Справа № 214/419/24
2/214/1955/24
Іменем України
03 липня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -
Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 25995 грн. 27 коп., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 188 грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1682 грн. 37 коп. та 3% річних у розмірі 872 грн. 99 коп., а всього стягнути 28739 грн. 51 коп. В обґрунтування позовних вимог вказано, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири АДРЕСА_2 . Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як споживачем послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у нього за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 25995грн. 27 коп., яку відповідач у добровільному порядку не погашає. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача існуючої заборгованості та окрім того просить стягнути суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування, нараховані інфляційні втрати та 3% річних.Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд застосувати до виниклих правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Разом з тим, просив суд урахувати, що з 04 березня 2021 року він не є власником квартири, по утриманню якої утворилась заборгованість.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №246937569 від 04.03.2021 року, на підставі договору дарування квартири від 04.03.2021 року, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .
Разом з тим, згідно відомостей реєстру Криворізької міської територіальної громади, відповідач з 10 листопада 1995 року по теперішній час є зареєстрованим у вказаній вище квартирі АДРЕСА_2 , а відтак є споживачем комунальних послуг, які надає АТ «Криворізька теплоцентраль».
Згідно детального розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 25995 грн. 27 коп.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
В даному випадку застосовується до 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, а з 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.
Раніше редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а саме ч. 1 визначала, що споживач - це, зокрема, фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Так, тарифи з надання теплової енергії для населення, згідно яких здійснювались нарахування відповідачу, є загальнодоступними та містяться на сайті позивача та виконкому Криворізької міської ради.
У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, власність зобов'язує нести тягар утримання майна. Відтак, за відсутності в договорі щодо відчуження нерухомого майна відповідної умови щодо того, що новий власник майна бере на себе зобов'язання повертати борги попереднього власника, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати, позаяк діючим законодавством не передбачено обов'язку нового власника сплачувати борги попередніх власників майна за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі відчуження нерухомого майна.
Разом з тим, суд також зауважує, що відповідач у період, за який утворилась заборгованість був зареєстрованим у квартирі, по утриманню якої і утворилась заборгованість, а як убачається зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», викладених вище, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартири, зобов'язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2023 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) склала 25995грн. 27 коп.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Між тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Так, відповідач у наданому відзиві на позов просив суд про застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так, із аналізу зазначених норм випливає, що за кожним щомісячним платежем перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов'язку із внесення щомісячної плати і обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом у грудні 2023 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів із жовтня 2013 року по листопад 2020 року включно.
Разом з тим, судом вважає за необхідне зазначити також наступне та врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивача з даним позовом до суду.
Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Окрім того, як убачається із детального розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, відповідачем періодично здійснювалась часткова оплата за надані послуги:
- у січні 2014 року - у сумі 268 грн. 79 коп. при нарахуваннях у сумі 305 грн. 28 коп.,
- у серпні 2015 року - у сумі 276 грн. 00 коп., вересні 2015 року - у сумі 495 грн. 00 коп., липні 2016 року - у сумі 200 грн. 00 коп., вересні 2016 року - у сумі 350 грн. 00 коп., тоді як нарахування за ці місяці взагалі були відсутні,
- у жовтні 2016 року - у сумі 587 грн. 54 коп., при нарахуваннях у сумі 216 грн. 17 коп.,
- у січні 2017 року - у сумі 700 грн. 00 коп., при нарахуваннях у сумі 1112 грн. 42 коп.,
- у квітні 2017 року - у сумі 950 грн. 00 коп., у травні 2017 року - у сумі 1000 грн. 00 коп., тоді як нарахування за ці місяці взагалі були відсутні,
- у листопаді 2017 року - у сумі 120 грн. 00 коп., при нарахуваннях у сумі 726 грн. 05 коп.,
- у січні 2018 року - у сумі 1730 грн. 00 коп., при нарахуваннях у сумі 893 грн. 76 коп.,
- у квітні 2018 року - у сумі 800 грн. 00 коп., у липні 2018 року - у сумі 200 грн. 00 коп., у червні 2019 року - у сумі 300 грн. 00 коп., у липні 2021 року - у сумі 2000 грн. 00 коп., тоді як нарахування за ці місяці взагалі були відсутні.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі №3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2020 року у справі №6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Відтак, з урахуванням наведеного вище суд уважає, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії, а саме тоді, коли деякі платежі здійснювались у сумах, що перевищували поточні нарахування та у період, коли нарахування взагалі були відсутні, що мало періодичний характер та що свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку щодо сплати наданих послуг та існування заборгованості по їх сплаті, у зв'язку з чим клопотання відповідача про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 25995 грн. 27 коп.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не внесена плата за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2023 року в загальному розмірі 188 грн. 88 коп., яка підтверджується наданим до суду розрахунком та яка також підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, зважаючи на вищевикладене, правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем є грошовим зобов'язанням, позаяк відповідач має зобов'язання перед позивачем оплатити надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), а позивач має право вимагати від відповідача відповідної оплати за надані послуги, однак, у зв'язку із несплатою належним чином відповідачем за отримані послуги, позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України та з відповідача на користь позивача, у зв'язку з наявною у нього заборгованістю за послуги постачання теплової енергії/централізованого опалення підлягають стягненню, з урахуванням набрання чинності Постановою КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», інфляційні збитки у розмірі 1682 грн. 37 коп. та 3% річних у розмірі 872 грн. 99 коп., згідно наданих позивачем розрахунків, з якими погоджується суд.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 2684 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 260-261, 264, 267, 509, 525, 526, 625, 714, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 9Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 25995 грн. 27 коп.,плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 188 грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1682 грн. 37 коп. та 3% річних у розмірі 872 грн. 99 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) 2684 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.