Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
08 серпня 2024 року №520/37346/23
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Харківської митниці Держмитслужби про скасування рішень та картки відмови,
Позивач - Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
1) визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000547/2 від 23.10.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000613;
2) стягнути з Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (код ЄДРПОУ 34470937) судові витрати на послуги адвоката у сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем до митниці під час оформлення вантажу було надано усі документи, котрі свідчать про правомірність визначення вартості товару за ціною договору та правильності числових значень, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000547/2 від 23.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/0000613 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, так як відповідачем порушено права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, отже прийняте рішення та картка відмови є правомірними та обґрунтованими.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач - Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" (код ЄДРПОУ 34470937), зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання 25.09.2006. Основний вид діяльності за КВЕД: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що між Приватним підприємством "Торговий дім "Золота миля" (покупець) та компанією Inter-Continental Oils & Fats Pte. Ltd (Сингапур) (постачальник) укладено Контракт №BO-195-100820 від 10.08.2020, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію в порядку і на умовах Контракту. Ціна за одиницю продукції, загальна вартість та обсяг продукції, графік поставок продукції, номер партії продукції, порядок оплати визначаються в Специфікаціях до Контракту, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною.
Специфікацією №109 від 08.06.2023 до Контракту №BO-103-241016 від 24.10.2016 визначено поставку товару - "Рафінований відбілений дезодорований гідрогенізований пальмоядровий стеарин JADECHOC", в кількості 22200,00 кг, ціна товару 1,35 дол. США/кг, загальною вартістю 29970,00 дол США на умовах поставки FСА, Belawan Port, Індонезія (INCOTERMS 2020).
Строк відвантаження товару з Belawan Port, Індонезія - не пізніше 15 липня 2023. Умови оплати на поставку даної партії товару - 50% передоплата до відвантаження та 50% вартості сплачуються протягом 10 днів від дати складання Коносаменту з моменту отримання документів на відвантаження, зазначених в параграфі 8 контракту №BO-103-241016 від 24.10.2016.
Оплата товару була здійснена 22.06.2023 в розмірі 14985,00 доларів США згідно платіжної інструкції №437, виданої АТ "Ощадбанк" та 16.08.2023 в розмірі 14985,00 доларів США, згідно платіжної інструкції №480, виданої АТ "Ощадбанк".
Постачальником був поставлений товар в кількості 22200,00 кг, на умовах, вказаних у Специфікації №109 від 08.06.2023 до Контракту №BO-103-241016 від 24.10.2016.
Для розмитнення товару позивачем до митного посту "Барабашово" Харківської митниці подана митна декларація №23UA807200014035U0 від 13.10.2023.
На підтвердження заявленої у митній декларації №23UA807200014035U0 від 13.10.2023 митної вартості товару, яка становить 32960,86 доларів США, що еквівалентно 1199547,81 грн.
Разом з декларацією позивачем до митного органу надані такі документи: пакувальний лист №SPF23/1274 від 28.07.2023; проформа інвойс №SC/23/SPF/0721-(1) від 08.06.2023; інвойс №SPF23/1274 від 28.07.2023; коносамент №228764259 від 03.08.2023; ж/д накладна №3129715948 від 26.09.2023; Т1 MRN 23 PL322080NS653QF8 від 10.09.2023; сертифікат походження 1028494/MDN/2023 від 04.08.2023; Платіжне доручення №437 від 22.06.2022; Платіжне доручення №480 від 16.08.2023; транспортний рахунок №0000000071 від 12.09.2023; транспортний рахунок №5653253699 від 28.08.2023; платіжне доручення про оплату транспортних послуг №493 від 01.09.23; Cправка про транспортні витрати б/н від 13.10.2023; прайс-лист б/н від 08.06.2023; біржеві котування б/н від 09.06.2023; Контракт №BO-103-241016 від 24.10.2016; Специфікація №109 від 08.06.2023; додаткова угода №1 від 28.12.2018; додаткова угода №2 від 01.04.2021; Додаткова угода №3 від 22.06.2021; додаткова угода №4 від 01.05.2023; транспортний договір №UA00069121 від 20.09.2021; транспортний договір №23-17 від 28.07.2022; сертифікат про відсутність ГМО б/н від 28.07.2023; висновок митної лабораторії №142000-3700-0085 від 14.03.2023; сертифікат аналізу №SС/23/SPF/0721(1) від 28.07.2023; ветеринарний сертифікат б/н від 28.07.2023; декларація виробника б/н від 28.07.2023; лист б/н від 02.01.2023.
Декларантом отримано електронне повідомлення (запит) митного органу, в якому зазначено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Листом 23.10.2023 (вих.№23/12/282) ПП "Торговий дім "Золота миля" надані пояснення щодо складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000547/2 від 23.10.2023.
Зі змісту вказаного рішення відповідача вбачається, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.54, 55, 58 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (в інвойсі відсутні умови поставки, тощо), та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема, прайс-лист не містить терміну дії), а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного Кодексу України.
Джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості, за фактами митних оформлень, що наявні у АСМО Інспектор: МД №UA110130/2023/18679 від 12.09.2023 того ж виробника та однакового артикулу по 1 методу (вартість угоди). Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 1,83 дол. США/кг*22200 кг = 40 686,00 доларів США.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000613.
Підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000613 від 23.10.2023 вказано: "неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000547/2 від 23.10.2023".
Позивачем, у зв'язку з незгодою з отриманою карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та сплачено гарантійні платежі передбачені ч.7 ст.55 Митного кодексу України в розмірі нарахованому митним органом та подано відповідачу нову ЕМД №23UA807200014602U3 від 23.10.2023.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 у справі №815/143/17, від 09.04.2019 у справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:
- спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше;
- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (в інвойсі відсутні умови поставки, відсутні каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; відсутній платіжний документ щодо сплати транспортних витрат тощо), та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного Кодексу України;
- ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та відмова декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.
Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формально-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Щодо доводів митного органу про те, що документи, подані позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати щодо транспортування товару, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.
Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої у митній декларації №23UA807200014035U0 від 13.10.2023 митної вартості товару позивачем надані наступні документи: пакувальний лист №SPF23/1274 від 28.07.2023; проформа інвойс №SC/23/SPF/0721-(1) від 08.06.2023; інвойс №SPF23/1274 від 28.07.2023; коносамент №228764259 від 03.08.2023; ж/д накладна №3129715948 від 26.09.2023; Т1 MRN 23 PL322080NS653QF8 від 10.09.2023; сертифікат походження №1028494/MDN/2023 від 04.08.2023; платіжне доручення №437 від 22.06.2022; платіжне доручення №480 від 16.08.2023; транспортний рахунок №0000000071 від 12.09.2023; транспортний рахунок №5653253699 від 28.08.2023; платіжне доручення про оплату транспортних послуг №493 від 01.09.23; довідка про транспортні витрати б/н від 13.10.2023; прайс-лист б/н від 08.06.2023; біржеві котування б/н від 09.06.2023; контракт №BO-103-241016 від 24.10.2016; специфікація №109 від 08.06.2023; додаткова угода 1 від 28.12.2018; додаткова угода 2 від 01.04.2021; додаткова угода 3 від 22.06.2021; додаткова угода 4 від 01.05.2023; транспортний договір №UA00069121 від 20.09.2021; транспортний договір №23-17 від 28.07.2022; сертифікат про відсутність ГМО б/н від 28.07.2023; висновок митної лабораторії №142000-3700-0085 від 14.03.2023; сертифікат аналізу №SС/23/SPF/0721(1) від 28.07.2023; ветеринарний сертифікат б/н від 28.07.2023; декларація виробника б/н від 28.07.2023; лист б/н від 02.01.2023.
Таким чином, декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм Митного кодексу України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
Отже, вказані доводи відповідача щодо непідтвердженність позивачем митної вартості товарів спростовуються матеріалами справи.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.
Доводи представника відповідача про відсутність в наданих позивачем до декларування каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, а наданий прайс-лист від виробника не міститься терміну дії, суд визнає необґрунтованим з огляду на таке.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо строку дії, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2024 року у справі №815/1460/18.
При цьому, разом з митною декларацією позивачем було надано під час митного оформлення спірної товарної партії Специфікацію №109 від 08.06.2023 до контракту №BO-103-241016 від 24.10.2016, прайс-лист б/н від 08.06.2023, які по своїй суті є каталогами виробника товару.
Згідно з частиною 3 ст.53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.
Суд відхиляє доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність підпису відповідальної особи (підпис платника) в платіжних інструкціях №437, №480, №493, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189), з огляду на таке.
Відповідно до статті пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Надані до митного оформлення разом з митною декларацією №23UA807200014035U0 від 13.10.2023р. банківські платіжні документи №437 від 22.08.2023, №480 від 16.08.2023, №493 від 01.09.2023 з оплати товару та транспортних витрат ідентифікуються з оцінюваною партією товару, містять відмітки (штампи) банку та підпис відповідальної особи та є підтвердженням оплати товару та транспортних послуг та не є підставою для сумніву у заявленій декларантом митної вартості товару.
Щодо наданого разом з митною декларацією 23UA807200014035U0 від 13.10.2023 супровідного документу Т1 MRN 23 PL322080NS653QF8 від 10.09.2023, суд зазначає, що даний документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, які перетинають територію ЄС (Євросоюзу) транзитом та фактично є документом контролю доставки товарів з обміном інформації в режими реального часу, заповнювався на території Польщі перевізником вантажу, дані зазначені у супровідному документі ідентифікуються з номером інвойсу №SPF23/1274 від 28.07.2023, коносаментом №228764259 від 03.08.2023, номером контейнера, не є документом, який підтверджує митну вартість товару та не є підставою для сумніву у заявленій декларантом митної вартості товару.
Щодо посилань відповідача на те, що в коносаменті 228764259 відсутні умови поставки, зазначено лише географічний пункт Belаwan Port Indonesia - Gdansk Port Poland, суд зазначає, що відповідно до ч.2,3 ст.53 МК України, коносамент не є документом, який підтверджує митну вартість товару, наявність коносаменту підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу відповідно до положень Конвенції про морське перевезення вантажів 1978.
Стосовно посилання відповідача щодо відсутності експортної декларації, то листом 23.10.2023 (вих.№23/12/282) позивачем були надані митному органу пояснення щодо відсутності експортної декларації. При цьому, суд зазначає, що експортна митна декларація не належить до переліку обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений ч.2 ст.53 МК України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов'язковими документами.
Верховний Суд в постанові від 02 березня 2018 року в справі №804/2997/17 висловив такі висновки з цього приводу: "декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складові у розумінні частини другої статті 53 МК України, тому не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості".
Таким чином, суд вважає, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17, контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Як встановлено судом, відповідачем під час прийняття спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.
У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" №303-A).
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000547/2 від 23.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000613, прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля".
Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи у розмірі 5000 грн.
Також, позивачем вказано, що розрахунок суми, акт виконаних послуг та платіжна інструкція будуть надані на момент винесення рішення по справі. Однак, на момент винесення рішення у справі позивачем не подано до суду документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Керуючись ст.ст.19, 134, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп.Героїв Харкова, буд.135-А, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34470937) до Харківської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул.Короленка, буд.16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ ВП 44017626) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000547/2 від 23.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000613 від 23.10.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Короленка, буд.16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ ВП 44017626) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп.Героїв Харкова, буд.135-А, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34470937) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО