вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2024 р. Справа №910/11896/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Андрієнко С.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (повний текст складено 25.06.2024)
у справі №910/11896/23 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 1 712 490,22 грн,
Приватне акціонерне товариство "УХЛ-МАШ" (далі - ПАТ "УХЛ-МАШ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - НАЕК "Енергоатом") 2 000 000,00 грн основного боргу, 47 767,47 грн трьох процентів річних та 49 277,13 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/11896/23 позов задоволено.
Стягнуто з НАЕК "Енергоатом" на користь ПАТ "УХЛ-МАШ" 1 500 000,00 грн заборгованості, 62 362,52 грн інфляційних втрат, 70 127,70 грн трьох процентів річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 487,35 грн.
Закрито провадження у справі №910/11896/23 в частині позовних вимог ПАТ "УХЛ-МАШ" до НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн.
Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/11896/23 ухвалено здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн, яка підлягає стягненню з НАЕК "Енергоатом" на користь ПАТ "УХЛ-МАШ", з 08.11.2023 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Повернуто ПАТ "УХЛ-МАШ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 968,51 грн.
28.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника позивача про відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача витрат в розмірі 36 908,00 грн.
29.11.2023 позивачем подані доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення.
10.01.2024 відповідачем подані письмові заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/11896/23 задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/11896/23 змінено.
Викладено пункти 3, 5 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/11896/23 в такій редакції:
"3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн, 3% річних в розмірі 58 960,66 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 069,85 грн. Видати наказ.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству "УХЛ-МАШ" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16 548,00 грн, перерахований згідно з платіжною інструкцією №37131 від 25.07.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №910/11896/23.".
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 заяву ПАТ "УХЛ-МАШ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з НАЕК "Енергоатом" на користь ПАТ "УХЛ-МАШ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 667,32 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Місцевий господарський суд, при ухвалені вказаного додаткового рішення, дійшов висновку, що вартість послуг, які зазначені в актах та звітах відповідають критерію розумності. Витрати мають характер необхідних та співрозмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції. Витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований. Відповідачем не доведено надмірності понесених ПАТ "УХЛ-МАШ" витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат. З огляду на наведені вище обставини, заява ПАТ "УХЛ-МАШ" про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню, а витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, НАЕК "Енергоатом" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23 та ухвалити нове додаткове рішення, яким переглянути питання розподілу витрат на правничу допомогу до розміру, який відповідає вимогам частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, в апеляційні скарзі НАЕК "Енергоатом" зазначає, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Також, скаржник вказує, що судом першої інстанції неправомірно покладено на НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", 36 667,32 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 апеляційну скаргу НАЕК "Енергоатом" у справі №910/11896/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НАЕК "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23. Розгляд апеляційної скарги НАЕК "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23 призначено на 05.08.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11896/23. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 31.07.2024.
29.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11896/23.
30.07.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу НАЕК "Енергоатом" залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, у відзиві позивач зазначає, що сумніви відповідача щодо реальності та необхідності наданих позивачу адвокатом Андрієнком С.В. видів правничої допомоги, не мають свого правового та фактичного підтвердження, є в цілому надуманими та повністю спростовуються наявними у справі доказами, а надана правнича допомога є реальною та необхідною і повністю пов'язана з розглядом справи.
У судове засідання 05.08.2024 з'явився представник позивача.
Слід зазначити, що 30.07.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування вищенаведеного клопотання відповідач посилається на неможливість прибуття в судове засідання, призначене на 05.08.2024, через те, що представник по вказаній справі буде перебувати у щорічній основній відпустці з 05.08.2024 до 25.08.2024.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач знав про розгляд цієї справи з моменту відкриття провадження, а також завчасно повідомлений судом про судове засідання.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не обмежений у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат в загальному розмірі 96 473,67 грн.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні документи:
- ордер серії АА №1332114 від 25.07.2023;
- рахунок на оплату правової допомоги від 31.07.2023 №50/23 на суму 16 340,00 грн;
- платіжна інструкція від 03.08.2023 №37257 на суму 16 340,00 грн;
- виписка по рахунку за період з 03.08.2023 до 03.08.2023;
- платіжна інструкція від 24.11.2023 №38807 на суму 20 658,00 грн;
- план-кошторис надання правової допомоги у справі;
- рахунок на оплату правової допомоги від 24.11.2023 №79/23 на суму 20 568,00 грн;
- акт надання правової допомоги від 24.11.2023 №79 на суму 20 568,00 грн;
- звіт про надання правової допомоги у серпні-листопаді 2023 року на суму 20 568,00 грн;
- виписка по рахунку за період з 24.11.2023 до 29.11.2023;
- договір від 25.01.2018 №ЮО-02/2018 про надання правової допомоги;
- акт про надання правової допомоги від 31.07.2023 №50 на суму 16 340,00 грн;
- звіт про надання правової допомоги за договором у липні 2023 року на суму 16 340,00 грн;
- додаткова угода від 05.07.2023 №12;
- додаткова угода від 30.12.2022 №10.
Заперечуючи проти заявленого представником позивача розміру витрат, відповідач наголошував на відсутності правових підстав для компенсації позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу на підставі недійсного договору про надання правничої допомоги. Справа є не складною, а заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи. Необґрунтовано завищений розмір витрат має бути зменшений судом до розміру, який відповідає вимогам частини 4 статті 126 ГПК України.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 статті 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги 5 цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
При встановленні розміру гонорару, відповідно до частини 3 статті 30 Закону №5076-VI, врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
За змістом пунктів 2.1, 2.5, 2.6 договору №ЮО-02/2018 гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару та порядок його внесення визначаються за домовленістю сторін в додаткових угодах до договору, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також закріплюються в додатковій угоді.
У додатковій угоді №12 від 05.07.2023 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката визначається по факту надання правової допомоги за замовленням клієнта. Гонорар розраховується згідно з планом-кошторисом правової допомоги, який є додатком до цієї додаткової угоди №12 та на підставі звіту адвоката про надання правової допомоги. Гонорар вноситься клієнтом на підставі акта передачі-приймання наданої правової допомоги та рахунку, виставленого адвокатом.
Як зазначалось вище, на доведення розміру заявленої стягнення суми витрат на правничу допомогу, позивач надав копії звітів, актів приймання-передачі та план-кошторис, що підтверджують суму гонорару у розмірі 36 908,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату, як гонорар, відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що вартість послуг, які зазначені в актах та звітах відповідають критерію розумності, такі витрати мають характер необхідних та співрозмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції. Витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.
У той час, як відповідачем не доведено надмірності понесених ПАТ "УХЛ-МАШ" витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.
Отже, з огляду на наведені вище обставини, заява ПАТ "УХЛ-МАШ" про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню, а витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведені обставини та матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга НАЕК "Енергоатом" не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки сторонами оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/11896/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11896/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 08.08.2024.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран