Іменем України
08 серпня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/485/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 55% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , виходячи із 55% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 21.02.2024.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років.
Позивач отримує пенсію, призначену згідно з нормами частини 3 статті 43 Закону № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Згідно з розрахунком із пенсійної справи, позивачу призначено пенсію виходячи з 55% сум грошового забезпечення, оскільки до 04.04.2006 пункт «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ передбачав: військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 3 категорії.
Водночас, згідно з розрахунком пенсії станом на 01.01.2008 основний розмір пенсії позивача складає 50% від сум грошового забезпечення.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 14.06.2024 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплачувати призначену пенсію за вислугу років з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до вимог чинного законодавства України, в т.ч. п. «а» частини першої статті 13 Закону № 2262 (звільнення за станом здоров'я) та інформувати позивача письмово про результати розгляду звернення.
У відповідь на звернення позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомлено про те, що підстави для зміни розміру пенсії відсутні.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 63 «б» (через хворобу), та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років в розмірі 50% грошового забезпечення.
Також відповідач вказав, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», внесено зміни в пункт «а» статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вказані зміни застосовуються до осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а відтак, необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов'язує наявність у особи права на призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є звільнення у відставку за віком або за станом здоров'я, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Враховуючи викладене відповідач зазначив, оскільки позивача звільнено зі служби у запас через хворобу ще у 2007 році, а не у відставку за віком чи за станом здоров'я на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, то відповідно до наведених вище норм законодавства він не має права на перерахунок пенсії з урахуванням 55 процентів до грошового забезпечення внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Також стосовно витребування судом від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протоколу (рішення), яким первісно призначено пенсію ОСОБА_1 , повідомлено, що у зв'язку з тим, що позивачу первісно пенсію було призначено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області, у відповідача відсутні такі докази.
На виконання ухвал суду від 21.06.2024 та 23.07.2024 відповідачем надано додаткові пояснення, в яких вказано, що відповідно до пунктів «а» та «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
З набуттям чинності Законом № 3591-IV та нової редакції пункту «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ позивачу було зменшено відсоткове значення пенсії до 50%.
Ухвалою суду від 13 травня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 05 червня 2024 року повторно витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.
Ухвалами суду від 17 червня 2024 року продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів у справі та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та додані до нього докази; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області докази, необхідні для розгляду справи.
Ухвалами суду від 21.06.2024 у відповідача витребувано докази; подальший розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.07.2024 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 23.07.2024 повторно витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.
Ухвалами суду від 01.08.2024 продовжено відповідачу строк на подання доказів у справі та долучено до матеріалів справи подані ним докази; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження на 08 серпня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 3 категорії, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, дублікатом посвідчення серії НОМЕР_2 та матеріалами пенсійної справи позивача.
Також як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивач до 01.12.2017 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
З наданих відповідачем протоколів за пенсійною справою ОСОБА_1 № 10-1003017946 (МВС) від 01.01.2007 та від 01.01.2008 судом встановлено, що позивачу було обчислено пенсію за вислугу років виходячи з 55 відсотків сум грошового забезпечення (вислуга років - 20, з урахуванням участі на ЧАЕС) та в подальшому зменшено до 50 відсотків.
Зокрема, з протоколу за пенсійною справою позивача від 01.01.2007 (долученого до матеріалів справи ухвалою суду від 01.08.2024) вбачається, що останньому пенсію обчислено з суми грошового забезпечення 1160,24 грн; основний розмір пенсії: 55% грошового забезпечення (вислуга років - 20, з урахуванням участі на ЧАЕС) у розмірі 638,13 грн (1160,24*55%). Проте в подальшому проведено перерахунок пенсії позивача та визначено розмір його пенсії з урахуванням 50 відсотків сум грошового забезпечення, (вислуга років - 20), що вбачається з протоколу за пенсійною справою позивача від 01.01.2008 (сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 1433,11 грн; основний розмір пенсії: 50% грошового забезпечення (вислуга років 20) у розмірі 716,56 грн.).
Наведене також підтверджується наданими представником позивача до матеріалів позовної заяви розрахунками пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 .
Слід вказати, що судом не здобуто доказів (протоколу та/або рішення пенсійного органу) щодо первісного призначення пенсії позивача. Судом витребовувались такі докази як у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач перебував на обліку до 01.12.2017, так й неодноразово у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Однак, пенсійні органи вказали про відсутність у них відповідних доказів, а Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вказало на неможливість їх надання у зв'язку з втратою документів через ведення на території України бойових дій.
Водночас, з вищенаведених пояснень відповідача, що надані на виконання ухвал суду від 21.06.2024 та від 23.07.2024, вбачається, що відповідач підтверджує факт призначення позивачу пенсії, виходячи з 55 відсотків сум грошового забезпечення, у відповідності до пунктів «а» та «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV), тобто які передбачали призначення відповідним особам пенсії за вислугу років, зокрема у розмірі 50 відсотків сум грошового забезпечення за наявності вислуги 20 років (пункт «а» вказаної норми) та для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені, зокрема до 3 категорії, розмір пенсії збільшувався на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (пункт «в»). Проте, з набуттям чинності Законом № 3591-IV та нової редакції пункту «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ позивачу було зменшено відсоткове значення пенсії до 50 відсотків сум грошового забезпечення.
До того ж, з вказаних вище протоколів вбачається, що: дата і причина звільнення ОСОБА_1 зазначено «06.04.2001 ст. 63 Б - 1 п. запас», дата звернення позивача за призначенням пенсії - 01.12.2005, тобто станом на момент дії статті 13 Закону № 2262-XII до внесення змін Законом № 3591-IV, умови призначення вказано - вислуга років - 20 (20 календ.), у розмірі 50% грошового забезпечення, основний розмір пенсії обчислено виходячи з 55% грошового забезпечення з приміткою в дужках «вислуга років 20, з урахуванням участі на ЧАЕС», тобто позивачу було збільшено розмір пенсії до 5 відсотків сум грошового забезпечення, у зв'язку з тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії.
В свою чергу, згідно з протоколом за пенсійною справою позивача від 01.01.2008 основний розмір пенсії позивача після його перерахунку обчислено виходячи з 50 відсотків сум грошового забезпечення та з примітки було виключено слова «з урахуванням участі на ЧАЕС», а залишено лише «вислуга років 20».
Отже, суд вважає, що наведене у сукупності в повному обсязі підтверджує обставини первісного призначення позивачу пенсії у розмірі 55 відсотків сум грошового забезпечення, з урахуванням збільшення розміру пенсії на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою позивача від 02.07.2024 основний розмір пенсії позивача наразі обчислено виходячи з 50 відсотків сум грошового забезпечення (вислуга років 20), з урахуванням індексації пенсії та надбавки до пенсії «3 КАТЕГОРІЯ ЧАЕС (ПІД ЧАС СЛУЖБИ).
Представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 21.02.2024, в якій просила здійснити перерахунок основного розміру пенсії позивача виходячи із 55 відсотків сум грошового забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.03.2024 № 1000-13-8/43545 повідомлено, що з 01.01.2007 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні і отримує пенсію за вислугу років, згідно з Законом № 2262-ХІІ. Головним управлінням з 01.01.2008 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яка була надана уповноваженим структурним підрозділом. Під час перерахунку пенсій за вислугу років з 01.01.2008 розмір пенсії ОСОБА_1 склав 50% відповідних сум грошового забезпечення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з пунктами «а» - «в» частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV, який набрав чинності 29.04.2006, внесено зміни, зокрема у положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ та викладено пункти «б» і «в» частини першої цієї статті в такій редакції:
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт б статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт в статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Відтак, вказаними змінами виключено збільшення на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідних категорій.
Суд зазначає, що статтею 63 Закону № 2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Частиною третьою цієї статті (у редакції на момент перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
07 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою внесено зміни до грошового забезпечення. Вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що з 01 січня 2008 року у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Однак, підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на момент такого перерахунку, які застосовуються саме при призначенні пенсії, були відсутні.
Слід вказати, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13.
До того ж, у Рішенні від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 Конституційний Суд України наголосив, що «держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено» (абзац двадцять перший підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини).
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3591-IV зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосувались порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3591-IV не зазнала.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.03.2018 у справі № 686/12623/17, від 03.03.2018 у справі № 564/2288/16-а, від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 0940/2217/18 вказав, що «відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу), є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18.».
Отже, положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції змін внесених Законом № 3591-IV, повинні були застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності вказаним законом, та стосуватись питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008, пенсійним органом застосовано норми Закону № 2262-ХІІ у новій редакції, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.
За таких обставин, пенсійні органи не мали підстав для зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку.
Отже, враховуючи обставини, що представник позивача звернулась до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії від 21.02.2024, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи із 55 відсотків сум грошового забезпечення, на підставі такої заяви.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на призначення позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення та його звільнення у 2007 році судом не приймаються, оскільки вони спростовуються твердженням самого ж відповідача у додаткових письмових пояснення, наданих на виконання ухвал суду від 21.06.2024 та 23.07.2024, а також протоколами за пенсійною справою позивача, зміст яких описано судом вище.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність бездіяльності відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 КАС України).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснив перерахунок пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 55% відповідних сум грошового забезпечення на підставі заяви від 21.02.2024, яка зареєстрована 27.02.2024 за № 6181/С-1000-24, чим допустив бездіяльність, яка порушила права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно, суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність протиправною, оскільки саме такий спосіб захисту відповідатиме об'єкту порушених прав позивача.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 55% відповідних сум грошового забезпечення, на підставі заяви від 21.02.2024, яка зареєстрована 27.02.2024 за № 6181/С-1000-24;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 55% відповідних сум грошового забезпечення, на підставі заяви від 21.02.2024, яка зареєстрована 27.02.2024 за № 6181/С-1000-24, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, виходячи з системного аналізу положень наведеного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанціями про сплату від 05.06.2024 № 6348-7979-9628-0634 та № 3414-6564-4148-0320.
Разом з тим суд зазначає, що позовну заяву подано в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС) «Електронний суд».
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням наведеного, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Тобто, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж необхідно було сплатити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, судовий збір в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо решти надміру сплаченого судового збору, суд роз'яснює позивачу право звернутися до суду із відповідною заявою про повернення надміру сплаченого ним судового збору в сумі 242,24 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 55% відповідних сум грошового забезпечення, на підставі заяви від 21.02.2024, яка зареєстрована 27.02.2024 за № 6181/С-1000-24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 55% відповідних сум грошового забезпечення, на підставі заяви від 21.02.2024, яка зареєстрована 27.02.2024 за № 6181/С-1000-24, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.08.2024.
Суддя О.М. Качанок