Справа № 503/1761/24
Провадження №3/503/1509/24
07 серпня 2024 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
20 липня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 305903, згідно змісту якого ОСОБА_1 в порушення вимог ч.2 ст. 150 СК України не належним чином виконує свої батьківські обов'язки по забезпеченню необхідних умов для проживання, виховання та розвитку неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 19.07.2024 року близько 21.00 години вживав алкогольні напої в кафе-барі «Мрія» в с. Грабове та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вжив надмірну кількість медичних ліків - пігулок «Ібупрофен» та «Омепразол» в результаті чого був доставлений до КНП «Кодимська лікарня» з медикаментозним отруєнням, йому була спричинена шкода його здоров'ю, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , яка з'явилася разом з потерпілим -неповнолітнім сином ОСОБА_2 , зазначила, що син вжив пігулки через конфлікт із батьком, що в свою чергу також підтвердив і сам неповнолітній ОСОБА_2 .
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітнього потерпілого, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ч.1-3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частина ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім іншого, ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
До матеріалів справи додані письмові пояснення, а саме:
- самої ОСОБА_1 від 20.07.2024 року (а.с.12), в яких остання пояснила, що вночі близько о 01.43 годині 20.07.2024 року вона прокинулася через телефонний дзвінок, до неї телефонував син ОСОБА_3 , коли вона підняла слухавку, то почула, що до неї телефонував лікар, який повідомив їй, що її син ОСОБА_3 випив велику кількість пігулок після чого викликав швидку допомогу, та їй необхідно приїхати з ним в лікарню, що вона одразу ж зробила. На запитання чому син випив пігулки та які саме, син пояснив, що вжив тринадцять таблеток «Омепразол» та «Ібупрофен», зробив це через те, що образився на батька через його постійне конфліктування;
? неповнолітнього ОСОБА_2 , наданими ним в присутності законного представника - матері ОСОБА_1 (а.с.5-7), в яких останній пояснив, що 19.07.2024 року, він повернувшись додому не повідомив батьків та ліг спати в окремій кімнаті, проте перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знайшов пігулки «Ібупрофен» та «Омепразол» вжив їх майже всі та знову ліг спати, але згодом йому стало погано та він викликав швидку;
- неповнолітнього ОСОБА_4 від 22.07.2024 року, наданими ним в присутності ОСОБА_5 (а.с.8-9), в яких останній пояснив, що 19.07.2024 року в с. Грабове в барі «Мрія» відмічали день народження ОСОБА_2 , який пригощав горілкою хлопців, що підходили його вітати, а потім всі вживали пиво, під час святкування ОСОБА_2 поводив себе повністю адекватно, ні про будь-які конфліктні ситуації він не розповідав, а також зазначив, що про те чому ОСОБА_2 випив вдома медичні пігулки він не знає;
?неповнолітнього ОСОБА_6 від 22.07.2024 року, наданими ним в присутності законного представника - матері ОСОБА_7 (а.с.11), в яких останній пояснив, що 20.07.2024 року вранці об 11.00 годині йому зателефонував його знайомий та повідомив, що ОСОБА_2 вночі потрапив до лікарні з медикаментозним отруєнням через те, що він випив таблетки нібито через конфлікт зі своїм батьком. Чи було так насправді йому невідомо.
Водночас письмове пояснення неповнолітнього ОСОБА_8 від 22.07.2024 року (а.с.10), не підтверджує та не спростовує обставини викладені у вище наведених поясненнях.
Крім того, до матеріалів справи додана копія рапорту інспектора-чергового СРПП ВПД №1 (м. Кодима) Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області майора поліції М.А.Заворотного, згідно якого 20.07.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 20.07.2024 року о 01.11 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , після конфлікту з батьком вжив пігулки, а саме « ОСОБА_9 » та «Омепразол» після чого сам зателефонував в службу 103. Повідомлення надійшло з органу охорони здоров'я.
Жодних належних і достовірних доказів - медичних документів на підтвердження обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме про те, що неповнолітній ОСОБА_2 внаслідок вживання алкогольних напоїв перебував у стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи не міститься, зокрема про це не зазначено у вищезазначеному рапорті інспектора-чергового СРПП складеного за повідомленням з органу охорони здоров'я - КНП «Кодимська лікарня», в якому зазначено лише про отруєння пігулками, а такі терміни як «алкоголь» і «сп'яніння» в ньому відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вживала активних дій щодо відвернення шкідливих наслідків внаслідок дій неповнолітнього сина у відношенні себе. При цьому, самі дії неповнолітнього сина не були пов'язані із ОСОБА_1 . Водночас неповнолітній перебуває у віці, який не дозволяє і не вимагає від його матері здійснювати повний контроль за його діями. Тому суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 відсутні ознаки ухилення від ви конання батьківських обов'язків.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що оцінюючи докази, суд повинен керуватися принципом доведення "поза розумним сумнівом", який сформульований в рішенні від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення даного принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) у відповідності до якого, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Згідно ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Зокрема відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, доповнювати його чи уточнювати.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи зазначене вище матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд мав би можливість дійти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред'явленого правопорушення. У зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю внаслідок відсутності доказів (недоведеності) винуватості особи.
Керуючись ст. 184, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко