про відмову у відкритті касаційного провадження
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа №320/31652/23
провадження № К/990/30503/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №320/31652/23 за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить (з урахуванням об'єднаних позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.03.2023 №766/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №1349/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.04.2023 №850/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.05.2023 №1551/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов?язати Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 клопотання представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про об'єднання справ в одне провадження - задоволено. Адміністративні справи №320/31652/23 та №320/31648/23, - об'єднано для спільного розгляду в об'єднаному провадженні у справі - №320/31652/23.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2023 № 1349/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01.05.2023 №1551/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 і залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі судом першої інстанції вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У касаційній скарзі взагалі не зазначено підстав касаційного оскарження, наведених у частині п'ятій статті 328 КАС України.
Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, яке саме питання права має бути вирішено Верховним Судом і в чому полягає його фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також у касаційній скарзі не обґрунтовано чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою касаційного оскарження позивачка визначила тільки пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, пославшись на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо вмотивованості рішення Міністерства юстиції України, викладені у постановах від 03.06.2020 у справі №820/2443/18, від 15.08.2023 у справі №640/16809/20.
Питання вмотивованості рішення суб'єкта владних повноважень нерозривно пов'язано з оцінкою доказів, наявних у справі. Скаржником не обґрунтовано порушення судом апеляційної інстанції загального підходу до розуміння вмотивованості рішення Міністерства юстиції України, висловленого Верховним Судом, а зводиться до незгоди з результатом вирішення справи.
Отже, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №320/31652/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з матеріалами касаційної скарги та доданими до неї документами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко