Справа № 188/288/23
Провадження № 1-кп/188/46/2024
10 червня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі судді, що головує ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження, яке складається із кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за № 12023041530000013 від 08.01.2023, № 12023041530000014 від 08.01.2023, № 12023041530000018 від 29.05.2023 з обвинувальними актами стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у АДРЕСА_1 , є громадянин України, неодружений, освіта середня-спеціальна, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , останнє місце проживання: АДРЕСА_3 , раніше не судимий, стрілець-санітар 1-го відділення бойової машини 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти військової частини НОМЕР_1 ,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 дистанційно,
потерпілої ОСОБА_5 дистанційно,
представника потерпілої ОСОБА_6 дистанційно,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 у період часу з 01 грудня 2022 року до 10 грудня 2022 року у невстановлений час, перебуваючи у лісосмузі поряд із м. Бахмут Бахмутського району Донецької області, на землі під деревом побачив споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», після чого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на придбання, носіння, зберігання, збут вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне придбання вибухових речовин, в період часу з 01 грудня 2022 року до 10 грудня 2022 року у невстановлений час, перебуваючи у лісосмузі поряд із м. Бахмут Бахмутського району Донецької області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вказаний предмет являється вибуховими речовинами, а також розуміючи, що у нього немає передбаченого законом дозволу на поводження з вибуховими речовинами, ОСОБА_3 підняв із землі споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу GНО-1, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин, чим вчинив придбання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Тоді ж, приблизно у першій декаді 2022 року, у невстановлений час ОСОБА_3 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин, перебуваючи поряд із м. Бахмут Бахмутського району Донецької області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вказаний предмет є вибуховою речовиною, а також розуміючи, що у нього немає передбаченого законом дозволу на поводження із ним, поклав до свого військового рюкзака споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин, чим вчинив зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Після цього, ОСОБА_3 , маючи при собі без передбаченого законом дозволу вибухові речовини, приблизно у другій декаді 2022 року у невстановлений час, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вказаний предмет є вибуховою речовиною, а також розуміючи, що у нього немає передбаченого законом дозволу на поводження з ними, перевіз споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин, до місця свого тимчасового мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив носіння вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Надалі в період з 20.12.2022 до 02.01.2023 ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зберігав споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин, за місцем свого тимчасового мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , вчинивши тим самим зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
02.01.2023 ОСОБА_3 у період часу з 15.00 до 16.00, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вказаний предмет є вибуховими речовинами, а також розуміючи, що у нього немає передбаченого законом дозволу на поводження з ними, збув іншій особі, а саме: ОСОБА_8 споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин, перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , вчинивши тим самим збут вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
07 січня 2023 року в період часу з 21 год. 31 хв. до 22 год. 01 хв. працівниками поліції було проведено огляд предмету, який добровільно надав для огляду та вилучення ОСОБА_8 і який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме: спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», промислового виготовлення, що відноситься до категорії вибухових речовин.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, - придбання, носіння, зберігання, збут вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
ОСОБА_3 у період часу приблизно з 15.00 години 06.01.2023 до 00.00 годин 07.01.2023 (точний час не встановлено), знаходячись у спальні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_9 , діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, підійшов до сплячого ОСОБА_9 та наніс йому кулаком правої руки не менше одного удару по обличчю та із силою, достатньою для спричинення тяжких тілесних ушкоджень ліктем лівої руки придавив шию ОСОБА_9 , внаслідок чого останньому було завдано тілесне ушкодження в області шиї у вигляді крововиливу в слизову оболонку очей, перелому великого рогу щитоподібного хряща справа, що за своїми характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення і призвело до настання смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався в такому ж порядку, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
07.01.2023 близько 13 години 00 хвилин (точний час не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в якому тимчасово проживав, виявив труп ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_3 , керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, діючи із корисливих мотивів, викрав мобільний телефон марки «Sigma X-TREME PQ38» ІМЕІ: НОМЕР_2 разом із сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» номер НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_9 , яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_5 на суму 5 599 грн 10 коп.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Крім цього, ОСОБА_3 07.01.2023, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів із банківського рахунку з платіжною карткою № НОМЕР_4 , належного ОСОБА_9 , діючи із корисливих мотивів, за допомогою мобільного додатку «Приват24», встановленого на мобільному телефоні «Sigma X-TREME PQ38» ІМЕІ: НОМЕР_2 із сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» номер НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_9 , до якого ОСОБА_10 мав доступ, знаючи пароль, який раніше йому повідомив ОСОБА_9 , повторно, в умовах воєнного стану таємно викрав чуже майно, а саме: грошові кошти шляхом здійснення банківських операцій:
07.01.2023 о 14 год. 33 хв. здійснив переказ грошових коштів на
банківську карту банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 у розмірі1 005 грн;
07.01.2023 о 15 год. 45 хв. здійснив переказ грошових коштів на банківську карту банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 у розмірі 1 005 грн;
07.01.2023 о 19 год. 23 хв. здійснив зняття готівки за допомогою банкомату АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 2 000 грн;
07.01.2023 о 22 год. 14 хв. здійснив переказ грошових коштів на банківську карту банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 у розмірі 805 грн;
чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_5 в загальному розмірі 4 815 грн.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Суд, не змінюючи обвинувачення в сенсі приписів ст. 337 КПК України, уточнив механізм заподіяння обвинуваченим ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть останнього. В обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений, діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, із силою, достатньою для спричинення тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до сплячого ОСОБА_9 та наніс йому кулаком правої руки не менше одного удару по обличчю та не менше одного удару кулаком правої руки в область шиї ОСОБА_9 , внаслідок чого останньому було завдано тілесні ушкодження в області шиї у вигляді крововиливу в слизову оболонку очей, зокрема перелом великого рогу щитоподібного хряща справа, що за своїми характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, що призвело до настання смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд зазначив, що обвинувачений, діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, підійшов до сплячого ОСОБА_9 та наніс йому кулаком правої руки не менше одного удару по обличчю та із силою, достатньою для спричинення тяжких тілесних ушкоджень ліктем лівої руки придавив шию ОСОБА_9 , внаслідок чого останньому було завдано тілесне ушкодження в області шиї у вигляді крововиливу в слизову оболонку очей, перелому великого рогу щитоподібного хряща справа, що за своїми характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення і призвело до настання смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Це уточнення, яке не впливає ні на склад кримінального правопорушення, ні на його правову кваліфікацію, суд зробив на підставі аналізу досліджених судом належних та допустимих доказів у їх взаємозв'язку.
Обвинувачений в судовому засіданні 22.02.2024 визнав вину у вчиненні незаконного придбання, носіння, зберігання, збуту вибухової речовини у вигляді корпусу ручної гранати та крадіжці телефону і грошових коштів, але фактично не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Він пояснив, що приблизно з 02 січня 2023 року у нього виник конфлікт на побутовому рівні з ОСОБА_9 , який спочатку носив словесний характер, потім вони побилися, останній наніс обвинуваченому удар сокирою. 06 січня 2023 року вдень обвинувачений наніс ОСОБА_9 удари по голові та тілу за відмову рубати дрова для опалення, увечері вони та свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_11 разом вживали спиртні напої. П'яного ОСОБА_9 відвели в його кімнату. Коли обвинувачений ішов спати до своєї кімнати, його погукав ОСОБА_9 . Обвинувачений, не маючи умислу на завдання тілесних ушкоджень, зайшов у кімнату, де спав ОСОБА_9 , слідом йшов свідок ОСОБА_8 . В кімнаті обвинувачений перечепився через ганчірки, які лежали на підлозі, та впав ліктем лівої руки на ОСОБА_9 . В кімнаті було темно і обвинувачений не бачив наслідків цього і вийшов із кімнати. Подробиць події він не пам'ятає, чи завдавав він удари ОСОБА_9 , також не пам'ятає. Спав він у своїй кімнаті. Вранці він зайшов у ту кімнату і побачив мертвого ОСОБА_9 , про що повідомив свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Обвинувачений забрав телефон ОСОБА_9 і поїхав до свого місця постійного проживання. Використовуючи телефон ОСОБА_9 , обвинувачений робив переказ коштів та знімав готівку з банківсього рахунку останнього, знаючи пароль, який йому раніше повідомив ОСОБА_9 . Ручну гранату без запалювача він знайшов у окопі під ОСОБА_12 , поклав до своїх речей і забув про неї. Перебуваючи у Лозовому, обвинувачений виявив цю гранату серед своїх речей та подарував ОСОБА_8 .
Під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого 17.01.2023 він дав аналогічні показання і показав на місці події, як завдавав тілесні ушкодження ОСОБА_9 , де забрав його телефон.
Викладений обвинуваченим механізм завдання ОСОБА_9 тілесного ушкодження в області шиї у вигляді крововиливу в слизову оболонку очей, перелому великого рогу щитоподібного хряща справа підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 17-1 додатковий від 08.02.2023, закінченим 09.02.2023, та показаннями експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні 07.02.2024.
Свідок ОСОБА_8 в судових засіданнях 21.08.2023 та 28.03.2024 показав, що обвинувачений під час проживання у будинку свідка в с. Лозове вчиняв психологічне та фізичне насильство по відношенню до ОСОБА_9 , забрав у нього телефон, щоб той не телефонував своїй матері. 06 січня 2023 року вдень обвинувачений наніс ОСОБА_9 удари по голові та тілу. Увечері, коли обвинувачений, ОСОБА_9 та свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_11 під час вечері разом вживали спиртні напої у будинку, обвинувачений чіплявся до ОСОБА_9 биться, але свідки не дали цього зробить. Після чого полягали спати в різних кімнатах. Свідок почув гомін в кімнаті, де спав ОСОБА_9 . Свідок пішов до тої кімнати і побачив, як обвинувачений, стоячи праворуч від ОСОБА_9 , який просив не бити його, наніс ОСОБА_9 удар рукою в шию, від якого останній замовк і захарчав. Як саме був нанесений удар свідок не роздивився, бо у кімнаті була напівтемрява. Свідок забрав обвинуваченого із кімнати і ліг спати. Вранці до свідка зайшов свідок ОСОБА_11 і повідомив, що ОСОБА_9 мертвий. Свідок сказав ОСОБА_11 , щоб пішов до сусіда і викликав поліцію. Поки їхала поліція, обвинувачений нічого не казав про свою причетність до смерті ОСОБА_9 , тихо вийшов з будинку і не повернувся.
Викладений свідком механізм завдання ОСОБА_9 тілесного ушкодження в області шиї у вигляді крововиливу в слизову оболонку очей, перелому великого рогу щитоподібного хряща справа, про який він давав аналогічні покази під час слідчого експерименту 12.01.2023, не підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 17-2 додатковий від 08.02.2023, закінченим 09.02.2023, та показаннями експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні 07.02.2024.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні 22.11.2023 показав, що 06 січня 2023 року після обіду прийшов у гості до свого знайомого ОСОБА_8 , де вони вчотирьох разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вживали горілку. Під час цього ОСОБА_16 влаштував сварку і бійку з ОСОБА_17 , який просив повернути йому телефон, щоб зателефонувати матері. ОСОБА_16 наносив кулаком удари в голову ОСОБА_18 , розбив йому обличчя. ОСОБА_8 їх розборонив, ОСОБА_18 вмили від крові і пішли спати: ОСОБА_19 у спальну кімнату, ОСОБА_16 - у зальну, а свідок з ОСОБА_8 - у кімнату навпроти кухні. Через деякий час із спальної кімнати донеслися гуркіт та крики. ОСОБА_8 пішов туди ненадовго і повернувшись сказав, що ОСОБА_16 знову влаштував бійку з ОСОБА_17 , він їх розборонив і вивів ОСОБА_16 . Вранці вони втрьох: свідок, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 зібралися на кухні і випили горілки. ОСОБА_16 сказав, що піде взнає, чому ОСОБА_19 не виходить. Повернувшись, ОСОБА_16 сказав, що ОСОБА_19 холодний. Після чого ОСОБА_16 мовчки вийшов з будинку і через ставок подався до спортзалу. Назад він не повернувся. Свідок пішов у спальну кімнату і побачив скрючений труп ОСОБА_9 . Свідок пішов до сусіда ОСОБА_20 , повідомив йому про смерть ОСОБА_9 і попросив викликати поліцію, що той і зробив. Свідок зауважив, що обидва: і ОСОБА_3 , і ОСОБА_9 зловживали спиртними напоями. ОСОБА_9 був спокійний, ОСОБА_3 постійно ображав ОСОБА_9 матюками.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 01.08.2023 показав, що перед Новим роком вселилися і проживали до 07 січня в сусідньому з його будинком будинку, власником якого є ОСОБА_21 , по АДРЕСА_3 , двоє військовослужбовців з іменами ОСОБА_16 , який зараз є обвинуваченим, і ОСОБА_19 , який помер. Їхніх прізвищ свідок не знає. Йому також не відомо про їх взаємовідносини, про конфлікти. Він бачив розбитий ніс у ОСОБА_18 , коли той приходив до нього 04 січня 2023 року, але ОСОБА_19 пояснив, що впав зі сходів. 05 січня був день народження ОСОБА_18 , свідок бачив у нього синці під очима, але звідки вони взялися, свідок не питав і не знає. Про смерть ОСОБА_18 та втечу ОСОБА_16 йому повідомив ОСОБА_11 приблизно о 14 годині 07 січня, свідок зателефонував сільській голові, та викликала поліцію. Про обставини смерті ОСОБА_18 свідку не відомо, ОСОБА_11 сказав йому тільки, що зайшов у кімнату до ОСОБА_18 , а той мертвий.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні 01.08.2023 показав, що не був знайомий ні з обвинуваченим, ні з померлим. Свідок був понятим при огляді місця події у 2023 році, дату не пам'ятає, дата і адреса будинку правильно зазначені у протоколі, бачив труп у будинку через один будинок від будинку свідка ОСОБА_20 . Слідчий проводив фотографування і склав протокол, який свідок підписав. Про взаємовідносини обвинуваченого з померлим свідку нічого не відомо.
Крім вказаних показань свідків та експерта ОСОБА_13 , вина обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами, наданими прокурором, які були досліджені у судовому засіданні:
протоколом огляду від 07.01.2023 трупа ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями у будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;
лікарським свідоцтвом про смерть № 17 від 09 січня 2023 року, виданим Павлоградським районним відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», у якому причинами смерті ОСОБА_9 зазначено:
а)механічна асфіксія;
б) перелом інших відділів шиї;
в) тупа травма шиї;
г) напад з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження;
висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 17 від 09.01.2023, закінченим 06.02.2023, за яким на ньому виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тілесне ушкодження в області шиї у вигляді крововиливу в слизову оболонку очей, перелому великого рогу щитоподібного хряща справа, що за своїми характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення; смерть ОСОБА_9 настала внаслідок здавлення шиї, яке супроводжувалося переломом великого рогу щитоподібного хряща справа і ускладнилося механічною асфіксією, що й зумовило безпосередню причину смерті;
протоколом огляду місця події від 09.01.2023, в ході якого було оглянуто приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_3 і виявлено сліди рідини бурого кольору на ліжку у спальні, де 07.01.2023 знаходився труп ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями;
протоколами впізнань особи по фото від 09.01.2023, 07.02.2023 зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , під час яких останні впізнали особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_9 , викрала його телефон і подарувала ОСОБА_8 . ручну гранату, як ОСОБА_3 ;
заявою ОСОБА_3 від 12.01.2023 про добровільну видачу його одягу та взуття, в якому він був під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , та належного останьому телефона, який ОСОБА_3 викрав з метою подальшого викрадення грошових коштів з карткового рахунку через додаток на телефоні;
протоколом огляду від 12.01.2023 одягу та взуття ОСОБА_3 та телефона ОСОБА_9 , добровільно виданих ОСОБА_3 ;
висновками судово-медичних імунологічних експертиз № 284/389-БД від 19.01.2023, закінченим 25.01.2023 та № 284-392-БД від 22.01.2023, закінченим 16.02.2023, за якими на чоловічому плащі, півковдрі та полетіленовому пакеті, вилучених з місця події, виявлені сліди крові, походження яких від ОСОБА_9 не виключається;
протоколом слідчого експерименту від 17.01.2023 з підозрюваним ОСОБА_3 , під час якого він показав, що заходив у спальну кімнату і ліктем лівої руки при падінні, коли перечепився через ганчірки на підлозі, придавив шию ОСОБА_9 ;
протоколами слідчих експериментів від 12.01.2023 зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , під час яких останні показали обставини заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ;
протоколом огляду від 07.01.2023 ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», яку добровільно видав свідок ОСОБА_8 ;
висновком судово-вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/104-23/1502-ВТХ від 20.01.2023, за яким предмет, який добровільно надав для огляду та вилучення ОСОБА_8 , є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме: спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати типу «GНО-1 RDX» «10 02-20», промислового виготовлення, що відноситься до категорії вибухових речовин;
актом знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 19.01.2023 про знищення корпусу гранати типу «GНО-1 RDX»;
довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 12.01.2023, згідно з якою корпус гранати типу «GНО-1 RDX» відноситься до категорії ІІІ «обмежено небезпечний»;
протоколами впізнань особи по фото від 07.02.2023 зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , під час яких останні впізнали особу, у якої ОСОБА_3 викрав телефон, як ОСОБА_9 ;
протоколами слідчих експериментів від 25.01.2023 зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , під час яких останні показали, де і як ОСОБА_3 подарував ОСОБА_8 гранату;
протоколами пред'явлення речей для впізнань від 08.02.2023 зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , під час яких останні впізнали телефон, який викрав ОСОБА_3 у ОСОБА_9 ;
висновком судово-товарознавчої експертизи від 19.05.2023, за яким ринкова вартість мобільного телефону марки «Sigma X-TREME PQ38» складала 5 399грн 10 коп., вартість сім-карти мобільного оператора складала 200 грн, загальна вартість об'єкта дослідження 5 599грн 10 коп.;
протоколом огляду інформації, отриманої від АТ КБ «ПриватБанк» про переводи та зняття готівки з карткового рахунку ОСОБА_9 після його смерті 07.01.2023 о 14.33, 15.45, 19.23, 22.14 та фото особи, яка знімала готівкові кошти.
Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом повністю, оскільки досліджені судом докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку, є допустимими і належними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та підтверджують фактичні обставини справи, встановлені в судовому провадженні.
Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 121, ч.4 ст. 185 КК України.
Суд не погоджується з позицією захисту, яку він обґрунтовує посиланням на висновок судово-медичної експертизи достовірності показань обвинуваченого на слідчому експерименті і показання експерта про роз'яснення цих висновків, стосовно того, що в діях обвинуваченого був відсутній умисел на спричинення тілесних ушкоджень, тому мав місце нещасний випадок внаслідок того, що обвинувачений перечепився, впав і випадково ліктем придавив шию ОСОБА_9 , що виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_3 , і критично відноситься до показань обвинуваченого про те, що він не мав на меті заподіяти тілесні ушкодження померлому ОСОБА_9 , з яким у нього раніше виникли неприязні відносини, а спричинив їх випадково. На думку суду, такі покази надані ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Покази обвинуваченого та заснована на них правова позиція захисту спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , протоколами слідчих експериментів за участю цих свідків, які показали, що ОСОБА_3 систематично принижував матюками ОСОБА_9 , завдавав йому удари руками та ногами, забрав у нього телефон і не давав йому зателефонувати матері. Увечері 06 січня 2023 року ОСОБА_3 на кухні влаштував бійку з ОСОБА_9 , бив його кулаками по обличчю, потім коли ОСОБА_8 розборонив їх і ОСОБА_9 пішов спати, ОСОБА_3 самостійно без запрошення зайшов у спальну кімнату, де знаходився ОСОБА_9 і продовжував завдавати йому удари, при цьому ОСОБА_9 захарчав, що свідчить саме про пошкодження шиї. Свідок ОСОБА_8 , який це бачив і чув, заперечував при допитах, що ОСОБА_3 під час цих дій падав і стверджував, що на підлозі не було ніяких ганчірок, об які ОСОБА_3 міг перечепитися. Вранці 07 січня 2023 року, коли ОСОБА_3 зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_11 перебував на кухні, і пізніше, коли він виявив труп ОСОБА_9 , ОСОБА_3 не розповідав їм про своє падіння на ОСОБА_9 і не чекав поліцію, щоб розповісти про це поліції, а усвідомивши, що своїми умисними діями спричинив смерть ОСОБА_9 , втік з місця події, і мав час для того, щоб виробити лінію захисту, якої він притримується.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).
Вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих
діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо
припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якісь конкретні обставини, які могли б його відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачати) (п. 26 зазначеної постанови).
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , діючи із непрямим умислом, передбачаючи і свідомо припускаючи настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якісь конкретні обставини, які могли б його відвернути, навмисно надавив ліктем руки на шию лежачого ОСОБА_9 , тобто він припускав настання наслідків у вигляді перелому великого рогу щитоподібного хряща справа, який ускладнився механічною асфіксією, які могли бути тяжкими тілесними ушкодженнями, що спричинять смерть останнього.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що версія обвинуваченого, яку він висловив у судовому засіданні, є надуманою, його покази суперечать встановленим обставинам справи, та вважає їх заходом захисту обвинуваченого, оскільки його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю та знайшла своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні належними і допустимими доказами у їх достатній сукупності.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 56 від 27.01.2023 ОСОБА_3 виявляв раніше і виявляє в теперішній час психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, однак застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, тобто є осудним.
При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання і негативно за місцем проходження військової служби, обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, визначене санкціями ч. 1 ст. 263, ч. 2 статті 121, ч. 4 ст. 185 КК України, остаточне покарання призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш сувориму вигляді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України та статей 75, 76 КК України суд не вбачає, оскільки санкція ч. 2 статті 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а процесуальна поведінка обвинуваченого та його покази у суді щодо обставин вчинення злочину не можуть судом розцінюватися як щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині. Не встановлено судом і обставин активного сприяння ОСОБА_3 розкриттю злочинів.
Враховуючи вид покарання, обраного обвинуваченому, запобіжний захід слід продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Строк відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з моменту його затримання на досудовому слідстві 13 січня 2023 року згідно з протоколом затримання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зарахувати у строк покарання день за день.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази - взуття та одяг (куртка, кітель), що зберігаються в камері схову ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, слід повернути власнику ОСОБА_3 .
Речовий доказ - диск CD-R з написом Вх96-ВБ слід залишити у матеріалах кримінального провадження, де він зберігається.
Речові докази - дерев'яне бильце від ліжка зі слідами рідини бурого кольору; чотири змиви рідини бурого кольору із дерев'яного бильця від ліжка у двох опечатаних паперових конвертах; два змиви з підлоги у одній із кімнат будинку; простирадло білого кольору із множинними слідами рідини бурого кольору, опечатане до спеціального пакету SNZ 4054535; поліетиленовий мішок білого кольору зі слідами рідини бурого кольору, опечатаний у спец пакет 7133098; чоловічій плащ з жорсткої тканини зі слідами рідини бурого кольору, опечатаний до спеціального пакету SNZ 4054527, що зберігаються в камері схову ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, слід знищити.
Речовий доказ - телефон марки «Sigma X-TREME PQ38» ІМЕІ: НОМЕР_2 разом із сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» слід залишити потерпілій ОСОБА_5 , у якої згідно з її розпискою він зберігається.
Витрати на залучення експертів підлягають стягненню із ОСОБА_3 в дохід держави у розмірах, зазначених в довідках експертних установ та актах приймання експертиз: судової вибухо-технічної експертизи № СЕ- 19/104 - 23/1502 - ВТХ від 20.01.2023 в розмірі 755 гривень 12 копійок, судово-товарознавчої експертизи №2396/23 від 19.05.2023 в розмірі 280 грн, всього в розмірі 1 035 грн 12 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 13 січня 2023 року.
Зарахувати ОСОБА_3 строк тримання під вартою з 13 січня 2023 року до набрання вироком законної сили день за день.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1 035 (одна тисяча тридцять п'ять) грн 12 коп.
Речові докази - взуття та одяг (куртка, кітель), що зберігаються в камері схову ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, повернути ОСОБА_3 .
Речовий доказ - диск CD-R з написом Вх96-ВБ залишити у матеріалах кримінального провадження, де він зберігається.
Речові докази - дерев'яне бильце від ліжка зі слідами рідини бурого кольору; чотири змиви рідини бурого кольору із дерев'яного бильця від ліжка у двох опечатаних паперових конвертах; два змиви з підлоги у одній із кімнат будинку; простирадло білого кольору із множинними слідами рідини бурого кольору, опечатане до спеціального пакету SNZ 4054535; поліетиленовий мішок білого кольору зі слідами рідини бурого кольору, опечатаний у спец пакет 7133098; чоловічій плащ з жорсткої тканини зі слідами рідини бурого кольору, опечатаний до спеціального пакету SNZ 4054527, що зберігаються в камері схову ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, знищити.
Речовий доказ - телефон марки «Sigma X-TREME PQ38» ІМЕІ: НОМЕР_2 разом із сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» залишити потерпілій ОСОБА_5 , у якої він зберігається.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1