08 серпня 2024 року справа №200/840/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 200/840/22 (головуючий суддя І інстанції - Крилова М.М.), складеного у повному обсязі 14 вересня 2023 року, за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬ-АВТО» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
14 січня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬ-АВТО» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, в якому позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №СМУ2686/1091/НД/АВ/ПТ/ПС/СПТД-ФС від 15.12.2021 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 15.12.2021 року №СМУ2686/1091/НД/АВ/ПТ/ПС/СПТД-ФС.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на користь Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬ-АВТО» судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у їх задоволені у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції в рішенні дійшов помилкового висновку стосовно прийняття спірної постанови на підставі приписів Порядку №823, який був чинним на момент проведення (неможливості проведення) заходу державного контролю.
Вважає, що ані в наказі Міжрегіонального управління від 03.11.2021 № 2203 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто», ані в направленні на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування ПрАТ «Маріуполь-Авто» від 03.11.2021 № 792/4.1 не зазначалась така підстава на здійснення позапланового заходу, як Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823.
Також заявник апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку зі створенням ПрАТ «Маріуполь-Авто» перешкоди у проведенні інспекційного відвідування під час виконання інспекторами праці державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, що є порушенням вимог абзацу другого статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших норм Законів та нормативно-правових актів, які були діючими як на момент складання акту так і прийняття спірної постанови про накладення штрафу.
Вважає, що спірна постанова прийнята державним органом правомірно.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬ-АВТО», код ЄДРПОУ 05416943, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, б. 6, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.12.2020 року, №1002741070036004405.
На адресу Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшло звернення ОСОБА_1 (вх. №1-488Д від 14.09.2021 року) про порушення вимог законодавства про працю адміністрацією Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто» та не реагування а вимоги працівників, щодо їх усунення.
Листом від 28.09.2021 року №К/461/ДП відповідачем направлено до Державної служби України з питань праці направлено перелік звернень фізичних осіб про порушення суб'єктами господарювання їх законних прав для погодження проведення позапланових заходів державного контролю.
Листом Державної служби з питань праці від 05.10.2021 року надано погодження на проведення Міжрегіональним управлінням позапланових заходів державного контролю.
Наказом начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 03.11.2021 року №2203 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ПрАТ «Маріуполь-Авто», відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.9.2004 року №1985, статті 259 Кодексу законів про працю України, абз. 5 ч. 1 статті 6 Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі звернення ОСОБА_1 від 14.09.2021 року №1-488Д за погодженням Державної служби України з питань праці, наданим листом від 05.10.2021 року №6786/2.0/13-21 наказано провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ПрАТ «Маріуполь-Авто» з 05.11.2021 року по 18.11.2021 року, тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, забезпечення умов та оплати праці, тривалості робочого часу та дотримання законодавства в частині надання часу відпочинку.
На підставі наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 03.11.2021 року № 2203 оформлено направлення від 03.11.2021року № 792/4.1 на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування ПрАТ «Маріуполь-Авто».
Позивач листами від 05.11.2021 року №01/882 та від 08.11.2021 року №01/890 повідомив Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці про недопущення посадових осіб до здійснення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування щодо дотримання вимог законодавства про працю, призначеного на підставі Наказу №2203 від 03.11.2021 року з підстав невідповідності здійснюваного заходу нагляду (контролю) вимогам чинного законодавства.
12.11.2021 року Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України складено Акт №СМУ2686/1091/НД/АВ про неможливість проведення заходу державного контролю у зв'язку із створенням перешкод ПрАТ «Маріуполь-Авто» у проведені інспекційного відвідування під час виконання інспекторами праці державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, що є порушенням вимог абз. 2 ст. 11 Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
12.11.2021 року відповідач, листом №К/3954, направив на адресу ПрАТ «Маріуполь-Авто» повідомлення про дату одержання документів, відповідно до якого, ПрАТ «Маріуполь-Авто», 12.11.2021 року, отримав акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 12.11.2021 року №СМУ2686/1091/НД/АВ.
На підставі акту про неможливість проведення заходу державного контролю від 12.11.2021 року №СМУ2686/1091/НД/АВ посадовими особами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці складена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №СМУ2686/1091/НД/АВ/ПТ/ПС/СПТД/-ФС від 15.12.2021 року, якою накладено на ПрАТ «Маріуполь-Авто» штраф у розмірі 18000,00 грн. у зв'язку із створенням перешкод у проведенні інспекційного відвідування під час виконання інспекторами праці державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, що є порушенням абз. 2 статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та Порядку накладення штрафів за порушення вимог законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509 (зі змінами).
Вважаючи постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №СМУ2686/1091/НД/АВ/ПТ/ПС/СПТД/-ФС від 15.12.2021 року протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
У силу положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення «Про Державну службу України з питань праці», відповідно до пункту 1 та пункту 7 якого, Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V.
Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За змістом статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
За змістом частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема:
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Судом встановлено, що підставами для здійснення державного контролю щодо ПрАТ «Маріуполь-Авто» було звернення фізичної особи ОСОБА_2 (за дорученням ініціативної групи працівників підприємства) про порушення стосовно них законодавства про працю від 08.09.2021 року за вхідним номером І-488Д від 14.09.2021 року.
Отже, інспекційне відвідування проводилося за наявності підстав, які передбачені Законом 877-V, тобто в межах чинного законодавства.
Суд погоджується з доводами відповідача, що ані в наказі Міжрегіонального управління від 03.11.2021 року № 2203 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто», ані в направленні на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування ПрАТ «Маріуполь-Авто» від 03.11.2021 року № 792/4.1 не зазначалась така підстава на здійснення позапланового заходу, як Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 «Про деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».
З огляду на зазначене, наказ про проведення інспекційного відвідування позивача від 05.11.2021 року № 2205 із зазначення підстави для здійснення інспекційного відвідування видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України.
Частиною 3 статті 6 Закону №877-V визначено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 1, 2 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Частиною 5 вищезазначеної статті передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
За положеннями статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:
вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);
відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом;
надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;
застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Згідно з частинами 7, 8 статті 7 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
У разі створення суб'єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов'язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю)ю
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Загальні правила застосування відповідальності до суб'єкта господарювання встановлені частиною 1 статті 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.
Як передбачено положеннями абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Згідно з пунктом 2 Порядку №509 Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
За змістом пунктів 3, 4 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці уповноважене на здійснення заходів контролю за додержанням законодавства про працю, за наслідками яких складати відповідний акт та за наявності порушень вживати заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності шляхом винесення постанови про накладення штрафу.
Спірною у цій справі є постанова Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №СМУ2686/1091/НД/АВ/ПТ/ПС/СПТД-ФС від 15.12.2021 року, яка винесена на підставі Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 12.11.2021 року №СМУ2686/1091/НД/АВ. За змістом оскаржуваної постанови позивачем створено перешкоди для проведення державного контролю, а саме не надано інформацію, необхідну для проведення заходу державного контролю.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, позивач, крім іншого, посилається на те, що відповідач під час проведення заходу державного нагляду керувався нормами Порядком №823, який в судовому порядку визнаний протиправним та нечинним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 року визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) від 21.08.2019 року №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». Зазначене судове рішення згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року набрало законної сили.
За змістом частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Враховуючи те, що, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021року у справі №640/17424/19 року не містить жодних застережень з цього приводу, то Порядок №823 вважається таким, що втратив чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.09.2021 року.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що відповідач при складанні Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 12.11.2021 року №СМУ2686/1091/НД/АВ зазначив, що він складений, зокрема, на підставі пунктів 14, 15 Порядку №823, які визначали, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Втім, суд вказує, що приписи Порядку №823 не могли застосовуватися при проведенні заходу контролю, оскільки вони не були чинними на момент проведення (неможливості проведення) заходу державного контролю.
Проте, незважаючи на вказану обставину, інспекційне відвідування проводилось на підставі вже нечинного Порядку №823.
Колегія суддів вважає, що проведення інспекційного відвідування у листопаді 2021 року на підставі положень Порядку №823 є неправомірним. Також неправомірним є прийняття постанови про накладення штрафу на підставі норм Порядку №823.
З огляду на викладене, при прийнятті постанови про накладення штрафу відповідач керувався актом інспекційного відвідування, який складений на підставі нечинного Порядку №823, що є значним порушенням проведення інспекційного відвідування.
Правовий висновок аналогічного змісту викладений в постанові КАС ВС від 20.04.2022 року у справі №620/244/20.
Доводи апеляційної скарги щодо суті порушення зводяться до переоцінки доказів, наданих суду першої інстанції та не скасовують правильних висновків суду про значне порушення процедури інспекційного відвідування, з огляду на його проведення на підставі норм нечинного акта законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 12.11.2021 року №СМУ2686/1091/НД/АВ, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, складений поза межами правового регулювання, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі такого акту.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 200/840/22 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 200/840/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць