Справа №760/18238/24 1-кс/760/7844/24
07.08.2024 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого 1-го відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №22024101110000579, внесеного до ЄРДР 03.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з його слів одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, уродженця м. Луганськ, м. Молодогвардійське, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого 1-го відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №22024101110000579, внесеного до ЄРДР 03.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Документом, що підтверджує надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка підозрюваного та захисника від 06.08.2024 року, які прокурор долучив під час судового розгляду.
Підозрюваний ОСОБА_5 доставлений до зали суду під вартою.
Клопотання обґрунтоване наступним.
22.02.2024 президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 14.05.2024 строком на 90 діб.
Також, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи викладене, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.08.2024, у громадянина ОСОБА_7 , якому достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.
Так, встановлено, що в ході підшукання ОСОБА_7 підробітку, останній, використовуючи власний мобільний телефон марки «SparkTecno» з сім-картками операторів стільникового зв'язку «Vodafon» ( НОМЕР_1 ) та «Lifecell» ( НОМЕР_2 ) отримав повідомлення в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» від користувача, що підписаний « НОМЕР_3 », в якому останній запропонував ОСОБА_7 , за грошову винагороду у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США здійснювати підпал транспортних засобів, що відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань, а також встановлювати відеокамери на території м. Києва.
Переслідуючи корисливий мотив, розуміючи суспільну небезпечність вказаного діяння, ОСОБА_7 , використовуючи власний мобільний телефон марки «SparkTecno» з сім-картками операторів стільникового зв'язку «Vodafon» ( НОМЕР_1 ) та «Lifecell» ( НОМЕР_2 ), використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, запропонував раніше знайомому йому ОСОБА_5 , за грошову винагороду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень здійснювати підпали транспортних засобів, що відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань.
Після отримання згоди ОСОБА_5 на вчинення вказаного кримінального діяння, переслідуючи корисливий мотив, а також з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, ОСОБА_7 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», повідомив користувачу з назвою акаунту « НОМЕР_3 », розуміючи, що вказаний користувач є представником держави-агресора, про те, що підшукав особу, яка готова здійснювати підпали транспортних засобів, що відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань.
В подальшому, в другій половині дня, 02.08.2024, з метою підготовки до вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 , перебуваючи в магазині «Сільпо», що знаходиться Харківському шосе в м. Києві, придбали дві пляшки рідини для розпалювання.
Після чого, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5 пішли в напрямку місця тимчасового проживання ОСОБА_7 , що знаходилось за адресою: АДРЕСА_3 . Рухаючись в напрямку квартири, останні побачили автомобіль марки «ВАЗ-2121», державний номерний знак НОМЕР_4 , що мав військове забарвлення та наліпки у вигляді хрестів білого кольору. Розуміючи, що вказаний транспортний засіб відноситься до Збройних Сил України, ОСОБА_7 , використовуючи власний мобільний телефон марки «SparkTecno», шляхом використання застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», відправив користувачу з назвою акаунту « НОМЕР_3 » фотографію вищевказаного транспортного засобу марки «ВАЗ-2121» з державним номерним знаком НОМЕР_4 , з метою отримання підтвердження, щодо можливого підпалу вказаного транспортного засобу.
В подальшому, отримавши в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», повідомлення про підтвердження від користувача з назвою акаунту « НОМЕР_3 », перебуваючи за адресою тимчасового місця проживання ОСОБА_7 , останній спільно з ОСОБА_5 , розуміючи суспільну небезпечність свого діяння, близько 01 год. 00 хв., 03.08.2024 року вирушили з місця тимчасового проживання ОСОБА_7 до останнього їм відомого місця перебування транспортного засобу марки «ВАЗ-2121» з державним номерним знаком НОМЕР_4 .
Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 переконались в тому, що необхідний їм автомобіль знаходиться на місці, близько 02 год. 35 хв., 03.08.2024 року, переслідуючи злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину, а саме розпалювач та запальничку, завчасно розподіливши між собою обов'язки, здійснили підпал транспортного засобу марки «ВАЗ-2121» з державним номерним знаком НОМЕР_4 .
Так, встановлено, що ОСОБА_5 , переслідуючи свій злочинний умисел, використовуючи рідину для розпалювання, полив нею капот транспортного засобу марки «ВАЗ-2121» з державним номерним знаком НОМЕР_4 та переконавшись, що на автомобіль потрапила необхідна кількість суміші, використовуючи завчасно підготовлену запальничку помаранчевого кольору, запалив останню та підніс до капоту автомобіля. Внаслідок вчинених дій транспортний засіб марки «ВАЗ-2121» загорівся.
В той же час, ОСОБА_7 , перебуваючи поряд з ОСОБА_5 , контролював дії останнього та, використовуючи власний мобільний телефон марки «SparkTecno» з сім-картками операторів стільникового зв'язку «Vodafon» ( НОМЕР_1 ) та «Lifecell» ( НОМЕР_2 ), проводив відео зйомку кримінального правопорушення з метою подальшого звітування «замовнику» у месенджері «Telegram».
Після вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, маючи на меті завдання шкоди основам національної безпеки України та громадської безпеки, а також переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_7 , використовуючи власний мобільний телефон марки «SparkTecno» та застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» надіслав користувачу з назвою акаунту « НОМЕР_3 » відео підпалу транспортного засобу на підтвердження виконання завдання та отримання розрахунку.
В подальшому, в невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 02 год. 35 хв., 03.08.2024 року, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 , переконавшись в тому, що вказаний транспортний засіб спалахнув, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, покинули місце підпалу.
05.08.2024 о 17 год. 00 хв., співробітниками СБ України затримано ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України.
За встановленими під час досудового розслідування обставинами, 06.08.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищити або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на що слідчий звернувся з даним клопотанням.
Окрім цього, слідчим, в прохальній частині клопотання зазначено, що, в порядку абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визначати розмір застави.
В судовому засіданні з розгляду даного клопотання, прокурор клопотання підтримав повному обсязі з підстав та мотивів зазначених в ньому, надав копію повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 06.08.2024 та розписки захисника та підозрюваного про отримання копій клопотання з додатками від 06.08.2024.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема вказав на неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення органом досудового розслідування, оскільки його підзахисний не знав та не міг знати, що автомобіль належить військовому. Крім того, зазначив, що ризики необгрунтовані та недоведені перед судом. Зазначив, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей. Додаткових матеріалів, в тому числі матеріалів, що характеризують особу підозрюваного, слідчому судді не надав.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши доводи та пояснення учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є законним та обґрунтованих та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішення питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею оцінено долучені до матеріалів клопотання докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність у своєму взаємозв'язку з точки зору достатності для прийняття рішення.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024101110000579 від 03.08.2024 року, в рамках досудового розслідування якого, ОСОБА_5 05.08.2024 року затримано на підставі ч. 2 ст. 208 КПК України та 06.08.2024 року повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України (витяг з ЄРДР а.с. 10, протокол затримання підозрюваного від 05.08.2024 року а.с. 62-66, повідомлення про підозру від 06.08.2024 року, було долученом прокурором під час розгляду клопотання).
Отже, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливй період.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Зокрема, обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України підтверджується долученими до матеріалами клопотання доказами, а саме: рапортом про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 15-18), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.08.2024 (а.с. 19-20), протоколом огляду місця події від 03.08.2024 з фототаблицями (а.с. 21-27), актом про пожежу від 03.08.2024 (а.с. 28-29), протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (а.с. 32-35), протоколом допиту свідка ОСОБА_9 (а.с. 36-39), протоколом огляду відеозапису (а.с. 40-41), протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ( а.с. 42-58), протоколом огляду відеозапису (а.с. 59-61), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 05.08.2024 (а.с. 62-66) та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.
При цьому, що стосується твердження захисника про неправильну кваліфікацію органом досудового розслідування дій підозрюваного за ч. 1 ст. 114-1 КК України, слідчий суддя виходить з того, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідством зібрано достатньо доказів, які б свідчили, що ОСОБА_5 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. Окрім того, слідчий суддя не наділений правом на дослідження наявності в діях підозрюваного складу злочину, який йому інкриміновано, та позбавлений права на перекваліфікацію дій підозрюваного, що відноситься на стадії досудового розслідування до повноважень слідчого та прокурора згідно з положеннями ст. 279 КПК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру пройшов незначний проміжок часу, він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, може переховуватися від слідства та суду. Крім того, необхідно враховувати той факт, що ОСОБА_5 не має офіційно зареєстрованого місця проживання на території м. Києва.
Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перевіряючи наявність ризику знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, яка мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, а відтак ОСОБА_5 , перебуваючи без процесуального обмеження, може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наступним ризиком, яким сторона обвинувачення обгрунтовувала свою позицію є перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Окрім цього, ОСОБА_5 , враховуючи характер вчиненого ним злочину, а також матеріальний стан, без процесуального обмеження, останній зможе продовжити вчинення вказаного кримінального правопорушення або вчинити інший подібний злочин за грошову винагороду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, зі слів одружений та має на утриманні неповнолітніх дітей, обставини вчинених ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, в тому числі оскільки дане правопорушення вчинено в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосований лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, враховуючи категорію кримінального правопорушення, який відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, враховуючи кваліфікуючі обставини вчиненого кримінального правопорушення, вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 207, 208, 209, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого 1-го відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №22024101110000579, внесеного до ЄРДР 03.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 05 серпня 2024 року з 17 год 00 хв.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 17 год. 00 хв. 03 жовтня 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1