07 серпня 2024 рокуСправа №160/11518/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язати вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення від 27.12.2023 за № 65962-54677/Б-01/8-0400/23 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 30.09.2023р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02.08.2004 року по 21.12.2005 року на посаді медичної сестри палатної 8 інфекційного відділення Міської клінічної лікарні № 21 ім. проф. Є Г. Попкової, з 03.01.2006 р. по 31.05.2010 року на посаді медичної палатної сестри по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення №19 в комунальному закладі «Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні”, з 02.06.2010 по 30.09.2003 р. на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) анестезіологічного відділення по безпосередньому обслуговуванню хворих на туберкульоз «ДОККЛПО «Фтизіатрія», та здійснити перерахунок та врахувати цей стаж з дати мого звернення, а саме з 06.12.2023 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона з 30.10.2017 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.12.2023 вона звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити, як розрахований її стаж в медичному закладі. Відповідач листом від 27.12.2023 повідомив, що після набрання чинності Закону №1058-IV, тобто з 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюється період роботи тільки для визначення права на пенсію і таким чином зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010, немає підстав. Позивач категорично не погоджується з такою позицію відповідача та зазначає, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідачем не оспорюється, що протягом спірного періоду позивач працювала в інфекційних закладах охорони здоровя. Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі передбачене статтею 60 Закону №1788-ХІІ та не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-ІV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. З огляду на викладене, позивач вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спірних періодів трудової діяльності, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11518/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на адміністративну позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
12.06.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 30.10.20217 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача складає 41 рік 9 місяців 25 днів (зарахований по 30.09.2023), з урахуванням всіх періодів роботи згідно даних трудової книжки, диплома та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. 06.12.2023 позивач звернулася до відповідача з питань надання роз'яснень щодо підстав не зарахування у подвійному розміру періодів роботи у медичному закладі та отримання документів (протоколу про призначення пенсії, розрахунку стажу). Листом від 27.12.2023 № 65962-54677/Б-01/8-0400/23 позивачу повідомлено, що стаж роботи відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 розраховується в подвійному розмірі для визначення права на пенсію, а при обчисленні страхового стажу враховується в одинарному розмірі. Таким чином, зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 немає підстав.
До відзиву долучено пенсійну справу позивача.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_2 , виданого 05.11.2018; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
18.05.2017 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Синельниківський ВОГ) із заявою про призначення пенсії та їй з 30.10.2017 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком №2).
Згідно із розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 912510151536) з урахуванням перетину періодів - індивідуальний перерахунок «уточнення показників середньої ЗП по НГ (по 30.09.2023), загальний страховий стаж позивача складає 41 років 9 місяців 25 днів, до якого зараховані наступні періоди:
з 01.09.1981 по 28.02.1985 - навчання у вищих/середн.НЗ - 03 роки 06 місяців 0 днів;
з 01.04.1985 по 04.01.2000 - 14 років 09 місяців 04 дні;
з 13.02.2000 по 09.01.2001 - безробіття - 0 років 10 місяців 27 днів;
з 10.01.2001 по 31.12.2003 - 02 роки 11 місяців 22 дні;
з 01.01.2004 по 30.06.2004 - 0 років 06 місяців 0 днів;
з 01.08.2004 по 01.08.2004 - 0 років 0 місяців 01 день;
з 02.08.2004 по 31.12.2005 - працівник охорони здоров'я (посади з пост.909) - Мед. заклад із ст.60 - 1 рік 5 місяців 0 днів (кратність - 1);
з 01.01.2006 по 02.01.2006 - 0 років 0 місяців 02 дні;
з 03.01.2006 по 31.05.2010 - Список №2 - Мед. заклад із ст.60 - 4 роки 04 місяці 29 днів (кратність - 1);
з 01.06.2010 по 01.06.2010 - 0 років 0 місяців 01 день;
з 02.06.2010 по 30.09.2017 - Список №2 - Мед. заклад із ст.60 - 7 років 3 місяці 29 днів (кратність - 1);
з 01.10.2017 по 30.09.2019 - 02 роки 0 місяців 0 днів;
з 01.10.2019 по 30.09.2021 - 02 роки 0 місяців 0 днів;
з 01.10.2021 по 30.09.2023 - 02 роки 0 місяців 0 днів.
06.12.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питань пенсійного забезпечення.
Листом №65962-54677/Б-01/8-0400/23 від 27.12.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що з 30.10.2017 їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж складає 41 рік 9 місяців 25 днів (зарахований по 30.09.2023), з урахуванням всіх періодів роботи згідно даних трудової книжки, диплома та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Після набрання чинності Законом №1058, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію. Таким чином, зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та 02.06.2010 немає підстав.
Згідно із розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 912510151536) з урахуванням перетину періодів загальний страховий стаж позивача з 01.03.2024 (масовий перерахунок у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму) складає 55 років 0 місяців 23днів, в тому числі, робота за Списком №2 - 23 років 5 місяців 26 днів, з яких:
з 01.09.1981 по 28.02.1985 - навчання у вищих/середн.НЗ - 03 роки 06 місяців 0 днів;
з 01.04.1985 по 04.01.2000 - 14 років 09 місяців 04 дні;
з 13.02.2000 по 09.01.2001 - безробіття - 0 років 10 місяців 27 днів;
з 10.01.2001 по 31.12.2003 - 02 роки 11 місяців 22 дні;
з 01.01.2004 по 30.06.2004 - 0 років 06 місяців 0 днів;
з 01.08.2004 по 01.08.2004 - 0 років 0 місяців 01 день;
з 02.08.2004 по 31.12.2005 - працівник охорони здоров'я (посади з пост.909) - Мед. заклад із ст.60 - 2 роки 10 місяців 0 днів (кратність - 2);
з 01.01.2006 по 02.01.2006 - 0 років 0 місяців 02 дні;
з 03.01.2006 по 31.05.2010 - Список №2 - Мед. заклад із ст.60 - 8 років 09 місяців 28 днів (кратність - 2);
з 01.06.2010 по 01.06.2010 - 0 років 0 місяців 01 день;
з 02.06.2010 по 30.09.2017 - Список №2 - Мед. заклад із ст.60 - 14 років 07 місяців 28 днів (кратність - 2);
з 01.10.2017 по 30.09.2019 - 02 роки 0 місяців 0 днів;
з 01.10.2019 по 30.09.2021 - 02 роки 0 місяців 0 днів;
з 01.10.2021 по 31.10.2023 - 02 роки 1 місяць 0 днів.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 30.09.2023, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець пов'язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-ІV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 30.10.2017.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності не зарахування відповідачем періодів трудової діяльності з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 30.09.2023 у подвійному розмірі.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.04.1985, позивач у спірні періоди працювала:
з 02.08.2004 по 31.12.2005 - медсестрою палатною 8 інфекційного відділення у Міській клінічній лікарні №21 ім. проф. Є.Г. Попкової (записи №9 -10);
з 03.01.2006 по 31.05.2010 - медичною сестрою палатною у Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна обласна клінічна психіатрична лікарня» (записи №11-14);
з 02.06.2010 - на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) анестезіологічного відділення в Дніпропетровському обласному комунальному клінічному лікувально-профілактичному об'єднання «Фтизіатрія» (записи №15 -17).
Подальші відомості про трудову діяльність позивача трудова книжка не містить.
Відповідно до довідки Комунального закладу «Дніпропетровське обласне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» ДОР про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї від 09.10.2017 №158/5, ОСОБА_1 працює повний робочий день в Дніпропетровському обласному комунальному клінічному лікувально-профілактичному об'єднанні «Фтизіатрія» (після перейменування - Комунальний заклад «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради) з 02 червня 2010 року по теперішній час (дата виготовлення довідки - 09.10.2017) на посаді сестри медичної стаціонару (палатна) анестезіологічного відділення по безпосередньому обслуговуванню хворих на туберкульоз.
У вказаній довідці також зазначено, що робота в інфекційному закладі зараховується до стажу в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» №4565-VІ від 22.03.2012 туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Отже, під час розгляду справи установлено та не заперечується відповідачем, що позивач у періоді з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 09.10.2017 працювала в інфекційних та психіатричних закладах охорони здоров'я.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному, психіатричному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим, доказів зарахування позивачу у подвійному розмірі періодів її роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 09.10.2017 при призначенні пенсії матеріали справи не містять.
За розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 912510151536) з урахуванням перетину періодів страховий стаж позивача по 30.09.2023 складає 41 років 9 місяців 25 днів, спірні періоди: з 02.08.2004 по 31.12.2005 складає 1 рік 5 місяців 0 днів; з 03.01.2006 по 31.05.2010 - 4 роки 04 місяці 29 днів; з 02.06.2010 по 30.09.2017 - 7 років 3 місяці 29 днів, тобто обраховані одинарному розмірі (кратність - 1).
Водночас, згідно із розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 912510151536) з урахуванням перетину періодів загальний страховий стаж позивача з 01.03.2024 (масовий перерахунок у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму) складає вже 55 років 0 місяців 23 днів, спірні періоди: з 02.08.2004 по 31.12.2005 складає 2 роки 10 місяців 0 днів; з 03.01.2006 по 31.05.2010 - 8 років 09 місяців 28 днів; з 02.06.2010 по 30.09.2017 - 14 років 07 місяців 28 днів (кратність - 2), тобто обраховані кратному розмірі (кратність - 2).
Отже, лише з 01.03.2024 страховий стаж збільшився та складає 55 років 0 місяців 23 днів, спірні періоди з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та 02.06.2010 по 30.09.2017 обраховані в подвійному розмірі.
Суд зазначає, що права позивача щодо не зарахування вказаних спірних періодів її роботи в інфекційному та психіатричному закладах охорони здоров'я у подвійному розмірі порушені з призначенням пенсії.
За змістом частини першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не зарахування позивачу у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 09.10.2017 з часу призначення пенсії, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 09.10.2017, починаючи з 30.10.2017, здійснивши перерахунок пенсії з дати призначення пенсії, тобто з 30.10.2017, та провести виплату з урахуванням проведених платежів, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати в подвійному розмірі періоди роботи з 10.10.2017 по 30.10.2017 не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів роботи позивача у вказаний період в закладах охорони здоров'я, що визначають право на пільгове обчислення стажу у розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати в подвійному розмірі періоди роботи з 31.10.2017 по 30.09.2023 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що вказана норма статті 60 Закону №1788-ХІІ міститься в розділі «Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій», тобто загальному розділі, та безпосередньо визначає обрахунок стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною тертьою статті 139 КАС України передбачен, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,60грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним рішення, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо не зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 09.10.2017 при призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 02.08.2004 по 31.12.2005, з 03.01.2006 по 31.05.2010 та з 02.06.2010 по 09.10.2017, починаючи з 30.10.2017, здійснивши перерахунок пенсії з дати призначення пенсії, тобто з 30.10.2017, та провести виплату з урахуванням проведених платежів.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова