Провадження № 11-кп/803/2680/24 Справа № 209/904/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 вересня 2024 року без визначення застави.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_6 посилається на недоведеність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки прокурором не надано доказів будь-якого впливу на свідків та потерпілого. Окрім цього, обвинувачений зазначає, що має на утриманні двох дітей, а також дружину - інваліда 2 групи.
Перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 17 липня 2024 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_6 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відноситься до категорії особливо тяжких, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Що стосується доводів обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків, то вони не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, та стадію розгляду кримінального провадження, з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, беззаперечно вказує на їх існування.
Щодо доводів ОСОБА_6 про те, що він має на утримання двох дітей та дружину-інваліда, то ці обставини не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, в період воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із застосуванням насильства, що значно підвищує його суспільну небезпечність та свідчить про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів хоча і погоджується з необхідністю подальшого тримання під вартою ОСОБА_6 , проте звертає увагу суду першої інстанції на тривалий строк ув'язнення останнього.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4