Іменем України
08 серпня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/785/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2019 роки;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №360/532/21 та рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №360/666/23;
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 календарних років;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 10 календарних років з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №360/666/23.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 03.02.2009 по 03.02.2019 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2019 №36-ОС його з 03.02.2019 було звільнено з військової служби.
В період проходження військової служби йому виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2019 роки у розмірі місячного грошового забезпечення.
При звільненні з військової служби відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2019 №36-ОС було виплачено одноразову допомогу при звільненні за 10 календарних років, виходячи з місячного грошового забезпечення.
Проте при звільненні з військової служби не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
У зв'язку з цим він звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити всю наявну заборгованість.
16.01.2021 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 23879,47 грн.
Не погоджуючись із виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду для вирішення спору.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №360/532/21 зобов'язано відповідача провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення на користь позивача за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 03.02.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
26.08.2021 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №360/532/21 військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок та доплату на користь позивача індексації грошового забезпечення у сумі 58045,11 грн.
Разом з цим залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.02.2019.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №360/666/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4119,58 грн на місяць у загальній сумі 45756,74 грн за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
22.06.2024 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №360/666/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 у загальній сумі 45070,41 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%.
При цьому, позивач вважає, що відповідач:
- при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2016 - 2019 роки протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу;
- при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 10 років передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу.
На думку позивача, така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що йому в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 10 років. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив наступне.
Відповідач є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України та здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та інших нормативного-правових актів.
Індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядник коштів Державного бюджету ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Відповідно до вимог бюджетного законодавства України ІНФОРМАЦІЯ_1 бере бюджетні зобов'язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Нарахування індексації грошового забезпечення, тобто взяття бюджетного зобов'язання, без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства України. Нарахувавши у повному розмірі суми індексації за відсутності бюджетних асигнувань, на думку відповідача, установа порушить бюджетне законодавство (а саме частину першу статті 51 БК).
Так відповідач зазначив, що у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» видатки відповідача на грошове забезпечення у 2015-2018 роках здійснювались на підставі затвердженого Головою Держприкордонслужби України кошторису прикордонного загону та затвердженого Головою Держприкордонслужби України штатного розпису прикордонного загону на 2015, 2016, 2017, 2018 роки.
Оскільки вищезазначеними документами відповідачу у 2015-2018 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено в повному обсязі, а також у зв'язку з тим, що на протязі даних років додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації відповідачу не виділялись, нарахування та виплата в повному обсязі індексації особовому складу прикордонного загону у 2015-2018 роках не проводились.
Таким чином, відповідач зазначив, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України в період 2015 - 2018 років він не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу в повному обсязі у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань,затверджених кошторисом та штатним розписом.
Наказом начальника загону від 01 лютого 2019 року №36-ОС «По особовому складу» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У вказаному наказі визначено нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за повних 10 календарних років.
Розмір одноразової грошової допомоги при звільненні склав 55965,50 грн, яка розрахована наступним чином: 11193,10 грн/2*10 (календарних років)= 55965,50 грн.
На виконання Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №360/666/23, позивачу 22.06.2024 здійснено нарахування та виплата індексації-різниці грошового забезпечення 4119,58 грн на місяць у загальній сумі 45756,74 грн за період з 01.03.2018 по 03.02.2019.
Обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення здійснюється з суми нарахованого та виплаченого місячного грошового забезпечення повного відслуженого місяця при звільненні.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що при розрахунку допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, застосовується місячне грошове забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Оскільки розмір місячного грошового забезпечення Законом №2011-ХІІ не встановлений, його визначення Інструкцією 558 не суперечить акту вищої юридичної сили, тому приписи Інструкції 558, на думку відповідача, підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
В Інструкції 558 відсутнє посилання на індексацію грошового забезпечення як на складову місячного грошового забезпечення.
Відповідач зауважив, що індексація грошового забезпечення не є ні підвищенням посадового окладу, ні надбавкою, ні доплатою, ні винагородою, яка має постійний характер, ні премією.
Відповідачем не заперечується, що індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення, проте допомога для оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується виходячи із складу місячного грошового забезпечення, відповідно остання правомірно не була врахована при нарахуванні та виплаті допомоги для оздоровлення за 2016-2019, одноразової грошової допомоги при звільненні.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 6 травня 2024 року №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.04.2015.
Позивач проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 лютого 2019 року №36-ОС, звільненого з військової служби в запас наказом начальника загону від 03 січня 2019 року №2-ос за пп. "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою проходження служби є 03.02.2019.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №360/532/21 зобов'язано відповідача провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення на користь позивача за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 03.02.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
На виконання вказаного рішення позивачу було здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням базового місяця 2008 та за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 з урахуванням абзацу 4 пункту 5постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до довідки №291-М від 15.07.2023 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням базового місяця 2008 та за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 96793,78 грн (24243,12 грн - самостійно, 72468,06 грн - на виконання рішення суду).
Не погоджуюсь з сумою нарахованої індексації - різниці, представник позивача звернувся до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024, у справі №360/666/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4119,58 грн на місяць у загальній сумі 45756,74 грн за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
На виконання вказаного рішення суду, згідно платіжного доручення №4737 від 20.06.2024, довідки розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу 22.06.2024 виплачена індексація - різниця у розмірі 45070,41 грн (з утриманням військового збору у розмірі 686,35 грн).
Також наявними в матеріалах справи архівними відомостями за 2016-2019 роки, особистими картками грошового забезпечення за 2016-2019 роки підтверджено, що позивачу були нараховані і виплачені допомога на оздоровлення за вказані роки та одноразова грошова допомога при звільненні.
При обрахунку їх розміру індексація грошового забезпечення включена не була.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з пунктом першим статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 40 Закону № 2232 визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються, зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011 в редакції чинній на момент звільнення зі служби) є спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону № 2011.
Згідно з абзацом 1 пункту першого статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом другим статті 9 Закону № 2011 визначено, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту третього статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом четвертим статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Питання виплати допомог військовослужбовцям врегульовано статтею 15 Закону № 2011.
Згідно з пунктом два статті 15 Закону № 2011 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (друге речення).
Відповідно до пункту третього статті 15 Закону № 2011 військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
На час нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки діяла Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (далі - Інструкція 425), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Відповідно до пункту 3.7. Інструкції 425 - військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 3.7.4).
Відповідно до статті 9 Закону № 2011, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558 у редакції чинній на момент звільнення зі служби).
Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558: грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Відповідно до пункту 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з пунктом 9 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 5 глави 7 «Допомога для оздоровлення» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 1 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років) (друге речення).
Відповідно до пункту 6 глави 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017).
Статтею 18 Закону № 2017 передбачає певні державні соціальні гарантії.
Так, відповідно до статті 18 Закону № 2017 законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (абзац 4).
Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики передбачений статтею 19 Закону № 2017.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282).
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Порядок №1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Законів №№ 2017, 1282 та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Подібний висновок висловлений Верховним Судом в постановах від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18 та від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21.
Наразі Верховний Суд не відійшов від зазначеної правової позиції.
Суд зауважує, що грошове забезпечення позивача в період проходження ним військової служби у військовій частині підлягало індексації.
Під час проходження військової служби позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення.
На підставі вказаних вище судових рішень позивачу була нарахована та виплачена індексація за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Таким чином, з урахуванням обставин справи суд встановив, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, виходив з грошового забезпечення без врахування у нього індексації, що не заперечується відповідачем.
Отже, на підставі зібраних доказів по справі судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні індексації у складі місячного грошового забезпечення позивача, з якого здійснювався обрахунок допомоги на оздоровлення за 2016 - 2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відновленням порушених прав позивача є зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 календарних років з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій/бездіяльності, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з корегуванням способу захисту порушених прав у відповідності до частини другою статті 9 КАС України.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, інших вимог щодо відшкодування судових витрат ним не заявлено.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахуванні індексації у складі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого здійснювався обрахунок допомоги на оздоровлення за 2016 - 2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова