Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання встановлення судового контролю у порядку ст.382 КАС України
08 серпня 2024 р. справа № 520/37921/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши подану по порядку ст.382 КАС України заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024р. у справі №520/37921/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної доплати в сумі 2000 гривень до розміру моєї пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 11.07.2023р. (з моменту відмови ПФУ в перерахунку пенсії), без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату в сумі 2000 гривень до розміру моєї пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 11.07.2023р (з моменту відмови ПФУ в перерахунку пенсії), без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність,
встановив:
26.07.2024 р. до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення та про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду, у якій заявник просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року по справі № 520/37921/23, яке набрало законної сили 07.03.2024 р.; 2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату в сумі 2000 гривень до розміру пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 11.07.2023р., без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 3) встановити контроль та подати звіт за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року по справі № 520/37921/23, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. до розміру пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 11.07.2023р. без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аргументуючи ці вимоги заявник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. по даній справі набрало законної сили 07.03.2024р., проте відповідач протиправно з 11.07.2023 р. встановив щомісячну доплату до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 у розмірі 0,00 грн.
Ухвалою суду від 30.07.2024р. прийнято до провадження заяву позивача від 26.07.2024р. в порядку ст. 382, 383 КАС України у справі №520/32752/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду докази про організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. у справі №520/37921/23.
Відповідач на виконання ухвали суду від 30.07.2024р. надав письмові пояснення та витребувані судом докази, в яких зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 по справі № 520/37921/23 проведено перерахунок пенсії з 01.08.2023 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 та без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668- VI. Розмір пенсії позивача, який за перерахунком на 01.08.2023 складає 48362,22 грн. було зафіксовано на дату проведення перерахунку за рішенням суду. Нараховано різницю в пенсії у розмірі 27354 гривні 84 копійок за період з липня 2023 по серпень 2024 року, виплату якої буде проведено за наявності виділення коштів з Державного бюджету України.
Вирішуючи порушені у цій заяві процесуальні питання, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. позов було частково задоволено. З виходом за межі позову визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 11.07.2023 року призначення, обчислення, нарахування, виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713. Зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.07.2023р. в частині щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI. Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Рішення набрало законної сили 07.03.2024р. та позивачем 20.03.2024р. отримано виконавчі листи.
Представник відповідача 09.04.2024р. подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив суд роз'яснити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. у справі №520/37921/23, а саме в якому розмірі має виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у порядку постанови КМУ №713 від 14.07.2021р.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що рішення суду є незрозумілим щодо розміру щомісячної доплати, яка має бути призначена ОСОБА_1 з 11.07.2023р. відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021р. №713. Наголошував, що з 01.07.2021 щомісячна доплата відповідно до постанови №713 не нараховувалася, оскільки розмір пенсії за перерахунком згідно судового рішення по справі №520/9060/19 збільшився більш ніж на 2000 гривень та з 01.07.2021 пенсія виплачувалась з урахуванням рішення суду по справі №520/9060/19 без встановлення зазначеної доплати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024р. заяву представника відповідача про роз'яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. по справі №520/37921/23 - залишено без задоволення, оскільки суд дійшов до переконання про відсутність підстав для роз'яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі, адже згаданий судовий акт не містить дефектів оформлення.
За викладеним у процесуальному документі твердженням заявника, на його звернення від 21.03.2024 стосовно виконання рішення суду в квітні 2024 року відповідач листом № 2000-0902-7/58077 від 08.04.2024п. повідомив, що під час виконання вказаного судового рішення від 05.02.2024 у справі №520/37921/23, виникла необхідність звернутися до Харківського окружного адміністративного суду за роз'ясненням. Рішення суду є незрозумілим щодо розміру щомісячної доплати, яка має бути призначена з 11.07.2023 року відповідно до постанови № 713. На повторне звернення заявника від 09.05.2024р. ГУ ПФУ листом від 03.06.2024р. №16900- 15846/Ц-02/8-2000/24 повідомило, що на виконання рішення суду від 05.02.2024р. по справі №520/37921/23 ГУ ПФУ з 11.07.2023 здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713. Оскільки у зазначеному рішенні суду по справі № 520/37921/23 не визначено розмір щомісячної доплати для про ведення перерахунку пенсії з 11.07.2023 відповідно до постанови № 713, то поточний розмір пенсії після перерахунку не змінився. Для виконання рішення суду заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень та постановою від 11.04.2024р. було відкрито виконавче провадження № 74711175.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що до установлених обставин спору підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 10.02.2022р. у справі №160/13013/19: 1) обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.1291 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.14, 370 КАС України; згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права, п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Піалопулос та інші проти Греції" якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс; 2) правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати; 3) зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком (постанова Верховного Суду від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19); 4) за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення; 5) за сформульованими у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 правовими позиціями, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи; 6) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Отже, встановлення судом строку для надання звіту передбачено в разі невиконання судового рішення (яке набрало законної сили) за наявності явного та очевидного ризику (ступеня загрози) умисного ухилення суб"єкта владних повноважень забезпечити виконання приписів судового акту за наявності безперешкодної фізичної змоги та за відсутності будь-яких поважних причин.
Окрім того, суд доходить до переконання про те, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа, ініціювання процедури примусового виконання та стану виконавчого провадження з примусового виконання судового акту) не повною мірою узгоджуються з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", який за загальним правилом вимагає безумовно обов”язкового одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму судового контролю слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати істотні та вагомі причини, і не нівелювати значення правових процедур Закону України "Про виконавче провадження".
Однак, судом з матеріалів справи існування таких причин не виявлено.
Верховний Суд в ухвалі від 07.05.2024р. по справі №160/5259/20 зазначив, що: "Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що: загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку."
У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.».
Положеннями частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України закріплено, що у такій заяві зазначаються: 1)найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Указана стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Суд відзначає, що предметом ініційованого заявником спору є відповідність закону управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень з приводу виплати доплати до пенсії відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021р. та виплати пенсії без обмеження граничним розміром.
Суд відмічає, що обставини вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 не входять до предмету доказування у справі №520/37921/23.
Так, в мотивувальній частині рішення по даній справі суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Стосовно розміру щомісячної доплати у порядку постанови КМУ №713 суд зазначив, що вимога заявника про призначення і виплату щомісячної доплати саме у розмірі 2.000,00грн. у межах спірних правовідносин є передчасною і спрямованою на майбутнє, бо суб'єкт владних повноважень не вчиняв управлінського волевиявлення з приводу обчислення цього платежу у будь-якій іншій сумі, відмінній від 2.000,00грн.
Тому у позові за цим епізодом було відмовлено, а у резолютивні частині рішення суду від 05.02.2024р. відповідача - суб"єкта владних повноважень було обтяжено обов"язком призначити, обчислити, нарахувати, виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713.
Як встановлено судом з датованого 06.08.2024р. протоколу перерахунку пенсії заявника з 01.08.2023р. відповідачем було встановлено згідно рішення суду по справі №520/37921/23 щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021р. у сумі 2000,00 грн. та обчислено розмір пенсії заявника без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01.08.2023 р. розмір нарахованої пенсії заявника становив 48.362,22 грн (основний розмір пенсії 38.216,16 грн як 90% грошового забезпечення + 5350,26 грн. індексації у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022 р. + 1500,00 грн індексації у порядку постанови КМУ №168 від 24.02.2023 р.+ 2000,00 грн доплата у порядку постанови КМУ №713 від 14.07.2021 р.+ 523,25 грн доплата за бойові дії + 40,00 грн як учаснику бойових дій + 732,55 грн за особливі заслуги (35%).
З розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ФХ2001007603 заявнику нараховано різницю в пенсії за період з липня 2023 року по серпень 2024 року у розмірі 27354,84 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень.
Отже, відповідачем судове рішення виконано, заявнику встановлено щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021р. за пенсію нараховано без обмеження її граничного розміру.
За таких обставин, суд вважає недоведеними підстави для кваліфікації стану виконання управлінської функції пенсійним органом як випадку для застосування процедури судового контролю за ст.382 КАС України або визнання бездіяльності протиправною за ст. 383 КАС України..
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з”ясування об”єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об”єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Тому подану у порядку ст.382, ст. 383 КАС України заяву позивача належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву позивача від 26.07.2024р. про встановлення судового контролю у порядку ст.382 КАС України - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили з моменту підписання/прийняття; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття.
Суддя А.В. Сліденко