06 серпня 2024 року м. Київ № 320/47033/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1.Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;
2. Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
31 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( далі - відповідач 1), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що полягає у відмові у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 із зарахуванням всіх періодів трудової діяльності на посаді, що віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з дати первинного звернення за призначенням пенсії, тобто з 17.08.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона з 2021 року зверталася Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах проти щоразу отримувала відмову з різних підстав. У зв'язку із чим вважає бездіяльність відповідача 1 щодо не призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах протиправною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
20 грудня 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 відкрито провадження у справі №320/47033/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 04.01.2024 у справі №320/47060/23 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 08.01.2024.
Копію позовної заяви з додатками отримано представником відповідача 1 в приміщенні суду 16.02.2024, що підтверджується відповідною розпискою.
24 січня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.
В своєму відзиві відповідач 1 зазначає, що 12.06.2023 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На момент звернення за призначенням пенсії на пільгових умовах Позивачу виповнилось 55 років 09 місяців. Страховий стаж становить 35 років 11 місяців 21 день.
Пільговий стаж роботи за Списком 2 не підтверджено відповідними документами.
Згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
За результатами розгляду документів встановлено: згідно наказу (розпорядження) від 06.02.2012 №5-12 про перехід на іншу роботу з 03 лютого 2012 року Позивача було переведено з посади машиніста крана на посаду розподілювача робіт (що не входить в перелік професій робітників і посад інженерно-технічних працівників, зайнятість яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення для працівників заводу порошкової металургії за списком №2 з неповним робочим днем у зв'язку з лікарським висновком про вагітність.
Період догляду за дитиною було зараховано до стажу.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451 11731 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992, та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Частиною п'ятою статті 114 Закону встановлено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частини другої третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Оскільки пільговий стаж роботи позивача не підтверджено необхідними документами, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до участі у справі № 320/47033/23 у якості другого відповідача.
Позивач правом надання відповіді на відзив відповідача 1 відповідно до статті 163 КАС України не скористався.
Відповідач 2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 23.02.1996.
17 серпня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах(Список №2) відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 103650005951 від 25.08.2021 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.09.1983 з 26.11.1990 по 26.10.1997, з огляду на виправлення в наказі про прийняття на роботу. Пільговий стаж особи становить 9 років 2 місяці, 23 дні. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 4 роки. Страховий стаж особи становить 28 років, 3 місяці, 13 днів.
28 грудня 2021 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах(Список №2) відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 103650005951 від 31.12.2021 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вказане рішення аргументовано тим, що пільговий стаж у період роботи з 22.04.2004 по 10.05.2017 не підтверджено та необхідно надати довідку відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Крім того до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.09.1983 з 26.11.1990 по 26.10.1997, оскільки міститься виправлення в наказі про прийняття на роботу.Страховий стаж особи становить 34 роки, 2 місяці, 6 днів.
12 червня 2023 року позивач знову звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах(Список №2) відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №103650005951 від 20.06.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відмову аргументовано тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.11.1990 по 26.10.1997 та період з 22.04.2004 по 10.05.2017. Страховий стаж особи становить 35 роки, 11 місяців, 21 день.
При цьому Відповідач 2 не врахував, що значний час своєї трудової діяльності позивач працював на посаді машиніста крана (кранівника), яку включено до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Вважаючи бездіяльність відповідача 1 щодо призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, звернувся із цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Статтею 114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В свою чергу, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку визначено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
Суд наголошує, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містить наступні записи про роботу позивача:
01.09.1983 зачислена ученицею ПТУ Київської ордену Трудового Червоного Знамені кондитерської фабрики імені Карла Маркса (наказ №594 від 03.10.1983);
01.09.1984 по закінченню строку навчання присвоєно 1 розряд конфетного цеху (наказ №481 від 23.08.1984);
03.12.1987 переведено з її згоди в шарний цех учеником (наказ №406 від 10.12.1987);
13.04.1989 звільнено за власним бажанням (наказ №92 від 13.04.1989);
25.04.1989 прийнято на посаду комірника (наказ №58 від 25.04.1989);
22.05.1989 звільнено за власним бажанням (наказ №67 від 21.05.1989);
01.07.1989 прийнята поштаркою 3 класу по доставці поштової кореспонденції в Районний вузол зв'язку м. Бровари (наказ №85 від 03.07.1989);
09.07.1989 звільнена за власним бажанням (наказ №91 від 10.07.1989);
26.11.1990 прийнято в арматурний цех машиністом 3 розряду в 135 Домобудівельний комбінат (наказ №65 від 23.11.1990);
01.01.1999 звільнено за власним бажанням (наказ №1 від 05.01.1999);
25.10.1997 прийнята дояркою на МТФ №1 в КСП «Бобрицьке» ( наказ №46к від 27.10.1997);
08.02.2000 КСП «Бобрицьке» реорганізоване в ТОВ «Бобрицьке» (протокол №1 від 08.02.2000);
17.08.2002 звільнено за власним бажанням (наказ №18 к від 17.08.2002);
21.08.2002 прийнято прибиральницею виробничих приміщень ДП «П.Дусамант Україна» (наказ №302-к від 21.08.2002);
20.04.2003 звільнено за скороченням чисельності робітників ( наказ №230-к від 18.04.2003);
21.05.2003 розпочата виплата допомоги ар безробіттю пункт 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ №521 від 27.05.2003);
21.04.2004 припинено виплату допомоги по безробіттю пункт 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ №422 від 22.04.2004);
22.04.2004 прийнята в цех №1 машиністом крану 3 розряду Казеного заводу порошкової металургії (наказ №10к від 19.04.2004);
01.08.2005 встановлений 4 розряд машиніста крана (наказ №29к від 01.08.2005);
20.12.2012 Казений завод порошкової металургії перетворено (реорганізовано в Державне підприємство «Завод порошкової металургії» (наказ №80 від 20.04.2012, наказ №409 від 19.12.2012);
Згідно наказу №44 від 20.02.2014 на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці (посада) дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 розд. ІІІ, п.5;
01.01.2017 переведена машиністом крану 5 розряду в тому же цеху (наказ № 01-к від 10.01.2017);
10.05.2017 звільнена за власним бажанням (наказ №11-к від 10.05.2017);
11.05.2017 прийнята на посаду прибиральника службових приміщень Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 за строковим трудовим договором (наказ №16-к/тм від 05.05.2017);
31.05.2018 звільнена із займаної посади у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору (наказ №06-к/тм від 30.05.2018);
04.06.2018 прийнято на посаду молодшої медсестри (санітарно-процедурна) відділення Державної установи «Інституту травматології та ортопедії національної академії медичних наук України»(наказ №42-о від 01.06.2018);
02.09.2019 переведена на посаду молодшої медсестри по догляду за хворими того же відділення (наказ №78о від 02.09.2019).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція №58), трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Наведені записи трудової книжки читабельні, не містять виправлень/підчищень/закреслень, скріплені печаткою, зазначені реквізити наказів на підставі яких вони вносились. Відповідачем це не оспорюється.
На підставі викладеного, суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, вказані записи трудової книжки також підтверджуються довідками від ДП «Завод порошкової металургії» від 26.07.2021 №09-21, Філії « 135 домобудівельний комбінат» ДП Міноборони України «Укрвійськбуд» від 20.10.2021 №84, що містяться в матеріалах справи.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Таким чином, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи.
Посада машиніст крана (кранівник) металургійного виробництва входить до розділу III п.5. Загальні професії Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою КМУ від 16.01.2003 №36.
Так, відповідачем 2 не було враховано до страхового стажу позивача період роботи з 26.10.1990 по 26.10.1997 та пільгового стажу позивача за Списком №2 період роботи з 22.04.2004 по 10.05.2017 з тих підстав, що пільгова довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року.
Однак, суд звертає увагу відповідача 2, що згідно вимог чинного законодавства наявність уточнюючої довідки під час призначення пенсії вимагається у разі неможливості підтвердження пільгового стажу відомостями трудової книжки.
Отже, враховуючи, що записами в трудовій книжці підтверджено, що ОСОБА_1 працювала на посаді, що віднесена до професії із шкідливими і важкими умовами праці в період з 22.04.2004 по 10.05.2017.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача з 22.04.2004 по 10.05.2017 до пільгового стажу (список №2), що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, а період роботи з 26.10.1990 по 26.10.1997 до страхового стажу.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач 2 наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.
Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787211) Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Проте відповідач 2 під час розгляду справи не надав суду доказів того, що ним вчинялися дії з метою з'ясування відповідності записів про роботу позивача у спірний період з метою усунення сумнівів щодо дійсності цього факту, зокрема, шляхом направлення запитів до роботодавця позивача або архівних установ задля перевірки обґрунтованості відповідних записів.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.06.2023 №103650005951 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Позовні вимоги звернені до ГУ ПФУ у Київській області задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення цим органом ПФУ не приймалося і порушень прав ГУ ПФУ у Київській області по відношенню до позивача під час розгляду справи судом не встановлено.
Щодо позовних вимог про зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списку №2 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 17.08.2021 суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.08.2023 №103650005951 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.10.1990 по 26.10.1997;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу (Список №2) ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV період роботи з 22.04.2004 по 10.05.2017;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2023 про призначення пенсії за віком згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частинами першої та другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2147,20 грн згідно квитанції від 31.07.2023, згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Згідно із частиною третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Закарпатській області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.08.2023 №103650005951 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.10.1990 по 26.10.1997.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу (Список №2) ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV період роботи з 22.04.2004 по 10.05.2017;
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2023 про призначення пенсії за віком згідно частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
6. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.