06 серпня 2024 року м. Київ № 320/8993/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №103650010997 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи в колгоспі ім. Чкалова Красногвардійського району Кримської області з 24.09.1985 до 19.09.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він по досягненню пенсійного віку звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №103650010997 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутність необхідної кількості страхового стажу.
Обґрунтовуючи відмову, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що страховий стаж позивачки становить 26 років 10 місяців та 24 дні, до якого водночас не зараховано:
періоди роботи в колгоспі з 26.07.1983 до 16.09.1985 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.11.1982, оскільки у трудовій книжці відсутні записи про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві, а також не надані довідки про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві;
періоди роботи в колгоспі з 24.09.1985 до 19.09.1992 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.09.1985, оскільки у трудовій книжці записи про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи, а також не надані довідки про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві;
період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 НОМЕР_3 .
Вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 відкрито провадження у справі №320/8993/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 01.03.2024 у справі №320/8993/24 доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 07.03.2024.
25 березня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву.
В своєму відзиві відповідач зазначає, що відповідно наданих до заяви документів до страхового стажу не зараховані періоди:
роботи в колгоспі з 26.07.1983 по 16.09.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.11.1982, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутні, та довідки щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не надані;
роботи в колгоспі з 24.09.1985 по 19.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.09.1985, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи, та довідки щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не надані.
Для зарахування до страхового стажу вище вказаних періодів трудової діяльності, необхідно надати уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.
Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку згідно свідоцтва НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , оскільки виправлений рік народження не завірено належним чином.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано всі періоди. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 26 років 01 місяць 24 дні. Особа матиме право на пенсійну виплату з 13.08.2026, або при набутті необхідного страхового стажу.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - 02.11.2023, винесено рішення №103650010997 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
25 березня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив.
В своїй відповіді на відзив представник позивача зазначає, що аргументи відповідача, викладені у відзиві, дублюють відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зазначені аргументи спростовані у позовній заяві й потреби у дублюванні такого спростування не має потреби. Просить суд задовольнити позов.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_4 , виданий Броварським РВ ГУМВС України в Київській області 21.10.1997.
27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 , було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №103650010997 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на наступне:
«Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника становить 60 років.
Необхідний стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 23 років. У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу - від 15 років.
Страховий стаж становить 26 років 10 місяців 24 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви :
до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи в колгоспі з 26.07.1983 по 16.09.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.11.1982, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутні, та довідки щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не надані;
до страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи в колгоспі з 24.09.1985 по 19.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.09.1985, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи, та довідки щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не надані.
Для зарахування до страхового стажу вище вказаних періодів трудової діяльності, необхідно надати уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.
Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку згідно свідоцтва НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , оскільки виправлений рік народження не завірено належним чином.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано всі періоди.
Особа матиме право на пенсійну виплату з 13.08.2026, або при набутті необхідного страхового стажу».
Вважаючи рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В свою чергу, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Стаття 44 Закону № 1058-IV визначає порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, а саме: призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією крім випадків зазначених у статті 45 Закону №1058-IV.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788).
Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок №637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка і лише за відсутності необхідних записів або в разі якщо записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними виникає необхідність у підтвердженні періодів роботи уточнюючими довідками.
Так, відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 27.09.1985 серії НОМЕР_2 , розділі „Членство у колгоспі" (ст. 1-2) містяться записи:
запис №1 про прийняття 24.09.1985 в члени колгоспу ім. Чкалова Красногвардійського району Кримської області, що вчинений на підставі наказу №10 від 26.09.1985;
запис №2 про звільнення 19.09.1992 з членів колгоспу ім. Чкалова Красногвардійського району Республіки Крим у зв'язку зі зміною місця проживання, що вчинений на підставі наказу №11 від 19.09.1992.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Водночас у розділі „Відомості про роботу" (ст. 6-7), що міститься у згаданій трудовій книжці колгоспника, зазначається:
запис №1 про зарахування 24.09.1985 дояркою на МТФ - 1, що вчинений на підставі наказу №10 від 26.09.1985;
запис №2 про звільнення 19.09.1992 з колгоспу ім. Чкалова Красногвардійського району Республіки Крим у зв'язку зі зміною місця проживання, що вчинений на підставі наказу №11 від 19.09.1992.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Разом з тим у розділі „Трудова участь у громадському господарстві" (ст. 18-19) містяться записи:
запис №1, 1985 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 80, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 83, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №2, 1986 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 314, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №3, 1987 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 271, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №4, 1988 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 311, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №5, 1989 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 324, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №6, 1990 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 317, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №7, 1991 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 332, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №8, 1992 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 218, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 288, що внесений на підставі особового рахунку.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Суд зауважує, що саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.
Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 27.09.1985 містить записи за період з 24.09.1985 до 19.09.1992, які скріплені печаткою підприємства та підписами посадових осіб. Підчищень, виправлень не допущено.
Крім того, вказана трудова книжка колгоспника мітить записи про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконаний ОСОБА_1 річний мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вказані записи засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою, що спростовує висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладений у рішенні від 02.11.2023 №103650010997.
Тому, з урахуванням вказаних обставин, суд вважає помилковими доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 24.09.1985 по 19.09.1992, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, колгосп ім. Чкалова де працювала позивачка в період з 24.09.1985 по 19.09.1992 знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка знаходиться під окупацією російської федерації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач позбавлена можливості надати уточнюючу довідку, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, тощо, які передбачені Порядком №637.
Відтак, суд приходить до висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 24.09.1985 по 19.09.1992, всього 06 років 11 місяців 27 день.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №103650010997 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Суд в цьому рішенні не надає правової оцінки не зарахуванню відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 26.07.1983 до 16.09.1985 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.11.1982 та періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 НОМЕР_3 , оскільки з цих підстав позивач не оскаржує рішення відповідача.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №103650010997 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Чкалова Красногвардійського району Кримської області з 24.09.1985 до 19.09.1992;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88грн, що підтверджується квитанцією від 05.12.2023.
Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в Житомирській області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 858,88грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №103650010997 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Чкалова Красногвардійського району Кримської області з 24.09.1985 до 19.09.1992.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 858,88(вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.