вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" липня 2024 р. Справа № 911/3471/23 (910/16801/23)
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Оксенюк А.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт»
до
Акціонерного товариства "Банк Альянс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -
розпорядника майна ТОВ «Агро Істейт» арбітражний керуючий Франко Олег Павлович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест"
про визнання недійсним договору
в межах справи про банкрутство
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт»
Представники учасників:
від позивача - Щербак С.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача - Білан О.С.
від третьої особи 1 - Франко О.П. (у режимі відеоконференції)
від третьої особи 2 - не з'явились
30.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про визнання недійсним Договору застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір застави є змішаним, оскільки містить в собі ознаки договору застави та договору купівлі-продажу (відчуження) рухомого майна; директору надано право на укладення договору застави, але не договору щодо розпорядження та/або відчуження майна; п. 5.7. Договору не відповідає положенням ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Статуту (зокрема, р.7), договору (зокрема, п.п. 5.1, 5.3., 5.7), положення ст.ст. 92, 98, 203, 215, 237, 546 ЦК України та положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (зокрема, ст.29).
Відповідач заперечує проти позову, оскільки укладення та підписання Договору застави керівником Позивача було погоджено рішенням учасника ТОВ «Агро Істейт» №30/09/2021 від 30.09.2021 року - ТОВ «Акріс-Інвест» за результатами звернення Позичальника (ТОВ «Дейвейст»); відчуження майна за договором застави не вимагає окремого погодження учасниками ТОВ «Агро Істейт»; у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Банком зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави; позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
У судовому засіданні 31.07.2024 позивач підтримав позовні вимоги; представник відповідача заперечив проти позову; арбітражний керуючий поклався на розсуд суду, представник ТОВ «Дейвест» не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Протягом розгляду справи судом було постановлено ряд ухвал, а саме - 14.03.2024 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест"; 13.05.2024 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - розпорядника майна ТОВ «Агро Істейт» арбітражного керуючого Франка Олега Павловича.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Суд
04.10.2021 між "Банк Альянс" (заставодержатель) та ТОВ «Агро Істейт» (заставодавець) укладено Договір застави №№21-001-83/О відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з умов Договору №21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 укладеного між Заставодержателем та ТОВ "Дейвест" (далі Позичальник), з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору Заставодержатель при виконанні Позичальником певних його умов надає, а Позичальник зобов'язаний повернути Кредит в розмірі 3800000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 24 серпня 2022 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 7% (сім) процентів річних, інший розмір процентів, комісії, пені та штрафи, інші платежі у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених Кредитним договором (п.1.2. Договору застави).
Згідно з 2.1. Договору застави, предметом застави є рухоме майно - обладнання згідно з переліком, наведеним в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (надалі всі предмети застави - Предмети застави, а кожен окремо - Предмет застави). Предмет застави обліковується на балансі Заставодавця, що підтверджується балансовою Довідкою №18 від 04 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 Договору застави та Додатку №1 до Договору застави предметом застави є рухоме майно-обладнання, а саме: Борона дискова Еzee-on 2011 року випуску з заводським номером: 52760, Ш =11м. 2011 р.в., оціночна вартість 859 000,00 грн.(без ПДВ); Борона дискова Еzee-on 2011 р. з заводським номером: 52762, Ш =11м. оціночна вартість 859000,00 грн.(без ПДВ); Бункер перевантажувач Balzer 2000 Tridem 87601143 2013 р.в. оціночна вартість 1 254 000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 16-рядна 3600 ASD (102850) №58 №1-222-009, Ш =11,9м. оціночна вартість 1464000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD + Interplant 16-31 рядкова 2012 року 625215, Ш=11,2м. оціночна вартість 1318000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD + Interplant 16/31 рядкова 2011 р.в. з 624377, Ш=11,9м оціночна вартість 1244000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD + Interplant 16/31 рядна (624008) № 33, 1-222-00 III =11,9м. оціночна вартість 1244000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16-рядкова з.н. 624143, №3-222-002, Ш=11,2м. оціночна вартість 1244000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD624922 2-223-004, Ш =11,2м. оціночна вартість 1318000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31 2011 р.в. з/н 623861, Ш =11,9м. оціночна вартість1244000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31, 2011 р., з.н. 624138. Ш = 11,9м. оціночна вартість 1391000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31, 2012 р., з.н. 626862, Ш =11,9м. оціночна вартість 1318000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31, 2012 р., з.н. 625245, Ш =11,9м. оціночна вартість 1391000,00 грн.(без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31, 2012 р„ з.н. 626136, Ш=11,9м. оціночна вартість 1318000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31, 2012 р.. з.н. 626859, Ш = 11,9м. оціночна вартість 1318000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка Kinze 3600 ASD 16/31, 2012 р.. з.н. 626857, Ш = 11,9 м. оціночна вартість 1318000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка Kinze 3700 24-рядна ASD 751223, №1-222-028, Ш = 16,8м. оціночна вартість 1506000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка Kinze 3700 SDS 36/20 (751027), Ш =16,8м. оціночна вартість 1506000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка пневматична Kinze, моделі 3700ASD 36/20 рядів з.н. 751195, г.н. 1-222-035, Ш = 18,5 м. оціночна вартість 1506000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка пневматична Kinze, моделі 3700ASD 36/20 рядів з.н. 751196, г.н. 1-222-034, Ш = 18,5 м. оціночна вартість 1506000,00 грн. (без ПДВ); Сівалка Kinze 3700ASD 24/30 з.н. 751244, Ш = 16,8 м. оціночна вартість 1506000,00 грн. (без ПДВ) (т. 1 а.с. 16).
Відповідно до п.п. 5.1 - 5.1.8. Договору застави сторони домовились, що Заставодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет застави (у разі, якщо Предметом застави є декілька предметів застави, Заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати на власний розсуд як усі, так і будь - який з предметів застави), його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього Договору та чинного законодавства), в день настання будь-якого або всіх наступних випадків:
5.1.1. невиконання або неналежного Позичальником виконання будь- якого із зобов'язань, умов, що випливають з Кредитного договору (з числі, але не виключно, щодо повернення Кредиту або його частини в строк, передбачений Кредитним договором, та/або сплати процентів користування Кредитом, та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором);
5.1.2. невиконання або неналежного виконання Заставодавцем будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з цього Договору, настання обставин передбачених цим Договором, незалежно від настання строку виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором;
5.1.3. порушення гарантій, викладених у Кредитному договорі та/або у цьому договорі;
5.1.4. у випадку, коли третьою особою розпочато процедуру звернення стягнення на Предмет застави;
5.1.5. виникнення обставин, що можуть призвести до загибелі, втрати або пошкодження Предмета застави;
5.1.6. при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Позичальника та/або Заставодавця порушення відносно Позичальника та/або Заставодавця справи про банкрутство;
5.1.7. у разі настання будь-якого з випадків, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, що дає право Заставодержателю на дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором;
5.1.8. в інших випадках, передбачених дим Договором та/або Кредитним договором та/або чинним законодавством України;
Пунктом 5.3. Договору застави передбачено, що задоволення Заставодержателем своїх вимог за рахунок Предмета застави та звернення стягнення на Предмет застави можливе будь-яким способом на розсуд Заставодержателя: 5.3.1. на підставі рішення суду; 5.3.2. у позасудовому порядку, будь-яким способом, передбаченому ст. 26 Закону України «Про забезпечення кредиторів та реєстрацію обтяжень»; 5.3.3. в будь-який інший спосіб, що буде визначений законодавством на дату задоволення вимог.
Судом встановлено, що ТОВ «Дейвест» неналежним чином виконувались зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим Банком 14.10.2022 за вих.№ 02.1/2826 з метою врегулювання спору надіслано на адресу Заставодавця та Позичальника письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з вимогою погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі та передачею предмету застави у володіння Банку та зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Як зазначає відповідач у відзиві, дані вимоги Банку були проігноровані, жодних дій з боку Відповідача щодо передачі заставного майна на користь Позивача вчинено не було.
У подальшому Банком було ініційовано звернення до суду про стягнення боргу за Кредитним договором та звернення до суду про звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12692/22 від 04.07.2023 вирішено в рахунок часткового погашення перед АТ «Банк Альянс» заборгованості ТОВ «Дейвест» за договором № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 в сумі 3911501,37 дол. США було ухвалено звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021, вартістю 27632000,0 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10389/22 від 17.05.2023 вирішено, зокрема, стягнути солідарно з ТОВ «Дейвест» та ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Альянс» основну суму заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-214/ЮК від 04.10.2021 у розмірі 3800000,00 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 55363,28 доларів США.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, обставини порушення ТОВ «Дейвест» умов Кредитного договору в частині повернення коштів та правомірність вимог АТ "Банк Альянс" щодо звернення стягнення на предмет застави встановлені у рішеннях суду по справах №910/12692/22 від 04.07.2023 та №910/10389/22 від 17.05.2023, відтак, не підлягають повторному доказуванню.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам Суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Згідно положеннями ст.ст. 572, 573 та 574 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Позивач вважає, що оспорюваний Договір застави є змішаним договором, який містить в собі як ознаки договору застави, так і ознаки договору купівлі-продажу (відчуження рухомого майна).
Відповідно до ст. ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
Суд виснує, що у Договорі застави сторони дійшли згоди щодо виникнення у Заставодержателя права у разі невиконання боржником (ТОВ «Дейвест») зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
При цьому, спірний Договір не містить умов щодо зобов'язання однієї сторони (продавця) передати у встановлений строк (строки) товар, майнові права у власність іншої сторони (покупця), та зобов'язання покупця прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд акцентує, що правова природа договорів відчуження полягає в тому, що до набувача за таким договором переходить право власності на майно, яке є предметом договору. Вказана позиція підтверджується і положеннями ст. 346 ЦК України, відповідно до якої право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. Саме тому законодавець відносить до договорів відчуження договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо.
В той же час як відповідно до глави 49 ЦК України та до ст. 1 ЗУ "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Таким чином, договір застави в розумінні ЦК України, є видом забезпечення виконання основного зобов'язання, в цьому конкретному випадку - кредитного договору. Метою застави є не передача права власності на предмет застави за гроші, а стимулювання боржника до виконання обов'язків за основним договором. Крім того, договір застави - це похідний договір від основного договору і самостійно існувати не може, оскільки застава має на меті саме забезпечення основного зобов'язання. Правовідносини застави не спрямовані на відчуженням власником свого майна на користь заставодержателя, натомість спрямований на забезпечення виконання умов за основним зобов'язанням.
Отже, твердження позивача щодо змішаної природу спірного договору, на думку Суду, базується на довільному тлумаченні позивачем положень чинного законодавства, оскільки передача майна в заставу не є його відчуженням.
З огляду на що Суд відхиляє доводи позивача, про те що Договір застави містить в собі ознаки договору купівлі-продажу.
За твердженням позивача, директору ТОВ "Агро Істейт" надано право на укладення договору застави, при цьому даним рішенням не надавалось права директору на розпорядження та/або відчуження майна товариства.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Із оспорюваного Договору слідує, що останній підписано директором ТОВ «Агро Істейт» Щербак І.О., який діє на підставі статуту.
Відповідно до п. 7.3. Розділу 7 «Органи управління та контролю Товариства» Статуту ТОВ «Агро Істейт», який затверджено протоколом загальних зборів №14-12-2018 від 14.12.2018, Вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори Учасників складаються із Учасників Товариства, які беруть участь у Загальних зборах безпосередньо або через своїх представників Представником може бути як будь-який з Учасників Товариства, так і третя особа Строк повноважень представника визначається Учасником.
Підпунктом 7.15.22. пункту 7.15. Розділу 7 Статуту передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить вирішення наступних питань зокрема:
Надання Директору або будь-якій іншій особі, якій повноваження директора делеговані, попередньої згоди на вчинення правочинів (укладення, зміну, розірвання договорів або інших угод), витрату коштів або відчуження майна, сума (вартість якого (-их, -ї) перевищує 100 000,00 (сто тисяч) гривень. Під правочином в цьому пункті розуміється один або серія (декілька) правочинів, що укладені між одними і тими ж сторонами або пов'язаними особами, мають аналогічний чи подібний предмет та стосуються одного чи подібного об'єкту (товару, робіт, послуг). Для цілей цього Статуту «пов'язана особа» означає юридичну або фізичну особу, яка здійснює контроль над стороною правочину, або яка контролюється стороною правочину, або перебуває під спільним контролем зі стороною правочину.
Крім того, підпунктом 7.15.23. пункту 7.15. Розділу 7 Статуту передбачено, що виключної компетенції Загальних зборні Учасників належить надання Директору або будь-якій іншій особі, якій повноваження Директора були делеговані, попередньої згоди па укладення, зміну, розірвання, незалежно від суми, кредитних договорів, договорів позики, позички, поруки, гарантії, застави, іпотеки, а також інших договорів, згідно з якими Товариство бере на себе зобов'язання за третіх осіб та договорів про відступлення права вимоги Товариства до боржника за договором третій особі.
Згідно п. 7.22 - 7.22.1.4 Статуту ТОВ «Агро Істейт», Директор Товариства зобов'язаний отримати попередню згоду Загальних зборів Учасників на:
- вчинення правочинів (укладення, зміну, розірвання договорів або інших угод), втрату коштів відчуження майна, сума (вартість) якого (-их, -ї) перевищує 100000,00 (сто тисяч) гривень;
- укладення, зміну, розірвання незалежно від суми, кредитних договорів, договорів позики; позички, поруки, гарантії. застави. іпотеки, а також інших договорів, згідно з якими Товариство бере на себе виконання зобов'язання за третіх осіб та договорів про відступлення права вимога Товариства до боржника за договором третій за договором третій особі;
- вчинення правочинів (укладення, зміну, розірвання договорів або інших угод), незалежно під сухі, предметом яких виступає будь-яке нерухоме майно, включаючи правочини спрямовані на передачу чи отримання права користування (оренди) нерухомим майном;
- вчинення правочинів (укладення, зміну, розірвання договорів або інших угод), незалежно від суми, предметом яких виступають належні Товариству цінні папери (акції, інвестиційні сертифіката та ін.) та/чи корпоративні права в будь-яких юридичних особах.
Згідно п. 7.14 Статуту ТОВ «Агро Істейт» рішення Загальних зборів Учасників оформлюється у вигляді протоколу. Протокол підписується Головою і Секретарем Зборів або всіма Учасниками (їх представниками), присутніми на Загальних зборах Учасників. Якщо протокол викладено більш, ніж на одному аркуші, всі сторінки протоколу нумеруються і або кожна сторінка протоколу підписується Головою та Секретарем Зборів, або всі сторінки протоколу прошиваються і скріплюються підписами Голови і Секретаря Зборів або Учасників (їх представників), які присутні па Загальних зборах Учасників. У разі, коли Учасником є юридична особа, підпис представника Учасника засвідчується печаткою Учасника (т. 1 а.с. 143 - 144)
За містом Рішення учасника №30/09/2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» від 030.09.2023 (т.1 а.с. 9) єдиними учасником Товариства - ТОВ «Акріс-Інвест» прийнято рішення:
1. Задовольнити клопотання ТОВ «Дейвест» та виступити майновим поручителем з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед АТ «Банк Альянс» за кредитним договором, що буде укладений між ТОВ «Дейвест» та Банком у тому числі на наступних умовах: сума кредиту: 3800000,00 Доларів США; строк кредиту: 24 серпня 2022 року; плата по кредиту 7 процентів річних із можливістю збільшення розміру процентної ставки у порядку і па умовах визначених кредитним договором, що буде укладено; цільове призначення кредиту: Поповнення обігових коштів.
Та укласти відповідний договір забезпечення за яким передати в заставу до AT «Банк Альянс» рухоме майно, що належить Товариству на праві власності, згідно переліку який міститься в даному протоколі та відповідає переліку наявному в Договорі поруки.
2.1. Надати повноваження Директору Товариства Щербаку Івану Олексійовичу підписання із АТ «Банк Альянс», а також зміну та розірвання від імені Товариства договору застави, у тому числі, але не виключно підписувати будь-які інші договори (зокрема, договори про внесення будь яких змін та доповнень до вищевказаного договору, що буде укладено/підписано), документи (у тому числі, але не виключно довідки, листи, заяви), для оформлення забезпечення на умовах визначених одноосібно Директором, на власний розсуд та без будь-яких обмежень, без необхідності попереднього чи наступного схвалення таких договорів та/або документів та/або затвердження умов такого/таких договору/договорів (змін/доповнень до нього) Рішенням Учасника Товариства.
Таким чином, укладення та підписання Договору застави керівником позивача було погоджено рішенням учасника та відбулось у відповідності до положень ЦК України та Статуту позивача, що спростовує відповідні твердження позивача.
За твердженням позивача, директор ТОВ "Агро Істейт" підписуючи Договір застави діяв з перевищенням повноважень, оскільки у нього було відсутнє право на укладення від імені підприємства договору купівлі-продажу.
Суд відхиляє такі твердження позивача, оскільки Судом встановлено, що учасниками товариства було погоджено укладення оспорюваного договору, досліджено зміст Договору застави та встановлено його правову природу саме як договору застави.
Щодо арґументів позивача про невідповідність п. 5.7. Договору застави положенням ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.7. Договору застави сторони, з розумінням змісту статті 29 Закону України «Про забезпечення кредиторів та реєстрацію обтяжень», свідчать, що Передача Заставодержателю права власності на Предмет застави здійснюється в силу та на підставі даного Договору і не вимагає в подальшому підтвердження/погодження Сторін та/або будь-якою третьою особою. Сторони встановлюють, що даний Договір є достатньою правовою підставою для здійснення будь-яких дій щодо переходу права власності до Заставодержателя на Предмет застави Право Заставодержателя на Предмет застави на підставі положень цього Договору є безумовним, незалежно від претензій Заставодавця, а рішення перехід права власності на Предмет застави може бути оскаржене Заставодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав зобов'язання за Кредитним договором.
Сторони встановлюють, що положення цього пункту є окремим договором (правочином) про передачу Заставодавцем права власності на Предмет застави Банку в рахунок виконання зобов'язання за Кредитним договором. В силу зазначеного в цьому пункті, Заставодавець здійснює передачу Заставодержателю Предмету застави у власність з відкладальною обставиною (умовою). Відкладальною обставиною для цілей цього Договору є звернення стягнення Заставодержателем за договором застави. Відкладальна обставина вважається такою, що настала на 31 календарний день від дня реєстрації Заставодержателем у державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення за даним Договором, після чого передача Заставодавцем Банку прав власності на Предмет застави вважається такою, що відбулася і Банк вважається таким, що став власником предмета застави.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувала зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.
Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення.
Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.
Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього.
Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст.28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Як стверджує відповідач, 14.10.2022 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна банком зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Крім того, 14.10.2022 Банком направлено на адресу ТОВ "Банерс", як заставодавця, та ТОВ "Дейвест", як позичальника, повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, в якому вимагав протягом 30 днів з дня реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави погасити прострочену заборгованість та передачу заставного майна на користь банку.
Як стверджує банк, дані вимоги були проігноровані, жодних дій з боку заставодавця та позичальника щодо передачі заставного майна на користь відповідача вчинено не було.
Враховуючи невиконання ТОВ "Дейвест" умов Кредитного договору з погашення кредиту у визначений договором термін та зі сплати процентів за користування кредитними коштами, АТ "Банк Альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про звернення стягнення на передане у заставу ТОВ "Агро Істейт" згідно Договору застави обладнання шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета застави, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства України.
За наслідками розгляду даного позову рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12692/22 від 04.07.2023 вирішено в рахунок часткового погашення перед АТ «Банк Альянс» заборгованості ТОВ «Дейвест» за договором № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 в сумі 3911501,37 дол. США звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021, вартістю 27632000,0 грн.
Таким чином, судами у межах справи №910/12692/22 надано оцінку обставинам укладення договору застави, а також встановлено правомірність дій АТ "Банк Альянс" щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання №21-007-83/О від 04.10.2021 року.
З огляду на вищевикладене, доводи позивача про те, що умови договору застави обладнання №21-007-83/О від 04.10.2021 не відповідають ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є безпідставними та відхиляються Судом.
Суд також відхиляє як позбавлені правових підстав доводи відповідача в обгрунтуавння заперечень проти позову стосовно обрання позивачем неефективного способу захисту, адже, на думку відповідача, вимога про визнання недійсним договору має поєднуватись разом з вимогою стягнення коштів на користь товариства або витребування майна з володіння відповідача.
Позивач у позовній заяві виключно просить суд визнати недійним Договір застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021 року.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Суд зауважує, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК, є належним способом захисту, який передбачений законом.
Разом із тим, вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, Суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про визнання недійсним договору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк