02 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1513/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
2) стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у розмірі 83625.23 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять гривень, 23 копійки);
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України. З'ясувавши, що відповідачем усупереч вимог чинного законодавства не нараховується індексація грошового забезпечення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою від 20.03.2024 року було залишено без руху позовну заяву та встановлено строк для усунення виявлених недоліків в частині строку звернення до суду. У встановлений суддею строк представником позивачем надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та розрахунок суми стягнення за цим позовом.
Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 32).
Від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, наполягав, що виплата індексації має здійснюватись виключно у межах затвердженого кошторису, при чому коштів на проведення індексації за спірний період часу відповідачу не виділялось. При цьому, вважає застосування базового місяця - січня 2008 року у випадку обрахунку індексації позивачу безпідставним. Наголошує, що до вказаних правовідносин має застосовуватись місячний строк звернення до суду, який належить обраховувати з дня припинення трудових правовідносин (а.с. 36-42).
Позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі..
У період 06.05.2024 року, з 23.05.2024 року по 24.05.2024 року та з 13.06.2024 року по 28.06.2024 року суддя не здійснював правосуддя у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач проходив службу у лавах Збройних Сил України, у складі військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України (по стройовій частині) №157 від 30.07.2018 року припинено (розірвано) контракт між позивачем та відповідачем про проходження військової служби, виключено ОСОБА_1 з 01.08.2018 року із списків особового складу частини та з 02.08.20218 року з усіх видів забезпечення
За періоди з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 рік.
Відповідач у відповідь поінформував заявника про відсутність підстав для здійснення нарахувань індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та надав довідки про нарахування грошового забезпечення за спірний період, відповідно до яких індексація була нарахована лише за період з червня по липень 2016 року та з вересня по грудень 2016 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення лютий 2016 року (а.с. 7-11).
Водночас, за твердженням позивача, базовим місяцем для обрахування розміру індексації необхідно приймати січень 2008 року, оскільки саме з цього часу було останній раз підвищено тарифну ставку (оклад).
Отже, спірним у цій справі є правильність визначення відповідачем базового місяця для здійснення нарахування Позивачу індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, важливим елементом алгоритму нарахування індексації є так званий базовий місяць, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого порогу), визначеного законом.
Як зазначено вище, пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013, що діє з 01.12.2015, пов'язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Суд констатує, що будь-якої дискреції у визначенні початку обчислення зростання індексу споживчих цін зазначена норма Порядку 1078 не передбачає.
Крім цього, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/137-16, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, єдиною підставою для визначення початку обчислення зростання індексу споживчих цін, тобто для визначення «базового» місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, є підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Судом встановлено, що розмір посадового окладу за посадою позивача, як військовослужбовця, в період з 01.01.2008 до 28.02.2018 був визначений постановою КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців. Постанова №1294 набрала чинності 01.01.2008.
Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося лише 01.03.2018, з набранням чинності постановою КМУ від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, саме січень 2008 року слід вважати «базовим» місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, оскільки саме в цей місяць востаннє підвищувалися посадові оклади військовослужбовців в Україні у вказаний період.
Отже, унаслідок невірного визначення базового місяця відповідачем здійснено нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 у заниженому розмірі.
У ході розгляду справи відповідач не довів суду правомірність своїх дій, а тому суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправність своїх дій під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період 01.01.2016 до 28.02.2018.
Вирішуючи питання щодо права позивача на виплату компенсації у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення відповідно до законодавства, суд виходить з наступного.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У справі N 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону N 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Враховуючи аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року N 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі N 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі N 803/203/17, Верховний Суд у справі N 240/11882/19 прийшов до висновку про те, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону N 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а дійшов висновку, що особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Подібна правова позиція також була висловлена Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2019 року у справі N 822/1731/16, від 13 березня 2020 у справі N 803/1565/17, від 21 січня 2020 року у справі N 826/15879/18, від 29 квітня 2021 року у справі N 240/6583/20, від 21 березня 2023 року у справі N 620/7687/21.
Отже у вказаній частині позовні вимоги також є обґрунтованими.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь позивача індексації грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку індексації грошового забезпечення, який містить підпис уповноваженої особи відповідача, що міститься у справі, сума індексації за спірний період складає 83625,23 грн. (а.с. 17).
Водночас, суд зазначає, що у вказаному розрахунку не враховано суми індексації, які були нараховані із застосуванням для розрахунку базового місяця лютий 2016 року та вже були виплачені позивачу. Відтак, суд не може використати наданий позивачем розрахунок у якості належного доказу, оскільки стягнення заявлених позивачем сум призведе до подвійного стягнення коштів, зокрема - за червень, липень, вересень-грудень 2016 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Зважаючи на те, що відповідач заперечує саме право позивача на нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, а не виплату такої індексації, вимога про стягнення сум індексації позивача за таким нарахуванням є передчасною та задоволенню не підлягає.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Спеціальний строк звернення до суду у спірних правовідносинах регулюється статтею 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, тобто до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби з 01.08.2018, предметом спору є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, а отже спірні правовідносини виникли до 19.07.2022 та до них має застосовуватись вищезазначена норма закону.
Відтак, позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких підстав, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі, що не відповідає вимогам закону.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації у повному розмірі, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО