"08" серпня 2024 р. Справа153/953/24
Провадження2-а/153/8/24-а
Ямпільський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови серії БАД №920056 у справі про адміністративне правопорушення від 20 червня 2024 року,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом доГоловного управління Національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови серії БАД №920056 у справі про адміністративне правопорушення від 20 червня 2024 року. В обґрунтування позову зазначає наступне: 20 червня 2024 року спускаючись накатом на мопеді з жінкою по вул.Урицького він був зупинений працівниками поліції. Інспектор Шведа О.В , запропонував йому пред'явити документи, передбачені п.2.1. ПДР, зокрема посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. Після пред'явлення ним прав, інспектор повідомив його про те, що він допустив порушення правил дорожнього руху, а саме рух на мопеді без шолому, за що на нього буде накладено штраф. Після чого, інспектор коротко виклав ст.268 КУпАП та сказав зачекати. При винесенні постанови було грубо порушено його права передбачені ст.268 КУпАП. Інспектор виніс постанову про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП фактично без розгляду справи, не заслухавши пояснення та не надавши доказів вчинених правопорушень. Позивач вважає, що його було притягнуто до відповідальності за керування незареєстрованим мопедом та без відповідної категорії незаконно. Інспектором СРПП Могилів-Подільського РВП не враховано, що його мопед не потребує реєстрації та керування ним не потребує відповідної категорії, оскільки потужність мопеда до 3 кВТ.
Розглядаючи адміністративну справу, відповідачем не було роз'яснено його права та обов'язки і цим самим було позбавлено його права на захист, право давати пояснення, право подавати докази, право заявляти клопотання, право брати участь при дослідженні доказів доводячи свою невинність, що є порушенням його прав. Вважає вказану постанову незаконну та упереджену. В зв'язку з вищевикладеним, просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати, як незаконну та упереджену постанову про накладення стягнення в справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №920056 від 20 червня 2024 року за скоєння адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП й застосування відносно нього адміністративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 3400 грн. й закрити справу на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу та події правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву вх..№5044 від 08.08.2024 року про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Вказав, що його мопед не належить до механічних транспортних засобів, а тому не потребує реєстрації та керування ним не потребує відповідної категорії, оскільки потужність мопеда до 3 кВТ.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пилипенко С.І. в судове засідання не з'явилась. Надала суду відзив наступного змісту: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин: 20.06.2024 у м.Ямпіль Вінницької області відносно ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії БАД № 920056 від 20.06.2024, передбачене ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому порядку, порушення правил користування мотошоломами. Згідно п. 1.10 ПДР, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Отже, на законодавчому рівні встановлено лише верхню межу робочого об'єму двигуна чи потужність електродвигуна для віднесення транспортного засобу до категорії мопеда. Із наведеного слідує, що особа має право керувати транспортним засобом за наявності посвідчення водія відповідної категорії, зокрема А1 для керування мопедом. Згідно п.2.9.в ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух»: «Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів». Отже, мопеди підлягають державній реєстрації. Згідно п.2.3.г ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. Отже, водій мопеда під час руху зобов'язаний бути у застебнутому мотошоломі.
Як слідує із позовної заяви, ОСОБА_1 стверджує, що був зупинений працівником поліції під час руху на мопеді, тобто позивач не заперечує факту керування транспортним засобом. Посилання останнього на вимкнений двигун є необґрунтованим та безпідставним, оскільки не спростовує факту руху, а відтак і керування та являється не що інше як спробою ухилення від адміністративної відповідальності. Крім того, позивач не заперечує факт відсутності посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії А1, порушення правил користування мотошоломами та відсутність державної реєстрації його транспортного засобу, а саме мопеда.
Посилання позивача на те, що даний мопед має електродвигун потужністю до 3 кВт являються необґрунтованими, оскільки законодавчому рівні встановлено лише верхню межу робочого об'єму двигуна чи потужність електродвигуна для віднесення транспортного засобу до категорії мопеда, у даному випадку електродвигун потужністю до 4 кВт.
Як слідує із позовної заяви, поліцейський роз'яснив положення ст.268 КУпАП, при цьому позивач не заявляв жодних клопотань, а зазначив, що лише мав намір. Таким чином, під час розгляду справи жодних прав позивача порушено не було.
У поданому позові позивач посилається на ряд обставин, зокрема потужність двигуна мопеда, порушення його прав при розгляді справи, проте жодних доказів з даного приводу не подав. У поданому позові позивач фактично оспорює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що згідно ст.286 КАС України та ст.247 КУпАП не може бути підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення. З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача просить суд залишити постанову, серії БАД №920056 від 20.06.2024, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП, без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - без задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із дослідженої судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №920056 від 20 червня 2024 року встановлено, що 20 червня 2024 року о 19 год. 45 хв. по АДРЕСА_1 водій ОСОБА_1 керував мопедом HONDA Dio б/н без мотошолома, не мав відповідної категорії прав керування транспортним засобом та був не зареєстрований у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.3г) ПДР України, п.2.1а) ПДР України та п.2.9в) ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення передбачені ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП. У зв'язку з цим позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.2 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.(а.с.7,25).
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правове регулювання суспільних відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюються Законом України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху" затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у п.п. "а", "б" п.2.1. ПДР зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно із п.п. «а» п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно п.п. «г» п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Пунктом «в» п. 2.9 ПДР визначено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частиною 6 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 77 КАС України обов'язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладає на сторону, яка на такі обставини посилається. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1. а) Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2.3. г) Правил дорожнього руху передбачено, що водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
У відповідності з вимогами п.2.9. в) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.
Стаття 121 КУПАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ч. 5) та за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку (ч. 6).
Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Так, згідно п 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до п. 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.
Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України: Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач визнає, що 20 червня 2024 року він спускаючись накатом на мопеді по вул.Урицького в м.Ямпіль був зупинений працівником поліції. Після пред'явлення ним посвідчення водія, працівник поліції повідомив йому, що він допустив порушення правил дорожнього руху, а саме рух на мопеді без мотошолому.
Позивач визнає та не заперечує факт його руху на мопеді накатом.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Так, касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні по справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Суд вважає встановленим, що рух накатом на мопеді вважається керування особою (водієм) транспортним засобом.
Позивач наполягає, що відповідачем під час винесення постанови не було враховано те, що мопед, яким він керував не потребує реєстрації та його керування не потребує відповідної категорії прав, оскільки він був на електротязі потужністю до 3 кВт та він рухався накатом.
Однак, мопед відповідно до Правил дорожнього руху це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4кВт.
Правила дорожнього руху України визначають, що учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Сидячи на мопеді та керуючи ним по вул.Урицького в м.Ямпіль, нехай і рухаючись накатом, ОСОБА_1 в розумінні Правил дорожнього руху є водієм з усіма правами та обов'язками, які поширюються на дану категорію учасників дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Вимоги позивача ОСОБА_1 грнутнуються на тому, що 20 червня 2024 року о 19 год. 45 хв. по вул.Урицького, 32 в м.Ямпіль водій ОСОБА_1 він керував мопедом HONDA Dio б/н на електротязі з потужністю двигуна до 3 кВт, а отже у нього не було обов'язку здійснювати реєстрацію транспортного засобу та його керування не потребує відповідної категорії прав. Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом позивач не надав технічний паспорт чи інший документ на мопед HONDA Dio, згідно якого такий має потужність двигуна до 3 кВт. Окрім цього, позивач не заперечує факт керування ним мопедом HONDA Dio без мотошолома.
Аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, надає суду підстави дійти висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.126 КУпАП, ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП.
Встановивши факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, інспектором СРПП Могилів-Подільського РВП у Вінницькій області правомірно було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №920056 від 20 червня 2024 року.
Доводи позивача стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП, що підтверджується його особистим підписом. Як слідує із позовної заяви, позивач також визнає, що поліцейський роз'яснив положення ст.268 КУпАП, при цьому позивач не заявляв жодних клопотань. Намір та бажання ОСОБА_1 про можливість скористатися правом на захист та перенесення розгляду справи, які не були висловлені інспектору під час складання оскаржуваної постанови, не є підставою для встановлення факту порушень прав ОСОБА_1 передбачених ст.268 КУпАП. Отже, під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, жодних прав позивача порушено не було.
Заперечення позивача щодо законності постанови носять виключно формальний характер та не спростовують фактів скоєння правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог та необхідність залишення рішення суб'єкта владних повноважень - постанови серії БАД №920056 від 20 червня 2024 року без змін, а позовної заяви без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 33, 36 ст. 121, 126, 251, 258, 283, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 6, 8, 9, 12, 94, 241-246, 255, 257-263, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови серії БАД №920056 у справі про адміністративне правопорушення від 20 червня 2024 року- залишити без задоволення, а оскаржувану постанову серії БАД №920056 від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Дзерин М.М.