Копія
Справа № 560/5010/24
іменем України
07 серпня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови задовольнити рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв'язку із тим, що його близький родич ( повнорідний брат) загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 . Вказує, що звертався до відповідача із рапортом про звільнення його відповідно до п.п. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану). 11.03.2024 позивачеві повідомили про відмову у погодженні рапорту, зважаючи на те, що у наказі командира Військової частини НОМЕР_2 , де проходив службу брат позивача - ОСОБА_2 , вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок вогнепального осколкового проникаючого поранення в лобну ділянку. А відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами звільняються військовослужбовці, у яких близький родич загинув, а не помер.
Ухвалою суду від 10.04.2024 відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не доведено, а у документах, доданих відповідачу до рапорту про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.п. "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", не зазначено факту «загибелі» ОСОБА_2 , а не «смерті».
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Представник відповідача подав до суд заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступне.
Позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 22.03.2024 №1062.
Позивач є рідним братом ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 від 07.04.1981, в якому в графі батьки зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та свідоцтвом про народження заповнене на ім'я загиблого брата позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 11.04.2018 видане повторно, в якому в графі батьки зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.10.2022 № 273 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_2 , головного сержанта інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_5 , вважати таким, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ. Причина вогнепальне осколкове дотичне проникаюче поранення в лобній ділянці справа, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків. Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів-забезпечення. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
У зв'язку з смертю брата, ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
За наслідками розгляду рапорту відповідач 11.03.2024 повідомив позивача листом № 918 від 11.03.2024 про відмову у звільненні з військової служби, у якому зазначив, що відповідно до доданого рапорту від 23.02.2024 (вх. № 2330) витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.10.2022 № 273 вбачається, що ОСОБА_2 (брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті вогнепальне осколкове дотичне проникаюче поранення в лобній ділянці з права, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків. Смерть пов'язана з виконанням військової служби. Відповідно до приписів підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців здійснюється саме у випадку загибелі близьких родичів під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Враховуючи, що ОСОБА_2 помер, а не загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, у командування Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 14 підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Водночас Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Разом з тим підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у період воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Тобто для звільнення позивача з військової служби необхідною умовою є підтвердження факту загибелі (повнорідного, неповнорідного) брата під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Як вже встановлено судом, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з смертю брата, позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до п.п. г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану).
До рапорту позивачем, зокрема, додано:
свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 07.04.1981 та свідоцтвом про народження заповнене на ім'я загиблого ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 11.04.2018 видане повторно, в якому в графі батьки зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтверджують, що позивач - ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_2 є повнорідні брати;
витяг з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №170 від 16.01.2023), яким підтверджується, що смерть брата позивача - ОСОБА_2 , настала у зв'язку з пораненням, яке отримане 06.09.2022, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії;
витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.10.2022 № 273, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 (брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті вогнепальне осколкове дотичне проникаюче поранення в лобній ділянці з права, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків; смерть пов'язана з виконанням військової служби;
витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 №117/168, згідно якого комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, членам сім'ї ОСОБА_2 , у разі смерті ОСОБА_5 внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів.
Отже, судом встановлено, що у спірних правовідносинах наявні всі правові підстави для звільнення позивача з військової служби з підстав п.п. г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану), оскільки докази долучені до матеріалів справи вказують на загибель брата позивача під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Суд критично ставиться до доводів відповідача та зазначає, що відповідач підійшов до вирішення питання про звільнення позивача з військової служби з надмірним формалізмом, оскільки рапорт позивача містить всю необхідну інформацію із зазначенням підстав звільнення, на підтвердження якої були долучені належні докази.
За наведених обставин, з метою гарантування позивачу ефективного способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та зобов'язати відповідача звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький