07 серпня 2024 рокусправа № 380/2523/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Львівській області від 11.07.2023 №16088/13-01-24-08;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Львівській області від 11.07.2023 №16089/13-01-24-08;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Львівській області від 11.07.2023 №16087/13-01-24-08.
Ухвалою від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.
Ухвалою від 23.02.2024 суд відкрив спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою від 19.03.2024 вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку загального позовного провадження, замінивши судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено у справі підготовче судове засідання на 02.04.2024.
Ухвалою від 02.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 23.04.2024.
Протокольними ухвалами від 23.04.2024, 20.05.2024 підготовче засідання відкладено.
Ухвалою від 29.05.2024 призначено підготовче засідання на 11.06.2024 об 11:00.
Ухвалою від 11.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду на 15.07.2024.
У судове засідання відповідач не прибув, представник надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача надіслав клопотання, у якому просив закінчити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи клопотання представників сторін, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з 09.07.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису 24150000000025721) за напрямком діяльності у сфері пасажирського наземного транспорту, пасажирських перевезень. 05 травня 2020 року за рішенням ОСОБА_1 в державний реєстр внесений запис про державну реєстрацію припинення його як ФОП: 24150060005025721. Відповідачем складений акт перевірки від 01.06.2023 №14821/13-01-24-08-03/2871304478, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення №16088/13-01-24-08; №16089/13-01-24-08; №16087/13-01- 24-08 від 11.07.2023. Позивач стверджує, що 06.07.2020 виїхав за межі території України, а тому не отримував та не міг отримати від органу ДПС жодних документів щодо проведення перевірки/результатів такої перевірки. Через те, що відповідачем не ознайомлено позивача з наказом про проведення перевірки та не повідомлено про дату її початку і місце проведення, а також не вручено акт перевірки, його позбавлено можливості надати документи, що підтверджують понесені ним витрати, пов'язані із господарською діяльністю, ні при проведенні перевірки, ні до заперечень на акт перевірки.
Із вказаних підстав вважає спірні ППР такими, що прийняті незаконно, без урахування усіх обставин його господарської діяльності.
Відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено наказ №1314-ПП від 13.04.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмове повідомлення № 81/13-01-24-08-08 від 13.04.2023, в якому визначено обов'язок надання документів до перевірки та вимогу про надання документів №11724/6/13-01-24-08 від 12.04.2023 року. Відповідні документи були скеровані у порядку ст.44 ПК України на податкову адресу позивача, а саме АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №7900071623560, які отримано згідно корінця поштового відправлення платником податків ОСОБА_1 19.04.2023р.
Платником податків фізичною особою ОСОБА_1 станом на 26.05.2023 року до перевірки не надано жодних документів, про що складений акт про ненадання документів до перевірки від 26.05.2023 №739/13-01-24-08-03/2871304478. На підставі наявних у Головного управління ДПС у Львівській області даних проведена невиїзна перевірка, за результатами якої прийняті спірні ППР.
Вважає, що податковим органом дотримані вимоги ПК України щодо проведення перевірки позивача, тому у задоволенні позову просить відмовити.
02.04.2024 позивач надіслав суду копії первинних документів на підтвердження понесених витрат.
У додаткових поясненнях від 22.04.2024 відповідач зазначив, що ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів у встановлені законом строки має наслідком встановлення відсутності таких документів на час складення податкової звітності.
У додаткових поясненнях від 15.05.2024 представник позивача повідомив, що позивач, як ФОП мав діючу ліцензію на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та вантажів (внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; внутрішні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення пасажирів автобуcами) серія ГБ номер 05097. Згідно виписок АТ «Прокредит банк» позивач поніс витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Крім того, надав суду: копії шляхових листів на перевезення по здійснених поїздках, які підтверджують те, що вказані поїздки відбулися, містять інформацію про реєстраційний номер транспортного засобу, дані водіїв та дату поїздки. акти надання послуг за 2018-2019 рік з додатковими угодами до них, які підтверджують оплату послуг водіїв для нерегулярних пасажирських перевезень. фіскальні чеки на придбання палива.
Відповідач у додаткових поясненнях 28.05.2024 зазначив, що долучені позивачем документи лише частково підтверджують факт здійснення пасажирських перевезень, натомість не підтверджують розмір та сам факт понесення витрат ОСОБА_1 підчас господарської діяльності. Окрім цього, відповідні документи не були надані позивачем до податкової перевірки, з огляду на це контролюючи орган був позбавлений можливості належним чином їх дослідити в межах позапланової документальної перевірки.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 09.07.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису 24150000000025721) за напрямком діяльності у сфері пасажирського наземного транспорту, пасажирських перевезень.
Суб'єкт підприємницької діяльності платник податків фізична особа ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності у періоді з 01.01.2017 року по 30.09.2018 та в періоді з 01.01.2020 року по 05.05.2020 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування єдиному податку ІІІ група із ставкою податку 5% від отриманого доходу, відповідно до пп.3 п.291.4 ст.291, пп.1 п.292.1 ст.292, пп.2 п.293.3 ст.293, п.294.1 ст.294, п.295.3 ст.295, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 ПК України; у період з 01.10.2018 року по 31.12.2019 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, єдиного соціального внеску та військового збору.
05 травня 2020 року за рішенням ОСОБА_1 в державний реєстр внесений запис про державну реєстрацію припинення його як ФОП: 24150060005025721.
Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено наказ №1314-ПП від 13.04.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмове повідомлення № 81/13-01-24-08-08 від 13.04.2023 року в якому визначено обов'язок надання документів до перевірки та вимогу про надання документів №11724/6/13-01-24-08 від 12.04.2023. Відповідні документи були скеровані у порядку ст.44 ПК України на податкову адресу позивача, а саме АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №7900071623560, які отримано згідно корінця поштового відправлення платником податків ОСОБА_1 19.04.2023.
У подальшому, на підставі наказу №1314-ПП від 13.04.2023 та в порядку пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, пп.69.2 ст.69, ст.79 ПК України контролюючим органом здійснено перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 05.05.2020.
Платником податків фізичною особою ОСОБА_1 станом на 26.05.2023 до перевірки не надано витребуваних документів, про що складений акт про ненадання документів до перевірки від 26.05.2023 №739/13-01-24-08-03/2871304478
За результатами перевірки складений акт від 01.06.2023 № 14821/13-01-24-08-03/2871304478.
У висновку акту перевірки зазначено:
«… Документальною позаплановою невиїзною перевіркою платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлено порушення:
1. порушення вимог п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;
2. - п. 164.1 ст. 164, п.167.1 ет. 167, п.177.1, п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) донараховано податок на доходи фізичних осіб діяльності за період 2018-2019рр. на загальну суму 650632,98 грн, а саме за 2018 рік на суму 155052,00 грн., за 2019 рік на суму 495580,98 грн.
3. - п. 162.1 ст. 162, пл.163.1.1 п. 163.1 ст.163, т.1.1,пп.1.2, т.1.3, п.16 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI змінами та доповненнями, донараховано військового збору 2018-2019рр. на загальну суму 54219,42 грн, а саме за 2018 рік на суму 12921,00 грн., за 2019 рік на суму 41298.42 грн…».
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті ППР від 11.07.2023:
-№16088/13-01-24-08, яким визначене суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 650632,98 грн та штрафними санкціями на 162658,25 грн.;
- №16087/13-01-24-08, яким визначене суму грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем на 54219,42 грн та штрафними санкціями на 13554,86 грн.;
-№16089/13-01-24-08, яким застосована штрафна санкція у сумі 1020,0 грн.
Не погодившись із цими ППР, позивач звернувся до суду.
Суд зазначає, що згідно з правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Із матеріалів справи слідує, що у позовній заяві позивач, стверджуючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, покликається насамперед на порушення податковим органом процедури призначення та проведення перевірки, які, на його думку, зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування з цих підстав.
Щодо тверджень позивача про порушення порядку призначення та проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно із п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
За правилами п.п.79.1, 79.2 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 320/1375/19, Верховний Суд, проаналізувавши вимоги пунктів 79.2 статті 79, 42.2 статті 42 ПК України та наявну судову практику Верховного Суду, в тому числі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08 вересня 2021 року у справі у справі №816/228/17) з питання застосування цих норм, підтримав усталену правову позицію про те, що невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що обов'язковою передумовою для застосування цього висновку є встановлення обставин, які безумовно свідчать про допущення контролюючим органом порушень вимог ПК України при призначенні і проведенні перевірки. У цій постанові Верховний Суд виклав позицію про те, що істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим. Відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. За змістом правового підходу, викладеного у цьому судовому рішенні, суди в обов'язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області винесений наказ №1314-ПП від 13.04.2023 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмове повідомлення № 81/13-01-24-08-08 від 13.04.2023 року в якому визначено обов'язок надання документів до перевірки та окремо вимогу про надання документів №11724/6/13-01-24-08 від 12.04.2023 року.
Вказані документи скеровані у порядку ст.44 ПК України на податкову адресу позивача, а саме 79071, Львівська область, м. Львів вул. Кульпарківська, 218 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №7900071623560, та отримані згідно корінця поштового відправлення платником податків ОСОБА_1 19.04.2023р.
Позивач стверджує, що не отримував зазначені документи, що позбавило його можливості надати податковому органу до перевірки необхідні документи.
Із приводу цього суд зауважує наступне.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Позивач стверджує, що перебуває за межами України із 06.07.2020.
На підтвердження надав довідку Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.06.2023 № 91-26383/18/ НОМЕР_1 ОСОБА_2 (серія № паспорта НОМЕР_2 )/
Проте суд зауважує, що матеріали справи не містять копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , що належить позивачу.
Разом із тим матеріали справи містять копію поштового повідомлення про отримання Пасічником 19.04.2023 рекомендованого поштового відправлення від податкового органу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зокрема у постанові від 30.01.2024 у справі №380/15525/21 звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Окрім цього, Верховним Судом сформовано практику, відповідно до якої добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки (зокрема, постанови Верховного Суду від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, від 18 липня 2019 року у справі №0440/5993/18, від 21.10.2021 року по справі №360/4692/19 та від 17.03.2021 по справі №823/1606/17).
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.
Отже процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме із виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Однак, доказів звернення до податкового органу з відповідною заявою позивачем не надано.
Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, з урахуванням положень підпункту 44.6 Податкового кодексу України оскільки до закінчення перевірки позивачем не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже, оскільки відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки, за наслідками якої були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відсутні підстави для визнання їх протиправними, оскільки на момент складання Акта перевірки позивач усіх первинних документів до перевірки не представив, чим порушив п.44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 ПК України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.07.2023 №16088/13-01-24-08, №16089/13-01-24-08, №16087/13-01-24-08 прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна