Справа № 127/18744/24
Провадження № 2/127/2556/24
30.07.2024 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Мельник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належали їй на момент смерті. 04.04.2006 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла на його ім'я. Звернувшись до приватного нотаріуса Ясінської О.М. позивач отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки пропущено строк для прийняття спадщини та не надано докази фактичного прийняття спадщини. Також, позивач зазначив, що ним така заява не була подана вчасно, оскільки з 12.03.2020 року через пандемію Covid-19 та впроваджений карантин нотаріальні контори не працювали. Крім того, на момент смерті ОСОБА_2 він був зареєстрований та проживав в місті Менхєнгладбах, Німеччина, є працюючою особою. Специфіка його роботи та розпорядок дня не давав йому можливості звернутись до консульської установи для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 та він не мав можливості приїхати до України. У зв'язку з неможливістю отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та оформити таке право на спадщину позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за обставин, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача при вирішенні справи поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази в справі, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належала її на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 09.03.2006 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення від 09.03.2006 року №530.
04.04.2006 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім'я позивача, який посвідчений нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори та внесено запис за номером в Реєстрі 2-493, що підтверджується копією заповіту та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) від 11.04.2024 № 76569747.
Спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не відкривалась, що у свою чергу також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11.04.2024 № 76569723.
Отже, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, інші спадкоємці відсутні.
Після смерті ОСОБА_2 позивач не зміг своєчасно подати заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законодавством шестимісячного строку, оскільки з 12.03.2020 року через пандемію Covid-19 та впроваджений карантин нотаріальні контори не працювали.
11.04.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Ясінської О.М. стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ясінською О.М. надано роз'яснення від 11.04.2024 року № 139/01-16, про те, що нотаріус не має права видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки з поданих документів не можливо встановити факт прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Позивач також звертався до Третьої вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із запитом про надання належним чином засвідченої копії заповіту гр. ОСОБА_2 , який посвідчений нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори.
Однак, листом від 19.04.2024 року № 389/01-16 нотаріальна контора відмовила в надані запитуваного заповіту, оскільки запитувана інформація становить нотаріальну таємницю.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Тобто, за загальними правилами право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Положення частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального Кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Тому, оцінюючи пропуск строку позивачем, суд враховує принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.10.2018 року по справі №681/203/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов підлягає задоволенню та суд вважає достатнім визначити строк для прийняття спадщини тривалістю в три місяці.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4,76-81,89, 141, 263-265 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 07.08.2024 р.
Відомості про учасників справи :
Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач Вінницька міська рада, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.
Суддя