06 серпня 2024 року м. Київ № 320/8407/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період навчання у професійному навчальному закладі з 01 вересня 1982 року по 20 серпня 1984 року, а також періоди професійної діяльності з 10 вересня 1983 року по 01 вересня 1984 року та з 29 грудня 1995 року по 06 жовтня 1997 року та періоди роботи з 01 квітня 2000 року по 25 серпня 2002 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити мені дострокової пенсії за віком на підставі пункту “3” частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як військовослужбовцю, який брав безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 14 грудня 2022 року (моменту одержання посвідчення учасника бойових дій).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.08.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, доклавши до заяви усі належні для підтвердження документи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначені пенсії №262240022330 від 22 серпня 2023 року йому було відмовлено у призначені дострокової пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю, достатнього страхового стажу, а саме при необхідному страховому стажі в 25 років, відповідач визначив його страховий стаж - 24 роки 5 місяців 17 днів, при цьому не врахував за доданими документами до страхового стажу, а саме:
- період навчання у Мліївській однорічній сільськогосподарській школі Черкаської області з 01 вересня 1982 року по 20 серпня 1983 року відповідно до посвідчення №22/739, оскільки у посвідчені прізвище зазначено як « ОСОБА_2 ». що не відповідає моїм паспортним даним « ОСОБА_2 »;
- період роботи з 10 вересня 1983 року по 01 вересня 1984 року, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 пункту 3 по даному запису зроблено виправлення щодо дати звільнення з роботи та не завірено належним чином;
- період роботи з 29 грудня 1995 року по 06 жовтня 1997 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки у пункті 11 не зазначена назва організації при прийнятті на роботу;
- період роботи з 01 квітня 2000 року по 25 серпня 2002 року, з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року; з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2019 року; з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2022 року теж не враховані, оскільки інформація про зазначені періоди роботи відсутні у індивідуальних відомостях про застраховану особу.
У зв'язку з наявністю даних обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відсутність у мене права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає вказане рішення протиправним та незаконним. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14 березня 2024 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №320/8407/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
22 березня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позов.
Відповідач в своєму відзиві зазначає, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №262240022330 від 22 серпня 2023 року зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 по 20.08.1983 згідно посвідчення № 22/739, оскільки на посвідченні прізвище зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_2 »; період роботи з 10.09.1983 по 01.09.1984 , згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в п. 3 виправлено дату звільнення з роботи та не завірено належним чином; період роботи з 29.12.1985 по 06.10.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в п. 11 не зазначено назву організації при прийнятті на роботу; періоди робот з 01.04.2000 по 25.08.2002, з 01.07.2012 по 30.06.2013, з 01.03.2014 по 30.04.2019, з 01.11.2020 по 31.03.2022, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки інформація про зазначені періоди роботи відсутня в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що гуртуються на Конституції, законах України, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
14 травня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
В своєму відзиві позивач зазначає, що вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними, щодо неврахування у його страховий стаж періоду роботи з 10 вересня 1983 року по 01 вересня 1984 року, у зв'язку з допущенням закреслення уповноваженою особою при заповненні його трудової книжки. Помилки, що були допущені роботодавцями при оформлені трудової книжки позивача не можуть бути підставою для відмови йому у призначенні пенсії. Просить суд задовольнити позов.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_3 , виданий Дарницьким РВ ГУ МВС України в м. Києві 21.06.2005.
Відповідно до довідки від 09.05.2024 №1395, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 ,. в період з 11.07.2022 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Сіверськ Донецької області.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 14.12.2022.
15 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд до ГУ ПФУ у Львівській області.
22 серпня 2023 року за результатами розгляду вказаної заяви позивача ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №262240022330 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В якому зазначив, що вік заявника 56 років 2 місяці 10 днів. Страховий стаж особи становить 24 роки 5 місяців 17 днів. За поданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1982 по 20.08.1983 згідно посвідчення № 22/739, оскільки на посвідченні прізвище зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_2 »;
період роботи з 10.09.1983 по 01.09.1984 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в п. 3 виправлено дату звільнення з роботи та не завірено належним чином;
період роботи з 29.12.1985 по 06.10.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в п. 11 не зазначено назву організації при прийнятті на роботу;
періоди робот з 01.04.2000 по 25.08.2002, з 01.07.2012 по 30.06.2013, з 01.03.2014 по 30.04.2019, з 01.11.2020 по 31.03.2022, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки інформація про зазначені періоди роботи відсутня в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Вважаючи відмову, зазначену в рішенні від 22.08.2023 ГУ ПФУ у Львівській області №262240022330 неправомірною, прийнятою на незаконних підставах, та такою, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Статтею 8 Закону №1058 передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону №1058-ІV наведено наступні визначення:
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно частини другою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення націдповідача (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб), місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України) задовольнити (частково/повністю). Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка НОМЕР_2 від 23.09.1982 позивача містить наступні записи:
- до влаштування на роботу в навчався в Мліївській однорічній сільськогосподарській школі Черкаської області ;
- 10.09.1983 прийнято майстром садівництва в Дослідницьке господарство «Новосьолки»;
- 20.09.1983 присвоєно звання «майстер садівництва» 1 класу;
- 01.09.1984 звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку із виїздом на навчання;
- 01.09.1984 по 10.07.1985 навчання в ГПТУ №26 м. Києва;
-15.07.1985 прийнято слюсарем-сантехніком в Будівельно-монтажне управління №3 Треста «Київспецбуд»;
- 10.10.1985 звільнено з роботи у зв'язку із призовом на строкову військову службу;
- 19.10.1985 по 03.11.1987 служба в лавах Радянської Армії
- 28.12.1987 прийнято монтажником внутрішніх сантехсистем і обладнання другого розряду Будівельно-монтажне управління №3 Треста «Київспецбуд»;
- 01.02.1990 присвоєно 3 розряд монтажника;
- 01.06.1991 присвоєно 4 розряд монтажника;
- 09.06.1992 відповідно до розпорядження представника Президента Київської міської Держадміністрації від 09.06.1992 №431 Трест «Київспецбуд» реорганізований і зареєстрований, як Державна комунальна будівельна фірма «Київспецбуд»:
- 15.05.1995 відповідно до наказу начальника управління комунального господарства Київської міської Держадміністрації від 15.05.1995 №36 на базі фірми «Київспецбуд» створено відкрите акціонерне товариство «Київспецбуд»;
- 27.12.1995 звільнено за власним бажанням;
- 29.12.1995 прийнято на посаду сантехніка 4 розряду Мале підприємство «ГУДОЛІ»;
- 06.10.1997 звільнено за власним бажанням;
- 08.10.1997 прийнято на посаду сантехника 4 розраду;
- 17.03.2000 звільнено за власним бажанням;
- 01.04.2000 прийнято на посаду сантехніка 4 розряду СП ТОВ «Алекс Днеперал Сервіс ЛТД»;
- 25.08.2002 звільнено з займаної посади за власним бажанням;
- 01.09.2002 зараховано на посаду слюсаря сантехніка 4 розряду ТОВ «Чиста вода Інжинірінг»;
- 21.04.2003 звільнено з посади за власним бажанням;
- 01.06.2003 зараховано на посаду слюсаря 4 розряду ПП «Будівельна компанія «Гарант»;
- 01.09.2003 звільнено за власним бажанням;
- 15.10.2003 прийнято слюсарем 4 розряду ПП «Спецресурс Інженерні мережі»;
- 30.04.2004 звільнено з посади за власним бажанням;
- 03.07.2006 зараховано на посаду технічного директора ТОВ «Мафесан»;
- 04.01.2011 звільнено з посади за власним бажанням.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція №58), трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення запису у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Також відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 10.09.1983 по 01.09.1984 та з 29.12.1995 по 06.10.1997 є протиправними.
Щодо зарахування до страхового стажу період навчання ОСОБА_1 у професійному навчальному закладі з 01 вересня 1982 року по 20 серпня 1984 року суд зазначає наступне.
Відповідно до посвідчення №22/739 від 20 серпня 1983 року про закінчення навчання у Мліївській однорічній сільськогосподарській школі Черкаської області ОСОБА_1 пройшов підготовку за спеціальністю майстра інтенсивного садівництва у Мліївській однорічній сільськогосподарській школі Черкаської області в період з 01 вересня 1982 року по 20 серпня 1983 року.
При цьому, під час оформлення посвідчення №22/739 від 20 серпня 1983 року моє прізвище було помилково зазначено російською мовою « ОСОБА_2 » як на той час зазначалось в радянському паспорті, військовому квитку та інших документах, а ім'я і по батькові та інші дані, які необхідно зазначати у посвідчені записані українською мовою.
Відповідно до запису в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 міститься зпис про те, що до влаштування на роботу в навчався в Мліївській однорічній сільськогосподарській школі Черкаської області.
Тобто, мова йде про одну і ту ж особу, але має місце різне написання прізвища позивача.
Так, на переконання суду, формальні неточності в документах за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Приписами пункту 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд вважає, зазначення в дипломі про навчання прізвища позивача, виданого Мліївською однорічною сільськогосподарською школою Черкаської області не може бути підставою для неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду навчання позивача.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що період навчання з 01.09.1982 по 20.08.1983 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.04.2000 по 25.08.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки інформація про зазначений період роботи відсутня в індивідуальних відомостях про застраховану особу суд зазначає наступне.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2.
Відповідно до пункту 2 Положення Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону № 1058).
Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частинами одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону №1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:
1) особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вказано у частині другої статті 24 Закону №1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
З огляду на викладене, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача 01.04.2000 по 25.08.2002.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.08.2023 №262240022330 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком з 14.12.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.08.2023 №262240022330 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у професійному навчальному закладі з 01 вересня 1982 року по 20 серпня 1984 року, а також періоди професійної діяльності з 10 вересня 1983 року по 01 вересня 1984 року та з 29 грудня 1995 року по 06 жовтня 1997 року та періоди роботи з 01 квітня 2000 року по 25 серпня 2002 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовами згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.08.2023 №262240022330 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у професійному навчальному закладі з 01 вересня 1982 року по 20 серпня 1984 року, а також періоди професійної діяльності з 10 вересня 1983 року по 01 вересня 1984 року та з 29 грудня 1995 року по 06 жовтня 1997 року та періоди роботи з 01 квітня 2000 року по 25 серпня 2002 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовами згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
5. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
6. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.