Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
07.08.2024м. ХарківСправа № 922/2022/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1)
до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська обл., Харківський р-н, с. Докучаєвське, вул. Академічна, 9)
про стягнення 2'016'590,12 грн
за участю представників:
позивача - Гроня М.А.;
відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2'016'590,12 грн за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором розподілу природного газу № 200104ЕТ-1071-23 від 01.07.2023, з яких: 1'898'369,36 грн основного боргу, 107'013,71 грн пені, 11'207,95 грн 3 % річних та 7865,48 грн інфляційних втрат.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
01.07.2024 відповідач подав відзив (вх.№ 16892), в якому проти існування заборгованості за спірним договором не заперечував та зазначив, що затримка оплати послуг з розподілу природного газу виникла по незалежним від Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" обставинам. Також відповідачем подано заяви про відстрочку виконання рішення у справі №922/2022/24 на 6 місяців та про зменшення розміру пені на 90% з 107'013,71 грн до 10'701,37 грн.
08.07.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 17472), в якій зазначив, що зменшення суми пені та відстрочка виконання судового рішення на шість місяців до 31.12.2024, суттєво вплине на фінансову стабільність позивача та, як наслідок цього на стабільність газопостачання на території всієї Харківської області.
Протокольною ухвалою від 24.07.2024 року підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 серпня 2024 року о 16:00.
Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти відстрочення виконання рішення та зменшення пені заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об'єктивного та законного рішення, беручи до уваги подання відповідачем письмових заперечень та диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання відповідача про проведення судового засідання без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.
Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" (Відповідач, Споживач) підписало заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104ЕТ-1071-23 від 01.07.2023.
Отже, Відповідач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 в редакції, що діяла станом на 01.07.2023 (далі - Договір).
Правовідносини між споживачами та газорозподільною організацією врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.
Згідно з п. 2.1. Договору Оператор ГРМ (Позивач) зобов'язався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплачувати її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до Договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).
Постановою НКРЕКП від 30.12.2023 №1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено в розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається споживачем за його заявою.
Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.
Враховуючи умови Договору та норми Кодексу ГРМ, Споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності на 2023 рік (липень- грудень), про що Оператора ГРМ повідомлено листом № 128 від 03.08.2023 та становило:
- Харківська область, Харківський район, смт Рогань, вул. Культури, буд. 66 - 153'055 м3;
- Харківська область, Харківський район, с. Докучаєвське, вул. Академічна, буд. 9-А - 565'445 м3;
- Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська, буд. 19-А - 243'405 м3.
Загалом: 961'905 м3.
Отже, відповідно, місячний обсяг замовленої потужності у 2023 році складав: 961'905 м3 : 6 = 160'317,50 м3.
Згідно з п. 6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі вищевикладеного та умов Договору, сторонами було складено та підписано акти наданих послуг за 2023 рік:
- № УХФ00000787 від 31.07.2023, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у липні 2023 року склав 160'317,50 м. куб., вартість наданих послуг складає 382'838,20 грн;
- № УХФ00002102 від 31.08.2023, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у серпні 2023 року склав 160'317,50 м. куб., вартість наданих послуг складає 382'838,20 грн;
- № УХФ00003459 від 30.09.2023, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у вересні 2023 року склав 160'317,50 м. куб., вартість наданих послуг складає 382'838,20 грн;
- № УХФ00004960 від 31.10.2023, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у жовтні 2023 року склав 160'317,50 м. куб., вартість наданих послуг складає 382'838,20 грн;
- № УХФ00006380 від 30.11.2023, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у листопаді 2023 року склав 160'317,50 м. куб., вартість наданих послуг складає 382'838,20 грн;
- № УХФ00008256 від 31.12.2023, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у грудні 2023 року склав 160'317,50 м. куб., вартість наданих послуг складає 382'838,20 грн.
Згідно з п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.
Така інформація для споживачів, що не є побутовими надається шляхом розміщення її у актах приймання-передачі природного газу за вересень поточного року.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2023 Позивачем за замовченням Споживачу була встановлена величина річної замовленої потужності на 2024 рік в об'ємі2'293'380,82 м3, відповідно, 191'115,07 м3 величина замовленої потужності на місяць.
На підставі вищевикладеного та умов договору, у 2024 році сторонами було складено та підписано акти наданих послуг:
- № УХФ00000982 від 31.01.2024, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у січні 2024 року склав 191'115,07 м. куб., вартість наданих послуг складає 456'382,79 грн;
- № УХФ00002527 від 29.02.2024, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у лютому 2024 року склав 191'115,07м. куб., вартість наданих послуг складає 456'382,79 грн;
- № УХФ00004052 від 31.03.2024, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у березні 2024 року склав 191'115,07 м. куб., вартість наданих послуг складає 456'382,79 грн;
- № УХФ00006202 від 30.04.2024, згідно з яким об'єм розподіленого природного газу Споживачу у квітні 2024 року склав 191'115,07 м. куб., вартість наданих послуг складає 456'382,79 грн.
Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Як свідчать матеріали справи, Позивачем протягом спірного періоду в повному обсязі були виконані зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу Відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
Натомість Відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконує неналежним чином, здійснює щомісячні оплати невчасно та у неналежному розмірі, внаслідок чого станом на 20.05.2024 утворилася заборгованість в сумі 1'898369,36 грн.
Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини між Сторонами виникли на підставі Договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, ГК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494.
Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).
Кодекс ГРМ визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (п.2 розділу VІ Кодексу ГРМ).
Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Судом встановлена наявність між Позивачем та Відповідачем договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом укладення Типового договору розподілу природного газу відповідно до заяви-приєднання 200104ЕТ-1071-23 від 01.07.2023. Доказів про розірвання даного договору матеріали справи не містять.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, частини шостою статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Тобто, умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що оплата з розподілу природного газу здійснюється на умовах попередньої оплати, але остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в період з липня 2023 по квітень 2024 Позивачем були надані Відповідачу послуги з розподілу природного газу, про що свідчать акти наданих послуг та акти приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами.
Станом на момент розгляду справи, Відповідач не сплатив 1'898'369,36 грн заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Щодо посилань Відповідача на скрутне фінансове становище, суд зазначає, що частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не установлено залежності оплати товару та/або здійснених нарахувань сум штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат (у разі порушення зобов'язання) від фактичного фінансування видатків державного бюджету.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Як убачається з матеріалів справи, Відповідач за послуги з розподілу природного газу за Договором на загальну суму 1'898'369,36 грн не розрахувався. Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за Договором в сумі 1'898'369,36 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 107'013,71 грн пені, 11'207,95 грн 3 % річних та 7865,48 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Перевіривши надані Позивачем розрахунки суд зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 11'207,95 грн та інфляційних втрат у сумі 7865,48 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 107'013,71 грн, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі наведеного пункту Договору, Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 107'013,71 грн.
Перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що він є арифметично вірним.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов'язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Як убачається з матеріалів справи, загальна сума погодженої та невідшкодованої різниці в тарифах з державного та місцевого бюджетів станом на 01.06.2024 за період червень 2021 року - травень 2024 року склала 43'638'348,00 грн, в т.ч. за послуги з теплопостачання - 31'462'250,00 грн, за послуги водопостачання та водовідведення - 12'176'098,00 грн, що підтверджується доданими відповідачем документами: копіями протоколів, узгоджених Департаментом ЖКГ різниці в тарифах та розрахунками.
Крім того, підприємство Відповідача зазнало значних збитків, як матеріальних так і фінансових у зв'язку з агресією російської федерації, що призвело до неспроможності населення здійснювати оплату за послуги теплопостачання.
Суд бере до уваги, що Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам процесу. Крім того, суд враховує, що Відповідач намагається виконувати свої зобов'язання за Договором.
Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зменшення 107'013,71 грн пені на 50% до 53'506,86 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заяви про відстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Разом із тим, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" також не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим. Тим більше, судом враховано, що не тільки Відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й Позивач.
Щодо посилань Відповідача на Постанови КМУ №896, яка внесла зміни до Постанови КМУ № 812 від 19.07.2022, суд зазначає, що дія Постанови КМУ № 812 від 19.07.2022 неодноразово подовжувалась (до 31 серпня 2024 року в останній редакції), а тому цілком можливо, що продовження дії вказаної постанови відбудеться знову. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після введення в дії зазначеної постанови КМУ Відповідач неодноразово сплачував на користь Позивача грошові кошти на виконання спірного договору.
Відтак, Відповідачем у відзиві в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення суду не наведені виключні обставини, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем невчасно виконуються зобов'язання за Договорами, з досить тривалим строком прострочення платежів; також Відповідачем не надано жодних доказів того, що після закінчення строку відстрочки у відповідача буде реальна можливість виконання рішення суду.
Також суд зазначає, що Позивач і Відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення Відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди Позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам Позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси Позивача, в зоні ліцензованої діяльності якого знаходиться більше 400 тис. побутових споживачів, понад 2 тисячі непобутових споживачів, до яких відносяться органи державної влади та місцевого самоврядування, десятки тисяч кілометрів газорозподільних мереж, тисячі одиниць газорозподільного обладнання, тому вкрай важливо для сталого газопостачання усіх споживачів, щоб заходи з утримання газорозподільної системи належно фінансувалися.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.
Відтак, відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за правомірно заявлені позовні вимоги покладається на Відповідача у розмірі 24'199,08 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (код ЄДРПОУ 41405835, місцезнаходження: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, с. Докучаєвське, вул. Академічна, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (код ЄДРПОУ 45051254, місцезнаходження: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1) заборгованість за договором розподілу природного газу № 200104ЕТ-1071-23 від 01.07.2023 в сумі 1'898'369,36 грн, 53'506,86 грн пені, 3% річних у сумі 11'207,95 грн, інфляційні втрати в сумі 7865,48 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 24'199,08 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (код ЄДРПОУ 45051254, місцезнаходження: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1).
Відповідач: Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" (код ЄДРПОУ 41405835, місцезнаходження: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, с. Докучаєвське, вул. Академічна, 9).
Повний текст рішення складено 08.08.2024.
Суддя І.В. Трофімов