Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 серпня 2024 року справа №520/29141/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши заяву Головного управління Держпродспоживслужби у Харківській області про відмову від позовної заяви і додані до неї документи у справі
за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення штрафу
Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету штраф у сумі 3 400 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) отримувач ГУК обл/МТГ Харків, номер рахунку (IBAN) UA558999980313030106000020649, код отримувача 37874947, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача за допомогою системи електронний суд 02.08.2024 надійшла заява про відмову від позовної заяви, у якій він вказує, що штрафи за порушення законодавства про рекламу станом на 2024 рік у розмірі 3400,00 грн, які є предметом цієї справи, сплачено відповідачем до бюджету у повному обсязі.
Вирішуючи вказану заяву позивача, суд зазначає наступне.
Підстави закриття провадження у справі визначені частиною першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).
Згідно пункту 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами статті 47 КАС України передбачено право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, при цьому суд не приймає відмови позивача від позову, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
З огляду на викладені процесуальні приписи суд не встановив обставин, які перешкоджали б задоволенню заяви представника позивача про закриття провадження.
Таким чином, відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.
Положеннями частини другої статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За вказаних обставин, суд приймає відмову позивача від позову, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Положеннями частини шостої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.08.2022 у справі №826/16473/15 відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 11.04.2024 у справі №640/4640/22, від 08.05.2024 у справі № 240/17530/23.
Системний аналіз змісту частин 1-3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення вказує зміст частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Приписи статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Відтак, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що у цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, наведене дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України правило щодо присудження витрат стосується тих випадків, коли позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень. Якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для повернення судового збору, сплаченого ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області за платіжною інструкцією від 20.09.2023 №461 у межах даної справи.
Керуючись статтями 47, 140, 189, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Головного управління Держпродспоживслужби у Харківській області про відмову від позовної заяви у справі №520/29141/23 - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі №520/29141/23 за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (проспект Науки, будинок 40, місто Харків, Харківська область, 61166, код ЄДРПОУ: 40324829) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення штрафу.
У решті вимог заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА