07 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6925/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир (далі - КЕВ м. Володимир, позивач) звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (далі - Відділ примусового виконання рішень, відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень винесені ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 21 червня 2024 року №75355375; про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21 червня 2024 року №75355375 та про стягнення виконавчого збору від 21 червня 2024 року №75355375.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 140/26571/23 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і КЕВ м. Володимир про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії набрало законної сили 18 травня 2024 року.
Даним рішенням зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити ОСОБА_2 та членів його сім'ї на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 01 вересня 1992 року.
Відповідачем 21 червня 2024 року відкрито виконавче провадження №75355375 і зобов'язано, зокрема, КЕВ м. Володимир поновити ОСОБА_2 та членів його сім'ї на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 01 вересня 1992 року, протягом 10 робочих днів.
Крім того, 21 червня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень було винесено постанову про стягнення з КЕВ м. Володимир витрат виконавчого провадження №75355375 у розмірі 236,85 грн та постанову про стягнення виконавчого збору №75355375 у розмірі 32 000,00 грн.
Житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) 20 червня 2024 року розглянула та виконала рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №140/26571/23.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21 червня 2024 року №67-агд затверджено рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно протоколу засідання житлової комісії від 20 червня 2024 року №176, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі від 17 квітня 2023 року №140/26571/23, який доручено направити до КЕВ м. Володимир.
Зазначає, що виконання КЕВ м. Володимир функцій щодо внесення до обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, безпосередньо залежить від виконання встановлених Інструкцією №380 обов'язків житлової комісії у ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині, що стосується зарахування військовослужбовця та членів його сім'ї на облік.
Оскільки житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 вказане вище рішення суду було виконане лише 20 червня 2024 року, то КЕВ м. Володимир не міг виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/26571/23 раніше ніж 21 червня 2024 року, тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-3).
У відзиві на позовну заяву від 05 серпня 2024 року відповідач позовних вимог не визнав та зазначив, що відповідачем 21 червня 2024 року, у зв'язку із відсутністю підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75355375 з примусового виконання виконавчого листа №14683/2024, виданого 04 червня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом, про зобов'язання КЕВ м. Володимир поновити ОСОБА_2 та членів його сім'ї на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 01 вересня 1992 року.
Відтак, чинним законодавством передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), у зв'язку із чим, відповідачем 21.06.2024 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Зазначає, що на момент винесення вказаних постанов не мало місце жодної із підстав, передбачених частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», для невинесення постанови про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 26-28).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позовну заяву КЕВ м. Володимир до Відділу примусового виконання рішень залишено без руху та надано десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 11)
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, після усунення позивачем встановлених недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та призначено судове засідання у даній справі на 10:00 год 07 серпня 2024 року (арк. спр. 39).
В судовому засіданні 07 серпня 2024 року представник позивача позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково, на запитання суду пояснила, що письмові докази про отримання рішення та протоколу КЕВ м. Володимир відсутні і дату, з якої поновлено на обліку військовослужбовця ОСОБА_2 не повідомила, оскільки у довідці, яка видана 01 липня 2024 року, дата не вказана.
Представник Відділу примусового виконання рішень у судове засідання не прибув про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (арк. спр. 23-25).
Заслухавши пояснення представника позивача було оголошено перерву до 13:30 год. 07.08.2024, після якої представник позивача у судове засідання не прибула.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 287 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи зазначені норми законодавства та скорочені строки розгляду такої категорії справ, визначені статтею 287 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження на підставі пояснень представника позивача та письмових доказів, наявних в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності встановив такі обставини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №140/26571/23, яке набрало законної сили 18 травня 2024 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити ОСОБА_2 та членів його сім'ї на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 01 вересня 1992 року.
У відповідності до витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20 червня 2024 року №176, вирішено:
- скасувати рішення житлової комісії у ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформлене протоколом №151 від 03 грудня 2020 року, в частині зняття ОСОБА_2 з обліку військовослужбовців та членів їх сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання;
- скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07 грудня 2020 року №13 «Про затвердження протоколу житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 » №151 від 03.12.2020 в частині щодо зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання ОСОБА_2 ;
- поновити на обліку військовослужбовців та членів їх сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 01 вересня 1992 року ОСОБА_2 . Зі складом сім'ї: дружина - ОСОБА_3 , 1972 року народження; син - ОСОБА_4 , 1998 року народження (арк. спр. 5).
Наказом від 21 червня 2024 року №67-агд про затвердження рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , серед іншого, затверджено рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно протоколу засідання житлової комісії №176 від 20 червня 2024 року та доручено Заступнику голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , зокрема, підготувати витяги з протоколу від 20червня 2024 року №176 та витяги з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 червня 2024 року № №67-агд і направити їх до КЕВ АДРЕСА_1 (арк. спр. 6).
Довідкою КЕВ м. Володимир від 01 липня 2024 року №22/2421 передбачено, що майор ОСОБА_4 занесений до списків загальної черги військовослужбовців Ковельського гарнізону станом на 01 липня 2024 року, під №1 зі складом сім'ї 3 особи: він, дружина ОСОБА_3 , 1972 року народження та син ОСОБА_4 , 1998 року народження (арк. спр. 7).
Волинським окружним адміністративним судом 17 квітня 2024 року видано виконавчий лист №14683/2024р. (арк. спр. 33), на підставі якого відповідачем винесно постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 червня 2024 року №75355375 (зворот арк. спр. 34-35), із одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 236,85 грн (арк. спр. 36) та постанови про стягнення виконавчого збору на суму 32 000,00 грн (зворот арк. спр. 37-38).
Позивач, не погоджуючись із вказаними постановами про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 21 червня 2024 року за виконавчим провадженням №75355375, звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
гідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті першої Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Пунктом першим частини першої статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на адресу Відділу примусового виконання рішень 20 червня 2024 року надійшла заява стягувача ОСОБА_2 від 17 червня 2024 року про прийняття до примусового виконання виконавчого листа №14683/2024р., виданого 04 червня 2024 року (зворот арк. спр. 32).
Так постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 21 червня 2024 року відкрито виконавче провадження №75355375 з виконання виконавчого листа №14683/2024р., виданого 04 червня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом та встановлено боржнику строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Крім того, від 21 червня 2024 року винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 236,85 грн.
Згідно частини шостої статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 27 даного Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Як встановлено частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Частиною п'ятою статті 27 вказаного Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом №1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження, після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.
Порядок стягнення виконавчого збору виконавцем визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5).
Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19 та підтримана постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №140/1126/23.
Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону №1404-VІІІ, суд зазначає, що ним визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Таке питання вирішується відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.
Положення статті 27 Закону №1404-VIII дають підстави для висновку, що виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п'ятій та дев'ятій названої статті, вже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.
Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
А тому на виконання вказаних норм, старшим державним виконавцем, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно.
Розмір виконавчого збору в оскаржуваній постанові визначено відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII - чотири мінімальні розміри заробітної плати, оскільки боржником у виконавчому провадженні є юридична особа.
На час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 21 червня 2024 року, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» становить 8 000,00 грн (з 01 січня 2024 року), відповідно чотири розміри мінімальної заробітної плати становить 32 000,00 грн. Така ж сума виконавчого збору вказана у оскаржуваній постанові.
Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частинами першою, другою статті 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підсумовуючи викладене, виконавчий збір не стягується у випадку, якщо суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.
У даному випадку, виконавчий лист №14683/2024р. у цій справі не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Судом встановлено, що на час відкриття виконавчого провадження та прийняття рішення про стягнення виконавчого збору, рішення суду боржником не було виконане, тому у державного виконавця були відсутні визначені частиною дев'ятою статті 27 Закону підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Таким чином, державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Абзацом третім пункту 6 Розділу VІ Інструкції №380 передбачено, за результатами розгляду житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про зарахування військовослужбовця та членів його сім'ї на облік або відмовляє у зарахуванні на облік із зазначенням обґрунтування такої відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 8 Розділу VІ Інструкції №380 встановлено, що рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі про зарахування військовослужбовця та членів його сім'ї на облік із зазначенням дати зарахування на облік, складу сім'ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень.
Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) інформує про прийняте рішення військовослужбовця та направляє до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району витяг з наказу командира військової частини для здійснення обліку (пункт 10 Розділу VІ Інструкції №380).
Враховуючи наведені вище норми Інструкції №380, суд погоджується із позицією позивача про те, що виконання КЕВ м. Володимир функцій, щодо внесення до обліку осіб які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання безпосередньо залежить від виконання обов'язків житлової комісії у ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині, що стосується зарахування військовослужбовця та членів його сім'ї на облік, однак суд зазначає, що наказ №67-агд про затвердження рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 винесено від 21 червня 2024 року, однак КЕВ м. Володимир лише 01 липня 2024 року занесено ОСОБА_2 до списків загальної черги військовослужбовців Ковельського гарнізону, тобто на шостий робочий день, після винесення відповідного наказу. Суд зауважує, що позивачем не обґрунтовано причини такого зволікання.
Додатково суд звертає увагу, що з моменту набрання законної сили рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №140/26571/23 по момент винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, КЕВ м. Володимир жодних дій, для добровільного виконання судового рішення, не вчиняв. Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які листи та/чи звернення до ІНФОРМАЦІЯ_9 про необхідність виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №140/26571/23, що свідчить про незацікавленість позивача у виконанні такого рішення.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні письмові докази про дату отримання позивачем рішення та протоколу ІНФОРМАЦІЯ_9 у КЕВ м. Володимир, про що повідомила суду представник позивача у судовому засіданні. Також довідкою, яка датована 01 липня 2024 року та мається в матеріалах справи суд не може встановити дату виконання позивачем рішення суду. Будь-яких письмових доказів фактичного виконання рішення суду представником позивача суду не надано.
Отож, на думку суду, позивачем належними та допустимими доказами не доведено які неправомірні дії вчинив виконавець при винесенні постанови від 21 червня 2024 року про відкриття виконавчого провадження, постанови від 21 червня 2024 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанови від 21 червня 2024 року про стягнення виконавчого збору, які прийняті в межах виконавчого провадження №75355375.
Проаналізувавши вищенаведене суд вважає, що оскаржувані постанови винесені із дотриманням вимог статей 18, 26, 27, 42 Закону №1404, пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5 та є правомірними.
Згідно положень статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не належать.
Керуючись статтями 243-245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні адміністративного позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст складено та підписано 07 серпня 2024 року.