16583/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 (суддя - Мричко Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 (головуючий суддя - Улицький В.З., судді - Довга О.І., Шавель Р.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0359811307, №0359791307, №0359761307, №0359751307, рішення 17.10.2018 №0359781307.
Обґрунтовуючи вимоги, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що вона у періоді, що перевірявся, в повному обсязі нараховувала та сплачувала податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, єдиний внесок із сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, а відтак оспорюванні податкові повідомлення-рішення та рішення податкового органу є протиправними. ФОП ОСОБА_1 вважає, що суми витрат були сформовані нею по фактично понесених витратах, пов'язані з її господарською діяльністю і підтверджені належними первинними документами. Вважає, що її дії відповідали вимогам статей 138, 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині віднесення до витрат, за які придбано запасні частини для ремонту основних засобів - вантажних спеціалізованих автомобілів.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 30.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0359811307, №0359791307. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем був сплачений податок на додану вартість при купівлі транспортного засобу, який використовується у господарській діяльності позивача, а відтак висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нескладення і нереєстрацію податкової накладної є необґрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні позову у решті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення ПК України не передбачають можливості фізичній особі-підприємцю, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, при визначенні об'єкта оподаткування включати до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, витрат на придбання запасних частин до основних засобів подвійного значення.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями у частині, в якій відмовлено у задоволенні позову, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про правомірне віднесення позивачем до складу витрат вартості придбаних запасних частин для вантажних автомобілів.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 06.08.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 07.08.2024.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, дійшов наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 02.10.2018 №2431/13-03-13-07/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення платником вимог: статей 167, 168, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України в частині перекручення даних в податковій декларації про майновий стан і доходи осіб; статей 163, 168, 176, підпунктів 1.2, 1.4, 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено військовий збір; пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок; пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині не ведення книги обліку доходів і витрат; пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 193.1 статті 193, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в наслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість; пункту 201.1 статті 201 ПК України, в наслідок чого не зареєстровано податкову накладну за господарськими операціями за листопад 2017 року.
На підставі висновків акта перевірки Управлінням прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.10.2018: №0359811307, яким позивачу визначені штрафні санкції в сумі 11833,00 грн; №0359791307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29582,50 грн; №0359761307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 6403,50 грн; №0359751307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 92210,40 грн; Також контролюючим органом прийнято рішення від 17.10.2018 №0359781307, яким позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 75134,40 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 7513,44 грн.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в межах касаційної скарги, щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
У справі, що розглядається, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення ним витрат за 2017 рік за рахунок включення до їх складу вартості придбаних запчастин на загальну суму 341520,00 (без ПДВ), чим порушено вимоги статей 167, 168, пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 ПК України.
Як вбачається з копій свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, у власності позивача перебувають фургон - рефрижератор - С, фургон - рефрижератор - С вантажний, фургон - С, спеціалізований вантажний фургон - рефрижератор, спеціалізований вантажний фургон рефрижератор, загальний вантажний фургон - рефрижератор, фургон - рефрижератор - С, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, спеціалізований напівпричіп, загальний вантажний фургон - рефрижератор, причіп - рефрижератор - Е, фургон - рефрижератор - С, спеціалізований вантажний фургон - рефрижератор, спеціалізований вантажний фургон - рефрижератор, фургон - С.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність -це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
При цьому, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 пункту 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Згідно з підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Отже, у підпункті 177.4.5 пункту 177.4 пункту 177 ПК України законодавець чітко визначив, що до складу витрат підприємця не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею. Тобто, йдеться про основні засоби подвійного призначення, які визначені такими саме у цій статті ПК України.
В свою чергу, відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, зокрема, вантажні автомобілі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме тих, які визначені у статті 177 ПК України: земельних ділянок, об'єктів житлової нерухомості, легкових та вантажних автомобілів.
Предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції було, зокрема, питання можливості віднесення вартості придбаних запасних частин, придбаних позивачем для утримання вантажних автомобілів, а також причепів, які використовуються ним у господарській діяльності, до складу витрат підприємця.
Наведені вище правові норми не передбачають можливість фізичній особі-підприємцю, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, при визначенні об'єкта оподаткування включати до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення та амортизаційні відрахування на такі основні засоби.
З огляду на те, що зазначені вантажні автомобілі, сідлові тягачі та причепи відносяться до основних засобів подвійного призначення, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати на придбання запасних частин та автошин до вказаних транспортних засобів не включаються до складу витрат підприємця.
Позивач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо безпідставного відображення у податковому обліку зазначених вище витрат.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позові, апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк