Справа № 500/2173/24
08 серпня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000088/2 від 13.10.2023.
Позов обґрунтовано тим, що 03.03.2023 між ТОВ "Торговий дім "Финтрейд" та фірмою "KAMURI VIETNAM JSM" укладено зовнішньоекономічний договір на постачання товарів (мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки, без логотипу, виробник "KAMURI VIETNAM JSM", країна виробництва: В'єтнам VN). Відповідно до укладеного між сторонами контракту (договору) визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, а також базис поставки товару, строки поставки і оплати поставленого товару.
На умовах контракту, та додатків до нього позивачем 12.10.2023 було імпортовано на митну територію України товари та з метою його оформлення 12.10.2023 позивачем подано електронну митну декларацію № 23UA403030023558U6, та пакет документів, що підтверджують митну вартість товару, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються.
За результатами опрацювання наданих документів відповідач дійшов висновку, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та у сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, у зв'язку з чим вказала позивачу надати додаткові документи. Позивачем надано додаткові документи проте, Тернопільська митниця поставила під сумнів їх правильність, та визначила митну вартість товару за резервним методом. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 29.04.2024, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що під час здійснення митного контролю за МД№ 23UA403030023558U6 від 12.10.2023 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено наступне:
оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.03.2023 № 2. Відповідно до п. 3.2 контракту відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Проте, декларантом до митного оформлення заявку не подано;
декларантом надано до митного оформлення рахунок-фактуру (інвойс) № KAM-FIT- 23012 від 14.08.2023, в якому вказано порядок здійснення оплати за поставлений товар, а саме: "30% від загальної суми інвойсу після підтвердження Покупцем протягом 7 днів проформи інвойсу...". Однак, до митного оформлення декларантом проформа інвойс не надавалась;
у графі 18 "Транспортний засіб відправлення" декларантом зазначено транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Також, до митного оформлення декларантом надано заявку на перевезення № GI4389-авто від 09.10.2023, з якої вбачається, що товар "мішки поліпропіленові" перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Проте, заявка № GI4389-авто від 09.10.2023 містить недостовірні відомості, зокрема, вказана заявка видана до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021. Однак, до митного оформлення декларантом надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022;
відповідно до умов п.п. 4.1.3 А, Б договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 1008/139 від 10.08.2022, укладеного між ТОВ "Самміт Логістик" та ТОВ "Торговий дім "Финтрейд", Замовник (ТОВ "Торговий дім "Финтрейд") здійснює оплату наданих транспортно-експедиційних послуг протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором (ТОВ "Самміт Логістик") рахунків, але до вивозу вантажу з порту. Проте, декларантом до митного оформлення не надано банківських документів, що підтверджують здійснену оплату за надані транспортно-експедиційні послуги;
наданий додатково декларантом прайс-лист від 01.05.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ "Торговий дім "Финтрейд", що обмежує конкурентність.
Вказує, що перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.
Ухвалою суду від 15.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
07.08.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник вказує, що в рішенні №UA403030/2023/000088/2 від 23.10.2023 про коригування митної вартості вказано, що при оформленні митної декларації додатково на вимогу митного органу декларантом надано заявку на перевезення № GI4389-GR від 13.10.2023, з якої вбачається, що товар "мішки поліпропіленові" перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками НОМЕР_3 / ВС8103X0, однак як зазначає відповідач у даній заявці містяться недостовірні відомості, а саме: вказана заявка видана до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, проте до митного оформлення надано Договір транспортно експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022.
Представник прсить суд врахувати, що заявка № GI4389-GR від 13.10.2023 не містить недостовірні відомості, а саме посилання до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, а допущено звичайну помилку при заповненні форми.
При цьому, до митного оформлення декларантом надано Договір транспортно- експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022. Тобто номер Договору повністю співпадає, вартісні показники товару та кількість повністю відображають і співпадають з іншими товаро-супровідними документами, що підтверджує факт звичної помилки, зокрема "людського фактору".
Вказує, що розбіжність яка виникла в наслідок оформлення митної декларації, це виключно арифметична помилка тому така розбіжність з датою не може бути підставою для неможливості визначення вартості.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
03.03.2023 року між ТОВ "Торговий дім "Финтрейд" та фірмою "KAMURI VIETNAM JSM" укладено зовнішньоекономічний договір на постачання товарів.
На умовах контракту, та додатків до нього позивачем ТОВ "Торговий Дім Финтрейд" було імпортовано на митну територію України товари (мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки, без логотипу, виробник "KAMURI VIETNAM JSM", країна виробництва: В'єтнам VN).
12.10.2023 уповноваженою особою позивача, з метою оформлення вказаного товару, було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA403030023558U6.
До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:
сертифікат якості № б/н від 13.08.2023;
пакувальний лист № KAM-FIT- 23012 від 14.08.2023;
рахунок-фактура (інвойс) № KAM-FIT-23012 від 14.08.2023;
коносамент № 236300308200 від 19.08.2023;
автотранспортна накладна № GI4389 від 10.10.2023;
сертифікат про походження товару № 2301054131 від 23.08.2023;
некласифікований комерційний документ - Комерційна пропозиція №PI-KAM-FIT- 23012 від 14.06.2023;
банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 08.08.2023;
банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 03.10.2023;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 485 від 09.10.2023;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 487 від 10.10.2023;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару № GI4389-1 від 10.10.2023;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.05.2023;
страховий поліс № 0008181/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023 від 16.08.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 12 від 19.05.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2 від 03.03.2023;
договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022;
договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023;
договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2023;
договір (контракт) про перевезення № 27Е від 06.10.2023;
договір (контракт) про перевезення №GI4389 від 08.10.2023;
договір (контракт) про перевезення №GI4389- авто від 09.10.2023;
інші некласифіковані документи - Специфікація 1/012 від 09.10.2023;
копія митної декларації країни відправлення № 305738166220 від 14.08.2023.
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
Також, АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ".
Відповідачем 12.10.2023 було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:
"Початок консультації з митним органом. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору № 2 від 03.03.2023. Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, яка підписана двома сторонами договору, однак до митного оформлення даний документ не поданий.
Прайс-лист від 01.05.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ "Торговий Дім "Финтрейд", що обмежує конкурентність.
Тому, відповідно до встановлених вищезазначених розбіжностей, прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 2, 3 та 6 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, а саме:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- виписку з бухгалтерської документації.".
На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта, окрім наданих до ЕМД №23UA403030023558U6 від 12.10.2023, додаткових документів надано не було, листом від 13.10.2023 декларант повідомив митницю про те, що всі документи подані в повному обсязі та більше досилатись не будуть.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000088/2 від 13.10.2023, у графі 33 якого зазначено: "Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках виконання положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору № 2 від 03.03.2023. Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, яка підписана двома сторонами договору, однак до митного оформлення даний документ не поданий. У наданому у митного оформлення рахунку-фактурі № KAM-FIT-23012 від 14.08.2023 вказано порядок здійснення оплати за поставлений товар, а саме "30% від загальної суми інвойсу після підтвердження Покупцем протягом 7 днів проформи інвойсу...". Проте до митного оформлення вказаної проформи інвойсу надано не було. Згідно поданої митної декларації, у графах 18 "Транспортний засіб відправлення" значиться транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Додатково на вимогу митного органу декларантом надано заявку на перевезення № GI4389-авто від 09.10.2023, з якої вбачається, що товар "мішки поліпропіленові" перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , однак у даній заявці містяться недостовірні відомості, а саме: вказана заявка видана до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, проте до митного оформлення надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022. Договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 1008/139 від 10.08.2022, укладений між ТОВ "Самміт Логістик" та ТОВ "Торговий дім "Финтрейд". Відповідно до п.п. 4.1.3 А, Б Замовник (ТОВ "Торговий дім "Финтрейд") здійснює оплату наданих транспортно-експедиційних послуг протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором (ТОВ "Самміт Логістик") рахунків, але до вивозу вантажу з порту. Банківських документів, що підтверджують сплату транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення надано не було. Наданий на вимогу митних органів декларантом Прайс-лист від 01.05.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ "Торговий дім "Финтрейд", що обмежує конкурентність. Отже, Тернопільською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Відповідно до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту направлена вимога стосовно надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; виписку з бухгалтерської документації. Декларантом надіслано лист від 13.10.2023 б/н та повідомлено митний орган про відсутність будь-яких додаткових документів. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами подібних (аналогічних) товарів є значно вищою. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 25.09.2023 №UA100390/2023/713979 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на прийняття митної декларації становить 2,651 дол. США/кг.".
Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію, проте у подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.
Як встановлено судом, подані декларантом позивача до митного оформлення документ - рахунок-фактура (інвойс) № KAM-FIT-23012 від 14.08.2023 за назвою і змістом відповідають вимогам пункту 3 частини другої статті 53 МК України.
На виконання пункту 2 частини другої статті 53 МК України позивачем представлено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2 від 03.03.2023 та доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 12 від 19.05.2023.
Також, митному органу представлено: сертифікат якості № б/н від 13.08.2023; пакувальний лист № KAM-FIT- 23012 від 14.08.2023; коносамент № 236300308200 від 19.08.2023; автотранспортна накладна № GI4389 від 10.10.2023; сертифікат про походження товару № 2301054131 від 23.08.2023; некласифікований комерційний документ - Комерційна пропозиція №PI-KAM-FIT- 23012 від 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 08.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 03.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 485 від 09.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 487 від 10.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № GI4389-1 від 10.10.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.05.2023; страховий поліс № 0008181/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023 від 16.08.2023; договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023; договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2023; договір (контракт) про перевезення № 27Е від 06.10.2023; договір (контракт) про перевезення №GI4389 від 08.10.2023; договір (контракт) про перевезення №GI4389- авто від 09.10.2023; інші некласифіковані документи - Специфікація 1/012 від 09.10.2023; копія митної декларації країни відправлення № 305738166220 від 14.08.2023.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.
Щодо покликань митного органу на те, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.03.2023 № 2, відповідно до п. 3.2 якого відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки, проте декларантом до митного оформлення заявку не подано, суд зазначає наступне.
Умовами статті 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 03.03.2023 передбачені умови поставки. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 статті 3 контракту продавець зобов'язується доставити товар згідно з цим контрактом на умовах СІF Гданськ, що вказується в додатках до контракту, відповідно до Incoterms 2010. Відвантаження здійснюється за письмового заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Відвантаження раніше терміну дозволено. Продавець зобов'язаний доставити замовлену партію товару протягом терміну зазначеного у відповідному додатку до цього контракту. "Датою поставки" за умовами цього Контракту слід вважати дату доставки товару на склад покупця (дата, зазначена на штемпелі на CMR).
Суд зазначає, що основним документом, який встановляє істотні умови поставки є зовнішньоекономічний договір (контракт). Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону).
Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків, умов постачання та інших умов його виконання.
Сторони зовнішньоекономічного договору №2 від 03.03.2023 визначили для себе в умовах постачання попереднє підписання заявок. Дотримання цієї умови стосується площини господарський відносин двох суб'єктів господарювання, один з яких нерезидент.
Разом з тим, виходячи з положень частини другої статті 53 МК України наявність чи відсутність попереднього заявки для відвантаження товару (при тому що додатком до контракту визначені ціна, асортимент товару, умови поставки тощо), жодним чином не впливає митну вартість товару, не є документом передбаченим митним законодавством для підтвердження митної вартості імпортованого товару. Відповідно до норм пункту 2 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.
До МД декларант позивача надав при митному оформленні товарів відповідну копію зовнішньоекономічного контракту №2 від 03.03.2023 з доповненням №12 від 19.05.2023.
При цьому суд зауважує на норми частини п'ятої статті 53 МК України, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не надав пояснень з приводу того, як запитувана заявка впливає на митну вартість імпортованого товару та які її складові може підтвердити.
Відтак, в оскаржуваному рішенні необґрунтовано міститься посилання на відсутність заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором (контрактом) №2 від 03.03.2023, як підстава для коригування митної вартості товарів.
Щодо покликання митного органу на те, що декларантом надано до митного оформлення рахунок-фактуру (інвойс) № KAM-FIT- 23012 від 14.08.2023, в якому вказано порядок здійснення оплати за поставлений товар, а саме: "30% від загальної суми інвойсу після підтвердження Покупцем протягом 7 днів проформи інвойсу...", однак, до митного оформлення декларантом проформа інвойс не надавалась, то на переконання суду, це не є обов'язковий документ, що підтверджує фактурну вартість імпортованого товару, бо про таку свідчать відомості інвойсу (рахунку-фактури). Проформа-інвойс не є остаточним документом, що відображає обсяг поставки, а вказані в ній числові значення не завжди аналогічні остаточному інвойсу.
Так, пункт 2 частини другої статті 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
У проформі-інвойсі теж відображається вартість товару, проте за своєю суттю проформа-інвойс є попередніми рахунком, він лише відображає цінову інформацію про майбутню операцію.
Обов'язковим документом є саме інвойс - це рахунок-фактура для оплати, він є підставою для проведення розрахунків покупцем і відображає всю інформація про постачальника і його продукції. Натомість проформа-інвойс не є підтвердженням факту оплати вантажу і вважається документом, який може підлягати змінам. Інвойс - це кінцевий рахунок, при отриманні якого покупець зобов'язується виплатити продавцю повну вартість товару відповідно до вказаних умов договору.
Відтак, відсутність такого документу як проформа-інвойс, не є тою обставиною, яка вказуює на розбіжності в складових митної вартості товару.
Щодо покликання митного органу на те, що до митного оформлення декларантом надано заявку на перевезення № GI4389-авто від 09.10.2023, з якої вбачається, що товар "мішки поліпропіленові" перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , проте, заявка № GI4389-авто від 09.10.2023 містить недостовірні відомості, зокрема, вказана заявка видана до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, однак, до митного оформлення декларантом надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022, то суд приймає та погоджується із поясненнями позивача, що у даному випадку допущена технічна описка у даті договору. Наведене жодним чином це не впливає на визначення митної вартості товару за ціною договору.
Щодо покликань митного органу на відсутність доказів оплати транспортних витрат, то, на переконання суду, такі не є слушними з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Частиною 11 вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.
Декларантом позивача відповідно до вимог статті 58 МК України до ціни товару було включено такі витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України як транспортно-експедиційні послуги в порту, відкриття транспортної декларації в порту, автоперевезення, зберігання вантажу в порту.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
З огляду на це суд зазначає, що видані експедитором ТОВ "Самміт Логістік" рахунки на оплату та довідки про транспортні витрати разом з договорами на надання транспортно-експедиторського обслуговування, заявками є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Іншою підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів відповідач вказує, що прайс-лист містить інформацію виключно для позивача, що обмежує конкурентність.
З цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.
Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі № б/н від 01.05.2023 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), специфікації, експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця, є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.
Крім того, відсутність загального прайс-листа (адресованого невизначеному колу покупців) від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що при розгляді цієї справи не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО "Інспектор" та навів номер і дату митної декларацій, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2023 року №UA403030/2023/000088/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, та на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
У позові представник позивача просив стягнути на користь позивача понесені судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору та з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
До позовної заяви представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги від 28.08.2023 та додаткової угоди №1 від 18.04.2024. Інших доказів стосовно витрат на правничу допомогу ні позивач, ні його представник не долучали.
Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем (його представником) не надано жодних належних та допустимих доказів, а відтак витрати на правничу допомогу не підтвердженні. Також не заявлено про їх надання протягом п'яти днів після прийняття рішення судом.
В такій ситуації відсутні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Поряд із цим, позивачем понесені витрати, пов'язані із залучення перекладача для перекладу письмових доказів, доданих до позовної заяви на українську мову в розмірі 3350,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.
Так, згідно наданого акта надання послуг №62780 від 15.04.2024 виконавець ФОП Овод Віра Василівна, виконала роботи (надала послуги) з перекладу документів на 15 сторінках, загальна вартість робіт склала 3350,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на переклад документів, представником позивача надано рахунок-фактуру №62780 від 15.04.2024 із вказаними документами та їх кількістю, переклад яких здійснювався, а також платіжну інструкцію від 01.05.2024 №4345.
Аналізуючи все вищенаведене суд вказує на те, що з наданими доказами у повній мірі підтверджено судові витрати позивача за переклад документів у розмірі 3350,00 грн.
З огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та здійснення ним перекладу документів наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Финтрейд" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці 3350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн 00 коп. витрат на залучення перекладача (переклад документів).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2023 року №UA403030/2023/000088/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Финтрейд" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору на суму 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Финтрейд" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці 3350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн 00 коп. витрат на залучення перекладача (переклад документів).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" (місцезнаходження: вул. Робоча, 82А, м. Херсон, Херсонська обл., Херсонський р-н, 73011, код ЄДРПОУ 41908814);
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ 43985576).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.