Рішення від 25.07.2024 по справі 911/592/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/592/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про 588 684,32 грн

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»

про 3 163 255,68 грн

Учасники судового процесу:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Новицька О.О.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Кулибаба В.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 588 684,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023 в частині оплати поставленого товару. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 540 912,00 грн основного боргу, 39 115,39 грн пені, 3 873,51 грн 3 % річних, 4 783,42 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/592/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 04.04.2024.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2024 була доставлена в електронний кабінет Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 12.03.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу положення п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

25.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Центренерго» посилається на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023 в частині своєчасної поставки замовленої продукції в повному обсязі. У зв'язку із чим Публічним акціонерним товариством «Центренерго» подано зазначену зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 3 010 631,52 грн пені за недопоставку продукції, 62 152,80 грн пені за поставку продукції з порушенням строків, 82 970,16 грн штрафу за недопоставку продукції понад 20 днів, 7 501,20 грн штрафу за поставку продукції із простроченням понад 20 днів.

03.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ПАТ «Центренерго» від 25.03.2024, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

04.04.2024 у підготовче засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача у підготовче засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд протокольно прийняв відзив на позовну заяву та відповідь на відзив до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Також у підготовчому засіданні 04.04.2024 суд, заслухавши усні пояснення представника відповідача щодо зустрічного позову, дослідивши зустрічну позовну заяву та додані до неї документи, з урахуванням змісту первісного позову та наявних в матеріалах справи доказів та обставин, що мають значення для розгляду даної справи, дійшов висновку про доцільність прийняття зустрічного позову ПАТ «Центренерго» до ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 3 163 255,68 грн до спільного розгляду з первісним позовом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 17.11.2020 у справі № 911/58/20 та від 20.05.2020 у справі № 922/618/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2024 у справі № 911/592/24 прийнято зустрічний позов ПАТ «Центренерго» до ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 3 163 255,68 грн до спільного розгляду з первісним позовом. Відкладено підготовче засідання у справі № 911/592/24 на 08.05.2024. Надано зустрічному відповідачу строк для подачі відзиву на зустрічний позов, а зустрічному позивачу - відповіді на відзив.

08.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від ПАТ «Центренерго» надійшли заперечення (відповідь на відзив) на первісний позов.

15.04.2024 до суду від ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

22.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від ПАТ «Центренерго» надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

08.05.2024 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали свої пояснення щодо предмету спору.

Суд протокольно прийняв до розгляду заперечення (відповідь на відзив) на первісний позов, відзив на зустрічну позовну заяву та відповідь на відзив на зустрічний позов до розгляду та долучив їх до матеріалів справи. Також суд у підготовчому засіданні оглянув оригінали документів, долучених до позовної заяви у копіях.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/592/24 до судового розгляду по суті на 12.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

12.06.2024 в судове засідання з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) та надав усні пояснення по справі. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2024, з огляду на неявку представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), відкладено судове засідання у справі № 911/592/24 на 27.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.06.2024 та направлено останню в електронний кабінет ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод».

27.06.2024 в судове засідання з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) та надав усні пояснення по справі. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 27.06.2024 представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) подав до суду клопотання про залишення первісного позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України з огляду на неявку представника позивача за первісним позовом та неповідомлення суду про причини такої неявки.

Суд повідомив представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), що клопотання про залишення первісного позову без розгляду буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

Крім того, з огляду на те, що представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) не з'явився в судове засідання 12.06.2024 та 27.06.2024, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про необхідність визнання явки представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) обов'язковою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2024 відкладено судове засідання у справі № 911/592/24 на 25.07.2024. Визнано явку представника позивача за первісним позовом обов'язковою. Попереджено позивача за первісним позовом про наслідки невиконання вимог ухвали суду та неявки в судове засідання.

28.06.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла заява, в якій ПАТ «Центренерго» повідомило суд, що при підготовці зустрічної позовної заяви було допущено описку, а саме: у розрахунку пені за недопоставку продукції був зазначений невірний період прострочення: 20.11.2023 - 25.03.2023 замість вірного: 20.11.2023 - 25.03.2024. У зв'язку із чим, позивач за зустрічним позовом просив суд врахувати вказану заяву та в подальшому розгляд справи здійснювати із вірним розрахунком пені за недопоставку продукції: 20.11.2023 - 25.03.2024.

25.07.2024 в судове засідання з'явились представники сторін. Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «Центренерго» про залишення позову без розгляду, враховуючи, що представник позивача за первісним позовом з'явився в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті первісного позову, відповідно до яких позовні вимоги первісного позову підтримував в повному обсязі та просив позов задовольнити.

У свою чергу відповідач за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

Крім того в судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом надав усні пояснення по суті зустрічного позову, відповідно до яких позовні вимоги зустрічного позову підтримував в повному обсязі та просив позов задовольнити.

У свою чергу відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував та просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 25.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

10.08.2023 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський турбомеханічний завод» (далі - постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

За змістом п. 1.3 договору, найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.

Умови цього договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.5 договору).

Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору.

Відповідно до п. 2.5 договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.

Пунктами 3.1-3.3 договору сторонами обумовлено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору. Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. В разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акта приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Згідно з пп. 5.4-5.6 договору, постачальник несе всі ризики втрати або ушкодження продукції, а також усі витрати по відношенню до продукції, до моменту її поставки (п. 5.3 договору). Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору. Ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) продукції переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 5.7 договору, відпуск продукції здійснюється на підставі оригіналу відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальної цінності, оформленої покупцем на свого представника.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що при поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: - рахунку-фактуру; - відповідних товаросупроводжувальних накладних; - іншої документації на продукцію згідно умов договору.

Згідно з п. 5.11 договору, покупець має право не приймати та не оплачувати продукцію, поставлену без його письмової заявки.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний, зокрема: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію; - приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукцію

Пунктом 7.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема: - забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим договором; - забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим договором.

Відповідно до п. 12.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору.

Невід'ємною частиною цього договору є: додаток № 1 до договору (п. 14.1 договору).

В матеріалах справи наявний додаток № 1 до договору, у пункті 1 якого сторонами узгоджено найменування, асортимент, кількість, ціну товарів (продукції): 44110000-3 Турбіни та мотори (частини турбін), які наведені у таблиці, а саме: - блок золотників регулятора швидкості в кількості 1 к-т вартістю 720 000,00 грн без ПДВ; - барабан в кількості 1 к-т вартістю 5 085,00 грн без ПДВ;- маховик в кількості 1 шт вартістю 4 770,00 грн без ПДВ; - букса в кількості 1 шт вартістю 60 000,00 грн без ПДВ; - золотник в кількості 1 шт вартістю 54 000,00 грн без ПДВ; - шток в кількості 1 шт вартістю 3 575,00 грн без ПДВ; - безшарнірний регулятор швидкості РС-3000-5 в кількості 1 к-т вартістю 94 820,00 грн без ПДВ; - гайка ковпачкова в кількості 8 шт вартістю 171 600,00 грн без ПДВ; - болт спеціальний М42 в кількості 12 шт вартістю 131 640,00 грн без ПДВ; - гайка М42-6Н ГОСТ 5927-70 в кількості 32 шт вартістю 30 080,00 грн без ПДВ; - пружина плоска в кількості 36 шт вартістю 4 680,00 грн без ПДВ; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т вартістю 26 590,00 грн без ПДВ; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т вартістю 23 460,00 грн без ПДВ; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т вартістю 18 900,00 грн без ПДВ; - болт спеціальний в кількості 20 шт вартістю 89 300,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, загальна вартість продукції з ПДВ складає 1 726 200,00 грн.

У пункті 3 додатку № 1 сторонами узгоджено умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання-передачі продукції.

Постачальний здійснює поставку продукції залізницею (автомобільним транспортом) на умовах поставки - СРТ (склад Нової пошти смт Слобожанське Харківської області), відповідно до Правил «Інкотермс 2010» за реквізитами вантажоодержувача: 63460, смт, Слобожанське, Чугуївського р-ну, Харківської обл., код вантажоодержувача: 4479; станція призначення: Лиман Південної залізниці, код 444002 (п. 4 додатку № 1).

Відповідно до п. 5 додатку № 1, строк поставки: протягом 90 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки.

У пункті 9 додатку № 1 до договору визначено строк дії договору: по 31.12.2023, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків до повного їх виконання.

У пункті 11.12 додатку № 1 до договору визначений порядок та вимоги надання постачальнику письмової заявки. Заявка надсилається постачальнику на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail) постачальника, вказану у договорі. Постачальник зобов'язаний кожного робочого дня перевіряти надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи покупця та направити відповідь на електронну адресу покупця, зазначену у договорі. Постачальник зобов'язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевірити надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу. Датою отримання постачальником заявки є дата отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим показом отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. У разі неотримання покупцем листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою, датою отримання постачальником заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою. У разі неотримання постачальником поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою постачальником на третій день з дня її надходження в поштове відділення постачальника згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення постачальника є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану). на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінтом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.

Вказаний додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

В матеріалах справи наявна заявка покупця на поставку запасних частин № 23/3297 від 21.08.2023, за змістом якої ПАТ «Центренерго», відповідно до умов договору № 131/17 від 10.08.2023, надано ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» заявку на поставку наступної продукції: - блок золотників регулятора швидкості в кількості 1 к-т; - барабан в кількості 1 к-т; - маховик в кількості 1 шт; - букса в кількості 1 шт; - золотник в кількості 1 шт; - шток в кількості 1 шт; - безшарнірний регулятор швидкості РС-3000-5 в кількості 1 к-т; - гайка ковпачкова в кількості 8 шт; - болт спеціальний М42 в кількості 12 шт; - гайка М42-6Н ГОСТ 5927-70 в кількості 32 шт; - пружина плоска в кількості 36 шт; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т; - болт спеціальний в кількості 20 шт.

Згідно пояснень ПАТ «Центренерго», на виконання умов договору, покупець 21.08.2023 надіслав на електронну пошту постачальника, яка вказана у договорі - priemnaya@ptmz.nicmas.com, а також засобами поштового зв'язку на адресу постачальника письмову заявку (№ 23/3297 від 21.08.2023) на поставку продукції, найменування, асортимент, кількість якої відповідає тому, що було вказано у додатку № 1 до договору. На підтвердження направлення заявки на поставку продукції № 23/3297 від 21.08.2023 на електронну пошту постачальника, ПАТ «Центренерго» долучило до зустрічного позову роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. Крім того направлення покупцем заявки засобами поштового зв'язку на адресу постачальника підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих поштових відправлень від 24.08.2023 та фіскальним чеком.

ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» не заперечує отримання заявки на поставку продукції № 23/3297 від 21.08.2023 від покупця його на електронну пошту 21.08.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом, на виконання договору, додатку № 1 та заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023, поставив на користь відповідача за первісним позовом товар на загальну суму 540 912,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 759 від 24.10.2023 на суму 433 752,00 грн, видатковою накладною № 979 від 06.12.2023 на суму 107 160,00 грн, товарно-транспортною накладною № 759 від 24.10.2023, актом прийняття-передачі продукції від 30.10.2023 на суму 433 752,00 грн та актом приймання-передачі від 18.12.2023 на суму 107 160,00 грн.

Суд встановив, що зазначені вище акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Видаткові та товарно-транспортні накладні також підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтиском печатки позивача без будь-яких зауважень та заперечень. Повноваження особи, яка підписала видаткові та товарно-транспортні накладні від імені відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю № 332 від 25.10.2023 на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за договором № 131/17 від 10.08.2023 на суму 433 752,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог первісного позову позивач посилається на те, що відповідач за первісним позовом зобов'язання за договором не виконав належним та не здійснив оплату поставленого товару в порядку та строки, погоджені сторонами в п. 3 додатку № 1 до договору, у зв'язку із чим станом на дату звернення позивачем до суду із первісним позовом заборгованість ПАТ «Центренерго» перед ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» складає 540 912,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2024 ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод», враховуючи неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором, направив ПАТ «Центренерго» претензію № 12/16-000173 від 19.02.2024 на суму 540 912,00 грн, в якій вимагав протягом 10 днів з дати отримання претензії перерахувати грошові кошти в розмірі 540 912,00 грн за договором. На підтвердження направлення претензії позивач за первісним позовом долучив до первісного позову опис вкладення до цінного листа, поштову накладну та фіскальний чек за № 3601413115609 від 19.02.2024. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення за № 3601413115609 було вручено ПАТ «Центренерго» за довіреністю 22.02.2024.

У відповідь на вказану вище претензію, ПАТ «Центренерго» направило ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» лист № 23/901 від 20.02.2024 щодо оплати за договорами, в якому визнав поставку за договором № 131/17 від 10.08.2023 на суму 540 912,00 грн за видатковими накладними № 759 від 24.10.2023 та № 979 від 06.12.2023. Покупець у листі повідомив постачальника, що заборгованість буде погашена за наявності достатнього фінансування.

Як зазначає позивач за первісним позовом, вимога про сплату заборгованості залишилась без задоволення.

Враховуючи неналежне виконання ПАТ «Центренерго» зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» звернулось до суду із первісним позовом про стягнення з відповідача 540 912,00 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення 39 115,39 грн пені, 3 873,51 грн 3 % річних, 4 783,42 грн інфляційних втрат.

У відзиві на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом не заперечує обставину укладення між сторонами договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023 та обставину поставки ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» на адресу ПАТ «Центренерго» продукції на загальну суму 540 912,00 грн відповідно до актів приймання-передачі продукції. Згідно пояснень відповідача, у заявці на поставку продукції, найменування, асортимент, кількість якої відповідає тому, що було вказано у додатку № 1 до договору, отже загальна сума заявки покупця на поставку продукції складала 1 726 200,00 грн. Разом з цим відповідач за первісним позовом посилається на те, що оскільки постачальник отримав заявку покупця 21.08.2023, постачальник повинен був виконати свій обов'язок по поставці продукції за договором в 90 денний строк, тобто до 19.11.2023, проте порушив зобов'язання за договором, додатком № 1 до нього та не забезпечив постачання продукції на суму 1 185 288,00 грн. Вказані обставини, на думку покупця, свідчать про порушення постачальником зобов'язання по поставці продукції, у зв'язку із чим, як зазначив відповідач за первісним позовом, ПАТ «Центренерго» було призупинено виконання своїх зобов'язань по договору в частині оплати вартості поставленого товару. В подальшому, за ствердженням відповідача за первісним позовом, вникли обставини, за яких ПАТ «Центренерго» не може провести в повному обсязі розрахунки із постачальником у зв'язку з істотним порушенням умов договору в частинні несвоєчасності постачання обсягів запланованого товару. ПАТ «Центренерго» вважає, що несвоєчасна поставка продукції за договором № 131/17 від 10.08.2023 є істотними порушенням зазначеного договору відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України та підставою для призупинення виконання своїх зобов'язань. Крім того відповідач за первісним позовом наголосив на тому, що розрахунки позивача за первісним позовом штрафних санкцій є помилковим, оскільки позивачем за первісним позовом невірно визначено період прострочення зобов'язання, а саме його початок.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акта приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

В матеріалах справи наявна заявка покупця на поставку запасних частин № 23/3297 від 21.08.2023, складена відповідно до умов договору № 131/17 від 10.08.2023.

Заперечень відповідача за первісним позовом щодо поставки позивачем за первісним позовом товару на загальну суму 540 912,00 грн за вказаними вище актами матеріали справи не містять та у заявах по суті спору не висловлено.

Оскільки акти приймання-передачі підписані між сторонами 30.10.2023 та 18.12.2023, з урахуванням п. 5.3 договору, суд встановив, що датою поставки постачальником покупцю товару є 30.10.2023 та 18.12.2023 відповідно.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено раніше та узгоджено сторонами в п. 2.5 договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.

У пункті 3 додатку № 1 сторонами узгоджено умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 3 додатку № 1 до договору та з урахуванням дати підписання сторонами актів приймання-передачі, суд дійшов висновку, що строк здійснення покупцем оплати за поставлений товар за актом приймання-передачі від 30.10.2023 є таким, що настав 29.11.2023, а строк здійснення покупцем оплати за поставлений товар за актом приймання-передачі від 18.12.2023 є таким, що настав 17.01.2024.

Отже відповідач за первісним позовом зобов'язаний був здійснити оплату поставленого за актом приймання-передачі від 30.10.2023 у строк до 29.11.2023 включно, а за актом приймання-передачі від 18.12.2023 у строк до 17.01.2024 включно.

Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару на загальну суму 540 912,00 грн, у зв'язку із чим у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором виникла заборгованість в сумі 540 912,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати вказаної суми до суду не надано.

Суд відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на наявність у покупця підстав відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України для призупинення виконання своїх зобов'язань внаслідок істотного порушення постачальником умов договору в частині поставки замовленого обсягу товару, оскільки у пункті 3 додатку № 1 до договору сторонами узгоджено умови розрахунків, а саме протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції.

Отже у покупця виникає обов'язок з оплати поставленого товару не від дати поставки повного обсягу замовленого товару, а саме після підписання відповідного акта приймання-передачі продукції. Відтак, відсутні підставити ставити в залежність оплату покупцем поставленої партії товару здійсненню постачальником поставки повного обсягу замовленої продукції.

У свою чергу відповідач за первісним позовом прийняв товар за актами приймання-передачі продукції від 30.10.2023 та від 18.12.2023 без будь-яких зауважень та заперечень, що є підставою для проведення розрахунків за поставлений товар відповідно до п. 3 додатку № 1 до договору.

Водночас, у разі виконання або несвоєчасного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції, покупець не позбавлений можливості застосувати до постачальника відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема п. 9.2 договору.

Отже, порушення строків поставки товару є підставою для застосування до постачальника передбаченої договором або законом відповідальності, а не порушення відповідачем строків оплати товару. За таких обставин посилання відповідача на статтю 538 Цивільного кодексу України не приймаються судом до уваги.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач за первісним позовом не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначеного вище, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем за первісним позовом не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 540 912,00 грн.

Крім того, в наслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 39 115,39 грн пені, 3 873,51 грн 3 % річних, 4 783,42 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.6 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Позивач за первісним позовом за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 9.6 договору, просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в загальному розмірі 39 115,39 грн, з якої: - за актом приймання-передачі продукції від 30.10.2023 пеня складає 34 899,26 грн, розрахована за період прострочення з 29.11.2023 до 04.03.2024; - за актом приймання-передачі продукції від 18.12.2023 пеня складає 4 216,13 грн, розрахована за період прострочення з 17.01.2024 до 04.03.2024.

Наразі суд зазначає, що позивачем за первісним позовом при здійсненні розрахунків невірно визначено періоди прострочення за актами, а саме їх початок.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як було встановлено судом раніше, враховуючи умови п. 3 додатку № 1 до договору та з урахуванням дат підписання сторонами актів приймання-передачі, строк здійснення покупцем оплати за поставлений товар за актом приймання-передачі від 30.10.2023 є таким, що настав 29.11.2023, а строк здійснення оплати за поставлений товар за актом приймання-передачі від 18.12.2023 є таким, що настав 17.01.2024. Отже відповідач за первісним позовом зобов'язаний був здійснити оплату поставленого за актом приймання-передачі від 30.10.2023 товар у строк до 29.11.2023 включно, а за актом приймання-передачі від 18.12.2023 у строк до 17.01.2024 включно.

З огляду на зазначене, суд погоджується із твердженням відповідача за первісним позовом, що прострочення зобов'язання з оплати поставленого за актом приймання-передачі від 30.10.2023 почалось 30.11.2023, а за актом приймання-передачі від 18.12.2023 почалось 18.01.2024.

Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 38 647,28 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач за первісним позовом за прострочення строків оплати поставленого товару нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 3 873,51 грн 3 % річних та 4 783,42 грн інфляційних втрат, розраховані за період від дати виникнення прострочення за відповідним актом до 04.03.2024.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 3 829,08 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 4 783,42 грн.

Щодо позовних вимог позивача за зустрічним позовом, судом встановлено та зазначається наступне.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023, ПАТ «Центренерго» 21.08.2023 надіслало на електронну пошту, яка вказана у договорі - priemnaya@ptmz.nicmas.com, а також засобами поштового зв'язку на адресу ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» письмову заявку № 23/3297 від 21.08.2023 на поставку продукції, найменування, асортимент, кількість якої відповідає тому, що було вказано у додатку № 1 до договору. Загальна вартість продукції з ПДВ, згідно заявки, становить 1 726 200,00 грн.

Як зазначив зустрічний позивач, постачальник отримав письмову заявку покупця 21.08.2023, у зв'язку із чим постачальник повинен був виконати свій обов'язок по поставці продукції за договором в 90 денний строк з моменту отримання заявки, тобто до 19.11.2023.

Згідно пояснень ПАТ «Центренерго», ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» здійснило поставку продукції на адресу покупця на загальну суму 540 912,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 30.10.2023 на суму 433 752,00 грн (видаткова накладна № 759 від 24.10.2023) та актом приймання-передачі продукції від 18.12.2023 на суму 107 160,00 грн (видаткова накладна № 979 від 06.12.2023). Таким чином, за ствердженням зустрічного позивача, поставка продукції по письмовій заявці № 23/3297 від 21.08.2023 була виконана постачальником лише частково на загальну суму 540 912,00 грн та з порушенням передбачених договором строків.

Проте, як зазначив зустрічний позивач, ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» не забезпечено постачання продукції, замовленої на підставі письмової заявки № 23/3297 від 21.08.2023 в сумі 1 185288,00 грн.

Вказані обставини, на переконання ПАТ «Центренерго», засвідчують те, що ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» не виконало взяті зобов'язання по поставці продукції за договором про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023. У зв'язку із цим ПАТ «Центренерго» подано зустрічну позовну заяву до ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 3 010 631,52 грн пені за недопоставку продукції, 62 152,80 грн пені за поставку продукції з порушенням строків, 82 970,16 грн штрафу за недопоставку продукції понад 20 днів, 7 501,20 грн штрафу за поставку продукції із простроченням понад 20 днів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом раніше та узгоджено сторонами в п. 5 додатку № 1, строк поставки: протягом 90 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки.

Судом було встановлено раніше та передбачено у п. 1 додатку № 1 до договору, найменування, асортимент, кількість, ціну товарів (продукції): 44110000-3 Турбіни та мотори (частини турбін), які наведені у таблиці, а саме: - блок золотників регулятора швидкості в кількості 1 к-т вартістю 720 000,00 грн без ПДВ; - барабан в кількості 1 к-т вартістю 5 085,00 грн без ПДВ;- маховик в кількості 1 шт вартістю 4 770,00 грн без ПДВ; - букса в кількості 1 шт вартістю 60 000,00 грн без ПДВ; - золотник в кількості 1 шт вартістю 54 000,00 грн без ПДВ; - шток в кількості 1 шт вартістю 3 575,00 грн без ПДВ; - безшарнірний регулятор швидкості РС-3000-5 в кількості 1 к-т вартістю 94 820,00 грн без ПДВ; - гайка ковпачкова в кількості 8 шт вартістю 171 600,00 грн без ПДВ; - болт спеціальний М42 в кількості 12 шт вартістю 131 640,00 грн без ПДВ; - гайка М42-6Н ГОСТ 5927-70 в кількості 32 шт вартістю 30 080,00 грн без ПДВ; - пружина плоска в кількості 36 шт вартістю 4 680,00 грн без ПДВ; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т вартістю 26 590,00 грн без ПДВ; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т вартістю 23 460,00 грн без ПДВ; - кільце ущільнююче в кількості 2 к-т вартістю 18 900,00 грн без ПДВ; - болт спеціальний в кількості 20 шт вартістю 89 300,00 грн без ПДВ.

Суд встановив, що асортимент, найменування, кількість товару відповідають асортименту, найменуванню та кількості товару, який зазначений в п. 1 додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, загальна вартість продукції з ПДВ складає 1 726 200,00 грн.

Отже суд встановив, що покупцем надано постачальнику заявку № 23/3297 від 21.08.2023 на постачання товару на загальну суму 1 726 200,00 грн.

Як зазначив позивач за зустрічним позовом та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, 21.08.2023 ПАТ «Центренерго», на виконання умов договору, надіслало на електронну пошту постачальника, яка вказана у договорі - priemnaya@ptmz.nicmas.com, а також засобами поштового зв'язку на адресу постачальника письмову заявку (№ 23/3297 від 21.08.2023) на поставку продукції.

На підтвердження направлення заявки на поставку продукції № 23/3297 від 21.08.2023 на електронну пошту постачальника, ПАТ «Центренерго» долучило до зустрічного позову роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. Крім того направлення покупцем заявки засобами поштового зв'язку на адресу постачальника підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих поштових відправлень від 24.08.2023 та фіскальним чеком.

Отже, з урахуванням пункту 11.12 додатку № 1 до договору, та враховуючи долучений позивачем за зустрічним позовом роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми, суд встановив, датою отримання постачальником заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023 є 21.08.2023.

За змістом ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 5 додатку № 1 до договору та з урахуванням дати отримання постачальником заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023, суд дійшов висновку, що строк здійснення постачальником поставки замовленого обсягу товару згідно заявки № 23/3297 від 21.08.2023 є таким, що настав 20.11.2023 (з урахуванням того, що 90-й день припадає на 19.11.2023 - неділю, тому кінцевим строком поставки є 20.11.2023).

Отже відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був здійснити поставку замовленого обсягу товару згідно заявки № 23/3297 від 21.08.2023 у строк до 20.11.2023 включно.

Судом було встановлено, що постачальник зобов'язання за договором та додатком № 1 до нього в частині повної та своєчасної поставки замовленого згідно заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023 товару виконав лише частково, поставивши на користь покупця товар на загальну суму 540 912,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладним, товарно-транспортними накладними та актами прийняття-передачі продукції від 30.10.2023 на суму 433 752,00 грн та від 18.12.2023 на суму 107 160,00 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Водночас, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки на користь покупця згідно заявки № 23/3297 від 21.08.2023 товару на загальну суму 1 185 288,00 грн.

Отже, суд встановив, що постачальник поставив на користь покупця товар на суму 107 160,00 грн згідно акта приймання-приймання від 18.12.2023 із порушенням строків, встановлених п. 5 додатку № 1 до договору.

Крім того, станом на дату звернення позивачем за зустрічним позовом до суду, ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод», всупереч умовам договору та додатку № 1 до нього, не забезпечило поставку продукції, замовленої на підставі письмової заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023, на загальну суму 1 185 288,00 грн. Протилежного матеріали справи не містять. Доказів поставки товару на вказану суму матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за зустрічним позовом порушено умови договору та додатку № 1 до нього в частині своєчасної поставки товару у замовлених відповідно до заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023 обсягах, наслідком чого є застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності, передбаченої договором та законодавством.

Відповідно до п. 9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник крім оплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Позивач за зустрічним позовом за порушення постачальником зобов'язань за договором та додатком № 1 до нього в частині повної та своєчасної поставки замовленого товару, нарахував на підставі п. 9.2 договору та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 3 010 631,52 грн пені за недопоставку продукції за період прострочення з 20.11.2023 до 25.03.2024, 62 152,80 грн пені за поставку продукції з порушенням строків за період прострочення з 20.11.2023 до 18.12.2023, 82 970,16 грн штрафу за недопоставку продукції понад 20 днів та 7 501,20 грн штрафу за поставку продукції із простроченням понад 20 днів.

Наразі суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом невірно визначено період виникнення прострочення з поставки продукції, з огляду на таке.

Як було встановлено судом вище, враховуючи умови п. 5 додатку № 1 до договору та з урахуванням дати отримання постачальником заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023, строк здійснення постачальником поставки замовленого обсягу товару згідно заявки № 23/3297 від 21.08.2023 є таким, що настав 20.11.2023 (з урахуванням того, що 90-й день припадає на 19.11.2023 - неділю, тому кінцевим строком поставки є 20.11.2023). Отже відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був здійснити поставку замовленого обсягу товару згідно заявки № 23/3297 від 21.08.2023 у строк до 20.11.2023 включно.

З огляду на зазначене, прострочення зобов'язання з поставки продукції почалось з 21.11.2023. У зв'язку із цим суд зазначає, що нарахування пені за порушення строків поставки товару починаючи з 20.11.2023 є неправомірним.

Також суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом здійснено нарахування пені за поставку продукції з порушенням строків за період прострочення з 20.11.2023 до 18.12.2023.

Водночас судом було встановлено, що постачальник поставив на користь покупця товар на суму 107 160,00 грн згідно акта приймання-приймання від 18.12.2023.

Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції.

Суд зазначає, що умовами п. 9.2 договору сторонами не погоджено такої умови, за якої покупець наділений правом нарахування пені за прострочення строків поставки товару за кожен день прострочення, уключаючи день поставки товару, за весь період невиконання зобов'язання включно.

З огляду на наведене, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, враховуючи п. 5.3 договору та з урахуванням дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції - 18.12.2023, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за зустрічним позовом пені за поставку продукції з порушенням строків за період прострочення включаючи дату підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції, тобто до 18.12.2023 включно.

Правомірним є нарахування пені за поставку продукції з порушенням строків за період прострочення від дати виникнення прострочення (21.11.2023) до 17.12.2023, тобто до дати, що передує даті підписання акта приймання передачі продукції від 18.12.2023.

Крім того, дослідивши розрахунок позивача за зустрічним позовом сум пені за недопоставку продукції, суд встановив та зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, за порушення постачальником зобов'язань за договором та додатком № 1 до нього в частині повної поставки замовленого товару, позивач за зустрічним позовом нарахував на підставі п. 9.2 договору та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 3 010 631,52 грн пені за недопоставку продукції за період прострочення з 20.11.2023 до 25.03.2024.

Судом було встановлено вище, що враховуючи умови п. 5 додатку № 1 до договору та з урахуванням дати отримання постачальником заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023, строк здійснення постачальником поставки замовленого обсягу товару згідно заявки № 23/3297 від 21.08.2023 є таким, що настав 20.11.2023.

ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» у відзиві на зустрічну позовну заяву визнає, що постачальником не було здійснено часткову поставку товару у строк, встановлений п. 5 додатку № 1 до договору, проте зазначив, що обставини, які склались, є об'єктивними та не залежали від постачальника. Відповідач у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що постачальник неодноразово звертався до покупця з проханням продовжити строк дії договору про закупівлю шляхом укладення додаткової угоди у зв'язку із тим, що виконати взяті на себе в строк неможливо внаслідок частих повітряних тривог, вимкнень електроенергії, недостатністю кадрів, закупівлею необхідних матеріалів, які на даний момент не виготовляються в Україні. Окрім того, як зазначив відповідач за зустрічним позовом, ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» наголошувало на тому, що виконає зобов'язання по поставці продукції та направляло графік відвантаження запасних частин до договору, проте ПАТ «Центренерго» надало відповідь на листи, в якому повідомило, що продовження терміну дії договору про закупівлю не можливе у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2023.

В матеріалах справи наявні листи ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» № 12/21-000004 від 27.12.2023 та № 12/21-000004 від 02.01.2024, адресовані ПАТ «Центренерго», в якому постачальник просив покупця продовжити строк дії договору про закупівлю (поставку) товарів № 131/17 від 10.08.2023 до 30.06.2024 шляхом укладення додаткової угоди та гарантував виконання своїх зобов'язань.

Проте суд зазначає, що належних доказів направлення вказаних листів відповідач за зустрічним позовом до суду не надав.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» № 12/21-000012 від 05.01.2024, в якому постачальник просив покупця продовжити строк дії договору про закупівлю шляхом підписання додаткових угод. Постачальник гарантував виконання своїх договірних зобов'язань та направив покупцю графік відвантаження запасних частин за договором.

Також ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» складено 16.01.2024 та адресовано ПАТ «Центренерго» лист № 12/21-000035, в якому повідомляє покупця про направлення на його адресу графіку виготовлення продукції відповідно до умов договору № 131/17 від 10.08.2023. Одночасно з цим постачальник в листі повідомляє покупця про заплановане відправлення через поштову компанію «Нова Пошта» у період з 17-20 січня 2024 року продукції та просив повідомити про готовність приймання відповідної продукції.

Суд зазначає, що відповідач за зустрічним позовом доказів направлення листа № 12/21-000012 від 05.01.2024 та листа № 12/21-000035 від 16.01.2024 до суду не надав. Проте позивач за зустрічним позовом направлення вказаного листа 05.01.2024 на адресу ПАТ «Центренерго» не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на лист ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» № 12/21-000012 від 05.01.2024, ПАТ «Центренерго» направило постачальнику лист №23/341 від 18.01.2024 щодо закінчення строку дії договорів, в якому повідомив постачальника, що продовження строку дії, зокрема договору № 131/17 від 10.08.2023 у січні 2024 не можливе у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2023. У листі покупець також зазначив, у відповідь на лист № 12/21-000035 від 16.01.2024, що не має можливості отримати продукцію, зокрема за договором № 131/17 від 10.08.2023 у зв'язку з тим, що строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2023 (копія листа наявна в матеріалах справи).

Стосовно доводів позивача за зустрічним позовом, що ПАТ «Центренерго» не могло в рамках правового поля отримати продукцію по договору у зв'язку із тим, що строк дії договору закінчився 31.12.2023, суд зазначає наступне.

У пункті 9 додатку № 1 до договору визначено строк дії договору: по 31.12.2023, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків до повного їх виконання. Автоматична пролонгація договору не передбачена умовами договору № 131/17 від 10.08.2023. Отже з дати, вказаної в п. 9 додатку № 1 до договору, строк дії договору № 131/17 від 10.08.2023 закінчився.

За змістом умов договору № 131/17 від 10.08.2023, обов'язку постачальника забезпечити поставку продукції у строки (графік) встановлені цим договором (п. 7.3.1) кореспондує обов'язок покупця приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукції (п. 7.1.2).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 11 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним. Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару ( п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (статті 598 Цивільного кодексу України та 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Натомість, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків ( ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Правило ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України вказує на те, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Тому, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України).

В свою чергу за змістом ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Судом було встановлено, що ПАТ «Центренерго» направило постачальнику лист № 23/341 від 18.01.2024, в якому повідомило постачальника, що продовження строку дії, зокрема договору № 131/17 від 10.08.2023 у січні 2023 не можливе у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2023. У листі покупець також зазначив, у відповідь на лист № 12/21-000035 від 16.01.2024, що не має можливості отримати продукцію, зокрема за договором № 131/17 від 10.08.2023 у зв'язку з тим, що строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2023.

Отже суд встановив, що ПАТ «Центренерго» листом № 23/341 від 18.01.2024 відмовилось від прийняття продукції (прийняття виконання постачальником зобов'язань за договором), внаслідок чого ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі (поставити решту недопоставленого за заявкою № 23/3297 від 21.08.2023 товару на загальну суму 1 185 288,00 грн).

З урахуванням зазначеного вище, з моменту відмови ПАТ «Центренерго» листом № 23/341 від 18.01.2024 від прийняття продукції за договором № 131/17 від 10.08.2023, зобов'язання ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» з поставки продукції на суму 1 185 288,00 грн припинилось.

Враховуючи висновок суду стосовно того, що з моменту відмови ПАТ «Центренерго» листом № 23/341 від 18.01.2024 від прийняття продукції за договором № 131/17 від 10.08.2023, зобов'язання ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» з поставки продукції на суму 1 185 288,00 грн припинилось, господарський суд вважає неправомірним нарахування позивачем за зустрічним позовом пені після такої відмови від прийняття продукції (тобто після 18.01.2024).

З урахуванням зазначеного вище, здійснивши власний розрахунок пені за поставку продукції з порушенням строків, з урахуванням встановленої судом дати виникнення прострочення по поставці продукції (21.11.2023), обмеживши нарахування пені датою, що передує даті підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції від 18.12.2023 (17.12.2023), з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також строку поставки, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги зустрічного позову в частині стягнення пені за поставку продукції з порушенням строків підлягають задоволенню частково в сумі 57 866,40 грн.

Крім того, здійснивши власний розрахунок пені за недопоставку продукції, з урахуванням встановленої судом дати виникнення прострочення по поставці продукції (21.11.2023), обмеживши нарахування пені датою відмови покупця від прийняття продукції (18.01.2024), з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також строку поставки, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги зустрічного позову в частині стягнення пені за недопоставку продукції підлягають задоволенню частково в сумі 1 398 639,84 грн.

Щодо позовних вимог зустрічного позову в частині стягнення штрафу суд зазначає, що право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Як було встановлено судом вище та передбачено у п. 9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд встановив, що постачальник поставив на користь покупця товар на суму 107 160,00 грн згідно акта приймання-приймання від 18.12.2023 із порушенням строків, встановлених п. 5 додатку № 1 до договору. Прострочення за актом приймання-приймання від 18.12.2023 склало 26 календарних днів.

Отже враховуючи, що постачальник поставив на користь покупця товар на суму 107 160,00 грн згідно акта приймання-приймання від 18.12.2023 із порушенням строків, встановлених п. 5 додатку № 1 до договору, і таке прострочення склало понад двадцять днів, а також враховуючи, що постачальник не забезпечив поставку продукції, замовленої на підставі письмової заявки покупця № 23/3297 від 21.08.2023, на загальну суму 1 185 288,00 грн, суд вважає правомірним застосування до постачальника відповідальності у вигляді штрафу відповідно до п. 9.2 договору.

Перевіривши розрахунки штрафів, з урахуванням умов договору, прострочення постачальником обов'язку з поставки продукції у погоджений сторонами строк, в межах розрахунку позивача за зустрічним позовом, господарський суд дійшов до висновку, що розрахунки штрафів є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та вимогам законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги зустрічного позову в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 82 970,16 грн штрафу за недопоставку продукції понад 20 днів та 7 501,20 грн штрафу за поставку продукції із простроченням понад 20 днів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно посилань відповідача за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву на приписи ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, які суд розцінює як клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Так ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначає, що з його сторони були здійснені всі дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань по договору, а заявлені до стягнення штрафні санкції та їх розмір неспівмірний із сумою заборгованості та ціною договору. ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» наголошує, що ПАТ «Центренерго» не доведено понесення й розмір збитків, що спричинені непоставкою продукції постачальником. При цьому, як зазначив відповідач за зустрічним позовом, порушення ним умов договору не завдало збитків жодним іншим учасникам, покупець не сплачував на користь постачальника жодних коштів (зокрема передоплати), а відповідач за зустрічним позовом, у свою чергу, вжив всіх належних від нього заходів та завчасно попередив покупця про неможливість поставки товару на умовах договору із зазначенням причин.

Наразі суд зазначає, що ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» не надано суду жодних належних та допустимих доказів попередження ПАТ «Центренерго» у визначеному договором порядку про неможливість поставки товару на умовах договору із зазначенням таких причин безпосередньо до дати виникнення прострочення з поставки товару. Протилежного матеріали справи не містять.

Із наданих ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» доказів вбачається, що останній повідомляв ПАТ «Центренерго» про неможливість вчасного постачання продукції та про такі причини вже після виникнення прострочення з поставки товару.

При цьому жодних доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язань з поставки товару за договором матеріали справи не містять. До листів, адресованих ПАТ «Центренерго», відповідні докази також не долучені.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачем за зустрічним позовом не доведено, а судом не встановлено наявність у даному випадку тих виключних обставин, з якими положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами за наслідками розгляду справи, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог первісного позову, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 822,58 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог зустрічного позову, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню судовий збір в сумі 23 204,66 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Аналіз цієї норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 та частини першої статті 129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов'язковому виконанню, тобто, буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов'язання з такої сплати.

До того ж, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

Виходячи із зазначеного висновку в контексті цієї справи суд наголошує на універсальності приписів частини одинадцятої статті 238 ГПК України, адже можливість їх застосування судом не ставиться у залежність від тотожності правової природи вимог про стягнення грошових сум за первісним і зустрічним позовами, а їх безспірність презюмується у разі судового вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 та від 22.04.2021 у справі № 904/1583/20.

Як було зазначено вище, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково та присуджено до стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» 540 912,00 грн основного боргу, 38 647,28 грн пені, 4 783,42 грн інфляційних втрат, 3 829,08 грн 3% річних та 8 822,58 грн судового збору. Всього - 588 171,78 грн заборгованості та 8 822,58 грн судового збору.

Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково та присуджено до стягнення з ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ПАТ «Центренерго» 1 398 639,84 грн пені за недопоставку продукції, 57 866,40 грн пені за поставку продукції з порушенням строків, 82 970,16 грн штрафу за недопоставку продукції, 7 501,20 грн штрафу за поставку продукції із порушенням строків та 23 204,66 грн судового збору. Всього - 1 546 977,60 грн заборгованості та 23 204,66 грн судового збору.

Враховуючи наведене вище та положення ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зустрічного зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами, стягнувши різницю між ними з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» у розмірі 958 805,82 грн заборгованості та 14 382,08 грн судового збору.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (місцезнаходження: вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (місцезнаходження: вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська обл., 36029; код ЄДРПОУ 00110792) 540 912,00 грн основного боргу, 38 647,28 грн пені, 4 783,42 грн інфляційних втрат, 3 829,08 грн 3% річних та 8 822,58 грн судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (місцезнаходження: вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська обл., 36029; код ЄДРПОУ 00110792) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (місцезнаходження: вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711; код ЄДРПОУ 22927045) 1 398 639,84 грн пені за недопоставку продукції, 57 866,40 грн пені за поставку продукції з порушенням строків, 82 970,16 грн штрафу за недопоставку продукції, 7 501,20 грн штрафу за поставку продукції із порушенням строків та 23 204,66 грн судового збору.

6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними.

8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (місцезнаходження: вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська обл., 36029; код ЄДРПОУ 00110792) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (місцезнаходження: вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711; код ЄДРПОУ 22927045) 958 805,82 грн заборгованості та 14 382,08 грн судового збору.

9. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

120886842

Наступний документ

120886844

Інформація про рішення:

№ рішення:	120886843
№ справи:	911/592/24
Дата рішення:	25.07.2024
Дата публікації:	09.08.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (25.07.2024)
Дата надходження:	08.03.2024
Предмет позову:	Стягнення 588684,32 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

04.04.2024 14:30	Господарський суд Київської області
12.06.2024 14:30	Господарський суд Київської області
27.06.2024 16:20	Господарський суд Київської області
25.07.2024 15:50	Господарський суд Київської області