07 серпня 2024 року Київ Справа №320/25129/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії позивачу перерахованої з 01 квітня 2019 року з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 1 квітня 2019 року по 28 лютого 2022 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії позивачу перерахованої з 1 березня 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром з 1 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії позивачу перерахованої з 1 березня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром з 1 березня 2023 року з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168, 3 урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/28163/20 від 29.12.2021 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити позивачу з 01 квітня 2019 року пенсію на підставі довідки Управління державної охорони України від 20.07.2020 № 2/6-1389. Однак, при перерахунку пенсії було застосовано обмеження та не враховано індексацію. Згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві позивача було проінформовано про те, що під час перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки було застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та не враховано індексацію за 2022 рік та 2023 рік. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві протиправно відмовило у виплаті пенсії з урахуванням нарахованої щорічної індексації з 01 березня 2022 року та з 1 березня 2023 року, тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі (суддя Журавель В.О.).
В справі зареєстровано 21 вересня 2023 року відзив від відповідача, де зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 перерахунок пенсій здійснюється на умовах та в розмірах передбачених Кабінетом Міністрів України. Після дати набрання законної сили рішенням суду у справі №826/3858/18 нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має здійснюватися перерахунок пенсій не приймалося. У зв'язку з цим та з урахуванням пункту 4 Постанови № 103, виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах. Зазначив, що відповідачем правомірно встановлено обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Вважає вимоги безпідставними, необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.01.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
17.01.2024 хвалою суду прийнято до провадження дану адміністративну справу №320/25129/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/28163/20 від 29.12.2021 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити позивачу з 01 квітня 2019 року пенсію на підставі довідки Управління державної охорони України від 20.07.2020 № 2/6-1389.
Однак, при перерахунку пенсії було застосовано обмеження та не враховано індексацію.
Згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві позивача було проінформовано про те, що під час перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки було застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та не враховано індексацію за 2022 рік та 2023 рік.
Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку позовній вимозі позивача про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведеної індексації, суд зазначає таке.
Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48), тощо. Це зобов'язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 р. №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, що прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
З огляду на той факт, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. theUnited Kingdom № 44277/98).
Зважаючи на викладене, з метою надання найбільш сприятливого підходу для позивача, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеживши виплату пенсії позивачу з максимальним розміром відповідач діяв протиправно.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14. Установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Як вище було зазначено, суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром застосуватися мають саме норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відтак обмеження максимального розміру пенсії позивача не повинно бути застосовано.
З доданих до матеріалів справи розрахунку пенсії позивача за вислугу років від 01.03.2022 (в частині виплати індексації) суд встановив, що до пенсії позивача протиправно застосовано обмеження максимального розміру та не виплачено передбачену законодавством суму індексації пенсії. На виконання Постанови №118 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, однак із урахуванням обмеження.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, позаяк не включення суми індексації пенсії, передбаченої Постановою №118, під час виплати пенсії порушує право позивача.
Надаючи оцінку позовній вимозі позивача про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2023, з урахуванням індексації, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок проведення індексацій пенсій врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова №168).
Пунктами 1 та 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Установлено, що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї Постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 10 Постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Таким чином, позивач має право на підвищення на коефіцієнт збільшення та нарахування індексації до розміру його пенсії з 01.03.2023, однак позивачу визначено розмір пенсії з 01.03.2023 без врахування раніше нарахованої індексації.
Щодо наявності у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", "що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом.
Таким чином, оскільки визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, то дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, у зв'язку із застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 №168, є протиправними.
Отже, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 пенсійним органом протиправно не виплачено йому індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
За наведених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 01 квітня 2019 року з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року по 28 лютого 2022 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 1 березня 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389;- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 1 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 1 березня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 1 березня 2023 року з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Таким чином, позов належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 01 квітня 2019 року з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 року №2/6-1389.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 1 квітня 2019 року по 28 лютого 2022 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 1 березня 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром з 1 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 1 березня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром з 1 березня 2023 року з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118, з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Управління державної охорони України від 20 липня 2020 р. №2/6-1389, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.