Справа № 588/764/24
Провадження № 2/588/231/24
08 серпня 2024 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Лободи Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ОСОБА_2 у травні 2024 року звернувся до суду із указаним позовом мотивуючи вимоги тим, що 01.08.2023 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 01.08.2023-100000577, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 13000,00 грн строком на 42 дні з умовою сплати 2,1% за один день користування кредитом.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує у зв'язку з чим, станом на 11.09.2023, утворилася заборгованість у розмірі 24466,00 грн, яка складається з наступного: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн; процентів у розмірі 11466,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 01.08.2023-100000577 від 01.08.2023 у розмірі 24466,00 грн, а також судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 10.05.2024 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.
20.05.2024 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому вказав, що він заперечує проти позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки він є військовослужбовцем та учасником бойових дій, тому підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він відмовляється сплачувати проценту ставку, яка була нарахована за час його служби у ЗСУ. Також відповідач посилаючись на положення п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» просить судові витрати по справі покласти на позивача. Тому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але подав заяву в якій зазначив, що просить провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причину неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд визнав за можливе провести розгляд справи без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 01.08.2023 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 01.08.2023-100000577, відповідно до якої останньому був наданий кредит у розмірі 13000,00 грн строком на 42 дні ( до 11.09.2023) з умовою сплати фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 2,1% за один день користування кредитом (а.с. 12-19).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту договору, вбачається, що у ньому визначені основні істотні мови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
На виконання умов вказаного договору на картковий рахунок НОМЕР_1 позичальника ОСОБА_1 01.08.2023 було перераховано кредитні кошти у розмірі 13000,00 грн (а.с. 21, 43-49).
Отже позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кредит.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 11.09.2023 становить 24466,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн та процентів у розмірі 11466,00 грн (а.с. 9 на звороті аркушу).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Згідно довідки виданої командиром військової частини НОМЕР_2 від 22.12.2023 за №12952 з ОСОБА_1 з 25.08.2020 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 по теперішній час (а.с. 33).
Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору та протягом строку його дії відповідач перебував на військовій службі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем в супереч положенням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані відповідачеві проценти за користування кредитом.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом не підлягають задоволенню.
Разом тим, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами, які удобровільному порядку не повернув, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13000,00 грн.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 53,13%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1287,02 грн.
Посилання відповідача на ч. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору, суд відхиляє, оскільки за вказаною нормою від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, тобто у випадку пред'явлення такими особами позову до суду щодо захисту порушених їх прав.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 01.08.2023-100000577 від 01.08.2023 у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О. О. Огієнко