Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 серпня 2024 р. № 520/13798/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) та Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я);
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно направити рапорт ОСОБА_1 від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII та поданих до нього документів до Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 );
3. Зобов'язати Повітряне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , 10.06.2024 року надано відзив на адміністративний позов, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
11.06.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_2 , в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , 11.06.2024 року надано відзив на адміністративний позов, в якому також щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
12.06.2024 року суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
17.06.2024 року до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини дійшов наступних висновків та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом, зі званням майор та обіймає посаду заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
28.01.2024 року позивач подав рапорт до свого безпосереднього командира, а саме командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 з проханням про його звільнення на підставі абзацу 4 підпункту “г” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
До вищевказаного рапорту позивачем було додано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , копію медичного висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я ОСОБА_2 від 22.03.2023 та копію Довідки ВЛК від 28.12.2023 № 10778.
Вказаний рапорт було підписано командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та командиром військової частини НОМЕР_1 . Потім було складено відповідне подання та надіслано на погодження до Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України.
09.05.2024 року Військовою частиною НОМЕР_2 було надано відповідь командиру військової частини НОМЕР_1 та 13.05.2024 було доведено до відома про зміст вказаної відповіді позивачу.
Згідно відповіді Військова частина НОМЕР_2 від 29.04.2024 № 177/172/2/383к/пс подання та додаткові матеріали на позивача, повертаються на адресу військової частини на доопрацювання. У вищевказаній відповіді було зазначено, зокрема, наступне: “Під час розгляду матеріалів встановлено відсутність довідки стосовно ОСОБА_2 , 1972 р.н., про її потребу в постійному догляді. Разом з тим, до зазначених матеріалів залучено висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі, затверджений лікарсько-консультативною комісією від 22.03.2024 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Зазначена довідка не визначає потреби у постійному догляді за особою похилого віку, а рекомендує надання соціальної послуги з догляду ”.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом Закон №2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232 передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк воєнного стану в України неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.
На підставі п.26 «Положення про проходження громадянами України військової служои в Державній прикордонній службі України» № 1115/2009 від 29.12.2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу .
Відповідно до п.41 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» № 1115/2009 від 29.12.2009 строк контракту про проходження військової служби продовжується під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Відповідно до п.2 ч.9 ст.23 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» строки військової служби під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3, частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Підпунком «г» п. 3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною.
Відповідно до п. 233 Положення "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За наявності передбачених законом підстав звільнення можливо на будь-якому етапі проходження військової служби.
Суд зазначає, що аналіз вказаних положень чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах на звільнення з військової служби зазначаються:
1) підстави звільнення з військової служби;
2) думка військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
3) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов'язаний розглянути вказаний рапорт на звільнення. Крім того, відсутній чіткий визначений порядок розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця, що проходить службу за контрактом.
Проте Інструкція з діловодства в Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, містить положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів та надати відповідь по суті порушених питань.
Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Отже, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
З матеріалів справи судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 було надано відповідь від 29.04.2024 № 177/172/2/383к/пс згідно якої подання та додаткові матеріали на позивача, повернулися на адресу військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання.
Таким чином суд зазначає, що відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , не надав доказів належного результату розгляду рапорту позивача від 28.01.2024, у тому числі таких, як прийняття наказу про звільнення або відмови у прийнятті наказу про звільнення позивача з військової служби, з посиланням на акти законодавства та з роз'ясненням порядку оскарження, враховуючи помітку на рапорті не погоджено.
За своєю правовою природою бездіяльність це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах наявна протиправна бездіяльність Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 28.01.2024 року, а отже належним захиситом прав позивача є зобов'язання зобовязання Військової частини НОМЕР_1 повторно направити рапорт ОСОБА_1 від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII та поданих до нього документів до Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 ) та зобов'язання Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII, з урахуванням висновків суду.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Повітряне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), то в цій частині слід відмовити, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зауважує, що наразі відповідачем не було розглянуто рапорт позивача від 28 січня 2024 року щодо звільнення позивача з військової служби, з урахуванням висновків суду, а отже вказана вимога є передчасною та звернена на майбутнє.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) та Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 28.01.2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно направити рапорт ОСОБА_1 від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII та поданих до нього документів до Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Повітряне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 28 січня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.