ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 серпня 2024 року Справа № 918/822/23(918/932/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Касаткін Д.М. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №918/822/23(918/932/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
до ОСОБА_1
про стягнення безпідставно отриманих коштів
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року у справі №918/822/23(918/932/23) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу передати до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №918/822/23(918/932/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/822/23(918/932/23) залишено без змін.
11.06.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі № 918/822/23(918/932/23).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №918/822/23(918/932/23) призначено на 01 серпня 2024 року об 12:30 год. Запропоновано позивачу за наявності надати суду свої заперечення на заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №918/822/23(918/932/23).
В судове засідання представник позивача не з'явився.
Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про розподіл судових витрат в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.
Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача просив суд заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №918/822/23(918/932/23) задоволити.
Розглянувши заяву представника відповідача про відшкодування судових витрат у справі №918/822/23(918/932/23), колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Як вбачається, заявником на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції до справи надано копії договору про надання правничої допомоги від 10.10.2023, Додаткової угоди від 27.05.2024 до договору, Додаткової угоди від 04.06.2024 до договору, Акту приймання-передачі від 07.06.2024 наданої правничої допомоги за договором з Додатком (Детальний опис наданих послуг).
Так, у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги від 10.10.2023 (далі - договір), укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Касаткіним Д.М., останній бере на себе зобов'язання здійснювати захист та/або представництво та/або надавати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду за надання правничої допомоги (п.1.1 договору).
Відповідно до п.4.1. договору, надання адвокатом правничої допомоги за дійсним договором здійснюється за винагородою та є оплатним.
Згідно із пунктом 4.1.2. договору сторони погодили, що розмір оплати за правничу допомогу, яка надається за дійсним Договором, визначається окремо у Додатковій угоді.
Так, до договору було укладено Додаткову угоду від 27.05.2024, відповідно до пункту 1 якої, сторони погодили, що оплата за правничу допомогу, яка надається за дійсним договором в рамках справи №918/822/23(918/932/23), під час її розгляду в Північно-західному апеляційному господарському суді, складає 100 000,00 гривень.
В подальшому до договору було укладено Додаткову угоду від 04.06.2024, якою було зменшено оплату за надання правничої допомоги.
Так, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 04.06.2024 до договору, сторони погодили, що оплата за правничу допомогу, яка надається за дійсним договором в рамках справи №918/822/23(918/932/23), під час її розгляду в Північно-західному апеляційному господарському суді, складає 50 000,00 гривень.
07.06.2024 між сторонами підписаний акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого адвокатом була надана правнича допомога:
1. Аналіз матеріалів справи N9918/822/23(918/932/23), відповідних документів, а крім того здійснено аналіз:
- ухвал Господарського суду Рівненської області по справі;
- процесуальних документів, що були підставою для відкладення судових засідань по справі;
- протоколів судових засідань в режимі відеоконференції стосовно участі позивача в судових засіданнях у Господарському суді Рівненської області по справі.
Кількість витраченого часу - 6 год.
2. Консультування клієнта щодо стратегії захисту його прав та інтересів, руху справи.
Кількість витраченого часу - 2 год.
3. Підготовка та направлення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи учасникам справи та до суду заяви адвоката про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на судове засідання призначене на 04.06.2024 о 10:30.
Кількість витраченого часу - 1 год.
4. Підготовка та забезпечення направлення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи учасникам справи та до суду відзиву від 31.05.2024 №905-31/24-1 на апеляційну скаргу ТОВ "ТРАДЄКС' на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024.
Кількість витраченого часу - 5 год.
5. Підготовка адвоката до участі у судовому засіданні призначеного на 04.06.2024 о 10:30 та участь адвоката в якості представника клієнта у судовому засіданні 04.06.2024 з врахуванням часу, витраченого на очікування судового засідання.
Кількість витраченого часу - 3 год.
Всього: 17 год.
Загальна вартість наданої правничої допомоги клієнту за договором про надання правничої допомоги від 10.10.2023 складає 50 000,00 грн (фіксований тариф).
Правнича допомога надана адвокатом клієнту у повному обсязі та належним чином. Сторони претензій одна до одної не мають.
Також до матеріалів справи надано Детальний опис наданих послуг за Актом приймання - передачі наданої правничої допомоги від 07.06.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 10.10.2023, в якому детально описано надану адвокатом правничу допомогу.
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору (з урахуванням додаткової угоди від 04.06.2024) у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 50 000,00 грн.
Разом з тим, проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 50 000,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Так, вивчивши надані представником відповідача в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є ухвалою місцевого господарського суду про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.
Щодо послуг адвоката з проведення консультування клієнта щодо стратегії захисту його прав та інтересів, формування пропозицій стосовно правової позиції для відзиву, аналіз матеріалів справи, відповідних документів, аналіз судової практики, підготовка адвокатом відповідного відзиву на апеляційну скаргу у справі №918/822/23(918/932/23) (всього 13 год.), апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві на апеляційну скаргу. А тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення адвокатом підготовки відзиву на апеляційну скаргу.
Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час з огляду на предмет оскарження. Відзив відповідача на апеляційну скаргу, викладений на 5 сторінках, фактично являє собою збірку посилань на процесуальні правові норми.
Включення такої послуги "як аналіз матеріалів справи №918/822/23(918/932/23)" (що включена до п.1 Акту) на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів вважає безпідставною беручи до уваги також те, що позиція відповідача у справі не змінювалася протягом розгляду справи, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом.
Також завищеними є витрати часу тривалістю 1 година на таку послугу, як "підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції", оскільки форма та зміст такої заяви є типовими та об'єктивно не потребують витрат часу у зазначеному розмірі.
Завищеними є і заявлені відповідачем витрати часу на особисту участь адвоката у судовому засіданні 04.06.2024 тривалістю 3 години, оскільки згідно протоколів судового засідання №2952845 та №2954453 від 04.06.2024, що містяться у матеріалах справи, загальна тривалість судового засідання у даній справі, що відбулось 04.06.2024, становить 20 хвилин (з 10 години 30 хвилин до 10 години 50 хвилин).
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи предмет апеляційного оскарження, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи №918/822/23(918/932/23) у суді апеляційної інстанції, в сумі 50 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені відповідачем судові витрати у сумі 5 000,00 грн (підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні), що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених відповідачем на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 45 000,00 грн слід відмовити.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.
Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви відповідача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач та адвокат обумовили.
Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між відповідачем та адвокатом за укладеним договором про надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2024 та Додатковою угодою від 11.04.2024, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на позивача не в повній сумі, про яку домовились відповідач та адвокат Корень О.М. (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №918/822/23(918/932/23) задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті заяви - відмовити.
3. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "06" серпня 2024 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.