06 серпня 2024 року м. Київ № 320/1134/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчини дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач/ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 24.11.2020 пенсію державного службовця, виходячи з розрахунку 60% від заробітної плати, відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у переході з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Така відмова обґрунтована відсутністю, на думку відповідача, стажу державної служби, зокрема, невизнання займаної посади в Податковій державній інспекції як посади, яка відноситься до державної служби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 02.02.2021 відкрито провадження у справі.
01 березня 2021 року до Київського окружного адміністративного суду ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.
В своєму відзиві відповідач зазначає, що у позивача відсутні підстави для переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Просить суд відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15.02.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року справу №320/1134/21 прийнято до провадження судді Жукової Є.О.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 01.03.2024 у справі №320/1134/21 доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ у Київській області 07.03.2024.
Позивач правом надання відповіді на відзив відповідача відповідно до статті 163 КАС України не скористався.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Броварським МВ ГУМВС України в Київській області 19.04.1996.
Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0776397 від 20.07.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працювала на наступних посадах:
- 23.04.1991 зарахована на посаду бухгалтера - спеціаліста ІІ категорії в Державну податкову інспекцію м. Бровари (запис №12);
- 01.12.1991 переведена на посаду державного податкового інспектора (запис №13);
- 02.11.1992 призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу інформації, обліку і звітності (запис №14);
- 31.12.1993 відділ інформації, обліку і звітності перейменовано на відділ обліку і обробки даних (запис №15);
- 27.12.1992 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу (запис №16);
- 31.05.1994 прийняла присягу державного службовця (запис №17);
- 25.12.1995 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу (запис №18);
- 17.12.1996 в зв'язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по м. Бровари та утворенням державної податкової адміністрації (ДПА) переведена на посаду головного податкового інспектора відділу обліку і звітності Броварської ДПА за рішенням конкурсної комісії (запис №19);
- 17.03.1998 Броварська державна податкова адміністрація перейменована в Броварську державну податкову інспекцію (запис №20);
- 01.04.1998 переведена посаду начальника відділу обліку юридичних осіб управління інформатизації в зв'язку зі зміною структури Броварської ОДПІ (запис №21);
- 01.01.2000 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3 рангу (запис №22);
- 15.06.2000 у зв'язку із зміною структури та штатного розпису Броварської ОДПІ переведена на посаду начальника відділу обліку платників податків (запис №23);
- 10.04.2006 у зв'язку з ліквідацією Броварської ОДПІ призначена в порядку переводу на посаду начальника відділу реєстрації та обліку платників податків Броварської міжрайонної державної податкової інспекції (запис №24);
- 02.11.2006 у зв'язку із реорганізацією Броварської міжрайонної державної податкової інспекції та утворення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції призначена в порядку переводу на посаду начальника відділу обліку платників податків Броварської ОДПІ (запис №25);
- 17.10.2007 звільнена із займаної посади у зв'язку із переводом згідно п.5 ст.36 КЗпП України (запис №26);
- 18.10.2007 призначена за результатами стажування на посаду заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Контрольно-ревізійного управління в Київській області (запис №27);
- 18.10.2007 присвоєно 11 (одинадцятий) ранг державного службовця;
- 06.03.2008 в зв'язку з ліквідацією відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів переведена за згодою на посаду заступника начальника контрольно-ревізійного відділу в м. Бровари і Броварському районі на час відпустки по догляду за дитиною штатного працівника ОСОБА_3 (запис №29);
- 14.04.2008 призначена зі складу кадрового резерву та результатами стажування на посаду начальника цього відділу (запис №30);
- 18.01.2012 у зв'язку із затвердженням і введенням в дію структури та штатного розпису Державної фінансової інспекції Київської області переведена за її згодою на посаду завідувача сектору інспектування в м. Бровари і Броварському районі Бориспільської об'єднаної державної фінансової інспекції (запис №32);
- 07.10.2013 звільнена в порядку переведення для подальшої роботи у фінансовому управлінні Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (запис №33);
- з 08.10.2013 призначена за результатами стажування на посаду головного спеціаліста відділу фінансування бюджетних програм на період соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку головного спеціаліста цього ж відділу (запис №34);
- 22.10.2013 призначена за результатом стажування на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту за попереднім місцем роботи (запис №35);
- 22.09.2014 звільнено із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в апараті Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (запис №36);
- 23.09.2014 призначена на посаду завідувача сектору внутрішнього контролю і аудиту в порядку переведення з фінансового управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (запис №37);
- 02.12.2014 звільнена із займаної посади згідно з п.5 ст.36 КЗпП України в порядку переведення до ДФІ в Київській області (запис №38);
- 03.12.2014 призначена за погодженням з головою Держфінінспекції України, за стажуванням на посаду начальника Броварської об'єднаної державної фінансової інспекції в порядку переведення із Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (запис №39);
- 01.12.2015 звільнена в порядку переведення для подальшої роботи в апараті Державної фінансової інспекції України (запис №40);
- 02.12.2015 призначена на посаду заступника начальника відділу інспектування у сфері культури як таку, що успішно пройшла стажування в порядку переведення з ДФІ у Київській області (запис №41);
- 02.12.2015 присвоєно 9 ранг державного службовця (запис №42);
- 06.04.2016 у зв'язку із затвердженням та введенням у дію наказом Держаудитслужби від 04.04.2016 №2 структури і штатного розпису Державної аудиторської служби України переведена за згодою на посаду заступника начальника відділу фінансового аудиту в галузі охорони здоров'я Департаменту контролю у соціальній галузі та культурі (запис №44);
- 01.05.2016 присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №45);
- 06.04.2019 присвоєно черговий 5 ранг державного службовця (запис №47).
Стаж державної служби у позивачки станом на момент звернення до суду складає більше 25 років.
24 листопада 2020 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
30 листопада 2020 року за результатами розгляду вказаної заяви позивача ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення №7831/03-16, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.
Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи, що його права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії за віком державного службовця порушеними звернувся до суду із цим позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною дев'ятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
Судом встановлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі складає понад 25 років, з 20.07.2017 їй встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0776397.
Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону № 1058-VІ, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30 листопада 2020 року №7831/03-16 про відмову в переведенні та призначені позивачці пенсії за нормами Закону України «Про державну службу», є протиправним та підлягає скасуванню.
Приймаючи рішення суд зважає на те, що протиправність оскаржуваного рішення встановлена, а наведені на його користь обґрунтування відповідача свідчать про довільне тлумачення норм законодавства України, чим порушують права позивачки на призначення, переведення та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII в розмірі 60% суми заробітної плати.
Інша частина позовних вимог, щодо зобов'язання відповідача з часу звернення з заявою - 24.11.2020, перевести та призначити позивачці пенсію по відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо відмови перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення, є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин у їх сукупності, позов слід задовольнити частково.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30 листопада 2020 року №7831/03-16 про відмову ОСОБА_1 в переведенні та призначені пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 24.11.2020.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.