06 серпня 2024 року м. Київ № 320/10433/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999, 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999, 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994.
зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 2020 року постійно звертався до відповідача із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» однак отримував відмову у призначенні пенсії. Вважає дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо неврахування до страхового стажу його періодів роботи є протиправними. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 відкрито провадження у справі №320/10433/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 15.03.2024 у справі №320/10433/24 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 18.03.2024.
15 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшло листування з позивачем.
19 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшло клопотання про залучення співвідповідача.
15 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшла копія пенсійної справи позивача.
23 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач 1 в своєму відзиві зазначає, що 30.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із зверненням №1568, щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999, 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 від 30.01.2023 щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999, 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994.
За результатом розгляду доданих до заяви документів із врахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Позивача страховий стаж складає 10 років 8 місяців 9 днів.
До страхового стажу не враховані періоди роботи:
з 08.09.1977 по 19.05.1978 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1977, оскільки записи здійснено з порушеннями норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (із змінами), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, а саме, на першій сторінці зазначена дата не відповідає даним паспорта. Необхідно надати довідку про підтвердження зазначеного періоду роботи, видану підприємством де працював гр. ОСОБА_1 , на підставі первинних документів, або архівними установами та історичну довідку про перейменування підприємства з посиланням на нормативно-розпорядчі документи.
з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.08.1980, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю відпрацьованих трудоднів оформлено неналежним чином, відсутня довідка про реорганізацію підприємства, яким внесено зміни на першій сторінці документу.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 залучено до участі у справі №320/10433/24 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2).
31 травня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач 2 в своєму відзиві зазначає, що 30.01.2023 ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності розгляд заяви передано до відповідача 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262440004470 від 06.02.2023 відмовлено, ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 30.01.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До страхового стажу позивача не враховано: період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978, згідно з трудовою книжкою від 08.09.1977 НОМЕР_1 , оскільки зазначена на першій сторінці дата народження (05.11.1959) не відповідає паспортним даним позивача (04.11.1959); період роботи з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 згідно з трудовою книжкою від 25.08.1980 НОМЕР_2 , оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) оформлено неналежним чином, крім того відсутня довідка про реорганізацію підприємства, яким внесено зміни на першій сторінці документу; періоди роботи у фермерському господарстві з серпня 1996 року по серпень 1999 року, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату страхових внесків.
Періоди роботи починаючи з 1999 року, зараховано згідно індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 10 років 8 місяців 9 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_3 , виданий Красногвардійським РВ ГУМВС України в Криму 09.02.1999.
10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 10.01.2020 №262440004470 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.01.2020 №2600-0314-8/5049 на звернення позивача надано відповідь, що у нього відсутній необхідний страховий стаж (26 років), у зв'язку із чим у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 10.01.2020 № 435 відмовлено. Згідно наданих документів до стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 22.06.1980 по 31.12.1993, оскільки в трудовій книжці не зазначено дату народження. Дата народження не відповідає паспортним даним.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.02.2020 року позивача повідомлено, що “загальний страховий стаж склав 21 рік 6 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального страхового стажу не враховано період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці не вірна дата народження.
27 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.11.2022 №262440004470 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.12.2022 №2600-0207-8/-162766 позивача повідомлено, що за результатом розгляду доданих до заяви документів та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 обчислений та складає 10 років 8 місяців 9 днів.
30 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 , було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №262440004470 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на наступне:
«Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 63 років. Вік заявника становить 63 років.
Необхідний стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 19 років.
Страховий стаж, особи становить 10 років 8 місяців 9 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:
періоди роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978 згідно з трудовою книжкою від 08.09.1977 НОМЕР_1 , оскільки зазначена на першій сторінці дата народження (05.11.1959) не відповідає даним заявника (04.11.1959);
періоди роботи з 07.08.1980 по 23.05.1988 таз 06.06.1988 по 04.05.1994 згідно з трудовою книжкою від 25.08.1980 НОМЕР_2 , оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві на час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) оформлено неналежним чином, крім того відсутня довідка про реорганізацію підприємства, яким внесено зміни на першій сторінці документу.
Для зарахування до страхового стажу:
періоду з 08.09.1977 по 19.07.1978 необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію;
періодів роботи в колгоспі з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю(відпрацьовані трудодні) та довідку про реорганізацію.
Періоди роботи починаючи з 1999 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - відсутнє право».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2023 №2600-0207-8/30485 позивача повідомлено, що за результатом розгляду доданих до заяви документів із врахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування його страховий стаж складає 10 років 8 місяців 9 днів.
До страхового стажу не враховані періоди роботи:
з 08.09.1977 по 19.05.1978 згідно трудової книжки № НОМЕР_5 від 08.09.1977, оскільки записи здійснено з порушенням норм Інструкції по порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (із змінами), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме, на першій сторінці зазначена дата не відповідає даним паспорта. Необхідно надати довідку про підтвердження зазначеного періоду роботи, видану підприємством де Ви працювали, на підставі первинних документів, або архівними установами та історичну довідку про перейменування підприємства з посиланням на нормативно-розпорядчі документи;
з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.08.1980, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві та час роботи фактичною тривалістю відпрацьованих трудоднів оформлено неналежним чином, відсутня довідка про реорганізацію підприємства, яким внесено зміни на першій сторінці документу. Необхідно надати довідки про відпрацьовані вихододні і встановлений мінімум трудової участі у колгоспному виробництві та історичну довідку про перейменування/реорганізацію підприємства з посиланням на нормативно-розпорядчі документи .
Листом Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №7099-4532/П-03/8-2800/23 позивачу повідомлено, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до страхового стажу не враховано періоди його роботи з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 в колгоспах XIX Партз'їзду імені Чапаєва, оскільки відомості про трудову участь, внесені до трудової книжки, не завірені належним чином.
Крім того до страхового стажу не враховано період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978, оскільки на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 зазначено дату народження власника трудової книжки (дата народження 05.11.1959), при цьому дата народження згідно паспорту (04.11.1959).
Оскільки за наданими документами та за даними реєстру застрахованих осіб страховий стаж заявника становить менше 19 років. Вам відмовлено в призначенні пенсії за віком, про що повідомлено листом Головного управління від 21.02.2023 №2600-0207-8/30385.
Вважаючи дії відповідача щодо не призначення пенсії за віком протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В свою чергу, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Стаття 44 Закону №1058-IV визначає порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, а саме: призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією крім випадків зазначених у статті 45 Закону №1058-IV.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788).
Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок №637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка і лише за відсутності необхідних записів або в разі якщо записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними виникає необхідність у підтвердженні періодів роботи уточнюючими довідками.
Так, відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 25.08.1980 серії НОМЕР_2 на ім'я позивача, містяться записи:
08.09.1977 прийнято робочим цеху в Жовтневий міжколгоспний комбікормовий завод Красногвардійського району Кримської області(наказ №113 від 08.09.1977) запис 1;
19.05.1978 звільнено з роботи у зв'язку із призовом на військову службу в лавах Радянської Армії (наказ №68 від 19.05.1978) запис №2.
В графі членство в колгоспі зазначено:
07.08.1980 прийнято в члени колгоспу ХІХ партз'їзду Красногвардійського району Кримської області (наказ №9 від 14.08.1980) сторінка 2-3 трудової книжки;
23.05.1988 вибув з членів колгоспу за власним бажанням (наказ №6 від 21.05.1988) сторінка 2-3 трудової книжки;
06.06.1988 прийнято в члени колгоспу імені Чапаєва Красногвардійського району Кримської області (наказ №6 від 11.06.1988) сторінка 2-3 трудової книжки;
04.05.1994 звільнено із членів колгоспу за власним бажанням (наказ №3 від 23.05.1994) сторінка 2-3 трудової книжки.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Відповідно до записів трудової книжки від 08.09.1977 серії НОМЕР_1 на ім'я позивача, містяться записи:
07.08.1980 направлено на роботу водієм в автогараж колгоспу ХІХ партз'їзду Красногвардійського району Кримської області (наказ №9 від 14.08.1980) запис №1;
23.05.1986 звільнено з роботи за власним бажанням (наказ №6 від 21.05.1988) запис №2;
06.06.1988 направлено в будівельну бригаду колгоспу імені Чапаєва Красногвардійського районі Кримської області різноробочим (наказ №6 від 11.06.1988) запис №3;
15.09.1988 переведено на посаду водія в автогараж імені Чапаєва Красногвардійського району Кримської області запис №4;
04.05.1994 звільнено із членів колгоспу за власним бажанням (наказ №3 від 23.05.1994) запис №5.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Разом з тим у розділі „Трудова участь у громадському господарстві" (ст. 18-21 трудової книжки від 08.09.1980 серії НОМЕР_1 ) містяться записи:
запис №1, 1980 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 52, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 52, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №2, 1981 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 305,5, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №3, 1982 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 307, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №4, 1983 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 324, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №5, 1984 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 298, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №6, 1985 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 301, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №7, 1986 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 306, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №8, 1987 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 300, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №9, 1988 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 125, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 125, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №10, 1988 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 167, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 177, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №11, 1989 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 295 виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 324,5, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №12, 1990 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 295, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 339, що внесений на підставі особового рахунку;
запис 1991 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 287, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 351, що внесений на підставі особового рахунку;
запис 1992 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 288, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 349, що внесений на підставі особового рахунку;
запис 1993 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 93, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 96, що внесений на підставі особового рахунку.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Суд зауважує, що саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.
Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 08.09.1977 містить записи за період з 08.09.1977 по 19.08.1978 та трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 25.08.1980 містить записи за період з 07.08.1980 до 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994, які скріплені печаткою підприємства та підписами посадових осіб.
Крім того, вказана трудова книжка колгоспника мітить записи про прийнятий колгоспами річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконаний ОСОБА_1 річний мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вказані записи засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою, що спростовує висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладений у рішенні від 02.11.2023 №103650010997.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Тому, з урахуванням вказаних обставин, суд вважає помилковими доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, колгоспи ХІХ партз'їзду та ім. Чкалова де працював позивач в період з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка знаходиться під окупацією російської федерації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач позбавлена можливості надати уточнюючу довідку, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, тощо, які передбачені Порядком №637.
Відтак, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978 (8 місяців 12днів), з 07.08.1980 по 23.05.1988 (7 років 9 місяців 13 днів) та з 06.06.1988 по 04.05.1994 (5 років 10 місяців 29 днів), всього 14 років 4 місяців 9 день.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №26240004470 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Суд в цьому рішенні не надає правової оцінки не зарахуванню відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999 оскільки це питання не було предметом розгляду відповідачем 2 у рішенні яке прийнято за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.02.2023 суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №262440004470 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Позовні вимоги звернені до ГУ ПФУ в м. Києві задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення цим органом ПФУ не приймалося і порушень прав ГУ ПФУ в м. Києві по відношенню до позивача під час розгляду справи судом не встановлено.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1 211,20 грн згідно квитанції від 20.02.2024, згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У частині восьмій статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Хмельницькій області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №262440004470 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.