08 серпня 2024 року Р і в н е №460/15649/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: представник не прибув,
державний виконавець: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 14.06.2021 №545, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Рівненській області";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 14.06.2021 №545, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Рівненській області", виходячи із призначеної пенсії у розмірі 95% сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Зазначене рішення набрало законної сили 31.05.2022.
На виконання цього рішення судом 31.05.2022 видано виконавчий лист щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 14.06.2021 №545, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Рівненській області", виходячи із призначеної пенсії у розмірі 95% сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
За виконавчим листом від 31.05.2022 стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
15.07.2024 до суду надійшла заява державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі шляхом зміни заходу примусового виконання із зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії на стягнення невиплаченої заборгованості за встановлений період у сумі 211400,85грн.
Зазначена заява обґрунтована тим, що боржником рішення суду не виконано у повному обсязі: доплата за період з грудня 2019 по червень 2022 року у сумі 211400,85грн позивачу нарахована, однак не виплачена.
Ухвалою суду від 23.07.2024 заяву призначено до судового розгляду на 08.08.2024.
У судове засідання державний виконавець та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не прибули, подали клопотання про розгляд заяви без їх участі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення, просив її задовольнити.
Розглянувши подану заяву, дослідивши докази, подані на її обґрунтування та матеріали справи, суд зазначає таке.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.
Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень, грошових коштів у певній сумі за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються останнім під час подання позову, а судом - під час ухвалення рішення.
Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 у справі №460/15649/21 має зобов'язальний характер і судом під час розгляду вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості пенсії позивачу.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості пенсії судом не здійснювався, то змінивши спосіб виконання вказаного рішення із зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на стягнення конкретної суми заборгованості з визначенням конкретного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив би питання, що не було предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті".
Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 у цій справі обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд дійшов висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №460/15649/21.
Суд звертає увагу, що обставини, викладені у заяві, що розглядається, не обґрунтовують доцільність і необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Так, матеріали заяви свідчать про те, що нараховану на виконання рішення суму підвищення до пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку із відсутністю фінансових надходжень.
Відповідно до ч.1 ст.23 та ст.116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, може становити загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Суд наголошує, що виконання рішення суду у справі №460/15649/21 залежить від бюджетного фінансування, а не від визначеного судом способу виконання. У цьому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат з виплати заборгованості пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат з виплати пенсії, суд вважає безпідставними аргументи державного виконавця про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
При цьому, суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Висновки, аналогічні за змістом, викладені Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу складено 08 серпня 2024 року.
Суддя О.М. Дудар