ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/76/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024, суддя суду першої інстанції Смородінова О.Г., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 26.04.2024
по справі № 915/76/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Янкович Олени Іванівни
про: стягнення 10 665,82 грн,
Описова частина.
25.01.2024 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 25.01.2024, в якій просило суд: стягнути з Янкович Олени Іванівни основний борг за теплову енергію в сумі 7 563,62 грн, 2 425,72 грн інфляційних втрат, 676,48 грн 3% річних та 2 422,40 грн судового збору.
Даний позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань з оплати теплової енергії, поставленої на підставі Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2884 від 01.12.2005.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задоволені частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Янкович Олени Іванівни на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за теплову енергію в сумі 51,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 32,44 грн, 3 % річних в розмірі 6,04 грн, а також 30,37 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі 7 512,42 грн, інфляційних втрат в розмірі 2393,28 грн, 3 % річних в розмірі 670,44 грн відмовлено.
Приймаючи рішення щодо часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції вказав, що в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності оплати за поставлену теплову енергію, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом. В той же час, судом першої інстанції було встановлено, що коректною сумою заборгованості Фізичної особи-підприємця Янкович Олени Іванівни за спірний період є 51,20 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача. В стягненні ж основної заборгованості в решті суми у розмірі 7 512,42 грн належить відмовити позивачу.
Приймаючи рішення щодо часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивач невірно визначив суму основного боргу, що в свою чергу привело до неправильного визначення інфляційних втрат та відсотків річних.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24.
На думку апелянта, суд першої інстанції в порушення норм господарського процесуального законодавства не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відсутні підстави для зарахування позивачем здійсненої відповідачем 14.08.2020 оплати в рахунок погашення заборгованості, за періоди інші, ніж заявлено в позовній заяві.
Апелянт зазначає, що за період з січня 2020 по березень 2021 включно Відповідачу поставлено теплову енергію на суму 12 237,20 грн. Відповідачем 14.08.2020 було сплачено 9 459,00 грн. без призначення платежу. Позивач в свою чергу закрив борг попереднього періоду у розмірі 7 512,42 грн. та залишок у розмірі 1946,58 грн. зараховано в рахунок спірного періоду, а саме за січень 2020 року. 01.03.2021 було сплачено 2727,00 грн., з яких 1277,00 грн. сплачено за грудень 2020 року та 1450,00 грн. за січень 2021 року. Всього за спірний період сплачено: 4 673,58 грн. Залишок боргу за цей період складає 7563,62 грн. Таким чином, основний борг Відповідача за теплову енергію складає 7563,62 грн.
Апелянт також зазначає, що ним було нараховано на суму боргу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 2 425,72 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року. включно та 676,48 грн. 3% річних за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 у справі № 915/76/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Янкович Олени Іванівни надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24.
Відповідач зазначає, що апелянт не надав жодного доказу того, що у відповідача була заборгованість за періоди інші, ніж заявлено в позовній заяві.
Відповідач також вказує, що апелянт нічого не зазначив і щодо наданого ним самим розрахунку заборгованості, де зазначено, що станом на січень 2020 року заборгованість відповідачки становить 0 гривень.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/76/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/76/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі №915/76/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/76/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/76/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.06.2024.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 05.06.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/76/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 05.06.2024, відповідачем - 05.06.2024.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідач - Фізична особа-підприємець Янкович Олена Іванівна є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення (кафе), загальною площею 510,6 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Шевченко, 64/2 (договір купівлі-продажу від 13.11.2005; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 346895924 від 18.09.2023; Витяг про реєстрацію права власності № 9139879 від 02.12.2005).
Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Шевченко, 64/2 є позивач - Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».
01 грудня 2005 року між ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», як Енергопостачальною організацією, та ПП Янковіч Е.І., як Споживачем, був укладений Договір № 2884 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до предмету якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», яке було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», створеного відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики України від 28.11.2001 № 599 шляхом перетворення Державного підприємства «Миколаївська теплоелектроцентраль» у відкрите акціонерне товариство, у порядку передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств» (зі змінами).
За умовами наведеного договору:
- теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (п. 2.1);
- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами (п. 6.1);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2);
- споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3);
- споживач несе відповідальність за: несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положень Закону України від 20.05.99 р. № 686-ХІV (п. 7.2.2);
- цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2006 (п. 9.1);
- припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 9.3);
- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 9.4).
Наведений Договір скріплений підписами обох сторін та печаткою Енергопостачальної організації.
В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони заявляли про припинення дії Договору, що свідчить про його автоматичну пролонгацію на підставі п. 9.4. Обидві сторони не заперечують факт того, що Договір не було припинено.
Початок і закінчення опалювальних періодів 2019-2020 та 2020-2021 років у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1161 від 30.10.2019, № 314 від 08.04.2020, № 1087 від 04.11.2020, № 249 від 09.04.2021, згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 31.10.2019 по 08.04.2020 та з 06.11.2020 по 12.04.2021.
При цьому, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1723 від 10.12.2018, № 84 від 14.01.2020, № 2252 від 30.11.2020 встановлювалися тарифи на теплову енергію Приватному акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль».
На виконання умов Договору у період з січня 2020 року по березень 2020 року та з грудня 2020 року по березень 2021 року відповідачу було поставлено теплову енергію на суму 12 237,20 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано:
1. Наряд № 2884.1 від 08.11.2019 на підключення мереж опалення абонента ПП Янкович за адресою вул. Шевченка, 64/2.
2. Відомості обліку споживання теплової енергії абонентом за періоди з 16.12.2019 по 22.01.2020, з 22.01.2020 по 21.02.2020, з 08.12.2020 по 23.12.2020, з 23.12.2020 по 25.01.2021, з 24.01.2021 по 24.02.2021, з 24.01.2021 по 24.03.2021, з 24.03.2021 по 12.04.2021;
3. Акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 12 237,20 грн (підписані Енергопостачальною організацією одноособово), у тому числі:
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в січні 2020 року на суму 2614,66 грн;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в лютому 2020 року на суму 3068,86 грн;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в березні 2020 року на суму -159,95 грн (від'ємне значення);
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в грудні 2020 року на суму 2217,90 грн;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в січні 2021 року на суму 541,36 грн;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в лютому 2021 року на суму 2264,72 грн;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді в березні 2021 року на суму 1689,65 грн.
4. Рахунками на оплату на загальну суму 12 237,20 грн, у тому числі:
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у січні 2020 року на суму 2 614,66 грн;
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у лютому 2020 року на суму 3 068,86 грн;
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у березні 2020 року на суму -159,95 грн (від'ємне значення);
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у грудні 2020 року на суму 2 217,90 грн;
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у січні 2021 року на суму 541,36 грн;
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у лютому 2021 року на суму 2 264,72 грн;
- № 2884 за теплову енергію, спожиту у березні 2021 року на суму 1 689,65 грн.
5. Акт Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» від 25.06.2020, складений за участю Фізичної особи-підприємця Янкович Олени Іванівни, з питання обстеження приладів обліку теплової енергії після закінчення опалювального періоду, в якому, зокрема, зазначено про припис з 18 до 25 числа щомісячно надавати в ПрАТ «МТЕЦ» відомості споживання та журнал обліку теплової енергії, а також про готовність приладів обліку до експлуатації в опалювальному сезоні 2020-2021 р.р.
На виконання умов договору, відповідач частково оплатив поставлену теплову енергію:
- платіж від 14.08.2020 на суму 9 459,00 грн (із посиланням у призначенні платежу на рахунок № 2884);
- платіж від 01.03.2021 на суму 1 277,00 грн (із посиланням у призначенні платежу оплату за теплову енергію згідно рахунку № 2884 за грудень 2020 року);
- платіж від 01.03.2021 на суму 1 450,00 грн (із посиланням у призначенні платежу оплату за теплову енергію згідно рахунку № 2884 за січень 2021 року).
З метою досудового врегулювання спору, позивач 16.11.2021 скеровував на адресу відповідача претензію № 231-Ю від 12.11.2021, з вимогою погасити наявну заборгованість.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній вказану претензію залишив без відповіді та без задоволення, що і стало для позивача підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про договірне теплопостачання.
Так, Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, у період з січня 2020 року по березень 2020 року та з грудня 2020 року по березень 2021 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 12 237,20 грн.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді закон покладає на споживача.
Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії в обсязі на суму 12 237,20 грн у спірний період суду не надано, факту постачання позивачем теплової енергії до об'єкту відповідача не спростовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відхилення посилання відповідача на відсутність підпису споживача на актах приймання-передавання теплової енергії та не направлення споживачу рахунків, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов'язковості оформлення вказаних документів (актів та рахунків), а обов'язок споживача щодо розрахунків пов'язаний із настанням відповідної календарної дати щомісячно (за 20 днів до початку розрахункового періоду).
В той же час, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідачка частково оплатила поставлену теплову енергію, а саме сплатила на рахунок позивача грошові кошти у сумі 12 186,00 грн.
В той же час, безпідставним є посилання апелянта на те, що у відповідача існував борг попереднього періоду у розмірі 7 512,42 грн та саме даний борг було закрито платежом від 14.08.2020 на суму 9 459,00 грн та залишок у розмірі 1 946,58 грн зараховано в рахунок спірного періоду, а саме за січень 2020 року.
У даному випадку, апелянт не надав жодних підтверджень того, що у відповідача дійсно існувала заборгованість за період, що передував спірному. У матеріалах справи відсутні докази надання послуг з постачання теплової енергії за період, що передував січню 2020 року.
Більше того, відповідно до наданого позивачем розрахунку суми боргу за надані послуги з постачання теплової енергії ФОП Янкович О.І., сума заборгованості станом на грудень 2019 року становить 0 гривень.
Таким чином, заборгованість Фізичної особи-підприємця Янкович Олени Іванівни за спірний період складає 51,20 грн та саме в цій частині підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію.
В свою чергу, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні основної заборгованості в решті суми у розмірі 7 512,42 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та відсотки річних.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, проведено з допущенням помилок, а саме в частині визначення бази нарахування, оскільки, як було встановлено вище, позивачем було необґрунтовано в позові враховано суму часткової оплати, здійсненої відповідачем 14.08.2020.
Суд першої інстанції вірно встанови, що періодом прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду) є:
- з 09.02.2021 по 28.02.2021 щодо суми 1088,59 грн (зобов'язання за лютий 2021 року, з урахуванням здійсненої відповідачем 14.08.2020 оплати);
- з 12.03.2021 по 31.12.2023 щодо суми 51,24 грн (зобов'язання за березень 2021 року, з урахуванням здійснення відповідачем 01.03.2021 оплати).
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з тим, що обґрунтованою сумою відповідних нарахувань у спірних правовідносинах є інфляційні витрати у розмірі 32,44 грн та 3 % річних у розмірі 6,04 грн, тому позов підлягає задоволенню саме в цій частині. В стягненні ж з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2393,28 грн та 3 % річних у розмірі 670,44 грн необхідно відмовити.
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2024 по справі № 915/76/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 07.08.2024 у зв'язку з перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В. та суддів - Поліщук Л.В., Таран С.В. у відпустці у період з 08.07.2024 по 06.08.2024.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран