м. Вінниця
08 серпня 2024 р. Справа № 120/5655/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №025050006061 від 29.01.2024 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку, при цьому пенсійним органом не зараховано до загального страхового стажу позивача зокрема період роботи з 01.10.1981 по 15.03.1982 згідно з трудовою книжкою від 02.08.1980 № б/н, оскільки має місце виправлення дати звільнення.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо не зарахування вказаного періоду роботи до її страхового стажу, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її права на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зазначає, що трудова книжка позивачки заповнена з порушенням вимог чинного законодавства. Також вказує, що при умові зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, стажу для призначення пенсії за віком згідно з поданою заявою буде недостатнім та позивачка набуде право на призначення пенсії після досягнення 63 років, тобто у 2027 році, як передбачено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.
Відтак, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу у позивача, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Представником відповідача 1 також подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідач зазначає, що підтримує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №025050006061 від 29.01.2024.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що згідно з відомостями трудової книжки б/н від 02.08.1980, яка видана на ім'я ОСОБА_1 , позивач працювала зокрема в період з 01.10.1981 по 15.03.1982 маляром третього розряду Будівельно-монтажного поїзду "Укртюменжитлобуд" ССУ "Відділжилбуд" Район Крайньої Півночі.
23.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додала наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, диплом про навчання, довідку про відкритий рахунок в банку, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р., довідку про зміну назви організації, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудову книжку або документи про стаж у кількості 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №025050006061 від 29.01.2024 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку, при цьому пенсійним органом не зараховано до загального страхового стажу позивача зокрема період роботи з 01.10.1981 по 15.03.1982 згідно з трудовою книжкою від 02.08.1980 № б/н, оскільки має місце виправлення дати звільнення.
При цьому зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 06 місяців 22 дні, а необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить не менше 31 року для осіб, які досягли віку 60 років з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її права на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в справі, суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (23.01.2024) позивач досягла 60-річного віку ( дата народження 17.01.1964 року ), необхідного для призначення пенсії, у зв'язку з чим звернулась до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №025050006061 від 29.01.2024 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку, при цьому пенсійним органом не зараховано до загального страхового стажу позивача зокрема період роботи з 01.10.1981 по 15.03.1982 згідно з трудовою книжкою від 02.08.1980 № б/н, оскільки має місце виправлення дати звільнення. В свою черг, відповідачем визнано страховий стаж позивача 28 років 06 місяць 22 дні.
Надаючи оцінку посиланням відповідача на те, що у вказаному записі про роботу має місце виправлення дати звільнення, як на підставу для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача, суд зауважує таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Підсумовуючи суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віку чи інвалідності на загальних підставах.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не врахування спірного періоду роботи в загальний страховий стаж позивачки, з підстав вказаних в рішенні № 02505006061 від 29.01.2024.
При цьому суд наголошує, що відповідний період роботи належним чином відображений в трудовій книжці позивача, а оскаржуване рішення не містить обґрунтування чому наявний трудовий стаж позивача не може бути підтверджений саме на підставі відповідних записів у трудовій книжці.
Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що записи про період роботи позивача з 01.10.1981 по 15.03.1982 містяться в її трудовій книжці б/н від 02.08.1980 року.
Крім того, слід зауважити, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.
Суд констатує, що, як дата прийняття позивачки на роботу 01.10.1981,так і дата звільнення позивачки - 15.03.1982 узгоджуються з іншими відомостями, що містяться в записах №5 та №6, а саме з відомостями, на підставі яких внесено відповідні записи. Так, підставою для внесення запису №5 є наказ №214к від 30.09.1981 року, а підставою для внесення запису 6 ( про звільнення ) є наказ №45 к від 17.03.1982 року.
Таким чином, суд констатує, що відомості в записах №5 та №6 є логічними та підтверджують стаж роботи позивачки в період з з 01.10.1981 по 15.03.1982.
Отже, відсутні підстави для неврахування вказаних періодів при визначенні страхового стажу позивача.
При цьому суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить будь - якого пояснення в чому саме, на думку відповідача, полягає виправлення в даті звільнення.
Суд акцентує увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджується стаж роботи позивачки за період з 01.10.1981 по 15.03.1982, що є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача відповідних вищезазначених періодів роботи.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області № 025050006061 від 29.01.2024 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.1981 по 15.03.1982 є протиправним та підлягає скасуванню, а належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивачки у спірних правовідносинах, враховуючи заявлені позовні вимоги, буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці б/н від 02.08.1980 з 01.10.1981 по 15.03.1982.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області № 025050006061 від 29.01.2024 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.1981 по 15.03.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, зазначений в трудовій книжці б/н від 02.08.1980, з 01.10.1981 по 15.03.1982.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна