Справа №760/18245/24 1-кс/760/7847/24
07.08.2024 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024100170000089 від 05.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степове, Тетіївського р-ну, Київської обл., громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , періодично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , не одруженого, працевлаштованого за трудовим договором (зі слів), раніше не судимий (в силу ст. 89 КК України),
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024100170000089 від 05.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Документом, що підтверджує надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка підозрюваного та захисника від 06.08.2024 року (а.с. 34-35).
Підозрюваний ОСОБА_5 доставлений до зали суду під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 , 05.08.2024 приблизно о 15:40 год., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що навпроти залізничного вокзалу « Центральний », за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1 помітив раніше йому не відомого громадянина, яким являється потерпілий ОСОБА_7 , який мав при собі мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9C» чорного кольору, вартістю 9000 грн., в якому була встановлена сім-картка Київстар № НОМЕР_1 (яка матеріальної цінності не становить), в чохлі чорного кольору, який матеріальної цінності не становить.
Так, приблизно в зазначений вище час, ОСОБА_7 втратив пильність та заснув, переставши слідкувати за збереженістю свого майна, і помітивши це, у ОСОБА_5 раптово виник злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану з метою особистого збагачення за рахунок майна потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , діючи таємно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв вищевказаний, належний потерпілому мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9C» чорного кольору, вартістю 9000 грн., в якому була встановлена сім-картка Київстар № НОМЕР_1 (яка матеріальної цінності не становить), в чохлі чорного кольору, який матеріальної цінності не становить, який знаходився поруч із потерпілим, та поклав його собі у сумку типу «барсетка», проте в подальшому дії ОСОБА_5 було викрито потерпілим ОСОБА_7 , який прокинувся та почав вимагати ОСОБА_5 повернути його майно та намагатись зупинити його, на що ОСОБА_5 не реагував і відштовхнувши потерпілого своїми руками, почав тікати з місця вчинення злочину, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не довів свого злочинного умислу направленого на відкрите викрадення чужого майна, з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_5 був зупинений працівниками поліції поблизу вищевказаної зупинки громадського транспорту.
Своїми злочинними діями спрямованими на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 намагався завдати потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 9000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями, що виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
У зв'язку з викладеним та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виникла необхідність в застосуванні до підорюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні з розгляду даного клопотання, прокурор клопотання підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів зазначених в ньому. На обгрунутвання заявлених ризиків додаткових матеріалів слідчому судді не надала. На обгрунтування вказала також про неодноразове засудження підозрюваного за корисливі злочини, хоча в силу статті 89 КК України він є таким, що не судимий.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, вказав на неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення органом досудового розслідування, оскільки його підзахисний не вчиняв відкритого викрадення чужого майна. Фактично, він вкрав це майно у потерпілого поки він спав та не усвідомлював те, що відбувається. Вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна. Крім того, зазначив, що ризики необгрунтовані та недоведені перед судом, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арештув певний період доби з покладенням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Додаткових матеріалів, в тому числі матеріалів, що характеризують особу підозрюваного, слідчому судді не надав.
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника та просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив про те, що має на утриманні матір літнього віку, нещодавно втратив батька, проживає в цивільному шлюбі, працює за трудовим договором, укладеним строком на 1 рік. У вчиненому щиро розкаявся, вкаказав, що не мав наміру викрадати чуже майно, оскільки не знав, що телефон, який був без нагляду, належав потерпілому. Був упевнений про приналежність телефону іншій особі, тому мав намір повернути його саме ій.
Заслухавши думку прокурора, з'ясувавши позицію підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слдічий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина 2 статті 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку статті 276-279 КПК України.
Відповідно до відомостей, які містяться в витязі ЄРДР від 05.08.24 (а.с. 5) та повідомлені про підозру ОСОБА_5 (а.с.31-33), останньому письмово повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України. Отже, ОСОБА_5 набув процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_5 підозра обґрунтованою, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів частини 5 статті 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ПІБ кримінального правопорушення.
З точки зору практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «ІльгарМаммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 зазначених вище кримінальних правопорушень, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні, заперчення засника, і роз'яснені в судовому засіданні.
З загального обсягу наданих доказів сторони обвинувачення, орган досудового розслідування доводить перед судом причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому злочину наступними доказами: рапортом про отримання заяви за ч. 4 ст. 186 КК Україи (а.с. 6-7), протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.08.2024 (а.с. 8-9), протоколом допиту свідка (а.с. 10-11), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 13), протоколом допиту потерпілого (а.с. 14-15), протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 05.08.2024 (а.с. 15-16), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.08.2024 (а.с. 18-20), протоколом допиту підозрюваного від 05.08.2024 (а.с. 22-23), повідомленням про підозру від 06.08.2024 (а.с. 31-33).
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_5 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи його причетність в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування стосовно нього запобіжного заходу, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра є цілком обґрунтованою.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями статей 177,178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
З метою недопущення впливу на кримінальне провадження, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у способах, визначених в частині 1 статті 177 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , прокурор послався на існування ризиків того, що він може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, яке карається позбавленням волі на строк до десяти років.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з доказами причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Ця позиція суду узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків та/або потерпілого слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості та матеріали, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання, він розлучений, проживає в цивільному шлюбі, працює за трудовим контрактом, проживає з матір'ю похилого віку.
Підозрюваний ОСОБА_5 в силу ст 89 КК України не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
Отже, слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованому йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених статтею 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України.
Виходячи з положень пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 підозрюється, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, що відносяться до тяжкого злочину та карається, позбавленням волі на строк до десяти років.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України».
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Оскільки при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 статті 194 КПК України, але не довів обставину, передбачену пунктом 3 частини 1 цієї статті, то слідчий суддя, керуючись частиною 4 статті 194 КПК України, враховуючи встановлені обставини, наведені вище, щодо вчинення кримінального правопорушення та особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, з передбаченого частиною п'ятою цієї статті переліку.
Слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним прокурором ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки, виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, є необхідним та достатнім застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у відповідності до положень частини 5 статті 194 КПК України на підозрюваного слід покласти такі обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При визначенні строку, на який на підозрюваного покладаються зазначені вище обов'язки, з передбаченого частиною 5 статті 194 КПК України переліку, слідчий суддя враховує, що обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців, а також те, що досудове розслідування відповідно до пункту 4 частини 3 статті 219 КПК України повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024100170000089 від 05.08.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Клопотання захисника підорзюваного - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в певний період доби, а саме з 22:00 до 06:00 наступного дня, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023101110000769, проте не більше двох місяців з дня винесення даної ухвали, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
-не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, який зобов'язати негайно поставити його на облік і повідомити про це слідчого слідчого відділення відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1