ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 липня 2024 року Справа № 918/1177/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Верещук А.В.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом: Жуковського О.В., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія ВС №126676 від 24.04.2024, ФОП Ткачук Л.М.
відповідача за первісним позовом: Паски В.В., начальника юридичного відділу за довіреністю від 17.01.2024 №1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 11.03.24р. суддею Політикою Н.А. о 14:31 у м.Рівному, повний текст складено 21.03.24р. та на додаткове рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 25.03.24р. суддею Політикою Н.А. о 13:21 у м.Рівному, повний текст складено 04.04.24р. у справі № 918/1177/23
за первісним позовом фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про визнання попереднього договору купівлі-продажу укладеним,
та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
до фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни
про визнання попереднього договору купівлі-продажу укладеним,
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 у справі №918/1177/23 первісний позов фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни задоволено. Визнано укладеним між фізичною особою-підприємцем Ткачук Людмилою Миколаївною та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях попередній договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації нежитлової будівлі "Баня за зоною", загальною площею 161,9 кв.м. за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городище, вулиця Рівненська, будинок 80, шляхом викупу у відповідній редакції. У задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 у справі №918/1177/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов Регіонального відділення задовольнити - визнати укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (ЄДРПОУ 42956062) та ФОП Ткачук Людмилою Миколаївною (РНОКПП НОМЕР_1 ) попередній договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації нежитлової будівлі «Баня за зоною», загальною площею 167,4 кв.м, який розташований за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городище, вул. Рівненська, 80, шляхом викупу в його редакції.
В обґрунтування скарги вказує таке.
- судом І інстанції було проігноровано та не враховано ту обставину, що у випадку приватизації державного майна зарахування невід'ємних поліпшень здійснюється у розмірі їх ринкової вартості, а не у розмірі фактично сплаченої суми коштів.
- Метою Звіту Рівненської торгово-промислової палати від 18.09.2021 є визначення ринкової вартості об'єкта невід'ємних поліпшень. У даному звіті визначалась ринкова вартість саме здійснених Позивачем невід'ємних поліпшень, яка склала 366 700 грн. без ПДВ. Окремо варто зауважити, що Звіт РТПП виконано на замовлення первісного Позивача.
- Метою Звіту ТОВ «Інвестиційна група «ЗАХІД» є визначення ринкової вартості об'єкта для приватизації способом викупу орендарем (із врахуванням невід'ємних поліпшень, які внесенні орендарем). У даному звіті визначено вартість об'єкта оцінки нерухомого майна з поліпшеннями, що становить 1 222 020 грн. без ПДВ, в т.ч. вартість державної частки 855 320 грн., вартість частки орендаря 366 700 грн.
При цьому зауважує, що Регіональне відділення не вправі використовувати звіт Рівненської торгово - промислової палати в частині ринкової вартості об'єкта приватизації, так як мета цього звіту саме ринкова вартість невід'ємних поліпшень.
- Звіти про оцінку вчиненні в межах та на вимогу чинного законодавства, не суперечать один одному та кожний виконаний для досягнення цілей викупу об'єкту приватизації орендарем з відповідною метою оцінки Рівненська торгово промислова палата - ринкова вартість здійснених невід'ємних поліпшень, ТОВ «Інвестиційна група захід» - ринкова вартість об'єкта для приватизації способом викупу орендарем, на підставі чого і визначено вартість об'єкту приватизації (різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна).
Регіональне відділення звертає увагу, що рішення у справі № 910/6319/19 було враховано у оцінці Рівненської торгово-промислової палати де визначалася саме вартість здійснених невід'ємних поліпшень.
18.04.2023 Фондом державного майна України здійснено рецензування Звіту про оцінку об'єкта малої приватизації та класифіковано звіт, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Регіональним відділенням дотримано норм приватизаційного законодавства і не порушено право на викуп Позивачем об'єкту приватизації. При цьому незгода позивача стосується розміру ринкової вартості майна, який визначено у Звіті незалежного оцінювача ТОВ «Інвестиційна група «ЗАХІД» та прорецензований Фондом державного майна України.
Регіональне відділення окремо звертає увагу суду на неможливість застосування ринкової вартості орендованого майна станом на 2021 рік, так як оцінка вартості невід'ємних поліпшень виготовлена лише 18.09.2021 (звіт РТПТ), який в подальшому 24.01.2022 було підтверджено Рецензією.
З наведеного вбачається, що на виконання ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» позивач надала Звіт РТПТ від 18.09.2021, Рецензія від 24.01.2022, вказані обставини вже унеможливлюють проведення приватизації у 2021 році.
Таким чином позовна вимога позивача за первісним позовом не підлягає задоволенню, так як оцінка (станом на 2021) не дійсна на момент звернення до суду, що суперечить нормам Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Методиці оцінки.
З наведеного вбачається, що позивач зловживає правом на приватизацію шляхом викупу орендарем, так як ні позивач ні відповідач не мали технічної можливості здійснити приватизацію майна у 2021 році, в свою чергу первісна позовна заява стосується виключно зменшення розміру вартості приватизації у спосіб, який не передбачений законом, і у випадку задоволення позову матиме наслідком недоотримання коштів державним бюджетом.
Одночасно з цим судом І інстанції при ухваленні рішення не були враховані аргументи Регіонального відділення, щодо заперечень стосовно укладання попереднього договору купівлі - продажу у редакції позивача ФОП Ткачук Л.М.
Зустрічний позов судом І інстанції не було розглянуто, так як у рішенні суду від 11.03.2024 наявний результат розгляду, однак відсутня мотивувальна частина, щодо розгляду зустрічної позовної заяви, як це передбачено ч.4, ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 11 березня 2024 року у справі №918/1177/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях без задоволення.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.03.24 у справі №918/1177/23 заяву представника фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни від 15.03.2024 про відшкодування судових витрат у справі № 918/1177/23 - задоволено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн 00 коп.
Не погодившись із винесеним додатковим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 25.03.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат відмовити.
В обґрунтування скарги вказує таке.
Так, з посиланням на ст.ст. 126, 129 ГПК України, постанови Верховного Суду, вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення судових витрат, а тому стягнення з Регіонального відділення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн є не співмірним із витраченим адвокатом часом та складністю даної справи.
Крім того, вказує, що позивач до ухвалення судового рішення (11.03.2024) не подав заяву про стягнення судових витрат, а також з огляду на розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням судових дебатів, Регіональне відділення вважає, що така заява судом І інстанції повинна була бути залишена без розгляду на підставі приписів ч.8 ст. 129 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Просить додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 25 березня 2024 року у справі №918/1177/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях без задоволення.
Представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційних скаргах та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції, просить апеляційні скарги задоволити. Рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2024 у справі № 918/1177/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов Регіонального відділення задоволити - визнати укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ФОП Ткачук Людмилою Миколаївною попередній договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації нежитлової будівлі «Баня за зоною», загальною площею 167,4 кв.м, який розташований за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городище, вул. Рівненська, 80, шляхом викупу в його редакції. Додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 25.03.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат відмовити.
Представник позивача за первісним позовом заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав викладених у відзивах та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення та додаткове рішення залишити без змін.
Позивачка підтримала повноважного представника в повному обсязі. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
24 лютого 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою-підприємцем Васкевич Мариною Миколаївною укладено Договір оренди державного майна № 793-2010 строком на 30 років (далі - Договір оренди).
За Актом прийому-передачі нерухомого майна від 24 лютого 2010 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди - державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлова будівля "Баня за зоною", площею 167,4 кв.м., що розташоване по вулиці Рівненській, будинок 80 у селі Городище Рівненського району Рівненської області (далі - майно), яке перебуває на балансі Городищенської виправної колонії № 96 Управління департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (далі - балансоутримувач).
25 лютого 2010 року комісією балансоутримувача було складено Акт технічного стану майна, що передається в оренду, затверджений в.о. начальника Городищенської виправної колонії № 96, в якому окрім опису майна наявна фотофіксація стану будівлі та приміщень об'єкта при передачі його в оренду.
Згідно Технічного паспорту на майно № 3-118-618 від 21.12.2012 року, Звіту обстеження та перевірки використання державного майна і виконання умов договору оренди Орендодавцем від 07.05.2019 року, Довідки № 3009 від 03.06.2019 року, виданої Рівненським бюро технічної інвентаризації, загальна площа майна становить 161,9 кв.м.
25 квітня 2018 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 13.02.2018 року у справі № 918/845/17 було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди державного майна № 793-2010 від 24.02.2010 року (далі - Договір про внесення змін) в частині заміни орендаря.
Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 910/6319/19 від 28 вересня 2020 року за позовом ФОП Ткачук Л.М. до Фонду державного майна України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерства юстиції України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Городищенської виправної колонії № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області про зобов'язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, постановою Верховного Суду від 07.07.2021 зобов'язано Фонд державного майна України включити вищезазначене майно до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу та затвердити цей перелік.
При розгляді справи № 910/6319/19 в судовому порядку були встановлені та на даний час залишаються чинними відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України наступні преюдиціальні обставини та факти.
Так, зокрема, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, яким було скасовано Рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у цій справі, відповідно до Постанови від 04.06.2020, були встановлені наступні обставини:
"4.11. Згідно з Довідкою Колонії від 18.02.2010 №30/16-414 про призначення та використання державного майна протягом всього періоду експлуатації даної споруди, що перебуває на балансі Колонії, з 1996 року будівля не використовувалась установою через необхідність проведення капітального ремонту та нестачу вільних коштів на проведення ремонтних робіт та утримання даної споруди. Останній рік нарахування зносу на дану будівлю - 2008, балансова (залишкова) вартість будівлі зазначена 0 грн.";
"4.19. Згідно з висновком будівельної експертизи від 17.05.2018 з обстеження орендованої будівлі для визначення фактичного здійснення і складу невід'ємних поліпшень та їх контрольних обмірів, проведеної ПП "Рівне-інжиніринг" на замовлення ФОП Ткачук (Онищук) Л.М., експертом шляхом спільного обстеження невід'ємних поліпшень орендованої нежитлової будівлі встановлено: ремонтно-будівельні роботи виконані відповідно до представлених документів дійсно носять характер невід'ємних поліпшень та виконані відповідно до вимог державних будівельних норм, стандартів і правил.";
"4.20. Відповідно до звітів незалежного аудитора аудиторської фірми "Нива-аудит" від 10.09.2015 року та від 08.06.2018 року Онищук Л.М. за рахунок власних коштів було профінансовано витрати з проведення підрядним способом невід'ємних поліпшень зазначеного орендованого майна в період з 01.01.2009 по 01.06.2018 на загальну суму 568 105 грн 28 коп.";
"4.27. Листом № 18-06-04290 від 02.11.2018 Регіональне відділення Фонду повідомило про обставини виникнення права на приватизацію об'єкту державної власності шляхом викупу відповідно до статті 18 Закону (про приватизацію), а також повідомило, що незалежна оцінка об'єкта для приватизації проводиться після включення його до відповідного переліку, про що видається відповідний наказ Фонду.".
При новому розгляді справи № 910/6319/19 рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 року, що набрало законної сили, були встановлені наступні обставини:
"Як встановлено судом, згідно вищевказаних даних вартість витрат на доведення до задовільного стану становила 69 960 грн; вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку - 55 800 грн.";
"Крім того, 25 відсотків від ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди, що надає право на приватизацію шляхом викупу, становить 13 950 грн. Згідно Технічного експертного висновку будівельної експертизи та Висновків аудиторської фірми, позивачем було здійснено невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму 568 105,28 грн";
"Також: пунктом 2 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 встановлено, що невід'ємні поліпшення орендованого майна - здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. Слід зазначити, що нормативними документами не конкретизовано перелік робіт, що визначаються як заходи, які спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна.".
Північно-західний апеляційний господарський суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що Господарський суд Рівненської області належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення.
Так, зокрема, у постанові апеляційний суд констатував наступні факти:
"17.05.2018 позивачем було замовлено в ПП "Рівне-Інжиніринг" будівельну експертизу орендованої будівлі для визначення фактичного здійснення і складу невід'ємних поліпшень та їх контрольних обмірів. Також 22.05.2018 позивач звернулася до Аудиторської фірми "Нива-Аудит" для підтвердження вартості фактично профінансованих витрат, що були понесені при здійсненні поліпшень орендованого майна, про що зазначається у будівельній експертизі.
Згідно висновку будівельної експертизи від 17.05.2018 з обстеження будівлі, ПП "Рівне-Інжиніринг" шляхом спільного обстеження невід'ємних поліпшень орендованої спірної будівлі встановлено: ремонтно-будівельні роботи виконані відповідно до представлених документів, дійсно носять характер невід'ємних поліпшень та виконані відповідно до вимог державних будівельних норм, стандартів і правил.
Згідно звітів незалежного аудитора Аудиторської фірми "Нива-Аудит" від 10.09.2015 та 08.06.2018 позивачем за рахунок власних коштів було профінансовано витрати на загальну суму 568 105, 28 грн.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що доказами у справі підтверджується виконання позивачем невід'ємних поліпшень в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна, здійсненні і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності, що свідчить належне виконання позивачем умов, визначених п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Переглядаючи повторно цю справу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.07.2021 наголосив про наступне:
"п. 46. Але, частиною 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу. У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід'ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об'єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід'ємних поліпшень. Якщо покупцем об'єкта приватизації стає орендар, вартість невід'ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації.
46.1. Тобто, наведені приписи частини 3 статті 18 вказаного Закону взагалі не регулюють дискреційних повноважень органу приватизації, а лише закріплюють право орендаря на приватизацію об'єкта шляхом викупу за умови виконання ним ряду встановлених у Законі умов, що і було констатовано судами в ході розгляду цієї справи, а тому Верховний Суд не формулює висновок з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідно і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у цій частині також не вбачає.".
Наказом Фонду державного майна України від 18.08.2021 за № 1454 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)", об'єкт було включено до Переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, про що Фондом державного майна України було особисто повідомлено ФОП Ткачук Л.М. (лист № 10-19-21075 09.09.2021).
25.08.2021 листом № 18-03-2864 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі орган приватизації, орендодавець) повідомило ФОП Ткачук Л.М. про те, що органом приватизації, якого уповноважено здійснювати заходи з приватизації визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, а також органом приватизації було надано вказівку з переліком необхідних документів, в тому числі, надати звіт про оцінку невід'ємних поліпшень із зверненням щодо його рецензування органом приватизації, для виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 у справі № 910/6319/19, в частині прийняття рішення про викуп.
17.09.2021 органом приватизації було видано Наказ № 978 про прийняття рішення, зокрема, приватизацію шляхом викупу відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".
17.09.2021 ФОП Ткачук Л.М. було надано лист до органу приватизації з зазначенням дат подання підтверджувальних документів про здійснені поліпшення орендованого майна - об'єкта приватизації, зокрема, завірені належним чином копії: договору оренди, Свідоцтва про право власності та Технічний паспорт, письмової згоди орендодавця на здійснення орендарем поліпшень, погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядниками акти виконаних будівельних робіт, копії документів про оплату робіт і матеріалів, аудиторські висновки та довідку про суму витрат щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень, примірник будівельної експертизи ПП "Рівне-інжиніринг" від 17.05.2018.
Окрім вищевказаних документів для органу приватизації на виконання вимоги, вказаної в листі № 18-03-2864 від 25.08.2021, ФОП Ткачук Л.М. також була надана незалежна експертна оцінка невід'ємних поліпшень, яка була виконана за її замовленням "Рівненською торгово-промисловою палатою".
Відповідно до розрахунків звіту:
- 549 084,95 грн (без ПДВ) - фактична сума вартості невід'ємних поліпшень (виконаних робіт), здійснених ФОП Ткачук Л.М.;
- 556 400 грн (без ПДВ) - ринкова вартість нежитлової будівлі, з урахуванням поліпшень, що ідентифіковані позитивно, загальною площею 161,9 м2 , визначена станом на 17.09.2021 р.;
- 189 700 грн (без ПДВ) - ринкова вартість нежитлової будівлі, без урахування поліпшень, загальною площею 161,9 м2, визначена станом на 17.09.2021 р.;
- 556 400 - 189 700 = 366 700 грн (без ПДВ) - сума приросту ринкової вартості нежитлової будівлі, обумовлена проведеним орендарем (ФОП Ткачук Л.М.) невід'ємних поліпшень.
Звіт про оцінку невід'ємних поліпшень від 17.09.2021 був прийнятий органом приватизації, достовірність даних оцінки була підтверджена Рецензією № 18-21-0306 від 13.10.2021 та Рецензією № 18-22-0015 від 24.01.2022, де у Висновках рецензентом органу приватизації, зокрема, зазначено, що:
"- вид вартості обґрунтовано відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;
- зібраної інформації достатньо для проведення оцінки;
- звіт класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.".
29.12.2021 року ФОП Ткачук Л.М. звернулась до органу приватизації з проханням визначення суб'єкта оціночної діяльності, обраного на конкурсних засадах, для здійснення незалежної експертної оцінки майна для цілей приватизації.
02.02.2022 органом приватизації було опубліковано у "Відомості приватизації" оголошення щодо конкурсу з відбору суб'єктів оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки майна для цілей приватизації.
01.04.2022 органом приватизації на звернення балансоутримувача орендованого об'єкта приватизації до Господарського суду Рівненської області було подано заяву про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 за нововиявленими обставинами у справі № 910/6310/19 в частині ніби то невиконання орендарем Договору оренди, а відтак на думку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях ФОП Ткачук Л.М. не може отримати право на приватизацію майна шляхом викупу.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 1 червня 2022 року по вищезазначеній справі у задоволенні заяви відмовлено, оскаржуване рішення залишено без змін. Вказана ухвала набрала законної сили, сторонами справи не оскаржувалась.
16.06.2022 відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в порядку надання правової допомоги ФОП Ткачук Л.М. адвокатом О. Жуковським до органу приватизації був поданий Адвокатський запит щодо оголошення конкурсу, визнання суб'єкта оціночної діяльності на проведення незалежної оцінки, звіту про оцінку та вартість майна.
У відповіді на адвокатський запит стороні ФОП Ткачук Л.М. стало відомо про наступне:
- 17.02.2022 органом приватизації був оголошений конкурс з відбору суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна, переможцем якого було обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ЗАХІД";
- 09.03.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ТОВ "Інвестиційна група "ЗАХІД" було укладено договір про надання послуг з оцінки майна;
- 16.05.2022 року до органу приватизації надійшов звіт про оцінку майна, який 19.05.2022 року був направлений до Фонду державного майна України на рецензування.
Водночас ФОП Ткачук Л.М. з вказаним звітом, виконаним ТОВ "Інвестиційна група "ЗАХІД", не було ознайомлено в будь-який спосіб, до відповіді на адвокатський запит копію звіту також не було долучено.
31.01.2023, 09.05.2023, 18.05.2023 ФОП Ткачук Л.М. зверталася до органу приватизації, де зокрема, зазначалося про пропозиції щодо умов укладення попереднього договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, відповідно до вимог статті 179 Господарського кодексу України, статей 18, 26 та 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Наказів Фонду державного майна України.
Листом № 18-03-0666 від 27.02.2023 орган приватизації надав відповідь, з тексту якого вбачаються лише покликання відповідача на положення та статті Закону України "Про приватизацію державного майна і комунального майна" та наказ Фонду державного майна України № 377 від 27.02.2004 р.
ФОП Ткачук Л.М. звернулася до Фонду державного майна України про надання інформації щодо термінів рецензування звіту про оцінку майна для цілей приватизації та про наявність/відсутність рецензії на звіт про оцінку.
Листом за № 10-58-10732 від 01.05.2023 Фонд державного майна України про надання інформації щодо рецензії на звіт про оцінку повідомив ФОП Ткачук Л.М., що строк рецензування повинен не перевищувати 30 календарних днів з дня надходження звіту про оцінку майна до структурного підрозділу, який забезпечує його рецензування, а також про наступне:
1. 19.05.2022 регіональне відділення надіслало до ФДМ України на рецензування Звіт про оцінку станом на 31.12.2021.
2. 04.07.2022 ФДМ України надав рецензію № 99-22-0059 від 20.06.2022.
3. 03.08.2022 регіональне відділення надіслало до ФДМ України на рецензування доопрацьований Звіт про оцінку.
4. 13.09.2022 ФДМ України надав рецензію № 99-22-0102 від 02.09.2022.
5. 03.01.2023 регіональне відділення надіслало до ФДМ України на рецензування Звіт про оцінку станом на 31.10.2022.
6. 30.01.2023 ФДМ України надав рецензію № 99-23-0055 від 25.01.2023.
7. 21.03.2023 регіональне відділення надіслало до ФДМ України на рецензування доопрацьований Звіт про оцінку.
8. 21.04.2023 ФДМ України надав рецензію № 99-23-0346 від 18.04.2023.
Водночас з Звітами про оцінку чи з висновками вказаних рецензій ФОП Ткачук Л.М. також у будь-який спосіб повідомлено не було.
24.05.2023 супровідним листом № 18-03-1653 орган приватизації надіслав ФОП Ткачук Л.М. для підписання Попередній договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від червня місяця дві тисячі двадцять третього року.
Ознайомившись з текстом попереднього договору ФОП Ткачук Л.М., зокрема, вважає, що його умови в частині визначення ціни (ринкової вартості, вартості невід'ємних поліпшень) є такими, що не відповідають дійсності, необґрунтованими та незаконними.
З врахуванням наведеного, ФОП Ткачук Л.М. супровідним листом направила на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протокол розбіжностей до Попереднього договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації нежитлової будівлі "Баня за зоною".
26.06.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях листом повідомило ФОП Ткачук Л.М. про відсутність підстав для внесення запропонованих ФОП Ткачук Л.М. змін до Попереднього договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації нежитлової будівлі "Баня за зоною" та вказало на обов'язковість укладення попереднього договору.
ФОП Ткачук Л.М. вважає, що:
- наданий органом приватизації Попередній договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, викладений на умовах з порушенням приватизаційного законодавства України, що унеможливлює викуп позивачкою орендованого об'єкта малої приватизації;
- умови, викладені органом приватизації в Попередньому договорі купівлі-продажу об'єкта малої приватизації є такими, що не відповідають чинному законодавству;
- органом приватизації порушено основоположні аспекти та принципи верховенства права - правової певності та юридичної визначеності, неврахування фактів, зазначених в судових рішеннях, які набрали законної сили, а також: невиконання наказів Фонду державного майна України в 2021 році призвело до погіршення ситуації орендаря - покупця об'єкта малої приватизації.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (далі - Закон про оренду), приватизація переданого в оренду державного майна здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством, що аналогічно ч. 2 ст. 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 6 ст. 11 ЦК України, зокрема встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому, зокрема, одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації, регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон про приватизацію), який поширюється на всі правовідносини, що виникають у процесі приватизації державного майна.
Особливості приватизації об'єктів державної власності переданих в оренду встановлено ст. 18 Закону про приватизацію.
Частина 2 ст. 18 Закону про приватизацію встановлює, що ціна викупу визначається за результатами незалежної оцінки майна, що аналогічно пункту 57 методики оцінки, за ним визначено, що вартість орендованого нерухомого майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.
Відповідно приватизаційного законодавства, приватизація - це платне відчуження майна по ціні ринкової вартості об'єкта приватизації, з переходом/набуттям покупцем права власності на об'єкт, відповідно вказаних законодавством норм.
Викуп орендованого ФОП Ткачук Л.М. об'єкта мав бути реалізованим органом приватизації у 2021 році відповідно до Наказу ФДМУ № 1454 від 18.08.2021.
Право викупу ФОП Ткачук Л.М. об'єкта малої приватизації з переходом права власності на це майно за ціною ринкової вартості майна станом на 2021 рік не відбулося через порушення органом приватизації вимог приватизаційного законодавства.
Внаслідок порушення законодавства в частині невиконання встановленої норми законодавства, що є прямим обов'язком органу приватизації, відбулося погіршення становища орендаря, на що вказують дані здійснених Звітів незалежної оцінки, що були здійснені у 2021 та 2022 роках, результати яких підтверджені рецензуванням органу приватизації.
Так, зокрема, за результатами оцінки станом на 2021 рік - визначена ринкова вартість об'єкта приватизації становила 556 400 грн (без ПДВ), тоді як станом на 2022 рік - ринкова вартість майна вже встановлена у розмірі 1 222 020,00 грн (без ПДВ).
Водночас, набуте право на приватизацію орендованого ФОП Ткачук Л.М. об'єкта встановлено в судовому порядку при розгляді справи № 910/6319/19.
Так, в постанові Верховного Суду від 04.06.2020, в рішенні Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020, відповідно до наданої балансоутримувачем майна інформації, що містилася в матеріалах справи, вказано, що при взятті об'єкта в оренду, вартість витрат на доведення до задовільного стану становила 69 960 грн (це не враховуючи витрати на необхідні поліпшення для здійснення підприємницької діяльності), при встановленій вартості майна, визначеної згідно зі звітом про оцінку - 55 800 грн.
Згідно з наданою балансоутримувачем Довідкою № 30/16-414 від 18.02.2010, що містилася в матеріалах справи, "останній рік нарахування зносу на дану будівлю - 2008, балансова (залишкова) вартість будівлі зазначена 0 грн".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 по вказаній справі на підставі належних та допустимих доказів встановлена вартість здійснених позивачкою невід'ємних поліпшень об'єкта приватизації у розмірі 568 105,28 грн.
При розгляді справи № 910/6319/19, факт і сума здійснення невід'ємних поліпшень мали вирішальну роль для розгляду справи, відтак як саме від поняття "невід'ємних поліпшень" відповідно до законодавства, суми здійснення орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, що виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна, залежало встановлення фактичних обставин для вирішення судом спору.
Таким чином, судами була підтверджена сума вартості здійснених ФОП Ткачук Л.М невід'ємних поліпшень, що надавало їй право на викуп орендованого об'єкта.
Як зазначено в позовній заяві, що встановлена судом сума в розмірі 558 105,28 грн, яка становить суму невід'ємних поліпшень, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не оспорювалася. Крім того згідно ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 про перегляд рішення господарського суду від 28.09.2020 року за нововиявленими обставинами, відповідачем також не було виражено незгоди з встановленою судом сумою вартості здійснених позивачкою невід'ємних поліпшень.
При цьому, нововиявлені обставини розглядались судом в період, коли звіт про оцінку від 17.09.2021 був виконаний, прорецензований та прийнятий органом приватизації з ідентифікованою в ньому сумою невід'ємних поліпшень.
Таким чином, в судовому порядку було встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами вартість здійснених ФОП Ткачук Л.М. невід'ємних поліпшень у розмірі 568 105,28 грн.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наявності наказу щодо внесення в перелік та затвердження об'єкту, що підлягав приватизації в 2021 році та встановлений спосіб приватизації, відповідно до законодавства, процес приватизації, якщо він не стосується складних об'єктів (що не відноситься до даного об'єкта малої приватизації), має здійснюватися в розумних часових рамках. Водночас, визначений орган приватизації залишається відповідальним за підготовку та швидке проведення процесу приватизації, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" основною метою приватизації є, зокрема, зменшення частки державної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації.
Ринкову вартість об'єкта приватизації ідентифіковані оцінювачем здійснені протягом дії договору оренди невід'ємні поліпшення станом на 2021 рік, встановлено також і у Звіті про оцінку від 17.09.2021, виконаною "Торгово-промисловою палатою", що був наданий для органу приватизації та прийнятий останнім.
Відповідно ст. 13 Закону про оцінку, за якою рецензування звіту про оцінку майна, якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади - є обов'язковим, тому достовірність даних вказаної оцінки підтверджено рецензентом органу приватизації.
Оскільки на момент взяття в оренду, вартість витрат на доведення до задовільного стану об'єкта становила 69 960 грн та була значно більша за вартість самого об'єкта, вартістю 55 800 грн., то вищезазначене відповідає тому, що встановлена в судовому порядку вартість невід'ємних поліпшень у розмірі 568 105,28 грн, як і ідентифікована оцінювачем, здійснена протягом дії договору оренди сума невід'ємних поліпшень у розмірі 549 084,95 грн, більша за встановлену оцінювачем та підтверджену рецензентом органу приватизації, зокрема, згідно Рецензії № 18-21-0306 від 13.10.2021, ринкову вартість об'єкта приватизації у розмірі 556 400 грн.
Як зазначено позивачем, у вказану суму були включені такі роботи, як підсилення фундаменту, стін будівлі, знесення дерев'яних перегородок, що були в будівлі і потребували знесення і укладання нових, гідроізоляція чаші басейну і т.д., тобто це види робіт, які прямо вплинули на витрати по невід'ємних поліпшеннях.
Таким чином, згідно вищезазначених встановлених, визначених та відповідно підтверджених рецензентом органу приватизації даних, основою складової ринкової вартості об'єкта приватизації є здійснені за рахунок коштів ФОП Ткачук Л.М. невід'ємні поліпшення орендованого згідно Договору оренди об'єкта приватизації, які в свою чергу є нероздільною частиною орендованого об'єкта малої приватизації.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.
Водночас, як було зазначено вище, 17.09.2021 Наказом № 978 органом приватизації вказано спосіб приватизації "викуп відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", даний спосіб приватизації був вказаний також у виданому органом приватизації Протоколі від 17.02.2022.
Відтак як чинним законодавством встановлено імперативність норм законів над іншими нормативно-правовими актами, у застосуванні до орендаря, що набув право викупу орендованого ним об'єкта приватизації, законотворцем встановлена однозначна та пріоритетна вимога, що викладена в абзаці 5 частини 3 статті 18 вказаного закону, яка встановлює, що якщо покупцем об'єкта приватизації стає орендар, вартість невід'ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації.
Вказана норма не містить, зокрема, вказівки зарахування "ринкової" чи "підтвердженої висновком будівельної експертизи", вартості невід'ємних поліпшень. Відповідно до зазначеного, юридична сила абсолютно-визначеної норми не викликає необхідності в тлумаченні та конкретизує застосування до орендаря об'єкта приватизації, який набув право викупу орендованого ним майна, оскільки згідно приватизаційного законодавства приватизація шляхом викупу можлива тільки для орендаря об'єкта приватизації.
Також встановлення вартості невід'ємних поліпшень в судовому рішенні, що набрало законної сили, зобов'язує орган приватизації до зарахування встановленої суми вартості невід'ємних поліпшень під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації.
Відповідно ч. 2 ст. 18 Закону про приватизацію, як орендар, ФОП Ткачук Л.М. набула право на викуп орендованого майна за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки. Ціна викупу визначається відповідно до незалежної оцінки, яка здійснюється згідно Порядку оцінки.
Пунктом 3.2. Порядку оцінки встановлена послідовність процедур під час проведення незалежної оцінки, де першочерговою з них є визначення ринкової вартості орендованого нерухомого майна на дату здійснення оцінки.
В даних Звіту оцінки від 17.09.2021 оцінювачем, зокрема, відповідно п. 3.2. Порядку оцінки визначена ринкова вартість майна, та відповідно п. 2.1 Порядку оцінки, здійснено ідентифікацію невід'ємних поліпшень, виконаних протягом строку дії договору оренди, достовірність яких підтверджена рецензентом органу приватизації, яка відповідно до ст. 13 Закону про оцінку, встановлює, що рецензована оцінка та її результати використовується для прийняття рішення.
Тому, відповідно до вимог статті 18 Закону про приватизацію, за якою, якщо покупцем об'єкта приватизації стає орендар, вартість невід'ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації у попередньому договорі купівлі-продажу органом приватизації мало би бути зазначений розмір невід'ємних поліпшень у сумі 549 084,95 грн (без ПДВ), що відповідає чинному законодавству.
Оскільки дія нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, відповідно до викладеного в позовній заяві, в органу приватизації виникає обов'язок зарахувати ФОП Ткачук Л.М., як орендарю, об'єкта приватизації, вартість здійснених нею невід'ємних поліпшень, що передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі, зокрема, в абзаці п'ятому частині третій статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що відповідає також Наказу ФДМУ № 978 від 17.09.2021.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органу державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, що забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливості зловживання з боку органів державної влади.
За наявності вказаних в позові вже здійснених етапів приватизації, передбачених ст. ст. 10, 12, 13 Закону про приватизацію, наявності наказів щодо внесення в перелік та затвердження об'єкту щодо приватизації в 2021 році та спосіб приватизації, відповідно до законодавства, процес приватизації, якщо він не стосується складних об'єктів (що не відноситься до даного об'єкта малої приватизації), має здійснюватися в розумних часових рамках.
Таким чином, наведені обставини в сукупності свідчать про порушення органом приватизації вимог приватизаційного законодавства, що призвело до негативних наслідків ФОП Ткачук Л.М., як орендаря-покупця об'єкта малої приватизації, та відобразилось на вартості викупу за орендований ФОП Ткачук Л.М. об'єкт малої приватизації.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Ч. 1 ст. 649 ЦК України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша та сьома статті 179 ГК України).
Як убачається із матеріалів справи, підставою для звернення до суду в даному випадку є спір щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу нежитлової будівлі "Баня за зоною", площею 161,9 кв.м., згідно технічної документації на майно, дата реєстрації якої 07.06.2021року, що розташована по АДРЕСА_1 , який полягає у невиконанні органом приватизації, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, обов'язків, покладених на них законодавчими актами (зокрема, Законом України "Про Фонд державного майна України", Законом України "Про приватизацію державного і комунального тайна"), які діяли на час протиправної бездіяльності, чим порушено право ФОП Ткачук Л.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", порядок приватизації передбачає, зокрема, укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу.
Таким чином, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не нівелює чинність рішень про приватизацію спірного майна шляхом його викупу ФОП Ткачук Л.М., як орендарем, що з урахуванням принципів правової визначеності та належного урядування зумовлює обов'язок органу приватизації, яким в даному випадку виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, завершити відповідну процедуру приватизації, яка мала відбутись ще у 2021 році з укладення відповідного договору.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України.
Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України, в примірних договорах Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним або законом органом виконавчої влади, державними органами та органами державної влади, встановлено орієнтовні умови господарських договорів.
Як було зазначено вище, ФОП Ткачук Л.М., шляхом направлення протоколу розбіжностей до органу приватизації на наданий ним попередній договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації було запропоновано внести зміни до цього договору, що не суперечили чинному законодавству, проте розглянувши вказані пропозиції органом приватизації їх було відхилено, про що було повідомлено ФОП Ткачук Л.М. листом.
Частиною 1 статті 187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це і передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 року у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 року у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 року у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 року у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 року у справі № 910/4427/18.
Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2020 року у справі № 910/5027/19.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду.
Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.
Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації.
В наданому органом приватизації попередньому договорі купівлі-продажу умови викладені з порушенням законодавства, зокрема щодо встановлення контролю органом приватизації та внесення в односторонньому порядку умов, що не передбачені в затвердженому Наказом Фонду примірному попередньому договорі купівлі-продажу об'єкта малої приватизації.
У відповідності до умов попереднього договору купівлі-продажу, наданого органом приватизації, ринкова вартість Об'єкта приватизації (з урахуванням виконаних невід'ємних поліпшень) становить 1 222 020,00 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі двадцять) гривень без ПДВ, у тому числі:
- вартість невід'ємних поліпшень (частка орендаря) становить - 366 700,00 (триста шістдесят шість тисяч сімсот) гривень;
- вартість частки державної власності становить 855 320,00 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять) гривень.
Вартість частки державної власності, що викуповується, становить: 1 026 384,00 (один мільйон двадцять шість тисяч триста вісімдесят чотири) гривень, в тому числі ПДВ 171 064,00 (сто сімдесят одна тисяча шістдесят чотири) гривень.
Покупець зобов'язаний сплатити за Об'єкт приватизації 1 026 384,00 (один мільйон двадцять шість тисяч триста вісімдесят чотири) гривень, в тому числі ПДВ 171 064,00 (сто сімдесят одна тисяча шістдесят чотири) гривень.
Проте, для органу приватизації на виконання вимоги, вказаної в листі № 18-03-2864 від 25.08.2021, ФОП Ткачук Л.М. була надана незалежна експертна оцінка невід'ємних поліпшень, яка була виконана за її замовленням "Рівненською торгово-промисловою палатою", відповідно до якої:
В результаті проведеного дослідження, вивчення та аналізу наданої "Орендарем" документації оцінювачем встановлено, що на дату оцінки мають місце поліпшення орендованої нежитлової будівлі "Баня за зоною" за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н., с. Городище, вул. Рівненська, 80, які здійснені за період оренди і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди.
Фактична сума вартості невід'ємних поліпшень (виконаних робіт), орендованої будівлі "Баня за зоною" за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н., с. Городище, вул. Рівненська, 80, здійснених орендарем ФОП Онищук Л.М. (Ткачук Л.М. згідно свідоцтва про шлюб), підтверджена аудиторським висновком і ідентифікована частково будівельно-технічною експертизою складає: 549 084,95 (без ПДВ) гривень.
Ринкова вартість нежитлової будівлі, загальною площею 161,9 м2, з урахування поліпшень, що ідентифіковані позитивно, за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Городище, вул. Рівненська, 80, визначена станом на 17.09.2021 складає: 556 400 (без ПДВ) гривень.
Звіт про оцінку невід'ємних поліпшень від 17.09.2021, дані з якого наведені вище, був прийнятий органом приватизації, достовірність даних оцінки була підтверджена Рецензією № 18-21-0306 від 13.10.2021 та Рецензією № 18-22-0015 від 24.01.2022, де у Висновках рецензентом органу приватизації, зокрема, зазначено, що:
"- вид вартості обґрунтовано відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;
- зібраної інформації достатньо для проведення оцінки;
- звіт класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.".
Вищезазначені обставини та факти на переконання ФОП Ткачук Л.М. є істотними порушеннями, оскільки неналежне виконання органом приватизації щодо здійснення заходів з приватизації об'єкта нерухомого майна, що підлягав приватизації у 2021 році, в даному випадку, призвело до шкоди, завданої цим порушенням, яка виражена у вигляді реальних збитків, її розмір, який не дозволяє ФОП Ткачук Л.М. отримати очікуване при укладенні договору.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland)", в якій суд постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені вище обставини підтверджують факт порушення прав ФОП Ткачук Л.М. на мирне володіння майном у формі "правомірних очікувань", оскільки дії органу приватизації фактично призвели до неможливості укладення договору ФОП Ткачук Л.М.
При цьому, ФОП Ткачук Л.М. не може набути право власності на відповідне нежитлове приміщення без зобов'язання відповідача укласти попередній договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації з визначенням у договорі ринкової вартості майна та зарахування вартості здійснених невід'ємних поліпшень відповідно до даних незалежної оцінки, підтверджених рецензентом органу приватизації, здійсненої Рівненською торгово-промисловою палатою станом на 2021 рік.
Вказана дія відповідатиме встановленому ФДМУ в Наказі № 1454 від 18.08.2021, відповідно до якого, спірний об'єкт малої приватизації підлягав приватизації у 2021 році та відповідно до якого, заходи з приватизації вказаного майна будуть здійснені з урахуванням рішення Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 року у справі № 910/6319/19.
Також варто зазначити, зокрема, щодо застосування до орендаря, що набув право викупу орендованого ним об'єкта приватизації, законотворцем встановлена однозначна та пріоритетна вимога, що викладена в абзаці 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка встановлює, що якщо покупцем об'єкта приватизації стає орендар, вартість невід'ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації. Разом з тим, вказана норма не містить, зокрема, вказівки зарахування "ринкової" чи "підтвердженої висновком будівельної експертизи", вартості невід'ємних поліпшень.
Відповідно до зазначеного, юридична сила абсолютно-визначеної норми не викликає необхідності в тлумаченні та конкретизує застосування до орендаря об'єкта приватизації, який набув право викупу орендованого ним майна, оскільки згідно приватизаційного законодавства приватизація шляхом викупу можлива тільки для орендаря об'єкта приватизації.
Водночас, в законодавстві, зокрема, Законах України "Про Фонд державного майна України", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", відсутня заборона використовувати дані оцінки, що зокрема замовлена орендарем на вимогу органу приватизації, достовірність даних якої підтверджена рецензією рецензентом органу приватизації.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензована оцінка та її результати використовується для прийняття рішення.
Оскільки дія нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, відповідно до викладеного в позовній заяві, з урахуванням встановленого в рішенні Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що в органу приватизації виникає обов'язок зарахувати ФОП Ткачук Л.М., як орендарю об'єкта приватизації, вартість здійснених нею невід'ємних поліпшень, що передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі.
Разом з тим, у попередньому договорі купівлі-продажу необхідно вказати вартість невід'ємних поліпшень, виконаних протягом строку дії договору оренди, що встановлені оцінювачем згідно даних оцінки у розмірі 549 084,95 грн. (без ПДВ), що не суперечить чинному законодавству.
Враховуючи вищеперераховані факти та вимоги вищезазначених норм, враховуючи всі обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, за результатами з'ясування обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога позивача за первісним позовом про визнання попереднього договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації нежитлової будівлі "Баня за зоною", загальною площею 161,9 кв.м. за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городище, вулиця Рівненська, будинок 80, шляхом викупу, в запропонованій редакції, є законною та обґрунтованою, з огляду на що первісний позов підлягає задоволенню, відповідно у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.24 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Щодо оскарження додаткового рішення, судом враховується таке.
18 березня 2024 року від представника фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни через систему "Електронний суд" надійшла заява від 15.03.2024 про відшкодування судових витрат, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни 45 000 грн 00 коп. судових витрат у справі № 918/1177/23.
Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.03.24 у справі №918/1177/23 заяву представника фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни від 15.03.2024 про відшкодування судових витрат у справі №918/1177/23 - задоволено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн 00 коп.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, фізичною особою-підприємцем Ткачук Людмилою Миколаївною в позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складаються з суми сплаченого судового в розмірі 2 684 грн 00 коп. та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн 00 коп.
В заяві від 15.03.2024 представник фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі у справі № 918/1177/23 та які становлять 45 000 грн 00 коп.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 45 000 грн 00 коп. представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 13 листопада 2023 року, укладеного між позивачем, як Клієнтом, та адвокатом Жуковським Олегом Васильовичем (далі - Договір про надання правничої допомоги), згідно з п. 1 якого Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати професійну правничу допомогу (вчинити всі необхідні юридичні дії) в обсягах і на умовах передбачених цим Договором з питань захисту інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області по справі за позовом фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання попереднього договору купівлі-продажу укладеним (далі - судова справа).
В пункті 8 Договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що оплата правничої допомоги (гонорар), яка надається за дійсним Договором в рамках судової справи складає 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень. Вказана ставка гонорару не залежить від рішення суду і встановлюється за факторами: характеру правничої допомоги, ступеня складності та новизни правового питання; вірогідності того, що прийняття доручення від Клієнта перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; важливості доручення для Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість відносин між адвокатом та Клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, професійні здібності адвоката.
Відповідно до п. 9 Договору про надання правничої допомоги порядок розрахунків: оплата за правову допомогу здійснюється Клієнтом у національній валюті України в безготівковій або в готівковій формі не пізніше 10 календарних днів з дня складання судом повного тексту рішення та підписання сторонами Акту надання правничої допомоги (з детальним описом).
За умовами п. 11 Договору про надання правничої допомоги на підтвердження факту надання адвокатом правової допомоги Клієнту за цим Договором складається відповідний акт. Підписання Акту Клієнтом є підтвердженням відсутності будь-яких претензій з його сторони щодо наданої адвокатом правничої допомоги.
Договір, якщо він не буде припинений з ініціативи Клієнта діє до 1 травня 2024 року. Договір може бути розірваний з ініціативи адвоката або Клієнта (п. 17 Договору про надання правничої допомоги).
Відповідно до Акту здавання-приймання правничої допомоги (з детальним описом) від 12 березня 2024 року, складеного позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) та адвокатом, адвокат надав, а Клієнт прийняв наступну допомогу: консультація клієнта та роз'яснення з правових питань щодо характеру спірних правовідносин, стратегії захисту прав та інтересів останнього в суді; пошук та аналіз судової практики в аналогічних правовідносинах; формування пропозицій стосовно правової позиції для позовної заяви; підготовка (написання) позовної заяви; роздруківка та засвідчення додатків до позовної заяви; подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви з додатками та забезпечення направлення копії позовної заяви засобами поштового зв'язку учасникам справи; підготовка (написання) відзиву на зустрічну позовну заяву; роздруківка та засвідчення додатків до відзиву на зустрічний позов; подання до Господарського суду Рівненської області відзиву на зустрічний позов з додатками та забезпечення його направлення учасникам справи; підготовка та участь у підготовчому провадженні; підготовка до участі у розгляді справи по суті: вступне слово, питання учасникам справи, заперечення щодо зустрічного позову, аналіз документів (доказів), що містяться в матеріалах справи; участь в якості представника клієнта у судовому засіданні під час розгляду справи по суті.
Вартість наданої професійної правничої допомоги адвоката склала: 45 000 (сорок п'ять тисяч гривень).
В пункті 2 Акту здавання-приймання правничої допомоги (з детальним описом) від 12 березня 2024 року зазначено, що у Клієнта жодних претензій до якості, повноти, строках та обсягу в цілому наданої адвокатом професійної правничої допомоги немає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Надання правничої допомоги позивачу у Господарському суді Рівненської області підтверджується ордером серії ВС № 1148072 від 15.08.2023 адвоката Жуковського Олега Васильовича, виданим адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, відзив на зустрічну позовну заяву та заява про відшкодування судових витрат подані за підписом Жуковського О.В. Крім того у підготовчому засіданні 29.01.2024, у підготовчому засіданні 26.02.2024 та у судовому засіданні 11.03.2024 брав участь представник позивача - адвокат Жуковський О.В.
Таким чином, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) згідно з вимогами ст. ст. 74, 126 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 918/1177/23 у Господарському суді Рівненської області.
При розгляді заяви суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
З поданих матеріалів слідує, що позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) узгоджено виплату адвокату гонорару, який згідно з умовами п. 8 Договору про надання правничої допомоги від 13 листопада 2023 року та Акту здавання-приймання правничої допомоги (з детальним описом) від 12 березня 2024 року погоджено у розмірі 45 000 грн 00 коп.
Отже, надавши оцінку наявним доказам щодо витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як співмірність їх розміру зі складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторін; обґрунтованість, пропорційність, реальність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав спору, а також неминучість їх понесення, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на оплату послуг адвоката є справедливим, розумним та співмірним.
При цьому судом враховано положення п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 року у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн 00 коп. у зв'язку із необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що оскільки первісний позов у даній справі задоволено та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 11.03.2024 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) при розгляді справи № 918/1177/23, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви представника фізичної особи-підприємця Ткачук Людмили Миколаївни від 15.03.2024 та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) витрати позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на оплату правничої допомоги в розмірі 45 000 грн 00 коп.
Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.24 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.24 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.24 у справі № 918/1177/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.24 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.24 у справі №918/1177/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
4. Справу №918/1177/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "06" серпня 2024 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.