08 серпня 2024 року Справа № 480/2445/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу до відповідача по справі №480/2445/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.01.2024 про не підтвердження факту позбавлення позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
- зобов'язати комісію Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України встановити факт позбавлення громадянина України ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України і перебування у російському полоні в період часу з 1 по 12 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 02.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/2445/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 02.07.2024 зобов'язано Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали, надати суду, належним чином завірений протокол засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії від 26.01.2024
В подальшому, представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідача та згідно статті 149 КАС України, постановити ухвалу про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу в сумі 30 280 гривень, тобто 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути дане клопотання без участі представників сторін у письмовому провадженні.
Розглянувши клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Згідно частини 1 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Відповідно частини 3 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 та 2 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Аналіз наведених норм чинного процесуального законодавства дає підстава вважати, що застосування заходів процесуального примусу, обрання виду такого засобу, є правом суду, а не його обов'язком.
Між тим, підстави для витребування судом доказів і дії суду у разі їх ненадання, врегульовані положеннями статей 77 та 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частинами 1, 2, 4, 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно з частинами 3, 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, враховуючи те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено безумовний обов'язок суду застосувати заходи процесуального примусу за ненадання витребуваних судом доказів, та передбачено можливість у випадку їх ненадання визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а також беручи до уваги, що Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України надано на вимогу суду відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Керуючись ст.ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу до відповідача по справі №480/2445/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя С.В. Воловик