вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" серпня 2024 р. Справа№ 910/1736/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Євсікова О.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повний текст складено і підписано 10.06.2024)
у справі № 910/1736/24 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн»
до Держави України в особі Державної казначейської служби України
про відшкодування моральної шкоди у сумі 2 200 000, 00 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 2 200 000,00 грн, завданої незаконними діями Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду при розгляді справи № 757/2743/22-к.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1736/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції проігноровано та не застосовано:
- вимоги ст. 56 Конституції України, ч. 6 та ч. 7 ст. 1176 ЦК України, п. 9 ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 20 ЦК України, ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, ч. 1 ст. 94 ЦК України, ч. 1 ст. 201 ЦК України, ч.ч. 2, 4 та 10 ст. 11 ГПК України;
- вимоги п. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», де зазначено, що відповідно до положень вказаного Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
- вимоги ч. 4 ст. 236 ГПК України, де зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права,викладені в постановах Верховного Суду, однак не виконувати вказівкив цих постановах Верховного Суду;
- вимоги ч. 1 ст. 316 ГПК України де зазначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій тільки під час нового розгляду справи;
- що будь-яка постанова Верховного Суду не є нормою права, а тільки посиланням на ту або іншу норму права, тому не може відміняти будь-який Закон України.
Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції умисно проігнорував той факт, що незаконні дії Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду при розгляді справи № 757/2743/22-к є приниженням ділової репутації скаржника як особистого немайнового блага, що надає йому право на її захист шляхом відшкодування моральної шкоди.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» та призначено до розгляду на 07.08.2024.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2539/24 від 05.08.2024, у зв'язку перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1736/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/1736/24 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Євсіков О.О.
Представники сторін у судове засідання 07.08.2024 не з'явились, хоча про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа наявного в матеріалах справи.
Представник позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно із ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 07.08.2024.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірність дій слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Хайнацького Є.С., який ухвалою від 16.02.2022 року у справі № 757/2743/22-к відмовив у задоволенні скарги ТОВ «РосКосметика», правонаступником якого є ТОВ «Арома Юкрейн» на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва Павлової Ж.П. кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 366 і ч. 4 ст. 382 КК України, після отримання заяви позивача № 23-12 від 23.12.2021 року
В якості підстави для відмови слідчий суддя Хайнацький Є.С. в ухвалі від 16 лютого 2022 року наголосив, що: - «реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення»; - «Аналізуючи зміст заяви... слідчий суддя дійшов висновку, що вона містить загальні відомості та суб?єктивну оцінку дій судді і не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень суддею».
Обґрунтовуючи заявлений позов, ТОВ «Арома Юкрейн» стверджує, що слідчий судля Хайнацький Є.С. умисно проігнорував зазначені позивачем у заяві обставини, які призвели до порушення уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст. 25 КПК України, п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України, ч. 2 ст. 3 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» та від 7 лютого 2017 року у справі «Лашманкін та інші проти Росії», що є ознаками тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України, та кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 356 і ч. 1 ст. 364 КК України.
Позивач вважає, що:
- той факт, що слідчий суддя Хайнацький Є.С., в порушення вимог ч. 1 ст. 372 КПК України, не зазначив мотивів неврахування окремих доказів, зокрема посилання позивача на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. від 20.03.2018 року у справі № 757/6020/18-к, Писанця В.А. від 21.12.2018 року у справі № 757/59848/18-к, Остапчука Т.В. від 11 березня 2019 року у справі № 757/61813/18-к, Батрин О.В. від 18.06.2019 року у справі № 757/19852/19-к, Матійчук Г.О. від 05.02.2020 року у справі № 757/692/20-к, Бусик О.Л. від 23.02.2021 року у справі № 757/18208/21-к, Матійчук Г.О. від 01.06.2022 року у справі № 757/7273/22-к, Остапчук Т.В. від 17.10.2022 року у справі № 757/27478/22-к, які в аналогічних умовах задовольнили скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора;
- той факт, що вказані обставини підтвердженні ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.11.2023 року у справі № 991/9311/23 (провадження № 1-кс/991/9393/23),
призвело до умисного порушення прав позивача.
З метою недопущення порушення своїх прав та інтересів, ТОВ «Арома Юкрейн» 18.11.2022 звернулося до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою № 18-11/3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Хайнацького Є.С. від 16.02.2022 у справі № 757/2743/22-к.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.03.2023 вказану вище ухвалу слідчого судді залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Арома Юкрейн» без задоволення.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, Печерський районний суд м. Києва та Київський апеляційний суд незаконними діями при розгляді справи № 757/2743/22-к завдали позивачу моральної шкоди.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:
- Казначеи?ство, яке залучено до справи як єдинии? відповідач, згідно із своі?ми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;
- позивач ототожнює факт відмови у задоволенні вимог скарги із нібито заподіюванням моральноі? шкоди судом;
- позивач обґрунтовує своі? вимоги винятково оціночними судженнями та не надає ані доказів заподіювання и?ому шкоди, ані фактичного підтвердження цього факту у встановленому законодавством порядку;
- оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
З урахуванням доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції у цій справі постало питання щодо змісту предмета доказування, розподілу обов'язку доказування та повноважень господарського суду при вирішенні спору стосовно відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України через ухвалення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва Хайнацького Є.С. ухвали від 16.02.2022 року у справі № 757/2743/22-к та Печерським районним судом м. Києва і Київським апеляційним судом рішень при розгляді справи № 757/2743/22-к.
У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Правовідносини з відшкодування шкоди також врегульовані положеннями ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано також висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язкова наявність інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. А тому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому природа такого зв'язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, до поки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а тому посилання апелянта на положення ч. 1 ст. 316 ГПК України в даному випадку є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, зазначена позивачем підстава для відшкодування шкоди (відмова судів у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягала у невнесення відомостей до ЄРДР) не належить до вичерпного переліку випадків застосування цієї норми, наведеного у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме випадків: незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, чого не встановлено у цій справі.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що порушене позивачем питання про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.02.2022 у справі № 757/2743/22-к про залишення без задоволення скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 09.03.2023, не підлягає розгляду і вирішенню у господарському судочинстві, зокрема за позовом про відшкодування шкоди, завданої позивачу.
Крім того, позивач не обґрунтував із посиланням на відповідні докази, яким чином судові рішення у справі № 757/2743/22-к про відмову у задоволенні скарги ТОВ «Арома Юкрейн» на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідування, завдали моральної шкоди, принизили ділову репутацію позивача як юридичної особи, в чому саме полягало таке приниження та який його зв'язок із рішенням Печерського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду у зазначеній справі. Також позивач не зазначив, в чому саме полягала діяльність ТОВ «Арома Юкрейн», та яким чином вона змінилася (у бік погіршення) через відмову у задоволенні скарги товариства у справі № 757/2743/22-к.
Зокрема, позивачем не надано довідок (актів, звітів тощо) про зменшення вартості нематеріальних активів, свідоцтв про зменшення вартості котирування акцій юридичної особи, висновків судової експертизи, експертної оцінки вартості нематеріальних активів,повідомлень в засобах масової інформації, результатів проведення перевірок контрольними органами (якщо ці перевірки були викликані діями відповідачів) тощо, на підтвердження того, що дії відповідача призвели до приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ТОВ «Арома Юкрейн».
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, не вказав, чим керувався при визначенні суми в 2 200 000,00 грн, не повідомив як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права.
Крім того, суд зауважує, що доводи позивача про незаконність і необґрунтованість судових рішень у справі № 757/2743/22-к, які набрали законної сили і не скасовані, не підлягає розгляду і вирішенню у межах цієї справи - за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої ТОВ «Арома Юкрейн».
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, оскарження дій і бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені (пункт 78-80 постанови від 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц; пункти 62-64 постанови від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц).
Аналогічну позицію викладено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.
Отже, в межах даного господарського процесу судом не можуть досліджуватись питання дотримання/порушення законодавства Печерським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом при розгляді та прийнятті судових рішень у справі № 757/2743/22-к, що буде фактичним переглядом судового рішення, а тим більше встановлювати наявність у діях суддів кримінальних правопорушень за ознаками, передбачених частиною 1 статті 356, частиною 1 статті 366 та частиною 4 статті 382 Кримінального кодексу України, оскільки це має бути підтверджено вироком суду.
Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов'язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду (постанови від 03.02.2021 у справі № 454/192/17, від 22.04.2020 у справі № 454/3206/16-ц, від 25.04.2019 у справі № 757/25713/16-ц, від 10.01.2018 у справі № 454/1642/16-ц.
Отже, незгода позивача із судовим рішеннями у справі № 757/2743/22-к не може обґрунтовувати позовні вимоги щодо незаконності дій та рішень судів під час вирішення вказаної справи, а відтак позивачем не доведено наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправної поведінки, яка порушує його права.
Таким чином доводи апелянта, що місцевий господарський суд в умовах, коли відсутній Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» повинен застосовувати Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є необґрунтованими враховуючи вищезазначене.
Щодо тверджень апелянта, що судом першої інстанції проігноровано вимоги ст. 56 Конституції України, ст.ст. 16, 20, 23 ЦК України, що кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що право особи звернутися за захистом свого порушено права та на відшкодування моральної шкоди кореспондується з обов'язком останнього довести належними доказами обґрунтованість своїх позовних вимог, зокрема в даному випадку сукупність усіх складових цивільного правопорушення, чого скаржником доведено не було. А отже, доводи останнього, що суд першої інстанції проігнорував положень вищезазначених норм права є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на підставі оцінки доводів позивача дійшов правильних висновків про недоведення позивачем усієї обов'язкової сукупності елементів складу деліктного зобов'язання (зокрема незаконності судових рішень, що не скасовані і набрали законної сили, та шкоди (у т. ч. її розміру) та причинно-наслідкового зв'язку із діями/рішенням відповідача) у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.
Решта доводів апеляційної скарги, що зводяться до цитування змісту правових норм, рішень ЄСПЛ та Конституційного Суду України (що ухвалені не стосовно позивача чи обставин цієї справи), не є доказами завдання шкоди ТОВ «Арома Юкрейн» в розумінні статей 73, 74 ГПК України та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про недоведення позивачем усієї обов'язкової сукупності елементів складу деліктного зобов'язання у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, а скаржник під час апеляційного оскарження судового рішення у цій справі цих висновків не спростував.
Аргументи скаржника стосовно ненадання судом першої інстанції належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи скаржника про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у спірних правовідносинах, а також про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1736/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1736/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/1736/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/1736/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/1736/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.О. Євсіков
А.Г. Майданевич